ЕС берет паузу: почему затормозила евроинтеграция Балкан

Фото: European Parliament

Юрий Иженко

Осінь 2019 року мала стати локальним Святом Європи для Балкан. Адже Євросоюз анонсував нову хвилю розширення.

Так, вже зараз переговори про вступ мали б почати Албанія та Північна Македонія. А у черзі до Євросоюзу стояли б Боснія, Сербія, Чорногорія і навіть Косово.

Словом, під синьо-зоряний прапор має перейти увесь півострів (а успіх Балкан довів би, що і Україна здатна вступити до ЄС), але щось пішло не так.

Як вступ Балкан до ЄС став геополітичною грою

Якщо Україні Євросоюз поки не наважується навіть обіцяти членство, то албанців і північномакедонців брюсельські політики буквально запрошували до ЄС останні роки. Нічого дивного: тут діє геополітика в стилі Збігнєва Бжезінського, в яку Союз навчився грати.

Образно кажучи, у Брюсселі вважають євроінтеграцію Балкан своєрідним шефством. Мовляв, процес вступу до Союзу штовхне тамтешні країни на шлях демократії, реформ і загального примирення. Для ЄС це вихід на нові ринки і гарантія мати безпечний кордон без контрабанди та наркотрафіку.

Як і миротворчість. Сербія не воюватиме за Косово, а у Боснії не почнеться громадянська війна, якщо країни матимуть спільні економіки. І ризикуватимуть втратити усі європейські бонуси через конфлікт.

А ще це моральний тріумф Жан-Клода Юнкера і колег. Доказ, що Євросоюз став наддержавою світового рівня. Адже європейці завершать столітні конфлікти на півострові. Доки США не можуть замирити навіть дві Кореї.

Крім того, європолітики задалися питанням «Якщо не ми, то хто?». Європейська народна партія у своєму маніфесті відповіла: якщо не ЄС, то ці «шахові клітинки» займе Росія, Туреччина, арабські країни або Китай. Брюссель не влаштує жоден із варіантів. Кремль принесе на Балкани «русскій мір» з ксенофобією і організованою злочинністю, Китай європейці підозрюють у імперських намірах, а Туреччину і саудитів – у поширенні радикального ісламізму.

Як членство у ЄС можуть замінити науковими обмінами

Хепі-енд був майже гарантований, але 15 жовтня все пішло не так. Лідери країн взяли і не домовилися про вступ Албанії та Північної Македонії. Хоча до цього Єврокомісія визнавала, що країни провели достатні антикорупційні і судові реформи. Північна Македонія і взагалі змінила назву на вимогу Греції. Та три країни «старої Європи», Франція, Нідерланди та Данія, заблокували процес. «Замало реформ», – так французи пояснили відмову (хоча Financial Times пише про "запеклий спротив»).

Минулого тижня захвилювалися уже боснійці. Президент Франції Еммануель Макрон у інтерв'ю назвав республіку «бомбою з годинниковим механізмом» через начебто наплив у країну бойовиків ІДІЛ. Боснійці підозрюють, що такі заяви націлені закрити їм шлях до ЄС.

Порадіти Ілір Мета і Зоран Заєв можуть хіба тому, що Євросоюз таки не відмовив. Вступ обох країн розглянуть повторно, на травневому саміті ЄС у Загребі. Тож говорити про самоізоляцію і провал Брюсселя поки рано.

Як всі здогадалися, звання «антирозширювач ЄС №1» виборов Макрон. Вже 19 листопада Франція запропонувала взагалі реформувати схему вступу до Євросоюзу. Головна ідея: замість того, щоб одразу приймати умовну Сербію як повноправного члена, їй запропонують вступати покроково.

Наприклад, спочатку приєднатися до Євроюсту (умовна Генпрокуратура ЄС). Згодом, якщо Брюссель оцінить реформи, до Горизонту-2020, програм науково-студентських обмінів. Ну, а повноцінний вступ – лише у фіналі, через кілька етапів.

Усе звучить красиво, але дуже схоже на затягування. Фактично, замість членства умовна Албанія отримає список освітніх і реформаторських програм (ми маємо щось схоже в Угоді про асоціацію). А от євроінтеграція, як у Польщі, зі спільною економікою, вільним ринком і євродепутатами, відкладається надовго. За словами ексголови МЗС Павла Клімкіна, тоді кожна ключова країна ЄС зможе висувати власні додаткові вимоги (хоч би й нездійсненні). Але річ не в тім, що Макрон раптом став Доктором Зло.

Як Макрон стає лідером євроскептиків

Імовірно, одна з причин євроскепсису у французького політика банальна – настрої його ж громадян. За останній рік Макрон пережив бунти "Жовтих жилетів", а потім зазнав поразки на виборах до Європарламенту від партії Ле Пен. У обох випадках президента жорстко критикували за нібито байдужість до "простих французів" заради інтересів бізнесу та Брюсселя.

І схоже, команда Макрона знайшла, чим привабити виборців. Президенту посилено створюють образ героя-рятівника у стилі Де Голля. Мовляв, французи, ось вам політик, який заради вас скаже "ні" Європі. Захистить від додаткових витрат на ЄС та нелегальної міграції. Власне, тому лякав слухачів історіями про "українські чи болгарські банди" у Франції.

