Журналісти та активісти ідентифікували 30 тисяч російських військових, які воювали в Україні
Журналісти та громадські активісти ідентифікували близько 30 тисяч російських військових, а зараз допомагають довести конкретні злочини росіян, щоб у правовий спосіб вони були покарані.
Про це заявила керівниця агенції журналістських розслідувань "Слідство. Інфо" Анна Бабінець, повідомляє "Укрінформ".
"Почавши проєкт журналістських досліджень у травні, ми вже маємо солідний реєстр російських воєнних злочинців і він постійно збільшується. Доведено участь у війні близько тридцяти тисяч російських військових. Їх ідентифіковано десь по фото, десь по даті народження чи смерті, підтягнуто з усіх джерел, яким можна довіряти. Наразі ми бачимо, що це – найповніша база і робота над нею продовжується", – заявила Бабінець.
Вона також наголосила, що крім списків, які журналісти Слідства.Інфо отримали від розвідки, Центру оборонних стратегій, вони й самі виявили близько 200 російських військових і довели, що вони теж були причетні до злочинів.
"До нас звернулися прокурори з проханням провести тренінги з ідентифікації. Справа у тому, що українські правоохоронці до цього не ідентифіковували людей по соцмережах. І коли у квітні були оголошені перші 10 підозр російським військовим, то 7 з них були опізнані завдяки розслідуванням Слідства.Інфо", – пояснила керівниця агенції.
Вона зазначила, що і зараз, коли журналісти виявляють злочинців, то в межах журналістської етики, не називаючи своїх джерел, допомагають слідчим. Адже це є спільна справа – довести конкретні злочини росіян, щоб у правовий спосіб вони були покарані.
"Ми віримо, що наші дані допоможуть покарати конкретних вбивць, ґвалтівників, конкретних злочинців. Такі історії розслідувань ми публікуємо майже щодня. І вже помітили, що у соцмережах та у пропагандистських відео російські військові навіть стали змінювати імена", – сказала Бабінець.
У свою чергу керівник департаменту документування воєнних злочинів Української Гельсінської спілки з прав людини Сергій Мовчан зазначив, що показати обличчя воєнних злочинців важливо як для доведення вини, так і для подальшого збереження історичної правди, відтворення тих подій, що відбувалися.
"З 2014 року УГС веде документування воєнних злочинів, а з лютого цього року ми разом з іншими організаціями об'єдналися в ініціативу Трибунал для путіна. Ми зафіксували більше 17 тисяч епізодів воєнних злочинів. Це не тільки вбивства, ґвалтування, руйнування. Це і напади на цивільне населення, і просто роздягання людей на блокпостах, бо їм просто хочеться порозважатися. Але і це є воєнний злочин відповідно до Римського статуту. Як і напади на культурні об'єкти, культурну спадщину, освітні заклади. А ще не забуваймо про мілітаризацію освіти, культури, знищення української ідентичності. Це також воєнний злочин", – сказав Мовчан.
Подякувавши журналістам, які допомагають у розслідуванні злочинів, він закликав бути обережними і не зашкодити на місці злочинів, не чіпати нічого, не порушувати цілісності місця події.
"У прокуратурі величезне навантаження. Вони зафіксували понад 25 тисяч воєнних злочинів на ту кількість прокурорів, яка є – близько 10 тисяч. Якщо ми по Донбасу мали більше сотні томів проваджень, то зараз їх буде ще більше. Ми можемо поєднати діяльність журналістів, документаторів, громадських організацій і безпосередньо прокуратури для того, щоб злочини були розслідувані, а злочинці покарані", – підкреслив Мовчан.
Водночас голова правління ГО "Антикорупційний штаб" Сергій Миткалик також навів цифри, що свідчать про складність роботи слідства: з 25 тисяч проваджень оголошено лише 93 підозр, з яких було лише 8 обвинувальних актів.
"Можна уявити, як важко ведеться слідство, але ми не можемо щось закинути прокурорам і слідчим, адже знаємо, що вони працюють понаднормово. По кожному злочину, що розслідується, необхідна перша слідча дія – огляд місця події. А як це зробити, коли це, наприклад, лінія фронту або окупована територія? Тобто це практично дуже складно", – сказав Миткалик.
На його переконання, у цьому плані дуже потрібне об'єднання зусиль журналістів, правозахисників і громадських організацій, а вміння журналістів чи активістів правильно робити фіксацію злочину, може бути опорою для прокуратури.
