“Единственные только тогда, когда говорим на украинском”, или Проект, который делает государственный язык родным

З кожним днем війни у свідомих українців росте бажання не бути схожими на ворогів, на тих, хто хоче, щоб Україна перетворилася на безголосого васала країни-агресорки. Сьогодні все більше російськомовних українців хочуть перейти на державну мову. Для кожного, хто прийняв рішення говорити українською, це означає чинити спротив ворогу.

Рух "Єдині" — проєкт, який від початку повномасштабної війни допомагає усім охочим заговорити українською. Сотні волонтерів руху записують лекції, організовують мовні інтенсиви та влаштовують мовні клуби. Засновники проєкту впевнені: найміцніший стрижень українців той, що всередині. Його не можна розбомбити чи знеструмити. І частина цієї опори — культура й мова. Якщо ми збережемо їх, які б великі не були руйнування, ми завжди відновимо Україну. 

Два роки тому Наталка Федечко шукала україномовних викладачів для своїх дітей. Це виявилося неабияким квестом, з якого й почалася ініціатива "Навчай українською". Завдяки їй через м'яку українізацію пройшло чимало викладачів та тренерів спортивних секцій. 

Коли почалася повномасштабна війна, до "Навчай українською" звернувся Іван Капелюшник і запропонував розширити ініціативу. Зробити її "масштабною і системною, щоб це мало потужний вплив на тисячі й мільйони людей". Він згадує, що тоді, коли вся робота волонтерів була направлена на допомогу ЗСУ, питання мови у декого викликало сумнів. Але ініціатори проєкту "Єдині" були впевнені — мова "на часі". Люди з російськомовних областей, які через війну евакуювалися на захід України, хотіли розмовляти однією мовою з тими, хто їм допомагає. Крім того, у людей надзвичайно загострилася мотивація не бути дотичним до будь-чого ворожого.

Так мовні амбасадори Наталка Федечко, Іванна Кобєлєва та Іван Капелюшник запустили проєкт "Єдині" і стали засновниками всеукраїнського мовного руху. 

Сьогодні рух "Єдині" — це потужний мотиваційний багатокомпонентний проєкт, завданням якого є освітня та психологічна підтримка в переході на українську мову російськомовних українців. Проєкт реалізовують завдяки представникам різних громадських організацій, підтримує його Уповноваженим із захисту української мови. Допомагають з мотивацією вивчати українську мову понад 30 відомих українських зірок та блогерів.

Навчання триває протягом місяця і є безплатним. Початок курсу — перший понеділок кожного місяця.

Ключові компоненти проєкту:

• 28-денний безоплатний онлайн-курс — це теоретичні знання та цікава практика. Щоденні завдання й навчальні матеріали.
• Лекції та вебінари від провідних фахівців із психології, ейдетики, мнемотехніки, фонетики, мотивації, історії та культури України.
• Психологічна та технічна підтримка: чати підтримки для учасників, де вони отримують відповіді на свої питання та поради психолога про те, як подолати мовний барʼєр.
• Мовна стійкість. Формування спільноти учасників проєкту. 

Особливе місце в навчальному курсі "Єдиних" займають розмовні клуби. Вони відбуваються раз на тиждень. Попри ракети, відключення світла, в укриттях чи у темряві, у форматі живих зустрічей чи онлайн  — українці вивчають свою мову, пізнають історію та культуру свого народу. 

Історія киянина Олега Ганченка дуже схожа на історії багатьох людей, які "народилися в СРСР". Його батько був військовослужбовцем, родина багато переїжджала, тож українську мову Олег ніколи не вчив, хоч майже всі шкільні роки й прожив в Україні. Після школи навчався в росії у військовому інституті. Після його закінчення повернувся в Україну, але…

"Де б я не жив, всюди мене оточувала лише російська мова. Та й, чесно кажучи, я сам відчував себе ментально «рускім». Не росіянином, але «рускім»".

Все змінилося під час Майдану:

"Так сталося, що я став до лав 14 Коломийської сотні «Вільні люди». У наметі на десять чоловік я був єдиним російськомовним. Але саме тоді я, мабуть, вперше, відчув себе українцем. Це був мій перший крок до усвідомлення необхідності володіти українською. Я відчув гордість за те, що я — українець!"

Олег намагався донести до своїх російських рідних та друзів, що тоді реально відбувалося в Україні, але розуміння не знайшов. Більш того, ті, з ким він вчився і не раз сидів за одним столом з ненавистю бажали йому як майданівцю і "бандерівцю" смерті.

