Урбан-тезаурус: Homo-Urbanus

Ілюстрація з сайту maou.ch / Brain Mechanics

Алла Петренко-Лысак

Преамбула

Цьогоріч колонка зМІСТОвого переходу сповниться міркуваннями щодо слів, понять, термінів, які виникають у вжитку в розмовах, текстах про міста і урбанізацію. Авторка не претендує на академічну визначеність і точність. Це лишень обриси і роздуми про мінливий світ міст і людей в них у форматі спроби визначитись і віднайти нестандартні акценти.

***

Homo–Urbanus

Еволюція – невідворотна річ, – якщо вже рушила, то неминучі зміни. Особливо еволюційні перетворення помітні в біологічних формах. Homo sapiens як вид, якщо прийняти Дарвінівську ідею, розвинувся в родині приматів Гомінідів. Питання – й то все? Далі Sapiens'a ніц, не розвивається, тупик? Чи час не той? Поки біологи нас не тішать новинами змін, хоч мутації фіксують… Але не такі, щоб похитнути sapiens. Тоді як поле соціальних наук пішло, таки, далі того sapiens'а-розумного. Його розум почав розрізняти варіанти, не вдовольнившись тим, що якось ця розумність є універсальною, тому можливі варіанти. Так, наприклад, О. Зинов'єв ствердив, що sapiens мутував у підвид Homo soveticus (на теренах совєтського періоду), від Дж. Мілля пролунала пропозиція зафіксувати Homo economicus, а Й. Ґейзінга виявив мутацію грайливості в поведінці людей й означив появу на соціальній арені Homo ludens, а я, С. Бондаренко (і ймовірно ще хтось, адже першість досі не визначено) свого часу угледіли серед sapiens'ів мінливо-нестабільний підвид Homo mobilis … Підвидів наступників чи різновидів Homo чимало насправді, всіх їх тут перелічувати не буду.

Наш світ урбанізується. Це твердження нікому не спадає на думку піддати сумніву, адже процес скаженого роста числа міст, їхніх розмірів і всього, що до них подібне не викликає підозр у невірності стверджуваного.

Тенденція урбанізації як процесу від 1950-х років ХХ століття до 2050-го року ХХІ століття

От саме ця урбанізована ойкумена й породила особливий підвид – Homo Urbanus. Спочатку Sapiens породив міста, а потім вони його поглинули процесом адаптивних мутацій, породивши, власне Urbanus'а.

Homo Urbanus – від лат. Homo – людина та urban – місто. Все просто – людина міська. Тобто такий собі «гомінус», що здатен виживати переважно в місті і середовищем природного існування якого є міський простір. Живе цей вид трохи довше за свого попередника чи інших видів Homo, впевнено досягаючи 80+ років. Харчується наїдками, що сформовані без власних практик тваринництва та огородництва, п'є напої, не долучаючись до процесу садівництва. Здобуває блага комфорту шляхом користування інфраструктурним сервісом, що функціонує як штучне середовище інституціоналізованих ресурсів для виживання, створених іншими (під)видами Homo. Соціокультурні та біологічні особливості у цього підвиду настільки взаємодетерміновані, що однозначно визначити пріоритет культури чи природи можна, але хіба що у ситуативному випадку пошуку відповідей на конкретне питання.

Ілюстрація з сайту art.com / Thomas Barbey

Родоплемінний потяг у Homo Urbanus'а – присутній, але помірний. Він добровільно або вимушено групується в малі, середні та великі групи. Функціонує в системі ієрархічного суперництва. Йому притаманний раціональний вибір та емоційна нестійкість (від апатії до агресії). Розмовляє умовно швидко, короткими реченнями. Різного ступеня, але однозначно мобільний. Винахідливий, що є наслідком швидкості темпоритмів середовища. До чисельного розмноження не схильний (присутні особини, які мають свідому нульову характеристику – child-free). Відтворюється повільно, адже чисельність старшого покоління велика, порівняно з молодняком, який не схильний до активного розмноження. За тривалість двох-трьох поколінь здатен сформувати ендогенну мутацію. Постійно породжує парадокси.

Джерело: yellowtrace.com.au

Картина середовища звичного життя Homo Urbanus: пласкі площі і стандартизовані варіації вулиць, кам'яні споруди (або як їх обзивають «бетонні джунглі», хоч спосіб функціонування тут далекий від прямої аналогії), світловий цілодобовий фон (відповідно, фаза активності Homo Urbanus'а жорстко не прив'язана до астрономічної доби), звукова какафонія, телефони, Інтернет, транспорт, ліфти і сходи, телебачення і всілякі медіа, папір і пластик, дроти та стовпи, супермаркети та ринки, бруківка та асфальт, лавки та бордюри, забори та огорожі, мости та магістралі, трохи трави, пилюка, поодинокі та середньої міри скупчені дерева і кущі, олюднені озерця і річечки. Серед небезпек виживання – депресивний розлад, апатія, самотність, втрата самості та суїцидальні поштовхи, бактерії і віруси від інших співродичів, аварійні ситуації з технічними приладами та машинами. Серед неприємних співмешканців інших тваринних видів – таргани і мурахи, кліщі, мухи і комари, щури та кажани. Серед приємних чи нейтрально-прийнятних – голуби (якщо не спаплюжать настрій), горобці та лебеді, селективовані собаки, коти, одомашнені пташки з рибами (іноді можливі більш екзотичні види – в зоопарках чи приватних оселях; варіанти випадкових візитів в простір міської ойкумени інших тварин – ймовірні, але не систематичні).

↓Читайте також

Новые города: какие они?

Урбанизм нет урбанистика: где поставить запятую?