Звітування про викиди в атмосферне повітря: як працює рішення для українських підприємств-забруднювачів

До країн з найбільш забрудненим повітрям входять Саудівська Аравія, Катар, Єгипет, Бангладеш, Кувейт. Найчистіше повітря у Новій Зеландії, Брунеї, Швеції, Австралії та Канаді.

Якщо ж говорити про Україну, тут головним джерелом забруднення повітря є викиди з промислових підприємств — вони становлять 65% від усіх шкідливих речовин, що потрапляють у повітря. Втім, для кожного окремого міста джерела забруднення можуть відрізнятися. До повномасштабної війни промисловість спричиняла забруднення повітря у таких містах як Маріуполь, Кривий Ріг, Запоріжжя або Дніпро, тоді як у Києві головною причиною був автотранспорт. Максим Сорока, експерт з екологічної безпеки, мережа "Довкола", пояснює:

"Під час війни Україна зіткнулася зі ще однією величезною проблемою — велика кількість підприємств просто переїхала. Прослідкувати їхнє місце розташування складно, бо екологічні реєстри зараз закриті. Тут є питання щодо невиконання Оргуської конвенції, тобто доступу громадян до екологічно значимої інформації. Регіони, які ми умовно вважали чистими раніше, Тернопіль, Львівщина, Волинь, вже такими не є".

Київ періодично входить у топ найбільш забруднених міст світу. За офіційною статистикою, на забруднення від автотранспорту у Києві припадає близько 80% всього забруднення. Ще одними з потужних джерел забруднення у Києві є комунальні теплоенергетичні підприємства та сміттєспалювальний завод. Крім того, якість повітря псують лісові пожежі, горіння торф'яників та спалювання листя.

Промисловість є одним з найбільших забруднювачів повітря. Згідно з дослідженням аналітичного центру Ember, вугільні електростанції є найбруднішими у Європі. Українські ТЕС виробляють 72% всіх викидів зольного пилу, 27% двоокису сірки та 16% оксидів азоту.

У липні 2022 року Міндовкілля внесло зміни до Закону України "Про охорону атмосферного повітря". Таким чином підприємства-забруднювачі зобов'язуються подавати звіт про викиди щороку до 31 березня на екологічній платформі Міндовкілля "ЕкоСистема". Внаслідок цього кроку вся інформація про те, наскільки підприємства-забруднювачі впливають на стан повітря буде у вільному доступі на "ЕкоСистемі". Міндовкілля та громадськість зможуть відстежувати виконання підприємствами умов дозволів. І Україна нарешті виконуватиме вимоги Орхуської конвенції на вільний доступ громадян до екологічної інформації.

Важливо, що національний реєстр має бути інтегровано з відповідним європейським реєстром. Закон набирає чинності через 12 місяців з дня його опублікування, отож перші звіти ми побачимо вже у 2024-му році. 

Вікторія Киреєва, директорка департаменту із запобігання промисловому забрудненню та формування кліматичної політики Міндовкілля, розповідає:

"Зміни законопроєкту про охорону атмосферного повітря передбачає три ключові моменти. По-перше, тепер чітко прописані правила проведення громадських слухань. Адже раніше дозвільні органи в кожній з областей по-своєму здійснювали цей процес, тепер його буде уніфіковано. По-друге, впроваджується порядок обов'язкових автоматизованих систем контролю викидів. Відповідно до 75-ої Директиви ЄС, підприємства повинні будуть встановлювати автоматичні датчики контролю викидів. І по-третє, запроваджується щорічне звітування підприємств на онлайн платформі щодо дотримання дозволів на викиди".

Чиновниця пояснює, що в Україні є три категорії дозволів на викиди:

• перша категорія — це найбільші забруднювачі, дозвіл видається на сім років;
• другій категорії дозвіл видається на десять років;
• третій категорії надається безтерміновий дозвіл.

