Небайдужа

«Новая зима наступит очень быстро»: как мастерицы «Согрей» одевают наших военных

Проект "Согрей" начал свою работу в начале осени. За весь холодный период вокруг идеи создания одежды объединились тысячи людей. Мастерицы вяжут вещи не только в Украине, но и в Германии и Ирландии. Как удалось наладить работы с тысячами мастериц из разных уголков мира? Какие требования к изделиям? И как начать вязать для бойцов? Обо всем этом "Рубрике" рассказала руководитель "Согрей" Юлия Савостина.

У чому проблема?

Одяг для захисників — це розхідний матеріал. Потреба є не тільки у тактичних речах, але й у спідньому, шкарпетках, рукавичках та шапках. Ці, здавалось би, дрібниці зігрівають тих, хто стоїть на фронті. Щоб пальці були у теплі та могли вчасно натиснути на курок, щоб під час завдань в степу не мерзли ноги, а у вуха щоб не надував вітер. 

Яке рішення?

Шити чи в'язати та відправляти виготовлене хлопцям та дівчатам. Останнім займаються у проєкті "Зігрій". Його разом з однодумцями заснувала лідерка проєкту Made in Ukraine Юлія Савостіна. Ідею створити рух людей, які створюють теплі речі для захисників, подали друзі з Добробату. 

"На початку осені мені сказали: «Нумо об'єднаємо людей, які можуть в'язати». Бо тактичний одяг це тактичний одяг, але хлопцям не тільки він потрібен", — розповідає Юлія Савостіна. 

Разом із друзями Юлія заснувала "Зігрій", де об'єднала тисячі майстринь, які почали в'язати шкарпетки, шапки, балаклави, рукавички та інші речі. 

Як це працює?
Налагодження роботи

Для майбутніх майстринь записали відеозвернення із запрошенням долучитись до "Зігрій", зробили лендінг-пейдж з основною інформацією та можливістю залишити там донат й прописали анкети, які могли б заповнювати майстри. 

Найскладніше у запуску проєкту було знайти для кожної майстрині пряжу, бо не всі могли купувати нитки самостійно.

"Людина, яка отримує зарплатню, може купити пару мотків пряжі на 100-200 гривень, а якщо це бабуся з Сумщини? Або приходили жінки до нас і казали: «Костюм на мені — єдине, що маю, бо виїхала з Харкова. Можна мені пряжу? Я в'язатиму». Тоді ми видавали нитки та спиці", — говорить Савостіна.  

Пряжею слід було забезпечити велику кількість людей, які приєднались до "Зігрій". Але харківський ринок Барабашова ворог розбомбив, одеський "7-й кілометр" працював не повністю. Та й в Україні не було тієї кількості ниток, як до 24 лютого.

"Ми подзвонили виробнику пряжі та зробили велике замовлення. Оплатили це з донатів. Це потім почали писати люди: «У мене мама в'язала, залишилась валіза пряжі. Можна вам надіслати?». Я теж закликала: «Дівчата, ви напевно раніше в'язали, подивіться на всі недоробки. Можливо є залишки клубочків. Наводила приклад з приватбанківським «Бонус+», коли на початку війни ми віддавали свої віртуальні гроші на потреби військових", — ділиться Юлія. 

У "Зігрій" прописали чіткі вимоги для виробів. Шапки та балаклави мають бути зв'язані із пряжі, у складі якої є натуральна нитка. Вона не повинна плавитись у вогню, аби не нашкодити бійцю. 

"У нас були кілька замовлень на чорні шапки та балаклави, але здебільшого командири просять чорне не надсилати. Як би воно стильно не виглядало, але на чорному не видно кров", — говорить лідерка "Зігрій". 

Шапки та балаклави мають бути у кольорах пікселя — максимально відповідати природним відтінкам. Тоді восени викупили у виробника все, що могло підійти під цю вимогу. А от шкарпетки вже в'язали з усіх можливих кольорів — тим більше, що захисники радіють яскравому. 

"Були майстрині, які в'яжуть з 2014 року, вони вже мали чіткі та перевірені схеми для виробів, якими поділилися. Всі створені речі перевіряли на практиці — розсилали хлопцям, які тестували та казали, ок чи не ок. Найголовніше — щоб була гарна щільність в'язки", — говорить лідерка проєкту. 

Скількох людей долучили та скільки речей створили?

Кількість майстринь, яка долучились до "Зігрій", сягає 4-5 тисяч людей, говорить Юлія Савостіна. Осередки ініціативи є у Німеччині та Ірландії. 

"Приємно вразила велика кількість людей, які були готові робити що завгодно, аби хоч якимось чином допомогти хлопцям та дівчатам. Інколи мені казали «Я не вмію в'язати, але я вмію розпускати. Надсилайте мені на розпускання речі».

Тобто люди хочуть зробити хоч малесенький вклад для нашої майбутньої перемоги. Щоб тим, хто виборює для нас можливість спокійно випити каву, було хоч трошечки легше. Це напевно найщемливіший для мене момент" — говорить Юлія Савостіна. 