У 2014 році, на Великдень, друзі з Майдану запросили Олега з родиною на Прикарпаття.

"Мій друг Руслан запросив нас додому. Коли ми зайшли, він сів і взяв на руки свого молодшого сина. Тоді йому було 2-3 роки. Я, як завжди, почав говорити російською, і в цей момент хлопчик повернувся до мене й голосно запитав: «Тату, це що, москаль?!». В його очах зчиталася неприкрита лють. Дитина двох років однозначно ідентифікувала мене як ворога, щойно почула російську мову. І тоді мені стало соромно за те, що я не вмію спілкуватися українською".

З того часу Олег Ганченко намагався хоча б у розмовах з майданівцями потрохи говорити українською. А в березні 2022 року друг чоловіка Руслан загинув, захищаючи Київ від російських загарбників. У нього залишилася дружина та п'ятеро дітей. Саме в цей момент Олег Ганченко відчув, що більше не може використовувати мову тих, хто нас вбиває.

Олег записався на курс "Єдині". Він зізнається, що перехід на українську дається йому нелегко. Бракує словникового запасу, синхронний переклад у голові уповільнює та відволікає. Є страх помилитися. Але, як каже Олег, коли є розуміння, що саме заважає, то й долати ці складнощі легше.

"Багато моїх друзів та знайомих із початком війни перейшли на українську. Хтось поки лише пише українською, деякі перейшли повністю. Ті люди, від яких я за багато років не чув жодного українського слова, ніби повернули вимикач. І це окриляє та надихає. Змогли вони, зможу і я."

Світлана Цьома виросла у Кропивницькому. Все її життя було російською мовою: школа, інститут, робота, вдома. Хоча батьки народилися в селі й говорили суржиком, вважалося, що розмовляти українською не престижно. На роботі документацію вели українською мовою, але з дітьми (Світлана працює тренеркою з настільного тенісу), говорила російською. Зізнається, що як й багато інших, не розуміла, "какая разница, на каком языке говорить".

"Після 24 лютого до мене швидко дійшло, якою мовою треба говорити, — згадує Світлана Цьома. — Я прийняла рішення, що відтепер розмовлятиму тільки українською". 

Спочатку було складно, але минули чотири з половиною місяці, й тепер Світлана з гордістю каже, що вже не може говорити російською.

"Виникали труднощі, але мені всі допомагали. Бо я всім озвучила, що відтепер я говорю тільки рідною мовою. Перші два місяці були непростими, а потім мова моя полилася з мене.

Поштовхом переходу на українську стала війна. Коли мій син пішов добровольцем на війну, він сказав: «Ви мене вчили бути патріотом своєї країни». І я зрозуміла, що у сина на війні своя зброя, а в тилу моя зброя — моя мова!"

Навчання української змінило життя не тільки Світлани, а і її оточення:

"Я дуже відчуваю мій вплив на людей. Моє оточення переходить зі мною на українську. Це моя сестра, подруга, колеги на роботі. Ми відкрили центр Дозвілля з переселенцями, до нас приходить багато людей з Харкова. І через деякий час вони теж намагаються говорити з нами українською мовою".

Штефан Фар з Німеччини — учасник сьомої хвилі курсу "Єдині". З 24 лютого він пильно стежив за російським вторгненням в Україну:

"Я поглинав інформацію про війну англійською мовою, часто перекладену з російських чи українських телеграм-каналів. Колись, наприкінці 1990-х років, я трохи вчив російську мову, але всі знання вже «заіржавіли»".

З часом чоловікові захотілося отримувати інформацію про Україну мовою оригіналу, тим більше, що все більше українців, з якими він спілкувався, "почувалися ніяково з моєю базовою російською". 

Наприкінці серпня Штефан почав вчити свої перші українські слова, встановивши мовний додаток на смартфон. Він також знайшов невеликий підручник з граматики та подкаст курсу української мови. Відтоді він вивчав по 20 нових слів і повторював по 80 слів на день, слухав подкаст, коли йшов за покупками, в машині та навіть у душі.

Вирішальний поворот на шляху Штефана Фара до української стався у жовтні 2022 року. На книжковому ярмарку біля стенда з українськими книжками він познайомився з українкою, яка розповіла йому про "Єдиних" 

"Я відчув, що це платформа, де я можу дізнатися не лише щось про українську мову, а й про прагнення людей, які хочуть почуватися в мирі з собою, розмовляючи українською. Більш того, це було і залишається місцем, де мені не потрібно соромитися моєї справді слабкої української. Наша вчителька та модераторка Катерина Ткаченко допомогла мені та багатьом іншим почуватися невимушено, зробити цей важливий крок у нашому житті — перейти на українську мову замість російської чи будь-якої іншої мови".

