Сближение США и ЕС: что решили на саммите и почему это важно для Украины

Фото Reuters

Олег Преловский

ассоциированный эксперт "Института Американистики"

Саміт США-ЄС — це перша зустріч у такому форматі з моменту повномасштабного кремлівського вторгнення в Україну. Востаннє, коли саміт відбувся в червні 2021-го, ключовою темою стало підтвердження трансатлантичного партнерства. 

Тоді йшов перший рік роботи адміністрації Байдена і ситуація у світі сприймалася менш загрозливою, а основні обговорення між ЄС та США точилися навколо стабілізації світу після завершення пандемії коронавірусу. Відтоді ситуація у світі значно змінилася. Нині головними темами саміту стали можливості подолання викликів воєн. 

Геополітика та економіка в центрі відносин Європи та США

Та щоб зрозуміти результати саміту, спершу слід поглянути на очікування від нього з обох сторін. Позаяк ЄС — передусім економічне об'єднання, на порядок денний насамперед планували винести теми, пов'язані з торгівлею. І ЄС, і США зацікавлені у зміцненні трансатлантичних економік, аби бути конкурентоспроможними з Китаєм. Однак мають і суттєву розбіжність у поглядах — зокрема на постачання сталі та алюмінію як на головні елементи важкої промисловости країн Європи. 

Визначальне протиріччя між Брюсселем та Вашингтоном — мито США на європейські важкі метали, яке ввели у 2018 році за адміністрації президента Трампа. Хоч для Сполучених Штатів така політика є вигідною та приносить кошти, вона виснажує європейські економіки. Ці мита було призупинено на певний час, утім не скасовано загалом. А 31-го жовтня час такої паузи, власне, добіг кінця. Тож і не дивно, що ЄС намагався дійти до будь-якого позитивного рішення, щоби не платити мільярди доларів під час експорту до Сполучених Штатів Америки. 

Саме політика Китаю в цьому напрямі може стати поштовхом для ЄС та США нарешті дійти згоди. Річ у тім, що й Брюссель, і Вашингтон стало звинувачують Пекін у заповненні світових ринків дешевою (і водночас неякісною) сталлю. Тож тут геополітичний інтерес для США може бути вагомішим за економічний.

Аґате Демаре, старший науковий співробітник Європейської ради з міжнародних відносин, пояснює потребу в угоді про обопільну вільну торгівлю між США та ЄС саме посиленням КНР, сировину звідки використовують на Заході. Тож консолідація США і ЄС є необхідною задля зменшення частки Китаю в цій царині та зменшення залежності Брюсселю та Вашингтону від нього. А втім, Демаре переконана: глобального домінування Пекіну не уникнути.

Окрім торгівлі, експерти прогнозували, що учасники саміту плануватимуть розглянути виклики штучного інтелекту та клімату. Проте врешті цих тем на саміті так і не торкнулися. Очікується, що лідери країн приділять їм предметну увагу на двох відповідних індивідуальних подіях: на Безпековому саміті щодо штучного інтелекту 1-2 листопада, що відбудеться в Сполученому Королівстві, та на Конференції ООН зі зміни клімату в Дубаї, яка триватиме з 30 листопада по 12 грудня.

Питання Ізраїлю та ХАМАСу

Згідно з повідомленнями низки ЗМІ, США не збиралися виносити на порядок денний тему нападу ХАМАСу на Ізраїль, утім це не збіглося з інтересами ЄС. Брюссель все-таки наполягав на порушенні цього питання, передусім "через загрози ісламського екстремізму та тероризму, що шириться з близькосхідного регіону". Не в останню чергу в політиків ЄС викликають занепокоєння дії Ірану, в тому числі як союзника ХАМАСу. Відмінність сприйняття в США можна пояснити американським поглядом на автократичні країни Близького Сходу в контексті війни з тероризмом, яку свого часу оголосив президент Буш-молодший. Відтак вважається, що це окрема проблема, яку не слід поєднувати з іншими. Додатково варто наголосити на тезі, яку можна віднайти медіа: важливо приборкати Китай, а також тримати під контролем Північну Корею та Іран. Цей посил збігається зі зовнішньополітичним баченням Сполучених Штатів початку 21 ст., що згаданий президент Дж. В. Буш окреслював як "вісь зла", себто перелік країн, які протистоять США. У цьому погляді Вашингтон і Брюссель єдині.

І хоч Брюссель зацікавлений в розгляді питання Ізраїлю як одного з провідних, європейські чиновники наполягають: це не вплине на сталу допомогу Україні. Про це заявила і президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн. Характерно, що її заява у Вашингтоні збігається за своїм посилом з промовою до нації президента США Байдена, яку він виголосив у переддень саміту.

Що у підсумку?

Отже, що подано в спільній заяві Сполучених Штатів і Європейського Союзу? Чільне місце у вступі виділено Україні, також йдеться про інші світові зміни та економічні питання США-ЄС. Винесемо кілька вагомих положень щодо оцінки різних регіонів, що в документі було зібрано під обнадійливим заголовком "До безпечнішого та стабільнішого світу". 