"Найбільше проблем зазвичай було з третьою категорією, бо дотримання таким підприємством умов перевірялося екологічною комісією вибірково. Зараз же всі підприємства будуть щороку подавати такі звіти у своїх особистих кабінетах на "ЕкоСистемі". Коли підприємство отримує дозвіл на викиди, у ньому має бути затверджено, під яку категорію підпадає підприємство і які вимоги має виконувати", — додає Вікторія Киреєва.

Максим Сорока зазначає, що згідно з Конституцією, всі природні ресурси є надбанням і власністю народу.

"Відповідно, коли підприємствам дозволяють використовувати природний ресурс, на них разом з дозволом накладаються і певні зобов'язання. Логіка проста: вам видається дозвіл на 5 років, якщо ви виконуєте всі обіцянки — отримаєте дозвіл на наступні 5 років. По факту підприємства і раніше мали звітувати про викиди, але за рахунок того, що це було не врегульовано в законодавстві, хтось звітував, а хтось ні.

Рішення, яке Міністерство довкілля ухвалило в липні 2022 року, передбачає вдосконалення механізму регулювання викидів забруднюючих речовин і поступове впровадження Закону «Про охорону атмосферного повітря». Воно внесло велику кількість коректив і доповнень в різне законодавство, починаючи від Закону, закінчуючи іншими нормативно-правовими актами.

Тепер на платформі в напівавтоматичному режимі для суб'єктів господарювання доступна подача звітів, а для органів управління — їхня перевірка. Все в електронному вигляді з цифровими підписами", — говорить Максим Сорока.

Експерт додає, що в Європі це давно рутинна робота. Будь-яке підприємство знає, що йому треба сформувати звіт чи план закупівлі послуг на наступний рік. А сама система допомагає підприємству бути чесним і адекватно планувати свої викиди. Проте, говорить він, вже видно кілька недоліків такого нововведення в Україні.

1. Першим недоліком є відсутність відеоінструкцій, що детально пояснювали б, як користуватися електронними сервісами після всіх змін. Якщо не пояснити людині, яка вчилася десять років тому, як цим користуватися, буде багато помилок і труднощів. Через це люди підсвідомо намагатимуться відштовхнути ініціативу. 
2. Другим недоліком є те, що  звітність все ще спирається на індивідуальні дані, ще не автоматизовані повністю. Тобто деякі старі процеси зберігаються: піти виміряти дані, почекати результати від лабораторій, потім обчислювати їх і внести в систему. Ця процедура стала компромісним варіантом, бо  зараз підприємствам важко було б перейти на повну автоматизацію виробничого контролю. 
3. Звіт треба подавати раз на рік. Проте в Європейському Союзі вони щорічні тільки для підприємств, які становлять мінімальну загрозу. Підприємства так званої першої групи або високого рівня небезпеки, які продукують багато викидів, звітують раз на квартал або щомісяця. Завдяки автоматизованій системі, яка сама формує дані, це не створює проблем для еколога. 
4. Відсутність реєстру дозволів. Попри створення, відкриття та автоматизацію реєстру виконання умов дозволу, у нас немає реєстру самих дозволів. На жаль, підприємствам досі доводиться проходити крізь адміністративні кола пекла, щоб отримати дозволи й додатки до дозволів у Міністерства або в Обласних військових адміністраціях. 
5. Обов'язковою нормою лишається й те, що підприємства мають подавати державну статистичну форму звітності, яка залишається і досі. Ця форма дуже схожа на новий електронний звіт. Тож логічною виглядає перспектива об'єднати їх.

Вікторія Киреєва стверджує, що навчання щодо роботи з системою все-таки буде, коли протестують остаточну версію продукту.

"Швидше за все це буде не одне заняття, а цілий комплекс для представників бізнесу і дозвільних органів. Більше того, щоб не пропустити момент звітування, екологу з кожного підприємства буде приходити нагадування на пошту про те, що їм варто заповнити свої дані за рік.

Якщо будуть якісь зауваження до документів дозвільного характеру чи до звітів, вони теж надходитимуть на пошту. Це дасть змогу зменшити бюрократію, адміністративні й фінансові навантаження на підприємства", — говорить Киреєва.

