Урбан-тезаурус: городской сумасшедший

Автор малюнку: Mila Harbar

Алла Петренко-Лысак

Життя в місті шалене, темп життя божевільний, відчуття високоемоційні, напруга висока… Г. Зіммель, коли писав про місто, сформулював тезу, яка міцно засіла аксіомою урбаністичних студій: в місті людина почувається духовно занепалою. Психологічним базисом людини великого міста є посилення нервовості її життя, – пише Зіммель і зазначає, – що все це від швидкої та неперервної зміни зовнішніх і внутрішніх переживань, які супроводжують людину в умовах міського життя і простору. Життя міста мінливе, враження нестійкі, контрасти повсемісні і разючі.

Еволюція спроб розібратися з містом, феноменом міського, впливами, які міський простір та ландшафт чинять на людину прийшла до етапу появи низки спеціалізованих практик автономної від інституційних форм взаємодії з містом. В містах почали з'являтися люди, які відчувають місто, а не просто є його мешканцями. Люди, які зуміли оминути страхи та пастки міста. Навіть, перетворити їх на мистецтво і задоволення. Одними з перших таких реципієнтів і дослідників міста стали фланери. Коли душа починає «хворіти містом», то не дивно, що поступово в містах почали з'являтися такі типажі, як міські божевільні.

«Міський божевільний» – це стан людини міста, яка живе міським стилем життя, відчуває місто і здатна вловлювати сигнали, що лунають від його сенсів, вільно мислить містом. Застосування лапок – «…» – в означенні цього міського типажу вказує на мета-форичність та феноменологічність поняття. Боже-вільний – це своєрідна Понад-форма в поведінці міського мешканця даного типу. Форма та зміст в формулі актів дії «міського божевільного» є діалектичною єдністю, яка спрацьовує в конструюванні думок, поглядів, висловлювань та втіленні практик.

Міський божевільний, як правило, є носієм еко-свідомості та еко-поведінки. Є актором креативного мислення та втілювачем відповідних практик (від буденних до інституційних в сфері освіти, бізнесу, мистецтва). Серед них зустрічаються талановиті майстри бриколажу. Ніколи нав'язливо та агресивно не висловлює й не демонструє власних поглядів; діє тихо, повільно в силу особистих темпів, відчуттів, емоцій, вражень. Відкрито не протестує, невдоволення висловлює спробами дрібних справ. Не є відвертим прихильником теоретичних шкіл та жанрових презентацій міського. Вміло маневрує між інтелектуальністю і раціональністю та чуттєвістю і емоційністю, між актуальним прагматизмом та інтуїтивною перспективністю. Як правило, в міру цинічний, має тонке почуття гумору та вміло маневрує конструюванням влучної іронії. Не зациклений на власній досконалості, вміннях, навичках і талантах. Вкрай рідко активізується в формі урбан-активіста.

Фланерство є однією з поширених практик поведінки міських божевільних. Прогулянка, споглядання, насолода від буття в місті: обов'язкові складові їхнього єства. Можуть мати як довільний характер, так і цільову спрямованість втілення. Турбується про місто як про ойкумену свого комфортного існування, як про вмістилище і вираження власного буття.

Тілесність та зовнішність виражена різноманітно, чітких рис, що властиві всім особинам даного типажу фактично немає, але всіх єднає помітна ознака вільного вибору власної зовнішньої форми, відсутність залежності від диктату інституцій чи модних трендів. Скоріше, власний стиль та вираження смаків і вподобань. Фактично не зустрічаються усереднено-сірі без вкраплень вираження самості. Міський божевільний протистоїть тому, щоб суспільна і технологічна машини поглинули та нівелювали його як вільну особистість. Воля і свобода якої найкраще і найприродніше проявляють себе в місті.

Він є анти-маргіналом, тому що втілює в собі не відчуженість і відкинутість і від того незалученість до затребуваних ним спільнот, практик, послуг чи просторів, а навпаки, – використовує власну пограничність як ресурс та потенціал, гармонійно оперує диференційованими цінностями, полярностями суджень, аномією та проблемами суперечності норм.

Читайте також УРБАН-ТЕЗАУРУС: Homo-Urbanus