Как я спрашивал о президентском "опросе"
Як тільки президент України Володимир Зеленський виступив із ідеєю щодо проведення 25 жовтня «опитування суспільства», навколо цієї ініціативи виникло багато непорозумінь та чуток. При цьому коментарі з владного олімпу суперечили один одному та не давали можливості збагнути всю глибину президентського задуму.
Тому я вирішив роз'яснити це особисто в глави держави та гаранта додержання Конституції України, й 16 жовтня спрямував йому запит на інформацію. В якому просив відповісти:
- Яким законним чи підзаконним нормативно-правовим актом України визначено порядок такого опитування суспільства? В разі, якщо президентом України приймався відповідний нормативно-правовий акт, прохання надати копію останнього.
- Які органи влади, інші державні органи та структури залучатимуться до проведення даного опитування суспільства? Яку кількість осіб планується задіяти?
- Скільки коштів буде виділено на організацію та проведення опитування суспільства 25 жовтня? Які джерела цього фінансування: державний бюджет, кошти міжнародних донорів, особисті накопичення певних осіб, гроші від благодійних фондів тощо? Прохання вказати відповідні суми витрат.
Як і передбачено законодавством, протягом 5 робочих днів надійшла відповідь з Офісу президента, в якій мене інформували, що «на підставі частини 4 статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації»… прийнято рішення про продовження строку розгляду запиту протягом 20 робочих днів з дати його надходження».
Принагідно нагадаю, що у зазначеній нормі Закону йдеться про те, що пролонгація терміну розгляду запиту можлива «у разі, якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних». Вочевидь, Офісу президента потрібно було шукати великий обсяг даних щодо ініціативи керманича держави, тим більше, що інформація про неї, яку озвучували владні речники, змінювалася ледь не щодня. До того ж, продовження строку надання відповіді дозволяло «проскочити» дату дня голосування 25 жовтня, після якого дані відомості вже значно втрачали свою актуальність.
Утім, провівши в день виборів власний моніторинг того, як відбувалося це дивне «опитування» на практиці, я ще з більшим нетерпінням вирішив дочекатися остаточної відповіді від Офісу президента.
Годі й говорити, яким було моє розчарування, коли 6 листопада прийшов лист, в якому ніякої інформації по суті фактично не було. У ньому йшлося, що «за інформацією, наданою Директоратом з питань інформаційної політики Офісу президента України, організацію та проведення опитування, ініційованого президентом України В. Зеленським під умовною назвою «5 питань», здійснювала партія «Слуга народу». Власне, до того часу цю версію вже оприлюднила сама партія, тому новиною така відповідь не стала. Однак це аж ніяк не знімало з «порядку денного» всі 3 мої запитання. Натомість, мене повідомляли, що мій запит переслали до політичної партії «Слуга народу». А також (незрозуміло, для чого, оскільки я цього не запитував), надавалися «попередні результати» опитування.
З цього приводу зауважу, що за умов, коли: а) ніхто з «волонтерів», що його проводили, не цікавилися, де проживає респондент, та чи заповнював він (вона) вже цей опитувальник; б) опитувальники були надруковані на простих папірцях формату А4, що не мали жодного ступеню захисту; в) соціологічної вибірки ніхто не робив та не дотримувався; г) за процесом опитування та подальшого зведення підсумків ніхто не спостерігав, – його «результати» могли бути абсолютно будь-якими.
Отже, відверто кажучи, мене все ж таки більше цікавили відповіді на мої запитання до президента щодо його опитування, ніж дані про те, що там у такий спосіб «наопитували».
І от, бінго, нарешті 18 листопада (тобто, через 23 робочі дні з дати надсилання мною запиту), від партії «Слуга народу» надійшов лист (датований 17.11.2020), в якому мене повідомляли, що дана партія «виступила замовником опитування «5 питань президента України» та сплачувала послуги з організації цього опитування за рахунок внесків на підтримку Партії». А з огляду на те, що юридична особа, яка не є суб'єктом владних повноважень, зобов'язана надавати інформацію лише стосовно використання бюджетних коштів, «Слуги народу» зробили поспішний висновок: «відтак інформація щодо фінансування зазначеного опитування не є публічною інформацією в розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Я хотів було пожартувати, що «Слуга народу» після доволі невтішних для себе місцевих виборів – 2020 (для мобілізації виборців під час яких, власне, й було організоване це «опитування»), розписалася в тому, що більше не є «суб'єктом владних повноважень». Але залишу це для іншого разу.
А тут замічу, що, якщо партія «Слуга народу» замовляла та оплачувала опитування, то в даному випадку вона вчиняла, як суб'єкт господарювання. І до розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють, зокрема, інформацією, що становить суспільний інтерес (п. 4 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації»). Певно, що відомості, за які кошти було профінансовано чи то президентське, чи то «слуганародне» опитування, неабияк цікавлять українське суспільство.
До того ж, ч. 2 ст. 29 Закону України «Про інформацію» вказує, що «предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка… свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману».
Пряме намагання президента «підіграти» своїм «опитуванням» одному з суб'єктів виборчого процесу – партії «Слуга народу» – суперечить принципам виборчого права. А спроби «пропетляти» – замість надання інформації на прямо поставлені питання (уважний читач може пересвідчитися, що не на одне з запитань мого запиту повної та чіткої відповіді так і не було надано) – вказує на ймовірність такого «введення громадськості в оману».
Обнадійливим можна назвати тільки те, що «Слуга народу» пообіцяла повідомити Національне агентство з питань запобігання корупції про витрати на «5 питань президента України» у звіті за IV квартал 2020 року. Сподіваюсь, що антикорупціонери та розслідувачі матимуть змогу дослідити ці дані в «Єдиному державному реєстрі звітності політичних партій про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру» на офіційному веб-сайті НАЗК. Адже все таємне рано чи пізно стає явним.
Щоправда, очікуватися на те, що президент Володимир Зеленський у майбутньому не буде впроваджувати сумнівні та не визначені законодавством (читай – незаконні) «ініціативи», поки що особливих підстав немає…
Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.
