Пора просыпаться: мы уже в новой Холодной войне
Мені лише 22 роки, і я народився у часи, коли Холодна війна вже відійшла у підручники історії. Для мене це було черговим періодом історії, описаним у книгах, фільмах, історіях родичів. Утім, здається, період відносної свободи вже завершився, і доведеться від неї поступово відвикати.
Посилення напруги у трикутнику відносин США–Росія–Китай змушує інші держави чітко визначитися зі своїми зовнішньополітичними орієнтирами. Як показує практика, на країни, що вирішили дружити одразу зі всіма сторонами вищезгаданого трикутника, чекає не надто гарна доля. Вже у цьому аспекті в України є проблеми. Так, офіційною зовнішньополітичною лінією українського уряду є євроатлантичний курс, однак деякі українські ЗМІ та політики все ще продовжують поглиблювати розкол українського суспільства, лякаючи військами НАТО на вашому городі (хоча комусь це видається непоганою ідеєю та інвестицією у власну безпеку). Крім того, умовний економічний успіх КНР змушує політичні еліти замислитись над дружбою з Пекіном, і вони таким чином пробують всидіти на всіх стільцях. Однак варто памʼятати, що умови Холодної війни не терплять багатовекторності, а сила китайської економіки є дуже умовною та повʼязаною з внутрішньою політикою держави.
Багатьом моїм ровесникам може здатись, що мої побоювання є марними. Мовляв, яка нова Холодна війна? Втім повірте — це не параноя. Погіршення двосторонніх відносин США з Китаєм та США з Росією з різних причин, а також умовне обʼєднання зусиль Китаю та Росії вказують у своїх деталях на те, що багато процесів підводили до того, що відбувається зараз.
Експерти можуть мені заперечити, мовляв, дипломатична напруга між цими країнами існувала завжди. Так, але чи сягала вона таких масштабів після Холодної війни? Торгові війни, цензура інформації, взаємне увʼязнення громадян за політичними мотивами, відкрита політична конфронтація — чи не надто буремна комбінація для «спокійних» часів?
Можна також запитати — а кому вигідно вести нову Холодну війну? Згадаємо, що за часів Холодної війни ХХ століття, СРСР завжди знаходив нагоду маніпулювати інформацією та лякати світ зброєю, ховаючи від всіх катастрофу в економіці та рівні життя населення. Зараз все ще очевидніше — як Росія, так і Китай зараз переживають часи репутаційного провалу. Світу стало легше дізнаватись про утиски прав людини у КНР чи економічну катастрофу та корупцію у РФ. Зброя як Росії, так і Китаю не може протистояти за своїм рівнем технологічного розвитку зброї НАТО. Тому і вигідно тримати весь світ у страху.
Втім проблемою є те, що як російська, так і китайська влада все ще живуть у ХХ столітті й не розуміють, що залякавши світ їм не вдасться закрити рота тим, хто готовий говорити про проблеми російського та китайського суспільства. Можна вкласти багато ресурсів для того, щоб спробувати це зробити, але, як бачимо, ці спроби є марними. Тому експертна спільнота має ще більше звертати увагу на ці питання та не мовчати про проблеми російського та китайського народу через те, що у Москві та Пекіні ніколи не думали про людей. Як китайська, так і російська глибинка живуть надзвичайно бідно.
За часів минулої Холодної війни напругу у повітрі можна було різати ножем. Американських школярів навчали як ховатись під партами за умов вторгнення, а культура побудови ядерних сховищ набула значного розквіту. Чи не бачите паралелей?
Час довгого гарного сну завершено — пора прокидатись. Прокидатись під сирени, збираючи все необхідне на всяк випадок та чекати на час, коли звук цих сирен завершиться. Він може завершитись набагато швидше, тому що у нас є те, чого було менше у наших предків — більше правди на руках та більше часу на те, щоб донести цю правду світові.
Автор: Артур Колдомасов, експерт із політики США та інформаційної політики Аналітичного центру ADASTRA
Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.
