Паллиативная помощь: важная реформа, которую никто не заметил

Фото Depositphotos

Андрей Роханский

врач, кандидат медицинских наук

За різними «гарячими» дискусіями про «куди ходять або зникають гроші» в системі охорони здоров'я, залишився непоміченим дуже важливий факт для всього українського суспільства: Національна служба здоров'я України (НСЗУ) збудувала розгалужену систему надання паліативної медичної допомоги в Україні. 

І це відбулося без PR-кампанії з боку НСЗУ та без підтримки ЗМІ. Так, можливо, пандемія Covid-19 або брак часу від початку реформи «вторинки» відволікли увагу громадськості від такої важливої події. Тому, коли життя в Україні виходить з надзвичайної ситуації, важливо наголосити про це. 

Для людей, далеких від медицини, потрібно нагадати: паліативна допомога – це різновид медичної помочі, який спрямований на важкохворих людей, стан яких не передбачає одужання, але які потребують спеціальної медичної, психологічної, соціальної та духовної підтримки.

А що, скажуть опоненти, до медичної реформи в нас не функціонувало паліативних відділень, хосписів тощо? Так, вони існували, втім, це були «поодинокі острівці», та не завжди вони взагалі були схожі на лікувальні заклади. Про це свідчить спеціальна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини «Про стан додержання прав людини в закладах охорони здоров'я, що надають паліативну допомогу».

Зовнішній вид одного зі хосписів та стан пацієнтів, що в ньому перебували

Дивлячись на цю жахливу картину, цілком зрозуміло, чому цей заклад не має отримувати фінансування від НСЗУ, проте він існував та утримувався на наші з вами податки. Хто бажає опинитися у цій будівлі, коли стане старим та безсилим?

Заради балансу та справедливості потрібно навести приклади, де були створені гарні умови для людей, що потребують паліативної допомоги: Івано-Франківський обласний клінічний центр паліативної допомоги, відділення Хоспіс Міської клінічної багатопрофільної лікарні №17 Харківської міської ради…

Але повернемось до того, що було до 1 квітня 2020 з системою надання паліативної допомоги в Україні:

• 7 хоспісів
• 2 спеціалізовані центри надання паліативної допомоги (Івано-Франківськ, Харків)
• біля 100 спеціалізованих паліативних відділень (станом на 2018 рік – 105)
• декілька мобільних служб, створених волонтерами, ентузіастами

Після 1 квітня 2020 отримали фінансування за програмою медичних гарантій 2020 від НСЗУ:

✔ 413 стаціонарних відділень (400% зростання)

Мережа стаціонарних відділень, що надають паліативну медичну допомогу

✔ 203 мобільні служби (зростання з декількох до 203)

Мережа мобільних служб надання паліативної допомоги

Отже, з 1 квітня 2020 року всю Україну було забезпечено мережею надання паліативної допомоги пацієнтам.

Ці пацієнти – наші з вами важкохворі родичі – батьки, дідусі та бабусі. І вони отримали можливість отримати гідну медичну допомогу в кінці життя, чого не було в цій країні майже ніколи.

Було побудовано Європейську (світову) модель організації надання паліативної допомоги, за рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я.

Вона має складатися з 5 компонентів: 

1. Сімейний лікар – повинен брати участь у наданні паліативної допомоги, якщо він або його лікувальний заклад працюють за договором з НСЗУ.
2. Мобільна служба для надання паліативної медичної допомоги для важкохворих людей, що перебувають вдома (новостворена мережа, раніше такої не було).
3. Можливість отримати соціальну послугу «паліативний догляд» з боку територіальних центрів соціального обслуговування населення. 
4. Спеціалізований стаціонар, у якому надають паліативну допомогу (паліативне відділення, хоспіси). 
5. Допомога з боку благодійних фондів та громадських організацій.

Що ще дуже важливо для невиліковнохворих людей – це провести свої останні години життя у себе вдома, з родичами. Розгалужена система паліативної допомоги дозволяє це зробити. Останні дні людини не повинні закінчитися на «панцирному» ліжку в палаті з обваленою стелею.

Однак за останні три тижні міністр охорони здоров'я Степанов зробив чимало заяв щодо недосконалості другого етапу медичної реформи. При цьому задуми МОЗ щодо подолання цієї «недосконалості» досі не оприлюднені. Через те існує загроза, що Міністерство охорони здоров'я може переглянути діяльність НСЗУ у сфері надання паліативної помочі.

Зрозуміло, що коригування планів реформування медичної галузі буде відбуватися. Але при цьому обов'язково потрібно залишити «новонароджену дитину» – розбудовану систему паліативної допомоги в Україні, без якої ми не будемо європейською країною зі світовими стандартами щодо збереження поваги до гідності людей, які потерпають від невиліковних хвороб.

Наголошую: не можна скасовувати фінансування стаціонарної та мобільної паліативної допомоги за Програмою медичних гарантій – 2020 від Національної служби здоров'я України!