Бігти, щоб жити
Вирішили зайнятися бігом, але не знаєте, як змотивувати себе встати з ліжка? Чи, може, ви досвідчений бігун, який шукає однодумців, щоб за чашкою кави обговорити спортивний прогрес?
"Рубрика" побувала в гостях у бігового клубу RUN21 та поспілкувалася з тренерами й учасниками, щоб дати вам більше корисних порад про біг. Від новачків до завзятих марафонців — ми зібрали історії, після яких вам захочеться вийти на пробіжку.
"У групі ти зможеш більше. Сам ти б десь себе пожалів, десь не дотягнув. А коли бачиш, що хтось поруч продовжує, то теж продовжуєш. І ви якимось чином, навіть не розмовляючи, підтримуєте одне одного", — говорить Марія Голота, засновниця і тренерка бігового клубу RUN21.
Читайте про клуб та поради новачкам — у нашому тексті!
Соціальне таксі, що рятує жінок від насильства
Фото з архіву організації "Світло надії"
Жінок, що зазнають домашнього чи гендерно зумовленого насильства, на шляху до отримання підтримки зупиняє багато перешкод. Серед найбільших труднощів — страх залишити вже звичну ситуацію, хоч вона і травмує, відсутність допомоги від оточення та побоювання за безпеку своїх дітей. Часто жінки не мають коштів для того, щоб розпочати жити окремо від кривдника, ба більше — проблеми виникають навіть із транспортом, за допомогою якого можна б було швидко та без ризику залишити небезпечне місце.
На Полтавщині Благодійна організація "Світло надії" запровадила нову послугу — соціальне таксі для жінок та дітей, які постраждали від домашнього або гендерно зумовленого насилля. Безоплатний сервіс працює по всій області, забезпечуючи швидкий і безпечний транспорт тим, хто потребує допомоги. "Рубрика" розповідає, як це працює.
Книжки, ровери і три бібліотекарки
Бібліотекарки Бахмацької центральної бібліотеки готуються із книжками вирушати містом. Фото надане директоркою бібліотеки
У невеликих українських містечках бібліотеки часто розташовуються ближче до центру. З віддалених частин міста людям зазвичай далеко діставатися до бібліотеки. Непросто на це й виділити час — через роботу та клопоти по господарству.
У Бахмацькій публічній бібліотеці, що на Чернігівщині, задля популяризації читання та залучення нових користувачів вже не перший рік функціонує бібліотека на колесах — велобібліотека. Бібліотекарі на велосипедах, навантажених книжками, відправляються у найвіддаленіші куточки міста — знайомлять мешканців міста з літературними новинками, творами сучасних українських письменників, періодичними виданнями. Розповідають про бібліотечні послуги та цікаві заходи, що відбуваються у книгозбірні.
Про те, як у Бахмачі працює велобібліотека, "Рубрика" ділиться тут.
"Немає незначного відновлення"
Встановлювати майданчик допомагали великі й малі жителі села. Фото надане Тетяною Тетерею
Під час окупації та бойових дій в деяких населених пунктах Правобережної Херсонщини було знищено практично все. Так, у селі Зарічному Високопільської територіальної громади від ворожих обстрілів постраждала не лише інфраструктура, а й школа, дитячий садок, будинок культури, зелені насадження та місця відпочинку та дозвілля для дітей та молоді.
Відновлення — не завжди про масштабні проєкти та багаторічні плани. Не менш важливі й ті ініціативи, які закривають потреби громади тут і зараз. А надто — ті, які громада може ініціювати та втілити з відносною швидкістю, аби поступово повертатися до життя. Отож, у Зарічному небайдужі жителі села за підтримки ГО "Південна стратегія розвитку" та місцевої влади створили для дітей спортивну зону відпочинку. Тепер діти у Зарічному зможуть не тільки займатися спортом — новий спортивний майданчик також стане місцем зустрічей та спілкування. "Рубрика" розповідає про цей кейс за посиланням.
"Коцюбинський": простір для відновлення в Карпатах
Гості простору. Фото: архів героїні
Прохолодний вітер Карпат. Шумить річка поблизу будинку. А у вікна стукають гори, яких то ховає, то випускає зі своїх обіймів туман. Такі пейзажі щодня бачать відвідувачі книгарні-кав'ярні "Коцюбинський", розташованій у селі Верхній Ясенів, що в Івано-Франківській області. Цим краєвидом залюбки готова поділитися з кожним охочим власниця закладу Анна Павліченко. Сюди ж на відпочинок уже в жовтні вона запрошує військовослужбовців, ветеранів і ветеранок, які хочуть насолодитися спокоєм природи.
