Жінки на фронті. Українські захисниці знялися у фотосесії для Elle
Українська версія жіночого журналу Elle представила фотосесію з українськими захисницями "Жінки на фронті".
У фотосесії взяли участь офіцерка ЗСУ Вікторія Кравченко, військова парамедикиня Ластівка, снайперка Євгенія Емеральд, яка нині чекає на дитину, а також інші жінки-військові, які захищають нашу країну та рятують життя на передовій.
«У лавах української армії служать 42 тисячі жінок. Тисяча з них перебуває на командирських посадах, чудово справляючись і з важкою фізичною роботою, і з емоційним напруженням. Нарівні із чоловіками вони воюють на всіх фронтах, а кількість жінок, які хочуть захищати Україну, зростає. Патріотичний дух українок не можна зламати», — зазначають у редакції Elle.
Усі героїні проєкту позували у військовій формі, а також поділилися своїми історіями. Так, старша лейтенантка НГУ Христина з позивним Кудрява розповіла, як вирішила піти на війну.
«Це був однозначно усвідомлений вибір. У 2014 році я проходила службу у військовій частині в Івано-Франківську. На першу ротацію мого підрозділу на схід, коли розпочалася війна Росії проти України, мене не взяли, тому що я була дівчинкою. Жінок на війну намагалися не брати, якщо у цьому не було крайньої потреби. Моя посада передбачала участь у бойових діях, і тоді за списками замість мене поїхав чоловік. Це усвідомлення, що через твою стать хтось інший може загинути, усвідомлення, що там мав би бути ти, а не хтось інший, давало вагомий поштовх до того, щоб продовжити військову кар'єру. І я у 2015 році вирішила поїхати навчатися на офіцера до Харкова. Після цього я була впевнена, що ніхто не зможе замінити мене в моїй справі, яку я виконую професійно», — розповіла вона.
У свою чергу військова психологиня Вікторія Кравченко згадала, що відчувала у день, коли розпочалася повномасштабна війна Росії проти України.
«У мене був нескінченний потік думок: "Це лише жахливий сон". "Як добре, що наш cин не тут". "Батько в Харкові. Дай Боже йому вижити". "Як же я мрію обійняти маму". "Як не збожеволіти?". "Що далі?". У мене вперше за все моє життя була така реакція на стрес, як паніка та істерика. Тремтіння рук, ридання. Я розуміла, що себе потрібно переключити. Тому почала збирати речі та прибирати у квартирі. Трохи заспокоїлася, прийшла до тями. Мій товариш заїхав по мене, і ми поїхали в нашу військову частину, де отримали вказівки щодо наших подальших дій як військовослужбовців», — розповіла Кравченко.
