(Не)обязательная вакцинация: что думают суды

Наталья Рыжкова

Юрист ОО "Сильные громады", основательница платформы "Той ще юрист"

На початку жовтня цього року Міністерство охорони здоров'я затвердило перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням від COVID-19. До переліку увійшли практично всі публічні службовці.  

Роботодавців змусили забезпечити контроль за щепленням та відсторонення у випадку  його відсутності. Якщо ж роботодавець не виконає ці вимоги, його покарають за порушення карантинних правил. У відповідь працівники скористалися своїм правом на захист та масово почали звертатися до суду після відсторонення.

У свою чергу суди, як і українці, розділилися на два табори: проти та за щеплення. Цей розділ і можна прослідкувати у цій добірці судових рішень з цікавими позиціями щодо (не)обов'язкової вакцинації.

(Не)обов'язкова вакцинація

• Викладач VS Інститут Богомольця
• Справа № 754/18078/21

Чоловік звернувся до суду для оскарження наказу  про відсторонення на час відсутності щеплення проти СОVID-19, виданого Інститутом фізіології ім. О.О. Богомольця Національної академії наук України, у якому він працює викладачем.

Суд визнав позовні вимоги недоведеними та відмовив у задоволенні позову за такого обґрунтування:

1. Норми права, на підставі яких видано наказ про відсторонення від роботи, не визнавались неконституційними, недійсними чи незаконними на час вирішення спору.
2. Робити щеплення та продовжити працювати і отримувати заробітну плату — це право. Чоловік не позбавлений права на працю та з роботи не звільнений, а лише відсторонений від виконання своїх функціональних обов'язків. Реалізація свого права на працю не є правовою підставою для порушення права інших осіб на охорону здоров'я.
3. Викладач зобов'язаний зробити щеплення з метою непоширення СОVID-19 у тому числі і серед інших співробітників, які мають право на охорону здоров'я.

• Вихователь VS "Колобок"
• Справа № 344/18565/21

Ситуація аналогічна: вихователя Дошкільного навчального закладу №6 "Колобок" в Івано-Франківську спочатку попередили про обов'язковість вакцинації, а потім відсторонили від роботи.

Суд підтримав керівництво ДНЗ, акцентуючи:

1. Наказ МОЗ не може викликати недовіри та питань щодо його законності, оскільки він пройшов необхідну процедуру введення в дію.

Міністерство юстиції України при прийнятті наказу підтвердило його відповідність ст. 8 "Право на повагу до приватного і сімейного життя" Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практиці Європейського суду з прав людини.

2. Обов'язкові щеплення — втручання в право на повагу до приватного життя, проте цілком припустимі.

Втручання у вигляді обов'язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та є цілком необхідним у демократичному суспільстві.

3. Якщо політика добровільної вакцинації недостатня для досягнення і підтримки колективного імунітету, або колективний імунітет незалежний від природи захворювання (наприклад, правця), національні влади можуть розумно ввести політику обов'язкової вакцинації для досягнення відповідного рівня захисту від серйозних захворювань.

Необов'язкова вакцинація

• Слюсар VS Тепломережа
• Справа 223/988/21

Директор Комунального підприємства "Тепломережа" Вугледарської міської ради видав наказ про необхідність вакцинації. Слюсар відмовився від ознайомлення з розпорядженням керівництва, через що отримав догану, а пізніше його відсторонили від роботи через відсутність щеплення.

Суд став на сторону слюсаря з таких причин:

1. Відмова від ознайомлення з наказом жодним чином не може тлумачитись як дисциплінарний проступок.
2. Посада  "слюсар з обслуговування теплових мереж 4 розряду" не передбачена Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом МОЗ від 04.10.2021 року № 2153.

• Асистент вчителя VS Ліцей
• Справа № 129/3455/21

Жінка подала позов до ліцею № 7 м.Гайсина про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення її від роботи асистентом вчителя. Відсторонення вважає грубим порушенням конституційного права на працю і отримання винагороди за неї, як засобу до існування.

У позові пояснила, що відмовилася від вакцинації через відсутність законних підтверджень безпечності протиковідних вакцин. До того ж, навчання у закладі на час відсторонення було дистанційним.

Суд визнав відсторонення від роботи дисциплінарним стягненням та задовольнив позовні вимоги асистента за таких переконань:

1. Відсторонення має всі ознаки покарання як заходу дисциплінарного впливу, оскільки спричинило:

— невиконання на невизначений час своїх посадових обов'язків працівницею;

— неотримання заробітної плати;

— незарахування часу відсторонення до страхового стажу.

2. Оскільки відсторонення має всі ознаки покарання як заходу дисциплінарного впливу, керівник порушив законодавство, не попросивши від порушниці трудової дисципліни письмових пояснень про причини відмови чи ухилення від вакцинації.
3. Керівник ліцею порушив право на повагу до приватного життя асистентки, оскільки позбавив її засобів до існування на невизначений строк. Право на оплачувану працю є елементом приватного життя, оскільки робота і заробіток забезпечує приватні життєві потреби.

• Вихователь VS Школа
• Справа № 136/2084/21

Як зазначає позивач, у листопаді 2021 року вона як вихователь групи продовженого дня в КЗ "Турбівський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №2" зіштовхнулася з грубим порушенням її конституційних прав: керівник школи постійно вимагав медичну інформацію щодо вакцинації від COVID-19. Згодом її повідомили про обов`язкове профілактичне щеплення та вручили наказ про відсторонення від роботи.

