fbpx
Сегодня
Колонка 10:45 13 Дек 2021

RE-leaf: препятствия и новое дыхание проекта производства бумаги из опавших листьев

English version here

Не дуже лонгрід, але і не дуже коротко, та я мусив поділитися. 

Нещодавно, у невимушеній атмосфері спілкувався із близькою мені людиною з приводу того, що і я, і наш продукт, і сам стартап RE-leaf дуже сильно вийшли з інформаційного поля і через це почали втрачати своє обличчя та впізнаваність. 

Ретельно все проаналізувавши, я визначив для себе ключові «чому», із якими мені доведеться добряче поборотися.

Чому? №1. Синдром самозванця. 

Так-так, цим я страждаю ще зі шкільних часів, хоч і більшість вважала це не так, і мені навіть приписували «зіркову хворобу» (це, де речі, ще більше шкодило). Усі результати, яких я коли-небудь досягав викликали у мене не радість, а істинний страх і тривогу, що мені це не належить, я цього не гідний і я надто мало для цього зробив. Навіть допис про номінацію у "ТОП 30 ДО" від ФОРБС я зробив виключно для того, аби показати, що я ще існую. І ось пройшло стільки часу, а визнаю це лише зараз і ба більше, я не боюся про це написати.

Чому? №2. Команда.

Бувають різні види токсичних взаємин: токсична «дружба», токсичні «стосунки», токсичні «рідні», але я для себе визначив ще один маркер — токсична «команда». 

Так буває, що у вас наче й одні погляди, ви підтримуєте одне одного, але хтось щирий та відкритий, а хтось максимально неприязний та маніпулятивний. У такій команді складно рости особистісно, і ще складніше рости бізнесу, бо бізнес це якісне виконання задач усієї команди, і я не кажу тільки про роботу.

Було складно та дуже боляче, але для себе, завдяки цьому визначив основні індикатори людини, з якою хочу працювати і професійні навички тут не на найпершому місці.

Чому? №3. Страх критики, помилок-наслідків.

Колись у мене був дуже серйозний факап з одним із місцевих політиків: я не договорив свою позицію, мене не так зрозуміли, не так про це розказали ЗМІ і ось, я у гучному скандалі в академічній спільноті з купою лайна на голові. Ситуація була дещо не релевантна моєму вікові й мені було складно її зрозуміти, не те щоб якось робити висновки, натомість страх невірних кроків і наслідків лишився і ріс, доки я просто не почав виходити з усіх інфоприводів, клубів, компаній і т.д.. 

Зараз же ж я розумію, а яка різниця, що буде, та що скажуть, якщо у будь-якому випадку навіть на правильність дій знайдуться критики свої критики? Тут я б навіть додав, що правильніше було б пояснити свої дії, і бути чесним із собою, менше звертаючи увагу на те, що кажуть інші. 

Чому? №4. Невпевненість.

Я розвиваю другу по складності, після космічного кораблебудування, галузь — галузь целюлози та паперу, причому в Україні. Для порівняння, це те ж саме, що вирощувати вибагливу до води рослину в пустелі. Пояснюю, уся паперова галузь України працює на імпортній целюлозі, або макулатурі. Питання власного виробництва волокна або навіть аутсорсу одразу відпадає, треба шукати альтернативи. Більша частина виробництва зупинилася на рівні СРСР як технічно, так і ментально. У галузі дуже високий рівень ксенофобії та дуже не гнучка технологічна система (дерево рубали 100 років тому, будуть рубати іще 100 років). 

Окрім цього доводилося слухати неконструктивну критику, поради взагалі не лізти в галузь, пряме висміювання діяльності, що в сукупності, із високою частотою повторення, десь на середині діяльності, посіяло в мені відчуття, що я роблю щось не те і не там. В цілому, завдяки окремим людям, тільки зараз я розумію, що картина інакша, і це не галузь або я не такі, а просто сприйняття інших та демотивованість.

Зараз і у мене, і нової команди, і у по-новому дихаючого проєкту, настав період смакування роботи, злетів і падіння, з чим я б дуже хотів зі всіма поділитися, бо краще бути відкритим, аніж топтатися на місці та гадати, а що ж буде, якщо.

Оригінал у Facebook

962

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Добавить комментарий

Загрузить еще

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: