35 років Чорнобилю. Найважливіші книги і кінострічки у цей день

Аліса Смагіна

26 квітня 2021 року ми відзначаємо 35-ту річницю найбільшої техногенної катастрофи за всю історію людства. Сумний ювілей аварії на Чорнобильській атомній електростанції  вкотре нагадує нам про крихкість того, що прийнято називати "стабільністю і благополуччям", зашкалюючий цинізм радянської влади, безсилість окремої людини перед системою, самовідданість ліквідаторів і медичних працівників, загиблих героїв і тих, кому пощастило вижити. А ще — про сотні тисяч людей, які в один день були вимушені спішно залишити все, що мали, і відправитися "всього на кілька днів у безпечне місце" лише з дітьми на руках і документами, ще не усвідомлюючи, що ця втеча — назавжди.

Близько трьох мільйонів постраждалих українців (з них понад 617 тисяч — діти) — такий людський вимір аварії на Чорнобильській АЕС.

Якими були ці люди? Певно ж, такими, як і всі ми зараз. У кожного були свої статки, плани, уподобання і улюблені місця для відпочинку, робота, яка приносила задоволення і гроші, свої амбіції і мрії. Усім їм, як і нинішнім переселенцям з окупованих територій, довелося починати все з самого початку. Чимало простих громадян СРСР не вірили у небезпеку невидимої оку радіації, так само, як дехто і зараз не вірить у пандемію коронавірусу. Ці паралелі — ще одна причина пам'ятати про події 35-річної давнини, тому що той, хто в усіх ситуаціях залишається людиною, готовий надавати допомогу і підтримку та вміє гідно приймати їх, гуртувати і гуртуватися перед обличчям виникаючих загроз — той завжди сильніший за будь-які обставини і катастрофи.

Читати книги і дивитися фільми про Чорнобиль треба. Власну історію важливо вивчати хоча б для того, щоб усвідомити слова одного з героїв серіалу "Чорнобиль": "Ми ніколи не думаємо, що це може торкнутися саме нас. Когось, десь, але не мене…"

Серіал "Чорнобиль" (2019)

Неймовірно достовірний у деталях, чотирьохсерійний міні-серіал HBO став найрейтинговішим в історії. Цінність його не тільки в ретельності реконструкції і максимально правдивому переказі подій, а саме в тому, з якою буденністю, немов би очима безпосередніх свідків, показані ці події: жителі Прип'яті, які дивляться на "шоу" на горизонті, безтурботні школярі, що йдуть на заняття, не помічаючи мертвих птахів, які падають прямо з неба, розгублений шахтар, приречений на смерть, який продовжує звично поводитись, кадри порожнього міста… І гірке усвідомлення зухвалості сучасної людини, яка оголосила себе царем природи, проте не змогла впоратися навіть із найменшою її часткою — атомом. Серіал важко сприймається і багато чому вчить, тому що його сюжет не вигадка, усе це було насправді. 

"Чорнобиль 3828" (2011)

Цифри у назві цієї документальної стрічки — це 3828 ліквідаторів наслідків аварії на АЕС, що були залучені до роботи у найнебезпечніший зоні "М" — на покрівлях станції. Ця 30-хвилинна стрічка — для тих, хто хоче дізнатися більше про те, як саме відбувалася боротьба за очищення даху від графітових уламків, про неможливість застосування техніки там, де роботи не впоралися, про прийняття рішення використовувати людську працю. Нескінченні зміни в 2 хвилини, страшна робота конвеєра живих людей. У фільмі розповідається про взаємини між ліквідаторами. Про справжніх героїв із совковою лопатою, які врятували світ, і тих, хто випадково опинився в їх числі, плекаючи свій страх. 

"Метелики" (2013)

Український міні-серіал, в основі якого — трагічні події 26 квітня 1986 року. Цей фільм теж про аварію на Чорнобильській АЕС, але він оповідає про події, що сталися на станції через призму першого кохання двох молодих людей, які нічого не підозрюють про катастрофу, що виникла на ЧАЕС. Уже в процесі перегляду фільму стає зрозуміло, що означає його назва. Двоє закоханих, немов два метелика, летять на вогонь і почуттів, які раптово виникли, і обставин, які супроводжують це кохання на зараженій території. Особливої атмосфери фільму надають майстерно підібрані музичні треки, які підсилюють ефект від усього побаченого і почутого, доповнюють і прикрашають картину.

