Итоги "публичных торгов" кандидатов в президенты

Ярослав Телешун

кандидат политических наук

29 березня завершується перший етап «публічних торгів» кандидатів в президенти. Згідно класичних традицій «українського електорального аукціону» торги супроводжувалися неймовірними проявами «щедрості» учасників виборчого процесу. Як влучно зазначив один з народних обранців, «вірус популізму вразив абсолютно всіх учасників виборчого процесу». Проте, популізм, як не дивно, не є негативним явищем. Адже, це політика і риторика, яка апелює до народних мас, їхніх надій та страхів та ґрунтується на протиставленні інтересів широких мас населення інтересам правлячого класу. В кінцевому результаті – це інструмент ротації політичного класу.

Зрозуміло, що у програмі кожного з лідерів перегонів є елементи популізму. Дещо менше – в чинного Президента, адже складно обіцяти кардинальні зміни в майбутньому, якщо на них у чинного Президента було 5  років в запасі. Натомість, опозиційним кандидатам легше апелювати до популістських складових, особливо тим, хто не був у владі. Зокрема, елементи популістської риторики, що ґрунтуються на протиставленні народних мас (і себе як «нового обличчя» в політиці) політичним елітам, найбільш успішно застосовано штабом Зеленського. Проте, це не значить, що й інші топові кандидати оминули «вірус» популізму. Та й вкраплення популізму у програмах й меседжах кандидатів в президенти не є проблемою. Проблема в тому, що риторика учасників президентських перегонів може трансформуватися на суцільну демагогію – чи від злого бажання, чи від нерозуміння. А демагогія – це маніпуляція інформацію, що в підсумку вводить аудиторію в оману з метою перетягування її на свій бік. Адже часто присутні лише загальні тези, які позитивно сприймаються суспільством, проте не дають чіткого розуміння шляхів реалізації даних обіцянок. За такої розмитості і невизначеності, риторика кандидатів на найвищу посаду стає дещо подібною до риторики учасниць конкурсів краси: «Міс Всесвіт» чи «Міс Світу». Де головне пообіцяти «мир в усьому світі», чи як мінімум «прозорий ринок землі» або ж «нульову декларацію». І не важливо, що обіцянки окремих кандидатів виходять далеко за рамки повноважень Президента або прямо суперечать міжнародним зобов'язанням, які взяла на себе Україна.

Загалом, меседжі трійки лідерів виборчої кампанії стосуються 5 головних проблем, що мають місце в України: питання «війни і миру», тотальної бідності, масової міграції, корупції (зокрема і політичної) та забезпечення прав і свобод людини і громадянина. Меседжі Порошенка і Тимошенко за останні два тижні кардинально не змінилися.

У Порошенка була посилена соціальна риторика щодо боротьби з бідністю (зокрема і заяви щодо «двох ворогів») як реакція на вигук з натовпу: «дякуємо за бідність». Загалом на цих виборах він сконцентрував свою увагу в програмі на питаннях національної безпеки (23% обіцянок) та розвитку економіки (23%).

Тимошенко сконцентрувала свою увагу на соціально-економічній тематиці і, передусім, на захисті найменш захищеної і забезпеченої частини населення. У програмі Тимошенко значний обсяг уваги приділено економіці (21%), соціальній політиці (18%), культурній сфері (14%), енергетиці (10%) та охороні здоров'я (5%).

В свою чергу, риторика Зеленського є продуктом запозичення та подальшої компіляції вдалих меседжів своїх опонентів. Поєднання образу «нового обличчя» та «позасистемності» з найвдалішими меседжами інших кандидатів і забезпечило беззаперечне лідерство, згідно соцопитувань,  Зеленському на президентських перегонах. Головною ж небезпекою для рейтинга Зеленського є не його головні опоненти, а час. Згідно тих самих опитувань, антирейтинг даного кандидата виріс з 5% до 17% з січня-місяця по березень.

Є надія, що «день тиші» дасть можливість громадянам України упорядкувати свої думки і зробити усвідомлений і раціональний вибір 31 березня.