Экологическая катастрофа или радиационная авария на Запорожской АЭС

Фото: АР

Анна Корягина

коммуникационный менеджер по экологическим вопросам в ОО "SaveDnipro"

Запорізька атомна електростанція та її місто-супутник Енергодар перебувають під російською окупацією з 4 березня 2022 року. Відтоді безглузді та терористичні дії окупантів призвели до багатьох критично небезпечних ситуацій, в результаті яких енергоблоки ЗАЕС перевели у стан холодного зупину. На додачу, масовані обстріли призводять до постійних відключень від об'єднаної енергосистеми України, через що внутрішні потреби АЕС вимушені компенсувати дизель-генератори. 

Україна та світ постійно балансує на межі ядерної катастрофи, проте цього виявилось замало. Внаслідок зупинки енергоблоків тепла вода не потрапляє у ставок-охолоджувач ЗАЕС, тому температура водойми впала до +13 градусів, й стала занадто холодною для видів, що там мешкають. З'явились повідомлення про екологічну катастрофу — масштабний мор риби. Проте, попри серйозність ситуації, варто зважити та обговорити ризики, з якими пов'язаний цей етап окупації станції.

Ставки-охолоджувачі використовуються для охолодження нагрітої циркуляційної води, із систем оборотного водопостачання АЕС. Охолодження здійснюється внаслідок випаровування та конвективної тепловіддачі. Такі водойми зазвичай неглибокі – до 3,5-4 метрів, — великі за площею та відокремлені від інших водних об'єктів. 

Оскільки водойми-охолоджувачі відокремлені, в них складається особлива екосистема, в якій необхідно сформувати механізми боротьби з цвітінням, заростанням та мінералізацією. Для цього їх зариблюють теплолюбними видами, які не притаманні для водних екосистем України. Зокрема ставок біля ЗАЕС був зариблений  тепловодними телапіями та азійськими сомами, й за температури вище +18°C, риба могла нормально жити та розмножуватися. 

В результаті дій російських окупантів ЗАЕС фактично зупинилась. Потреба в охолодженні реакторів стала значно нижчою, що призвело до зниження температури у ставку-охолоджувачі на 5-7°C. Це несприятливі умови, тому існує ризик масового мору риби. Протидіяти цьому можна лише за умови часткового або повного відновлення роботи атомних реакторів ЗАЕС. Й нещодавно "Енергоатом" заявив про виведення енергоблоків 5 та 6 на мінімально контрольований рівень потужності для отримання пари, яка необхідна  взимку для забезпечення безпеки енергоблоків, персоналу, населення та довкілля. Проте чи так це безпечно? 

Останніми місяцями росія чинить відверті терористичні акти, як проти енергетичної системи України, так і проти українських ядерних об'єктів. Раніше ми писали про те, чому відбуваються зупинки енергоблоків через проблеми з електропостачанням та до чого це може призвести. Тому зважаючи на періодичні ракетні обстріли ЗАЕС російською стороною, запуск 5 та 6 реакторів навіть на мінімально контрольований рівень потужності може потенційно мати катастрофічні наслідки, оскільки найбезпечнішим станом АЕС при такій загрозі, є холодний зупин.

За оцінками Державної агенції з управління зоною відчуження можливі наслідки пожежі або вибуху на Запорізькій атомній станції вдесятеро перевищуватимуть наслідки аварії 1986 року на Чорнобильській АЕС. Потенційна площа зони відчуження у разі катастрофи сягатиме 30 тис. кв. км – це у 10 разів більше за чорнобильську зону. Площа потенційної забрудненої території — до 2 млн км², при тому Запорізька область стане непридатною для проживання. Ступінь зараження інших територій України та Європи, росії та білорусі залежатиме від вітру.

Напротивагу, масова загибель риби є безперечно жахливою, але несе менші ризики для радіаційної безпеки Європейського континенту. Хоч для охолодження й потрібна вода певної якості та чистоти, яку в нормі підтримують телапії та соми, існують й інші механізми очищування. Вода зі ставка-охолоджувача завжди проходить через багатоступеневу систему хімічної та механічної очистки. Тобто, коли нормальна експлуатація ЗАЕС стане можливою, охолодження енергоблоків відбуватиметься за будь-яких умов. 

Тож, говорячи про можливий мор риби у водоймі-охолоджувачі та необхідність запуску енергоблоків, потрібно також враховувати всю сукупність ризиків, пов'язаних із експлуатацією АЕС під час війни, особливо під час війни проти росії. Масова загибель будь-яких видів — катастрофа, але у порівнянні із потенційними ризиками від радіаційної аварії, що у десятки разів перевищуватиме всі відомі людству ядерні катастрофи – вимушене менше зло. Війна та російські окупанти щодня ставлять нас перед жахливим вибором. Наразі головним завданням є протистояння російському ядерному тероризму та недопущення найстрашнішого.