1. Близький Схід. Партнери засудили дії ХАМАСу, наголосивши на тому, що немає жодного виправдання тероризму. Окрім того, підтверджено право Держави Ізраїлю на самозахист, поряд з чим висловлено занепокоєння гуманітарним становищем Гази. Зокрема учасники саміту закликали до негайного звільнення всіх заручників, а поряд із тим наголосили: миру сприятиме лише дводержавне рішення. Можна припустити, що очікуються поступки від ХАМАСу, а втім, Ізраїль закликали утриматися від наступу на Газу. Очевидно, Ізраїль до заклику не прислухався — уже зараз триває наземна операція ЦАХАЛу в Газі. Тут доцільно згадати, що до початку саміту експерти передбачали, що в разі порушення цього питання можна очікувати внесення пункту, яким Тель-Авів закликатимуть утримуватися в межах міжнародного права. Так урешті й вийшло.
2. Війна росії в Україні. У заяві підтвердили довготривалу підтримку, а також підкреслили напрацювання спільного з ЄС "плану України" на шляху до Європейського Союзу. Хоч поки що й без жодних деталей, проте партнери визначили основні засади: короткострокові економічні реформи, реформи верховенства права, демократизація, пріоритезація відновлення та інвестицій. На додачу, було застережено треті країни від пособництва росії. Окремим параграфом ЄС та США винесли поміч Республіці Молдові та підтримку її територіальної цілісности, позаяк країна зіштовхнулася з викликами через московсько-українську війну. Поряд із цим згадали: повне визнання суверенітету Грузії, стабільність Західних Балкан, співпрацю задля тривалого миру Азербайджану та Вірменії. Робимо висновок, що ЄС та США уважно спостерігають за подіями в державах, які тією чи іншою мірою пов'язані з кремлівським втручанням.
3. Африка. У заяві відзначили місце Африканського Союзу, насамперед його членство у Великій Двадцятці. Також учасники саміту виголошують "всеохопну надію" на те, що континент буде "стійко процвітати в мирі й демократії". У регіоні Північної Африки ЄС і США підтвердили свою відданість боротьбі з тероризмом задля безпеки регіону. Такий посил слід розцінювати як прагнення Заходу зміцнювати власну вагу в Африці, зокрема запобігаючи кремлівському втручанню. Україна теж може використати це задля закріплення власних позицій — наприклад, через співпрацю з ЄС з африканських питань, особливо через ідею євроінтеграції.
4. Щодо індо-тихоокеанського регіону, то головну увагу пертнери зосередили на Асоціації держав Південно-Східної Азії — об'єднання 10 держав з центром в Індонезії, які зосереджені на економічній на політичній співпраці. З-поміж причин цього можна виокремити необхідність обізнаности в регіоні, який має вихід до морських кордонів із Китаєм. Тобто тут простежуємо пильність до Тайваню.Партнери вирішили розширити поінформованість США та Європейського Союзу про контрольовані АСЕАН морські терени, заохотити співпрацю щодо реагування на маніпулювання та втручання сторонньої інформації. Цю політику розгорнуто в межах Конвенції ООН з морського права, що за принципом прецеденту потенційно може бути застосовано у випадкові з Україною, на кшталт чорноморських проток чи загалом у Чорному морі. Також у заяві ухвалили посилити координацію кіберспівробітництва із заохоченням постійних зусиль щодо захисту основних свобод і прав людини.
5. Китай. США та ЄС закликали владу країни взаємодіяти зі Заходом, не в останню чергу через економічні виклики, які постають межи ними. Крім того, країни-учасники не забули згадати і про свою тривогу щодо подій у Тайванській протоці та в осередках Східного та Південного Китайського морів. При цьому і США, і ЄС наполягають на сталості Політики одного Китаю — офіційному визнанні однієї легітимної китайської держави. На відміну від України, яка визнає лише Китайську Народну Республіку (КНР), і ЄС, і США підтримують неофіційні відносини з Республікою Китай (РК, відомою як Тайвань). Це можна прослідкувати і через приїзд до Тайваню західних високопосадовців, і через надання фінансової помочі урядові країни. Для Сполучених Штатів така політика є постійною з 1979-го року, коли президент Картер визнав КНР і скасував визнання РК, натомість у 2003-му президент Буш-молодший надав Тайваню статус основного союзника США поза НАТО. Саму же ідею одного Китаю було закріплено в консенсусі 1992-го року, коли уряди обох держав погодилися на те, що немає двох різних Китаїв, утім кожна зі сторін наполягає на своїй автентичності.

У гуманітарній площині партнери висловили стурбованість порушенням прав людини та наявністю примусової праці в Тибеті та Сіньцзян-Уйгурському автономному районі. Крім того, в заяві виділили вагомість китайського чинника у московсько-українській війні, тож закликали владу до негайного примусу кремля до виведення військ з України. Такий посил необхідно розцінювати не інакше, як визнання не лише авторитету КНР, а й факту певного союзництва двох країн. При цьому в заяві зазначено: мирне врегулювання має ґрунтуватися на територіальній цілісності України та хартії ООН, ба більше — через діалог з Україною.

Щодо інших тем, як-от економічне співробітництво чи мита, то їхнє подолання було відкладено, але проговорено важливість зміцнення і посилення співпраці на тлі глобальних подій, таких як посилення взаємодії Китаю та рф, кооперації між Тегераном та москвою, атаки ХАМАС проти Ізраїлю.

У підсумку саміт обернувся на обговорення більшою мірою геополітичної ситуації та викликів, які спровоковано нею. Для України все-таки його вага не є посередньою — не лише через війну, а й через відносини, які наша держава вибудовує з ЄС та США.