Свій перші слова українською на публіці Штефан згадує дуже емоційно:

"Досі пам'ятаю своє перше заняття, коли я слухав, слухав і слухав, ледь розуміючи слова. А потім пані Катерина оголосила мене «тим самим» іноземним студентом, який майже нічого не знав. Вона попросила розповісти щось про себе. Почався віртуальний барабанний дріб, я спітнів ще до того, як встиг сказати хоч слово. Спромігся на два речення про те, хто я такий, може, на три. Я був виснажений! Я більше не міг ясно мислити! Моє серце билося зі швидкістю 160 ударів на хвилину! Але, найголовніше, я зробив свій перший крок до спілкування українською мовою. Незабутній момент!"

Чим більше пан Штефан дізнавався про "Єдиних", тим більше його вражала структура цього проєкту:

"Вчителі та інші працівники віддають свій час на волонтерських засадах заради високої мети — побудови та формування нації, якою вони хочуть пишатися. Але «Єдині» — це також велика спільнота учнів, які діляться думками, досвідом і допомагають один одному, коли виникають життєві труднощі. 

Сьогодні, після трьох місяців з «Єдиними», я помічаю прогрес і знаю, що є група українців, які підтримають мене на моїх наступних кроках. Я не можу дочекатися, коли поїду в Україну в найближчі кілька місяців", — каже Штефан Фар.

Проєкт "Єдині" стартував у квітні 2022 і починався всього з кількох волонтерів. Але на перший потік набрали близько 11 тисяч учасників! Організатори курсу були вражені — за кількістю слухачів з першого ж набору "Єдині" могли б змагатися з будь-яким університетом. Далі ініціатива вийшла на всеукраїнський, а згодом і на міжнародний рівень.

Уже 10 місяців "Єдині" допомагають усім охочим перейти на українську. Щомісяця проєкт набирає нові й нові групи. За 28 днів учасники курсу у дружній та комфортній атмосфері виконують завдання, слухають лекції від експертів та відомих людей, відвідують розмовні клуби. І, що тішить ініціаторів проєкту найбільше, переходять на українську мову.

Рух "Єдині" ділиться переможною статистикою: 

• 60 000 учасників перейшли на українську.
• До проєкту долучилися 35 членів команди, 335 вчителів, 400 волонтерів.
• Розмовні клуби "Єдині" працюють у 25 містах України та за кордоном — у Любліні, Варшаві, Роттердамі, Вільнюсі, Празі та Гельсінкі. 
• Команда проєкту впевнено крокує до своєї мети — до 2024 року допомогти 1 мільйону українців перейти на українську.  

• Тим, хто хоче говорити українською, має словниковий запас, але не може наважитися використовувати його у побуті.
• Людям, які шукають однодумців для впевненого переходу на рідну мову.
• Батькам, які хочуть говорити зі своїми дітьми українською мовою.
• Тим, хто хоче покращити свою українську у професійному житті.

Кожен курс має свою "родзинку". До прикладу, січневий курс проходив за участю української співачки Оксани Мухи, яка, ділилася зі слухачами піснями та таємницями українських традицій. У ювілейному десятому курсі крім звичайної програми буде ще й поглиблений курс. За 28 днів слухачі курсу дізнаються техніки, що допомагають запам'ятовувати складні слова і словосполучення, наголоси в українській мові, отримають вправи для розвитку мовлення.

"Проєкт «Єдині» — це не праця, а суцільне задоволення. Усвідомлення важливості та потрібності у такі важкі часи окриляє і не дає зупинитись. Маємо гасло: коли вам здається, що ви мало робите для перемоги — переходьте на українську, коли вам здається, що ви все одно мало робите для перемоги — допоможіть іншим перейти на українську. Цим і займаємось, бо хто, як не ми? І коли, як не зараз? Ми єдині, які маємо таку мову й ми єдині лиш тоді, коли говоримо українською", — говорить Софія Денисюк, операційна директорка проєкту.

Якщо ви теж хочете зробити добру справу для перемоги — переходьте на українську у 2023-му. 6 лютого стартує десятий 28-денний безплатний курс підтримки у переході на українську мову. Форма реєстрації тут.

Соціальні мережі проєкту: 

https://www.facebook.com/yedyni

https://instagram.com/yedyni.ruh

https://www.youtube.com/@yedyni