У стрічці немає жодної павільйонної сцени. Основна частина фільму знімалась у Славутичі, який на час зйомок перевтілили у Прип'ять.

"Чорнобильські бабусі" (Babushkas of Chernobyl) (2015)

Ці бабусі живуть у селі, але не у звичайному, а в зоні відчуження. Більшість їхніх колишніх сусідів влаштувалися на нових місцях ще в минулому столітті, чоловіки померли, а ці вперті жіночки таємно, попри заборону, повернулися у зону (у фільмі вони розказують, як пробиралися якимись поліськими хащами) і оселилися тут, щоб дожитивати на своїй землі. Щемлива історія, яку три роки знімала американська документалістка Голлі Моріс, не залишає глядача байдужим. Чорнобильські бабусі пережили Голодомор, Другу світову, вибух на ЧАЕС, а тепер продовжують вести господарство, вирощують городину і збирають гриби в зоні ядерної катастрофи. За характеристикою New York Times, ця стрічка, яка розповідає про покоління людей, що має дуже сильний зв'язок із землею і з місцем, "передає тонкощі й невизначеності Чорнобиля, а також стійкість людської душі".

"Аврора" (2006)

Художня стрічка Оксани Байрак розповідає історію дівчинки-сироти Аврори з Прип'яті. Вона мріє стати балериною, а її єдиним другом є працівник атомної станції, якого вона сприймає як батька. Наївна і чиста дитина проявляє характер під час вибуху — їй дуже хочеться сховатися від небезпеки, але й одночасно попередити всіх про неї. Намагаючись врятувати свого друга, дівчинка отримує велику дозу радіації, після цього її відправляють на лікування до США. Там і розгортаються основні події картини — госпіталь, балет, музика, танці, зустріч з кумиром — відомим балетмейстером. Саме для нього знайомство з тендітною Авророю стане знаковим, воно дасть йому зрозуміти, що значну частину свого життя він жив неправильно, що навіть така маленька і важко хвора дівчинка знаходить у собі сили не здаватися і боротися за своє існування.

"Чорнобильська молитва. Хроніки майбутнього", Світлана Алексієвич

Ця книга — не художній твір, не вигадка, ця книга — зібрання фактів і реальних відомостей, інтерв'ю людей, що побували в епіцентрі подій.

Авторка не писала вигаданих сюжетів, вона розповіла лише те, що говорили інші: про життя, про смерть, про страх. Для очевидців Чорнобиль став війною, на якій ворог був невидимий і від того ще більш страшний. Радіацію не можна помацати або побачити, але її наслідки збережуться на багато сотень років.

Ця книга писалася багато років і це колосальна праця. Спогади і думки людей, які хотіли б усе забути. Читайте, думайте, плачте, вбирайте ці сповіді в себе. Чорнобиль — катастрофа поза часом, у нього немає минулого і немає майбутнього. Але майбутнє може бути у нас, якщо ми не дозволимо цьому повторитися.

"Чорнобиль. Історія трагедії", Сергій Плохій

Написати цю книгу історику Сергію Плохію допоміг Майдан. Адже саме після Революції Гідності йому вдалося отримати доступ до багатьох документів колишніх архівів КДБ. Книга-марафон розповідає про події на ЧАЕС від вибуху і до закриття станції у грудні 2000 року. Катастрофа та перші дні після неї розписані майже похвилинно, збільшуючи емоційний ефект присутності. Остання розповідь присвячена спорудженню нового саркофага у травні 2018 року. Автор розповідає, що в процесі роботи найважчим для нього стало подолання емоційного шоку від усіх зламаних доль, знищеного здоров'я і життів. І це все в той час, коли не тільки радянський союз, а і весь світ наївно вважав, що атом людиною приборкано остаточно. Книга-лауреат найпрестижнішої літературної премії Британії імені Бейлі Гіффорда написана англійською, перекладена кількома мовами, у тому числі і українською.

"Пройти крізь Чорнобиль", Галя Аккерман

Цю книгу називають книгою-експедицією. Французька письменниця Галя Аккерман зізнається: "Мені захотілося розповісти про 20 років свого життя, пов'язаних із Чорнобилем. Це розповідь і про зону, і про Прип'ять, і про людей, які працюють у зоні, і про самоселів, про поїздки, про свої розмови з людьми, які займалися Чорнобилем". З більшістю героїв повісті авторка зустрічалася особисто. Її книга відкриє читачам місця, про існування яких вони й не здогадувалися. Ця особлива книга – мандрівка світом фантомів і живою землею, радянським минулим і українською дійсністю. І внутрішня подорож світом самої авторки.

