Учиться фехтованию через зум невозможно: как в Николаеве восстановили спортивный колледж, готовящий олимпийских чемпионов

У чому проблема?

У стінах Миколаївського фахового коледжу фізичної культури виросло не одне покоління олімпійських випускників. Саме тут свої перші кроки у фехтуванні робили Ольга Харлан і Олена Хомрова, вчився академічному веслуванню Сергій Бєлоущенко та готувалися багато інших видатних спортсменів.

Тренер закладу Анатолій Шлікар та за сумісництвом перший тренер Ольги Харлан жартує:

"Мені кажуть: «Та у тебе вже є олімпійські чемпіонки, нащо тобі ще?» А я відповідаю, що все одно хочеться більше".

Так вихованці коледжу продовжували готуватися до спортивних висот, щоденно тренуватися, їздити на змагання усіх рівнів, аж поки у 2022 році у Миколаєві не пролунали перші вибухи російських ракет. Вибуховою хвилею пошкодило навчальний корпус. І в один момент учням і тренерам більше не стало куди приходити.

"Перше влучання відбулося безпосередньо в гуртожиток закладу. Потім було пряме влучання в дах навчального корпусу. Були вибиті вікна, зруйновані двері", — згадує той день директорка коледжу Олена Петрухіна

Своїми силами працівники коледжу взялися прибирати руйнування, замінили вибиті шибки. Однак після ще декількох влучань не витримала навіть фанера. Посипалася стеля, а в актовому залі почалася пожежа.

"Ми знову залатали ці пошкодження, чим могли, всякими підручними засобами. Води не було, світла теж. І в такому стані ми знаходилися дуже довго. Тоді ж закрилися всі дитячі і юнацькі спортивні школи", — додає директорка.

Про спортивні результати не було й мови — головне було зберегти життя дітей і працівників закладу. Через постійні російські обстріли частина вихованців поїхала з міста.

"Пів року просто випали у мене з життя. Тому що особисто мої спортсмени всі виїхали. Всі виїхали й ніхто не повертався", — говорить тренер.

Яке рішення?

Упродовж майже двох років рішенням для закладу стало дистанційне навчання. Учні перебували у безпечних місцях та підключалися на заняття онлайн — так і продовжували тренуватися.

Однак відточувати спортивну майстерність через екран ноутбука складно. Тренер згадує: "Давати якісь вправи в зумі й контролювати це практично неможливо. І якщо казати про професіоналізм виконання цих вправ, то дітям було важко, тому що вони не розуміли, чого я від них хочу. Це не робота, це так… Багато праці пішло нанівець".

Анатолій навчає вихованців фехтування, де кожен рух має значення. "Як і в інших видах спорту, є спеціальні вправи, які потрібно контролювати. Якщо учень неправильно їх робить, це ускладнює подальші рухи. Краще навчити правильно на початку, ніж потім переучувати", — каже він.

Частково дистанційний формат зберігається у закладі й досі, адже частина вихованців залишається за межами міста або тренується з дому, оскільки їхні батьки бояться відпускати дітей у заклад через безпекову ситуацію.

Водночас у вересні 2023 року коледж прийняв рішення поступово відчиняти свої двері для учнів. Зокрема й тому, що партнери взялися за відбудову закладу, серед них — Європейський Союз та Програма розвитку ООН (ПРООН) в Україні, які до 2024 року відновили навчальний корпус в межах проєкту "EU4UASchools: Build Back Better". Окрім спортивного коледжу та інших закладів на Миколаївщині, у межах проєкту  модернізували та переобладнали школи ще в 10 областях України.

Об'єднавшись із партнерами, вдалося відновити навчальний корпус, гуртожиток та спортивний зал. Завдяки цьому зараз наживо у коледжі навчається понад 80% учнів.

Як це працює?

Світлані шістнадцять, і вона вже понад рік займається фехтуванням. Каже, любить цей вид спорту за швидкість:

"Тут немає часу стояти й думати, є тільки зараз, потім може й не бути".

Дівчина пережила окупацію в Донецькій області, і у 2023 році разом з батьками переїхала в Миколаїв. Тут вступила до спортивного коледжу та перший час навчалася дистанційно. Говорить, найбільше сумувала за живим спілкуванням, тому була рада повернутися на очне навчання.

Повернулася вона вже у відремонтований корпус, згадує:

"Я навіть не помітила, що він раніше зруйнований був. Тобто ми прийшли, а школа вже гарна".

Першим зустрічав учнів відновлений свіжопофарбований фасад.

Усередині — білі стіни, на яких не залишилося жодного сліду пошкоджень.

Новенькі парти та обладнані навчальні кабінети.

Найважливішою частиною була модернізація укриття, яке вміщує понад 400 людей. У разі повітряної тривоги учні спускаються туди та чекають завершення небезпеки, а навчальний процес не зупиняється.

Зараз у коледжі навчаються підлітки 8-11 класів. Серед них діти безпосередньо з Миколаївської області та переселені з інших регіонів. 53 учні коледжу входять до збірних команд, які представляють Україну на міжнародному рівні.

Тренер Анатолій у своїй професії вже понад 40 років, половину з яких викладає у спортивному коледжі. Через його руки пройшло професійне становлення багатьох спортсменів, серед них і Ольга Харлан.

"Вона змалку такою пацанкою була. Вона нічого не боялася: не боялася впасти, кудись полізти. Такий ураганчик був. Ураганчиком і залишилася. Ви ж подивіться на її фехтування — це ж моторчик в одному місці. І швидкість, і сила є", — згадує тренер.

Він пояснює, фехтування — це технічно важкий спорт, де важлива не лише дисципліна, але й самоконтроль. Потрібно відчувати відстань, швидкість свою і противника. Якщо не відчуваєш чогось з цих двох компонентів — перемога не вдасться. Цю настанову він давав своїм учням.

Коли росіяни зруйнували спортивний коледж, вони відібрали у тренера не просто будівлю, а важливе місце, яке він любив і де відпочивав серцем.

"Ходив з опущеною головою і казав, що все — життя зупинилося і все пропало", — згадує Анатолій. І от цьогоріч у його залі знову гамірно від звуків шабель, а учнівські групи повністю наповнені.

"Зараз як заново народився. Часто і я, і учні залишаємося після тренування, коли вже час іти додому. І жінка питає: «Ти чого кожен раз все пізніше і пізніше приходиш додому?» А я говорю: «Працюю, не гуляю, працюю». Тому що хочеться працювати", — каже тренер.