З пряжею працюють не тільки жінки, є й чоловік, хоч їх і небагато. Ця справа гарна заспокоює під час нервових потрясінь. За час існування проєкту вже створили понад 20 тисяч виробів

Як працює "Зігрій"?

В основній команді "Зігрій" кілька людей: Юлія Савостіна — лідерка проєкту, яка контролює всі процеси. Генеральна менеджерка стежить за заявками. Є людина, яка відповідає за логістику, формує коробки та перемотує пряжу. Є ті, хто спілкується із майстринями — наживо та онлайн. Також у проєкті працює комунікаційниця та водій-волонтер. 

Члени команди "Зігрій" за кілька місяців добре налагодили логістику роботи. В'язальниці, маючи схему та пряжу, створюють вироби, а потім, якщо в Україні, відправляють їх на офіс Made in Ukraine. Там частину приміщення облаштували під гуманітарну місію. Якщо майстриня працює за кордоном, то їй пряжу видає місцевий активіст від "Зігрій", а створені речі доставляють в Україну. 

"У всіх є свій дядько з Тернополя, який на бусику перевозить речі переселенців чи гуманітарку. Такі водії вже давно стали добрими друзями волонтерів. Завдяки їм всі наші речі переправляються до Чернівців, Тернополя чи Франківська. Потім це все приїздить у Київ, ми пересортовуємо. Бо військовим з різних підрозділів потрібна різна кількість певних речей", — говорить Юлія Савостіна. 

Обов'язково у пакунок вкладають шоколад та каву, записочки від дітей. Потім це їде на фронт або на автівці, або поштою. 

"Зараз ми всі волонтери, тому зазвичай знаємо про потреби конкретних захисників. Також пишуть знайомі чи знайомі знайомих", — говорить Юлія Савостіна. 

А що далі? 

В активній фазі "Зігрій" працюватиме до 20 березня. Потім продовжать в'язати та збирати речі, але видаватимуть хлопцям їх вже восени. 

"Почалась весна, але фактична зима триватиме в Україні до кінця березня. Ми розуміємо, що ще може випасти сніг, а ночі будуть холодними аж до Великодня. У нас є склад, де всю весну та літо збиратимемо створені речі. Бо розуміємо, що нова зима настане дуже швидко", — говорить Юлія Савостіна. 

Захисники завжди радіють пакуночкам від "Зігрій".

"Хлопці дякують, пишуть щемливі повідомлення, надсилають фото". 

Найбільш прямолінійні кажуть волонтерам: "Дуже дякуємо вам, але не розслабляйтесь, будь ласка. Ви ж розумієте, що все, що ви відправляєте на фронт, це просто розхідник". Тому члени команди "Зігрій" збираються працювати доти, поки є необхідність у теплих речах. 

Як допомогти проєкту?

Якщо ви хочете в'язати, ви можете заповнити анкету на сайті й стати однією з майстринь чи майстрів. Вас додадуть у чат, де все пояснять. 

Також можна допомогти нитками, надіславши їх волонтерам. Для цього теж доведеться доєднатись до чату проєкту або принести їх на станції сортування "Україна без сміття". 

Можна задонатити гроші. На сайті є кнопка для цього. 

Свіжі дописи

  • Что происходит

«Рубрика», Lviv Media Forum и Украинский PEN получили в ЮАР награду «Отвага ради демократии»

Этой наградой было отмечено украинское гражданское общество "за его отважную деятельность во времена войны" С… Читати більше

Friday November 22nd, 2024
  • Кейсы

Сергей Калицун: “Я взглянул на ногу, рассчитывал, что она цела. А ее не было”

Сергей Калицун из Васильковской громады на Киевщине Свое ранение, которое привело к ампутации ноги, он… Читати більше

Friday November 22nd, 2024
  • Что происходит

Увеличение налогов на табачные изделия: много активистов не согласны с решением

Разбираем, о чем идет речь в законопроекте о постепенном повышении акциза на табачные изделия до… Читати більше

Thursday November 21st, 2024
  • Кейсы

582 часа с турникетом: как украинский военный выжил в подвале, несмотря на сложное ранение

“Алексу” 52. Осенью 2024-го он потерял руку в боях в Волчанске. Но именно эта история… Читати більше

Thursday November 21st, 2024
  • Кейсы

Сергей Малечко: “У кого-то последняя Тесла, а у меня современный протез”

38-летний Сергей Малечко родом из Черниговской области. С первых дней полномасштабного вторжения добровольцем защищал Украину.… Читати більше

Tuesday November 19th, 2024
  • Кейсы

Связь поколений: как подростки из Николаева учат пожилых людей пользоваться гаджетами

"Рубрика" рассказывает об инициативе, которая во всех смыслах налаживает связь между поколениями — и эмоциональную,… Читати більше

Tuesday November 19th, 2024

Цей сайт використовує Cookies.