А умовний прагматичний європеєць може і погодитися з Макроном. І не тому, що «рука Кремля». Серед євроскептиків явно поширений страх: Албанію і Північну Македонію доведеться «годувати», вкладаючи мільярди в їхній розвиток (хоча вступ Болгарії Європу зовсім не підірвав). А натомість приймати трудових мігрантів, адже балканці виїздять з регіону сотнями тисяч.

Фото Reuters

«Ми не хочемо фінансувати власними податками боротьбу за світову демократію, і ми не зобов'язані», – десь так звучить ідея євроскептиків (у Європі це зветься "втома від розширення"). Макрон теж не хоче. Французький лідер пропонує Брюсселю радше зосередитися на боротьбі зі змінами клімату та нелегальною міграцією (від якої страждає якраз Франція).

Як вказує Радіо Свобода, раніше Макрон і взагалі пропонував перетворити ЄС на своєрідні "Сполучені Штати Європи" з власною армією і спільним бюджетом. Слабкі "штати" на зразок Албанії йому просто не треба.

Схоже, тому до Парижа примкнули Данія і Нідерланди. Обидві країни традиційно байдужі до геополітичних баталій, і не хочуть їх фінансувати. Прикметно, що на останніх місцевих виборах у Нідерландах перемогли євроскептики з партії FvD.

Тож настрої у Парижі, Амстердамі і Копенгагені натякають: розширення ЄС може і зупинитися. І вже точно Україну не візьмуть у Євросоюз просто тому, що ми «центр Європи» і у нас «перша в світі Конституція» (насправді, до речі, ні). Але шанс є.

Як Німеччина боротиметься за розширення Євросоюзу

"Для Німеччини зрозуміло: Західні Балкани є складовою Європи, їхнє майбутнє має бути у Євросоюзі", – Гайко Маас, очільник МЗС Німеччини вже заступився за Албанію та Македонію. Міністр обіцяє стати "адвокатом" обох країн у Євросоюзі, і є підстави йому вірити.

Адже німці теж уміють грати у геополітику. За оцінкою політичного оглядача Івана Яковини, Берлін прагне побудувати "ліберальну імперію" на базі ЄС. Себто стати світовим лідером, десь як США у 90-ті роки. І залучити у свою сферу впливу одразу 6 країн уряду Меркель буде дуже цікаво.

Відтак, Тирані і Скоп'є лишається сподіватися на добре мотивованих німців. А оскільки у грудні ЄС очолить німкеня Урсула фон дер Ляєн, то у травні балканці мають гарний шанс.

Власне, все ще має його і Україна. Так, Франція прозоро натякнула: у новому ЄС потрібні лише економічно сильні країни, які не доведеться утримувати. Тому шлях Києва до Євросоюзу лежить не так через декларації про наміри, як через умовні 40% зростання економіки і нові технології (та ж «оборонка» чи ІТ). Тоді дружити з нами буде вигідно.

«Чим швидше ми затягнемо Францію в Україну – в буквальному сенсі, від ядерної енергетики до купівлі зброї – тим кращі наші шанси на майбутнє», – відзначає Павло Клімкін. Для Нідерландів, Данії, Угорщини чи Італії цей сценарій також спрацює.

Як відмова балканцям може почати новий конфлікт

А от "заморозка" євроінтеграції легко може "підпалити" Балкани знову. Наприклад, оживити давній конфлікт у Боснії та Герцеговині. Це взагалі унікальна країна. Після Югославських війн вона стала сербо-хорвато-босняцькою федерацією, якою керує президіум: по одному політику від кожної нації. Усе доволі мирно.

Однак якщо двері до ЄС зачиняться, то боснійські серби на чолі з лідером своєї автономії Мілорадом Додіком можуть піднятися на боротьбу за "возз'єднання" з Белградом. При цьому, за даними аналітичного центру FPRI, сербських активістів відкрито навчає і фінансує Росія.

Хорвати теж можуть спробувати відділитися, адже позаблокова федерація має скромні шанси на "економічне чудо". Тож Євросоюз ризикує отримати подвійне Косово на своїх кордонах.

Рикошетом може зачепити Косово і Сербію. Обидві країни мають "велику мрію": вступ у ЄС. А для цього потрібен повний мир між Белградом і Приштиною. Зараз сербському президенту Александару Вучичу вдається вести країну до нього – але тому, що у обмін серби отримають членство у Євросоюзі. Без «призу» план Вучича може рухнути, і країни повернуться до «холодної війни».

"Якщо ми вкрадемо перспективу приєднання у країн Західних Балкан… ми рано чи пізно знову зіткнемося з тим, що було на Балканах у 1990", – заявляв раніше Жан-Клод Юнкер.

Втім, є і гарна новина: власне Тирана і Скоп'є на шлях війни явно не стануть. Албанія не має етнічних конфліктів, а Північна Македонія все одно увійде до "колективного Заходу", адже до кінця року може вступити до НАТО. Решта ж визначиться на наступних самітах ЄС.