fbpx
Сегодня 20/10/2020 01:36
Колонка 17:30 09 Мар 2020

Был ли Тарас Шевченко пьяницей? Кобзарь и алкоголь

Казалось бы, что фигуру Тараса мы знаем настолько, насколько не мог бы представить и сам Тарас: чуть ли не в каждой квартире стоит его "Кобзарь", не первое поколение школьников сочувственно вздыхает, слыша биографию сироты, а потом вечером старательно учит его "Заповіт" . Нам уже давно известны все его любовные увлечения и все душевные порывы. Тем не менее есть определенная табуирована тема, которая обросла большим количеством мифов. Речь идет об отношении Тараса Шевченко к алкоголю (колонка написана на украинском языке)

Зірка творця засяяла надто рано. І вже одразу по смерті Шевченка (ба навіть за незалежної України, як-то в творчості нині покійного Бузини) були окремі автори, котрі намагалися очорнити біографію митця, тим самим прагнучи вбити ореол "батька нації", що потягнуло б за собою загальне руйнування української справи. Тому за основу недруги взяли міф про алкоголізм Шевченка і те, що саме алкоголь його буцімто довів до могили.

Кожна міфотворчість у своїй суті нагадує плющ, котрий обплітає справжню картину. Але як і для цієї рослини, міфу потрібний хоч би якийсь ґрунт, аби мати поживу. Із біографії Шевченка ми знаємо дуже добре, що він свого часу брав участь у товаристві "мочемордів" до власного заслання. Це була жартівлива назва щодо дворян, котрі збиралися у когось із членів цього гурту на квартирі та влаштовували велике застілля з великою кількістю випивки. Шевченко під час своїх подорожей мав можливість познайомитися з цим товариством і декілька разів навіть брав участь у подібних застіллях. Та його найкращий біограф Олександр Кониський стверджує, що цей осередок п'яних вечірок Тарасу вже дуже швидко остогид і після кількох зустрічей він оминав збори "мочемордів".

Опріч цього, нам відомо й про те, що улюбленим напоєм Тараса був ром з чаєм. Тому часто-густо, коли Тарас заходив у гості до своїх друзів у Петербурзі, його без зайвих слів пригощали цим напоєм. 

Тарас Шевченко та алкоголь

Ці уривчасті факти з біографії митця дали привід для роздмухування байки про алкоголізм Шевченка. Щирі прихильники Російської імперії ще тоді цілком розуміли, наскільки монументальною є постать Шевченка-мученика для українців, а тому не стидалися ширити неправдиві чутки, аби всіляко знівичити пам'ять про поета.

Натомість, ми маємо численні спогади людей, які були наближені до Тараса. У них друзі з України та навіть тогочасна російська інтелігенція, котра хоч трохи була знайома з Шевченком, ставали разом на захист поета.

 "Впродовж двох років я майже щодня бачилася з Шевченком, і жодного разу не бачила його п'яним, жодного разу не чула з уст його якого-небудь такого слова, що не личило б, і ні разу не помітила, щоб він в поводженню чим-небудь відрізнявся від людей добре вихованих", — писала в спогадах про Тараса Катерина Юнге, відома малярка та донька Толстих.

Один із найбільш поширених насмішкуватих міфів був про те, що Шевченко перепив після свого дня народження, через що й невдовзі помер. Однак відомо, що Шевченко в останні місяці хворів водянкою, через яку він і відійшов. Разом із тим, лікар забороняв йому вживання алкоголю і за місяць до смерті Шевченко навіть відмовився від улюбленого рому з чаєм. 

"Незабаром я почув, що Шевченко захворів, і що хворобу його приписували вживанню міцних напоїв. Про це вже давно говорили і зі співчуттям називали його п'яницею; але я ніколи не бачив його п'яним, а помічав тільки, що коли подадуть йому чай, то він наливав таку силу рому, що будь-хто інший, здавалося, не встояв би на ногах. Він же ніколи не доходив до стану п'яного", — писав один із найближчих друзів Шевченка Микола Костомаров.

Зрештою, ще красномовніше за його друзів говорить сама творчість Шевченка. Ще будучи у засланні, він захопився офортом (гравюра на металі) і до кінця життя займався саме нею, отримавши статус академіка та звання "російського Рембрандта". Виготовлення офортів вимагає величезної концентрації та точності у рухах руки. Алкоголіку такі твори були би непосильні.

Тарас Шевченко та алкоголь

І все ж, гортаючи сторінки біографії Шевченка у підручнику чи Вікіпедії, ми маємо пам'ятати, що Тарас найперше був людиною. Тому важко, ба навіть і не варто, робити з нього нам святого чи грішника. У нього були різноманітні риси: любов до дітей, товариськість, щедрість, любов до ближнього, які бува поєднувалися з різкістю та запальністю. Шевченкова постать поєднала в собі дивовижний мікс, що і робить його неймовірною людиною та генієм.

13819

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Добавить комментарий

Такой e-mail уже зарегистрирован. Воспользуйтесь формой входа или введите другой.

Вы ввели некорректные логин или пароль

Sorry that something went wrong, repeat again!
Загрузить еще
Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: