Дети на защите демократии, или почему гражданское образование важно

Фото unsplash.com

Сергей Горовенко

Успішну країну будують освічені громадяни. 

Щодня уряд ламає голову, як зробити нашу країну успішною. Інвестиції, реформи, верховенство права – це, безумовно, важливо. Але чи впевнені ми, що це допоможе в найближчому майбутньому? Чи відомо, у якому світі доведеться жити нашим дітям? Чи зможуть вони протистояти все новим і новим викликам? 

Я точно не проти судової чи економічної реформ. Проте у світі сталих демократій давно зрозуміли, що до майбутнього нової формації треба готуватися вже зараз! І роблять це саме через громадянську освіту. 

Тому і нам вже зараз треба формувати компетенції, які перемагатимуть в майбутньому. Ми маємо шалений потенціал до стрибка, хоча тут спрацює лише системний підхід. Таким є, наприклад, громадянська освіта. І починати треба ще зі школи. Але як саме? Спробуємо розібратися далі. 

Громадянська освіта – це про що?

Я сприймаю громадянську освіту як предмет, який допомагає зрозуміти цінності і тренди сучасного світу. Він формує уявлення про справедливість і чесність, державу і суспільство, пояснює демократичні процеси та розвиває критичне мислення. Турбота про довкілля, участь у житті громади, повага до оточення і навіть права людини – так, це воно!

Особливо не пам'ятаю, щоб ми про таке говорили у школі. Так склалося, що ми звикли ділити предмети на "важливі" і "менш важливі". Математика, англійська мова та історія України – це зазвичай "золотий стандарт". До інших предметів ми часто ставимося несерйозно. 

Заняття з курсу "Людина і світ" чи навіть уроки з правознавства були нудними і не викликали жодного інтересу. Як же складно мені, вже дорослому юристу, визнавати, що я радів, коли зривався урок з права. Я радісно біг додому замість того, щоб слухати про Конституцію. 

А куди б ви віднесли предмет, де мають навчати бути відповідальним громадянином? Громадянську освіту часто вважають чимось складним та й не дуже потрібним для дітей. Радше щось зі сфери теорії, аніж практики.

Звісно. Хоча це не теорема Піфагора чи теорія Дарвіна, які я добре пам'ятаю зі школи. Як виживати у світі майбутнього, який вже приготував для нас багато сюрпризів, на жаль, не описати формулами. Щоб підготуватися до глобальних викликів, потрібен час і сучасні компетенції. 

У всьому світі діти отримують їх на уроках громадянської освіти. Наприклад, через ігри, бо це просто, зрозуміло та ефективно. Якщо навіть дорослі кайфують від ігор, то що вже казати про дітей?

Про проблему свідчить соціологія. Наприклад, 67% українців вважають, що взагалі не мають впливу на життя в державі, і лише 2% учасників опитування є по-справжньому обізнаними у сфері демократії та прав людини.

Тому особисто я не бачу іншого виходу, окрім як змалечку розвивати компетенції, які можна використати в дорослому віці. Громадянська освіта для того нам і потрібна, щоб відповідати на складні питання, приймати зважені рішення, брати на себе відповідальність, мислити критично та вчитись бути лідером – справжнім, чесним, справедливим.

Як результат, зі школи формуємо стійку до викликів та освічену людину, яка здатна приймати самостійні, обдумані рішення, добре знає свої права, допомагає оточенню та має авторитет у громаді. Вона готова до неочевидного – до нашого майбутнього.

Фото unsplash.com

Що про громадянську освіту кажуть за кордоном?

На Заході темі демократичних компетенцій та навичкам відповідального громадянина приділяють багато уваги ще в школі. 

Наприклад, 40-й президент США Рональд Рейган під час виступу в Пентагоні влучно сказав: «Якщо ви думаєте, що питання оборони вирішуються тут, у Пентагоні, ви помиляєтеся. Питання оборони вирішуються за шкільною партою». 

Саме тому в американців є термін «вартові демократії». Так називають людей-носіїв демократичних цінностей. Там навіть створили образ "ідеального громадянина". Щоб бути ним, потрібно відповідально ходити на вибори, активно волонтерити, слідкувати за подіями у світі та долучатися до вирішення суспільних проблем. 

Норвежці вважають, що в майбутньому нічого робити, якщо після 2 класу не вміти оцінити вплив людини на довкілля чи відстояти свої права. Уже тоді з дітьми починають говорити про кібербезпеку, особистий простір та сексуальні права.

Дуже круто громадянська освіта працює в Естонії. Тут програмування викладають із першого класу, а до курсу з громадянської освіти входять уроки підприємництва і цифрової безпеки. 

Вражає? Отож. Україні в цьому сенсі потрібні системні зміни, і спроби такі зміни втілити вже були. 

Фото unsplash.com

Яка ситуація в Україні?

За майже тридцять років української незалежності було кілька спроб запровадити системне викладання громадянської освіти у школі.  Вони здебільшого завершувалися прийняттям низки концепцій чи стратегій, навіть на рівні резидента, але кардинальних змін поки не сталося. 

Хоча майже 70% вчителів вважають, що навчати демократичного громадянства варто, починаючи з дошкільного віку і впродовж усього життя, досягти реальних результатів так і не вдалося. Кожного разу ця робота велась несистемно, навчальні матеріали не були інтерактивними, а уроки зводились до нудних повторень, що ніяк не сприяло розвитку сучасних компетенцій. Формальний підхід так і не спрацював.

У 2018 році розпочався новий етап дискусій – Міністерство освіти і науки підготувало спочатку концепцію, а потім стратегію розвитку громадянської освіти в Україні. У 10 класі було впроваджено предмет "Громадянська освіта". 

На рівні офіційних документів було визнано, що розвиток компетенцій у сфері демократії, прав людини, самостійності у прийнятті рішень та критичного аналізу інформації є запорукою успішності сучасного громадянина. Ключовий момент у тому, що ці знання важливо надавати інтерактивно – в ігровій формі, що дозволяє розвивати корисні навички через життєві ситуації та активну практику.

Саме тоді я став частиною проєкту "Абетка реформ". Короткі історії з казковими персонажами в абетці пояснювали дітям цінності змін та популяризували громадянський активізм і небайдужість. Як приклад, ось наша казка про децентралізацію. 

 Пізніше ми стали громадською організацією "МІНЗМІН". Реалізували пілотний проєкт, де для учнів початкових класів розробили "Урок змін", що в інтерактивній формі привчає дітей до сортування сміття та вчить їх бути справжніми змінотворцями. Усього за 2 місяці його провели 150 вчителів для понад 3000 дітей з різних куточків України. 

Які перспективи для наших шкіл? 

Нещодавно прийняли закон «Про загальну середню освіту». Він створює багато нових можливостей і для шкіл, і для дітей. А вчителі можуть самостійно розробляти освітні програми. Враховуючи, що вже 5 років триває освітня децентралізація, ключові рішення тепер можна приймати на місцевому рівні. Усі передумови, щоб громадянська освіта стала обов'язковим предметом від початкових до старших класів справді є.  

Тут важливо, щоб ініціатива йшла знизу, від споживача. Тобто і від батьків, які хочуть, щоб їхні діти бути готовими відповідати на виклики та вирішувати дилеми в майбутньому. Я не знаю, у якому світі житимуть мої діти, але я точно хочу, щоб вони бачили себе не "маленькими" людьми, які нічого не вирішують у «великій» системі, а успішними громадянами самодостатньої, сильної і, зрештою, успішної України.

Читайте також: Три історії про громадянську освіту