Про простір та його історію "Рубрика" розповідає у тексті за лінком.
Як "Розумний город" вчить підлітків підприємництва
Мікрозелень Калуського ліцею№6. Фото з архіву команди.
Українська аграрна галузь стала одним з основних джерел для наповнення бюджету країни. Так буде і по закінченню війни — агросектор, принаймні на перших етапах, відіграватиме ключову роль у відновленні країни, а значна частина відповідальності за її розвиток ляже на молодь. Тому вже зараз важливо докласти зусиль, щоб зацікавити молоде покоління приходити в агросферу, аби після перемоги вони могли відразу стати до роботи.
Залучити молодь до агросфери, навчити азів рослинництва, агрономії, фінансової грамотності покликаний проєкт, який започаткувала українська агропромислова компанія "Контінентал Фармерз Груп". Школярі — учасники проєкту "Розумний город. Мікрозелень", власноруч вирощують корисні продукти, вивчають основи бізнесу, заробляють перші гроші, займаються волонтерством. Більше про "Розумний город" — тут.
Як працює школа операторок будівельної техніки
Фото з архіву проєкту
На Київщині на базі Немішаївського фахового коледжу відкрили першу в Україні жіночу школу операторів будівельної техніки. Протягом 9-тижневого курсу жінки навчаються працювати на сучасній будівельній техніці, включаючи екскаватори-навантажувачі, телескопічні навантажувачі, мінінавантажувачі та мініекскаватори.
"Навчати дівчат керувати важкою будівельною технікою було моєю мрією ще до війни. Але тоді для її реалізації не було підстав — на будівництвах вистачало чоловіків. Момент втілення ідеї прийшов із початком повномасштабного вторгнення. Я зрозуміла — нас чекатиме дуже серйозний кадровий голод в галузі. Його треба починати долати вже зараз і показувати гендерну спроможність жінок", — говорить Юлія Скічко, керівниця ГК "АЛЕФ СТРОЙ", що ініціювала створення школи.
Усе важливе про проєкт — за посиланням у нашому матеріалі.
Як працює реабілітація військових, які втратили зір через війну
Ветерани разом з сім'ями у реабілітаційному таборі. Фото: архів героїні
Для людини, яка стикнулася з втратою зору, світ перевертається з ніг на голову: буденні речі, які до того робилися на автоматі, тепер займають десятки хвилин, а шум навколо наче хтось підкрутив на декілька децибелів гучніше. З усіма викликами потрібно вчитися справлятися наново, і чудово, коли поруч є люди, які підтримають на цьому шляху. "Рубрика" розповідає про реабілітаційні табори для ветеранів від ГС "Сучасний погляд", на яких учасників навчають усіх важливих навичок: від користування телефоном до орієнтування у місті.
"Зупинитись — це теж рішення"
Тренінг "Тривожність. Що з нею робити та як позбутися?" для фахівців Миколаївської ТГ. Фото з архіву проєкту
Під час війни українці стикаються з безпрецедентними внутрішніми та зовнішніми викликами — втратою рідних і близьких, руйнуваннями житла, вимушеними переїздами, стресом — і це на тлі постійних тривог і невизначеності. Серед тих, хто сьогодні особливо потребує психоемоційної підтримки — люди, які працюють у сфері "людина-людина". Ті, хто попри все допомагають іншим триматися, відновлюватися, розвиватися і просто жити.
Для зміцнення психічного здоров'я, запобігання виснаженню та відновлення ресурсу українців у Сумській та Полтавській областях працює проєкт "Зупинка: Я". Ініціативу Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) впроваджує громадська організація "Центр психологічної допомоги «Конфіденс»" за підтримки уряду Норвегії.
Як і кому допомагає "Зупинка: Я", "Рубрика" дізнавалася у фахівців проєкту.
Як перетворити пластикові кришечки на дрони
Зібрані кришки. Фото: екологічне підприємство "Рада"
Благодійні збори пластикових кришечок — ініціатива не нова. У соцмережах вже кілька років зустрічаються пости про пункти збору та заклики долучатися до цієї акції. Однак, попри це, багато людей і досі не знають, чому саме кришечки, що потім з ними відбувається, і де їх використовують.
Ми вирішили розібратися і щоб знайти відповіді на це питання, поговорили про збір пластикових кришечок з фахівцями цієї справи. Куди варто приносити кришечки, які їхні різновиди підходять для збору, чому їх потрібно так багато та яким чином навіть невеликий внесок допомагає довкіллю і людям, розповідали Олена Брацлавська, менеджерка спеціалізованого екологічного підприємства МПП "Рада" та Тетяна Руденко, голова Благодійного фонду "ОВЕС".
