13 серпня – повне оточення Луганська. Трагедії Хрящуватого та Новосвітлівки
На початку серпня 2014 року для бойовиків на луганському напрямку склалася вкрай важка ситуація. Починаючи з кінця липня, українські збройні формування взяли під контроль основні траси Луганськ-Донецьк та Луганськ-Красний Луч. Фактично для забезпечення зі сторони РФ залишалась тільки одна траса – Луганськ-Ростов-на-Дону.
Тому командування сектору «А» спланувало військову операцію по перехвату цієї «дороги життя» – для чого потрібно було звільнити стратегічно важливі населені пункти Новосвітлівка та Хрящувате.
На 13 серпня був запланований наступ силами батальйонно-тактичної групи (БТГр) 24-ї мехбригади та БТГр 80-ї аеромобільної. У якості «штурмовиків» виступали бійці 24-го батальйону тероборони «Айдар».
Бійці батальйону «Айдар», серпень 2014 р.
Причому операція була підготовлена погано. Як згадував один з бійців «Айдару»: «О 2-й ночі в Лутугиному сконцентровано угруповання з частин 24-ї механізованої бригади і нашого батальйону. Стояли без руху до 8:00. 24-й бригаді говорили, що наші не можуть заправити паливом свою техніку. А нашим – що 24-та не може завести свою техніку… Нарешті о 8-й почали рухатися і прибули до Хрящуватого в 11:00. Тобто від початку до кінця пересування пройшло 11 годин. Цей час використали сепаратори, аби підготуватися до бою».
Хоча Новосвітлівку взяли практично без бою, за Хрящувате супротивник дрався. При штурмі загинув командир однієї з неформальних груп батальйону «Айдар» – старший лейтенант Пилип Слободенюк.
А коли війська зайшли на позиції, відразу попали під масований артилерійсько-мінометний обстріл.
Вже в першу ніч на 14 серпня гарнізон Новосвітлівки поніс тяжкі втрати – загинуло п`ятеро, в том числі, командир роти 24-ї бригади, уродженець Чернігівської області капітан Валерій Бондаренко. Як згадував солдат 80 аембр Віталій Кобрин: «Він був десь коло машини [КШМ], його сильно поранило. Він задихнувся – пробило легені. На наших очах помер від ран». Похований 16 вересня 2014 року у селі Попівка Новгород-Сіверського району. Указом Президента України №593/2014 від 15 липня 2014 року, «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
Все забезпечення угруповання було "зав`язано" на Луганський аеропорт – звідти привозили як продовольство, так і боєкомплект. Однак замінити «айдарівців» (а їм обіцяли, що вони проведуть три дні, потім їх змінить армія) було ніким. Фактично добробатовці залишались на позиціях два тижні.
А російські куратори незаконних збройних формувань оговтались і кинули на штурм цих двох населених пунктів все що було, включаючи частини кадрової російської армії.
Вже 14 серпня о 6:00 ранку на Хрящувате пішли два танки, 2 БТР-80 та БМП-2 за підтримки росіян. Хоча один танк Т-64БВ (за деякими даними зі складу бандформування «Заря», яким командував Плотницький) був підбитий, однак втрати «Айдару» були величезні – загинуло 8 бійців, були поранені командир батальйону та заступник.
Один з підбитих російських танків
«..в Хрящуватому був наступ на наші позиції 1-ї роти Псковської дивізії ВДВ. Це стало відомо з документів в захопленому БТРі, які широко публікувались в Інтернеті. Вони йшли за танками і їх "поклали" з підствольників навісом дуже влучно наші бійці з 2-ї роти, а мінометники з 24-ї бригади (командир – Микола) підбили танк: перша міна влучила в паливні баки, а друга – підпалила танк».
Після цього супротивник перейшов до обстрілів з САУ, танків, мінометів та «Градів». Так, 16 серпня Хрящувате зазнало значних руйнувань. Причому сильно доставалось і цивільному населенню. Першу медичну допомогу надавали на місці, а потім "важких" евакуювали до Луганського аеропорту.
Як згадував полковник медичної служби Ростислав Іванник: «..багато було мінно-вибухових травм. За весь час ми зробили п'ять ампутацій кінцівок. Безліч було проникаючих поранень. Надавали допомогу і цивільним. І дітки були, і дорослі».
18 серпня бойовики і росіяни вчинили чи не найбільший військовий злочин проти цивільного населення Донбасу – під час спроби вивезти цивільних на трасі Новосвітлівка-Хрящувате вони розстріляли автомобільну колону. Як згадував місцевий мешканець: «Це сталося 18 числа. Вивозили людей українською армією і в машину потрапив снаряд. Звичайний мирний житель, хлопець 19-ти років, вивозив свою сім'ю, і вся його родина загинула. […] Не тільки вся його сім'я — там багато людей, одразу 18 чоловік загинуло».
Колона 24-ї мехбригади, Луганщина, літо 2014 р.
Одразу після удару «інформаційний центр ДНР» проросійських бойовиків повідомив про успішний артилерійський удар по позиціям українських військ у Хрящуватому, сповістивши про 30 чоловік загиблих. Але потім цю інформацію швидко прибрали з доступу.
Гинули цивільні і надалі. Так, 20 серпня поблизу селища Хрящувате бойовики розстріляли автомобіль, в якому їхала сім'я вимушених переселенців. Очевидці повідомили, що автомобіль їхав з великим білим прапором, але це бойовиків не зупинило. Зі слів прес-офіцера штабу АТО Андрія Лисенко: «Бойовики стріляли з боку селища Самсонівського Краснодонського району. В автомобілі перебувала сім'я з п'ятирічною дитиною. Чоловік і дитина загинули на місці. Жінка померла на руках українських військових медиків».
Тільки до 28 серпня неймовірними зусиллями за допомоги кадрових російських військових бойовикам вдалось вибити наші гарнізони з Хрящуватого та Новосвітлівки, але це вже геть інша історія…
