Пять тезисов о "палочной системе" от МВД
Ні, це не будуть тези наукової доповіді. Я поділюся, скоріше, певними згадками, які можуть послужити історичними ілюстраціями до питання про «скасування пресловутих показників» у роботі міліції/поліції.
Днями в соціальних мережах, а потім і в деяких ЗМІ з'явилося відео, на якому начальник слідчого управління ГУНП у Харківській області Сергій Чиж докоряє очільнику Слобідського відділу поліції м. Харкова Сергію Торопову невиконанням плану з розкриття кримінальних проваджень.
Натомість, Торопов обурюється завищеними вимогами до його підрозділу: «Не може ж райвідділ постійно в критичній напрузі працювати. Це завищений план у порівнянні з іншими райвідділами нашої категорії».
У відповідь глава слідчого управління заявляє, що його співрозмовник помиляється, і вимагає «нормально себе вести». «Ви говорите, достатня кількість кримінальних проваджень? Ми обов'язково це перевіримо, раз ви так вважаєте. Ми тоді розберемося і поставимо чітку оцінку вашої управлінської діяльності», – обіцяє Сергій Чиж…
Даний скандал у черговий раз підняв гостру тему наявності у вітчизняних правоохоронців «палочної системи», коли їх роботу керівництво оцінює за кількістю «паличок», тобто показників розкритих кримінальних правопорушень. Те, що така система є хибною, призводить до фальсифікацій справ, вибивання показань із підозрюваних, та не має нічого спільного із справжньою боротьбою зі злочинністю, експерти в галузі права вже давно кричать в голос.
Проте їх не дуже чують.
Дехто з журналістів закидає нинішньому керівництву МВС те, що, мовляв, обіцянкам про скасування «палочної системи» вже 5 років. А «віз і нині там».
Мушу зауважити, що історія ця є набагато давнішою. Згадаю з цього приводу ще кілька красномовних епізодів:
1. На початку 2008 року я, пройшовши конкурсний відбір, був призначений на посаду помічника міністра МВС (тоді в апараті міністерства створили управління моніторингу дотримання прав людини, до складу якого я і ввійшов) – в Харківській області. І от у червні того року (отже, фактично 12 років тому) у Харків на міліцейську колегію приїхав тодішній міністр Юрій Луценко. Змінивши у черговий раз очільника обласного управління, Юрій Віталійович виступав у властивій йому манері полум'яного оратора, критикуючи вади в роботі правоохоронців. Зокрема, він наголосив: «І ніяких «паличок»! Чуєте, забудьте про так звані «показники», ви маєте працювати не задля них, а для народу України!».
Я готовий був аплодувати міністрові стоячи, втім, численні полковники, що знаходилися зі мною поруч, мого ентузіазму не розділяли. «Чому?» – спитав я їх. «А тому, що такі обіцянки про скасування «показників» міністри дають вже багато років. Але по-інакшому оцінювати роботу міліції неможливо. Якщо приберуть «палички», правоохоронці взагалі працювати не будуть», – відповіли мені.
2. Того ж року. Засідання «главку» Харківської міліції проводить новий начальник, генерал-лейтенант Віктор Развадовський. Завзятий, енергійний, він проходиться по кожному керівнику структурного підрозділу, питаючи їх про проведену роботу. Досвідчені міліцейські офіцери, багато з яких неодноразово особисто брали бандитів, ледь не тремтять, коли називають їхні прізвища. Але один із полковників сидить зі мною поряд зі спокійним, як у сфінкса, лицем.
Зацікавлений, запитую його, чому той не побоюється прочухану за низькі показники. І він пошепки повідомляє: «А в мого управління в цій царині торік були «нулі», й зараз так само: «палички» не знизилися. От очільнику кримінального розшуку не поталанило: в нього на кілька відсотків розкриття злочинів знизилося, тому матиме «на горіхи».
3. Минуло 2 роки. У 2010-му до влади в країні прийшов Янукович. Міністром МВС був призначений Анатолій Могильов. Прізвище цілком відповідало його справам: першим ділом він розігнав управління моніторингу дотримання прав людини. Кажуть, що при цьому він заявив: «Права людини в міліції не потрібні. А ці правозахисники нехай займаються моніторингом на громадських засадах» (що ми й зробили, заснувавши Асоціацію УМДПЛ, але це вже зовсім інша історія).
Нас, помічників міністра, попередили про звільнення, але ще 2 місяці ми допрацьовували. Прийшов я на чергову нараду Харківської обласної міліції, яку проводив новопризначений Михайло Мартинов (до того часу він, дослужившись до полковника, перебував на пенсії та був радником Добкіна). Доволі колоритна особа, яка використовувала у лексиконі слова на кшталт «діколон», «тубуретка» тощо. Незабаром, до речі, став генерал-майором міліції та кандидатом юридичних наук.
Так от, Мартинов, як людина прямолінійна, привселюдно оголосив: «Найголовніше в міліції – це вміння працювати зі статистикою! Зі статистикою кожен дурень може працювати. Я сам із статистикою працюю щодня».
4. Через кілька місяців мені пощастило побувати в Грузії. Низку правозахисників та правоохоронців з України запросили на міжнародну тренінгову програму, присвячену запобіганню торгівлі людьми.
Грузинські поліцейські ділилися власним досвідом, розповідали «секрети» професії, хвалилися, як їм вдалося звести нанівець організовану злочинність у цій сфері. Один молодий офіцер поліції, на мундирі якого висіла свіжа медаль, зазначив, що він працює в підрозділі, який бореться з незаконним людським трафіком, і в 2009 році їм вдалося знешкодити кілька угруповань, які промишляли сучасним рабовласництвом. Тому в 2010-му таких злочинів у республіці майже не зафіксовано, за що його, власне, підвищили по службі та відзначили.
«Капєць», – прокоментував почуте працівник відділу по боротьбі зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми, одного з обласних управлінь міліції України. – «Аби в нас у цьому році було менше розкритих злочинів, ніж у попередньому, нас би за таке не нагородили, а розігнали!».
5. Сьогодення. У статті 11 Закону України «Про Національну поліцію» закарбовано: «Рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції».
І все абсолютно правильно. Адже саме громадяни тільки й можуть виступати тим мірилом істини. Бо відверто розкажуть, чи реагують поліцейські на виклики та повідомлення про правопорушення, чи захищають їх працівники поліції (а не навпаки, «кришують» незаконну діяльність) і, найголовніше – чи почувають жителі себе безпечно в своїх громадах.
Здавалося б, здоровий глузд переміг «палочну систему». Так, здавалося…
Бо якось мав нагоду побачити один із «керівних листів», отриманих поліцейськими зі столиці. У ньому йшлося: «Основним критерієм оцінки ефективності діяльності поліції є рівень довіри населення. Який виявляється через показники розкриття кримінальних правопорушень»…
Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.