Суд став на бік вихователя:

1. Наказ МОЗ затверджує перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням, проте не містить положень про обов'язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Перелік підписаний Генеральним директором Директорату громадського здоров'я та профілактики захворюваності, який не уповноважений визначати окремі професії, виробництва та організації, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб.

Наказ МОЗ не змінює правове регулювання та визначення тих профілактичних щеплень, які є обов'язковими, тому відсторонення працівників є незаконним.

2. Щеплення дозволяється проводити тільки зареєстрованими в Україні вакцинами/анатоксинами згідно з Календарем профілактичних щеплень. Профілактичні щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 не включені до Календаря профілактичних щеплень в Україні.
3. Вимога керівництва надати вихователем докази проведення щеплень — незаконна.

Згідно зі ст. 286 Цивільного кодексу України, фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані під час її медичного обстеження.

Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи.

4. Процедура відсторонення визначена п. 5 ч. 1  ст. 7 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення". У свою чергу, Постанова КМУ про встановлення карантину, яка містить обов'язок керівників підприємств усувати нещеплених працівників від роботи, є підзаконним нормативним актом, тобто має нижчу силу і не може змінювати правове регулювання, визначене законом.
5. Постановою КМ України було введено карантин, термін дії якого закінчився 28 лютого 2021 і в подальшому Кабінет Міністрів не приймав жодних постанов про встановлення карантину на інший період.

Кабінет Міністрів має право встановлювати та відміняти карантин, а повноваженнями продовжувати його дію шляхом внесення змін до відповідних пунктів постанови, якою встановлювався карантин та визначався період його дії, не наділений.

• Викладач VS Музичний коледж
• Справа № 750/13459/21

Викладачку класу хореографії відсторонили від роботи у КЗ "Чернігівський фаховий музичний коледж ім. Л. М. Ревуцького" через відсутність вакцинації.

Суд став на бік працівниці:

1. Перелік підстав для відсторонення працівника від роботи може бути розширено, проте лише актами законодавства України.
2. Обов'язково проводяться щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця та туберкульозу. Запровадження обов'язкової вакцинації від інших хвороб відбувається виключно в порядку, встановленому законом.
3. Ухвалення рішення про проведення обов'язкових профілактичних щеплень на відповідних територіях віднесено до виключної компетенції головного державного санітарного лікаря України, а також головних державних санітарних лікарів областей, міст Києва та Севастополя та за умови наявності відповідних епідемічних показань.
4. Відсторонення від роботи є втручанням у право людини на працю та право заробляти працею на життя шляхом його обмеження. Втручання дозволено виключно законами України, а не підзаконними актами, до яких належать Постанова КМУ і Наказ МОЗ.
5. В Україні відсутні закони, які передбачають право роботодавців відсторонювати від роботи працівників, що відмовилися від вакцинації проти COVID-19.

Рішення про відсторонення працівників прийнято у формі Постанови КМУ та в спосіб, що не відповідає вимогам законодавства, і поза межами конституційних повноважень Кабінету Міністрів України.

• Вчитель VS  Школа
• Справа № 444/3344/21

Аналогічну позицію зайняв Жовківський районний суд Львівської області, який у подібному позові підтримав вчителя та доповнив аргументацію:

1. Відсторонення від роботи є втручанням у право людини на працю та право заробляти працею на життя шляхом його обмеження. Таке втручання дозволено виключно законами України, а не підзаконними актами, до яких належать Постанова КМУ і Наказ МОЗ.
2. Згідно зі ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України; в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
3. Обмеження прав може встановлюватися виключно законом — актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні.
4. Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадян, втім цей орган не наділений повноваженнями ухвалювати нормативно-правові акти, спрямовані на звуження або обмеження цих прав.

• Фізрук VS Школа
• Справа № 675/1910/21

Чоловіка відсторонили від роботи вчителем фізичного виховання у Михнівській загальноосвітній школі I-III ступенів Ізяславської міської ради, через відсутність щеплення проти коронавірусу.

Суд підтримав вчителя через порушення роботодавцем процедури відсторонення:

1. Керівництво школи винесло наказ про відсторонення на підставі одного лише повідомлення про обов'язкове профілактичне щеплення, яке саме по собі не створює жодних юридичних наслідків та не засвідчує юридичного факту відмови чи ухилення від обов'язкового профілактичного щеплення, а також факту ненадання медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданого закладом охорони здоров'я.
2. Для того, щоб відсторонити працівника, роботодавець повинен попросити надати письмове лікарське підтвердження про відмову від обов'язкового профілактичного щеплення, або скласти акт у присутності свідків, в разі відмови дати таке підтвердження.

Що це означає?

Як бачимо, судові рішення чітко відобразили розкол населення та фантасмагорію національного законодавства.

Суди, які підтримують обов'язковість вакцинації, апелюють до законності норм, на підставі яких видаються накази про відсторонення від роботи, а також наголошують на принципі обмеження права: права однієї людини закінчуються там, де починаються права іншої. Якщо людина не бажає щепитися — це її право, проте такий вибір не повинен обмежувати право на охорону здоров'я інших українців.

Суди, які підтримують працівників, не мають однозначної позиції: хтось стверджує, що відсторонення має всі ознаки дисциплінарного проступку, який застосовується за певним алгоритмом; деякі наголошують на незаконності процедури продовження карантину та прийнятті положень про обов'язковість вакцинації; інші зазначають про порушення процедури відсторонення.

Отже, доки немає висновків Верховного Суду, рішення місцевих судів виглядають сумбурно: кожний захищає свою позицію як може, а головне — по-різному. Усе це — завдяки законодавчому хаосу.

↓Читайте также

(Не)обязательная вакцинация: основные позиции законодательства