Фінансова ініціатива Програми ООН з навколишнього середовища "Дії щодо якості повітря" містить огляд політичних заходів, що вживають уряди країн світу для покращення якості повітря. Звіт містить оцінку заходів у ключових секторах, які сприяють забрудненню повітря, включаючи:

• промислові викиди (стимулювання чистішого виробництва);
• транспорт (стандарти викидів транспортних засобів та якості палива);
• управління твердими відходами (регулювання відкритого спалювання відходів);
• побутове забруднення повітря (стимулювання використання чистої енергії для приготування їжі та опалення);
• сільське господарство (стійкі сільськогосподарські практики).

Ці галузеві заходи підтримуються відповідною політичною базою та можливостями управління якістю повітря. Тому звіт включає аналіз стратегій управління якістю повітря та моніторинг його якості.

Україна виконала 2 з 9 цілей: стандарти викидів транспортних засобів та вміст сірки в дизельному паливі. Польща, наприклад, досягла всіх дев'ять цілей:

• стимулювання чистого виробництва;
• стандарти викидів транспортних засобів;
• вміст сірки в дизельному паливі;
• спалювання твердих побутових відходів;
• стимулювання чистого приготування їжі та опалення в житлових приміщеннях;
• сталі сільськогосподарські практики;
• стратегії управління якістю повітря;
• моніторинг якості повітря;
• стандарти якості повітря.

При тому, що Польща виконує умови Програми ООН "Дії щодо якості повітря", країна вже давно має найнижчу якість повітря в Європі, частково через спалювання неякісного палива для опалення будинків, а також через залежність країни від вугілля. На момент вступу Польщі до Європейського Союзу (2004 рік), якість повітря в країні суттєво відрізнялася від європейських стандартів. Згідно з новим звітом Європейського агентства з довкілля від 2020 року, повітря у Польщі є найбільш забрудненим у Європейському Союзі. Країна також зафіксувала одне з найнижчих скорочень забруднення повітря під час карантину COVID-19.

Значною мірою на покращення якості повітря та встановлення контролю вмісту забруднюючих речовин у повітрі вплинула імплементація Польщею Директиви 2008/50/ЄС від 21 травня 2008 року про якість атмосферного повітря та чистіше повітря для Європи (Clean Air For Europe programme (CAFE).

Щороку в Польщі якість повітря оцінюється з точки зору забруднення повітря 12 речовинами: діоксидом сірки, діоксидом азоту, окисом вуглецю, бензолом, озоном, ЗЧ10 та ЗЧ2,5 та такими забруднювачами: свинцем, миш'яком, кадмієм, нікелем та бензопіреном.

Для досягнення скорочень викидів у Польщі прийняли Національну програму контролю забруднення повітря, створили Інспекцію з охорони довкілля, до якої входить контрольна діяльність, діяльність у рамках Державного моніторингу довкілля та запобігання серйозним аваріям у довкіллі. Моніторинг забруднення повітря в Польщі є елементом Національного моніторингу довкілля. Польща зобов'язана формувати такий щорічний звіт про якість повітря відповідно до Конвенції про транскордонне забруднення повітря на великі відстані та Протоколу до цієї Конвенції щодо фінансування EMEP.

"Всі країни соціалістичного блоку почали процес налагодження екологічної політики ще в дев'яностих, проте поки там застрягла тільки Україна. Хоча нас неправильно порівнювати з однієї простої причини: Україна — територіально величезна країна, яка знаходиться в трьох кліматичних зонах, але серед всіх європейських країн, саме шлях Польщі може стати для нас прикладом. Адже в першу чергу територіально Польща — величезна країна, і в них так само є металургійна, коксохімічна, хімічна, видобувна і вугільна промисловість та сільське господарство.

Звичайно, Польща на десять кроків попереду нас, але в них і досі багато проблем. Запровадження всіх європейських стандартів по контролю якості повітря найскладніше давалися саме Польщі. В Литви, Латвії та Естонії трохи інша ситуація, багато проблем в них залишається саме із сільським господарством", — підсумовує Максим Сорока.