"Оформляндія, або Прогулянки в Зону", Маркіян Камиш

Бажаєте дізнатися про життя сталкера? Ця книга для вас. Автор розповідає про власний досвід нелегального туризму в Зону відчуження. Стиль оповіді побудує у вашій уяві картину справжньої Прип'яті, але не через нудну документальність. У книзі ви не знайдете стандартних описів Зони, історичних викладок і роздумів над істинними причинами Чорнобильської аварії. Тут – погляд зсередини: смарагдові болота, міліцейські засідки, і збиті до кривавих мозолів ноги. Тут загрозливі зливи нічної Прип'яті та світанкові чари Полісся. Тут спроба відповісти на питання, що коїться в душі людини, яка роками і потай досліджує заборонену землю. Книга проілюстрована фотографіями, які зробив сам автор. 

"Діти Чорнобиля", Євген Гуцало

Правдиві розповіді про трагічне буття юних героїв уже після Чорнобиля. Маленький хлопчик, який намагається врятувати "скаженого чорнобильського собаку", заразного, як кажуть дорослі. Дівчинка, яка до трагедії щасливо жила зі своїми мріями і батьками. А тепер — усе після. І батьки десь поїхали "на заробітки", бо в цьому селі немає для них роботи. Хлопчина, який пригощає скривджену долею переселенку медом… Усі ці герої збірки — вразливі дитячі душі, які тільки починають свій шлях і їм ще треба багато чого зрозуміти й усвідомити, проте вони вже живуть за законами совісті, і автор вірить, що за цими ж законами вони будуть і продовжувати жити.

Екскурсії у Чорнобиль

Побачивши Чорнобиль хоча б один раз, зовсім інакше дивишся на так зване "звичайне життя". У тому числі і на своє власне. І в цьому — можливо, головний сенс таких поїздок.

Ви на власні очі побачите покинуті будівлі, рудий ліс, чортове колесо, школу, кінотеатр "Прометей", пристань із затопленим причалом. Підніметесь на оглядовий майданчик на ЧАЕС. погодуєте гігантських сомів. Маршрути, які пропонують туроператори, при чіткому дотриманні вимог супроводжуючих, цілком безпечні для організованих туристів. Як стверджують рекламні проспекти, за денну прогулянку по Чорнобилю та Прип'яті, ви отримаєте таку ж дозу радіаційного опромінення, як за одну годину польоту в літаку. Це у 160 раз менше, ніж доза, отримана за одну флюорографію. Проте слід чітко дотримуватись інструкцій: наприклад, у Зоні категорично заборонений відкритий одяг і взуття, не можна торкатися металевих предметів, збирати гриби та дикі фрукти  — вони можуть і досі бути небезпечними.

Музей "Чорнобиль"

Національний музей "Чорнобиль" було відкрито у столиці Україні 26 квітня 1992 року за сто кілометрів від епіцентру катастрофи. "Est dolendi modus, non est timendi dolendi" — такий напис зустрічає відвідувачів біля входу до експозиції. У перекладі з латини це означає "Є межа у печалі, але тривога не має межі". З самого порогу тут відбувається повне занурення в атмосферу тих жахливих часів — відразу на вході до музею показано, скільки постраждало людей і скільки було знищено населених пунктів. 

Для максимально якісного огляду експозиції, краще взяти екскурсію з екскурсоводом — у музеї працюють справжні професіонали. Але цікаво і самому походити по залах, почитати щоденники і записи учасників ліквідації аварії, подивитися фотографії, ознайомитися з журналами. Завдяки відео-ефектам у музеї можна навіть відчути себе особисто присутнім на тому самому горезвісному четвертому блоці ЧАЕС.

На жаль, у зв'язку з карантинними обмеженнями, заклад може тимчасово не приймати гостей, але Національний музей "Чорнобиль" тепер можна відвідати і онлайн, не виходячи зі свого будинку. Віртуальна подорож експозицією, під час якої чутно навіть звуки музею, є на сайті онлайн-проектів музею за посиланням.

Адреса: провулок Хорива, 1, м. Київ.

Ілюстрація Олександра Грехова для "Рубрики"