Протянуть “лапу помощи”: как работают собаки-терапевты в Киеве

У чому проблема?

Страх, самотність та тривога. Справлятися з цими почуттями наодинці важко — здається, наче ти сам проти всього світу. Олександра чудово розуміє цей стан. До Києва жінка переїхала через війну — з Маріуполя.

"Дуже важко зараз, бо ми залишили домівки, мій чоловік військовий, він зараз на фронті. З цим важко самій справлятися. У мене немає ресурсів, але я повинна його підтримувати", — ділиться жінка.

Через російську агресію схожі життєві історії проживає безліч українців: у когось воює близька людина, хтось втратив дім чи роботу, у когось опускаються руки від безсилля. З усі цим треба вчитися жити далі. 

Яке рішення?

Звернутися за допомогою до кваліфікованого спеціаліста — ніколи не пізно й ніколи не соромно. Однак, якщо ви відчуваєте, що вам поки складно висловлювати свої почуття та довіряти іншій людині, то варто спробувати інший підхід. Як щодо незвичного терапевта, який, можливо, не скаже вам слова підтримки, але простягне лапу допомоги?

Каністерапія — особливий вид терапії, який залучає до терапевтичних сесій собак. Центр каністерапії INNIKOS у Києві утворився зовсім недавно, але вже має постійних відвідувачів та кличе всіх охочих на терапію з чотирилапими помічниками.

Наразі Центр каністерапії співпрацює з центрами "ЯМаріуполь", "Ветеран Хаб" та "База 4.5.0" та допомагає внутрішньо переміщеним особам, дітям, військовим, ветеранам та їхнім сім'ям, а також всім українцям, які стикнулися з психологічними проблемами після початку повномасштабного вторгнення. Терапевтичні сесії проводять як у своєму просторі, так і виїзні — у просторах перелічених вище партнерів.

Дар'я Резніченко, кінологиня та адміністраторка Центру каністерапії INNIKOS розповідає: "На виїзні заняття ми завжди їздимо з двома собаками, щоб і дітям було цікавіше і собаки не втомлювалися. Наприклад, Ніка більш активна, а Челсі спокійна — вона любить полежати, поки її гладять". 

Як це працює?

Усі чотирилапі терапевти проживають у кінологинь центру. Самі фахівчині про улюбленців розповідають з величезною ніжністю:

"Ніка працює терапевткою вже вісім років, а живемо ми разом з нею десять. До цього вона жила з безпритульними людьми та собаками. Вона була дуже схожою на улюбленця, який працював зі мною на пошуково-рятувальній службі. Коли я побачила Ніку, то вирішила, що хочу, щоб вона була зі мною", — згадує історію любові з першого погляду Марина Прокопенко, кінологиня та керівниця центру. Жінка сміється, що була змушена ще два тижні вмовляти Ніку переїхати, бо "їй і там було непогано".

Згодом Ніку атестували як пошуково-рятувальну собаку, і вона успішно шукала людей. Однак через травму була змушена пройти довге лікування та поміняти професію спочатку на асистентку для маломобільних людей, а згодом — на терапевтку.

"Ніка була першим собакою-асистентом. Ми її вчили різних речей: вмикати світло, відкривати холодильник, шукати речі по запаху, наприклад, рукавиці чи взуття. Їй неважко було міняти професію, бо вона має велику базу вмінь та знань", — пригадує Марина.

Марина каже, що Ніка — "собака не собака": розуміє все, як людина, знає, кому і коли допомогти — хитра та мудра. "Я дуже вдячна їй. Вона багато змінила в моєму житті", — говорить кінологиня.

Щоб стати собакою-терапевтом, чотирилапий проходить спеціальний відбір та навчання. Собака повинен:

• любити людей та спілкування з ними,
• бути життєрадісним,
• бути керованим людиною, реагувати на стоп-сигнали та команди,
• не бути агресивним.

Каністерапією не може вважатися будь-яке спілкування з твариною. Марина додає:

"Буває таке, що людина під час сеансу може закричати, стукнути (по поверхні, — ред.) щось кинути. Ці собаки навчені спокійно реагувати на такі дії. У них немає природної для собаки відповіді як загарчати, гавкати чи вкусити. І найголовніше — ці собаки отримують задоволення від контакту з людиною".

Водночас у центрі слідкують, аби собака не стомлювався від надлишкової комунікації з людиною — роблять перерви на відпочинок, коли собака може побути наодинці.

Керівниця центру INNIKOS пояснює, що в центрі є два напрями роботи — психологічна допомога (терапія) та реабілітація. Реабілітолог працює здебільшого з військовими, психолог — з сім'ями, дітьми, внутрішньо переміщеними особами та всіма постраждалими від війни.

Зокрема військові в центрі активно долучаються як до групових занять, так і до індивідуального спілкування з собаками. Реабілітація зазвичай починається зі спілкування з собакою. Далі вже йдуть сесії з фахівцем-реабілітологом Сергієм, який також військовий і знає, як правильно допомогти відновити ресурс людям, які воюють сьогодні за Україну. Він допомагає військовим владнати насамперед проблеми з тілом — наприклад, зі спазмами у м'язах через постійне носіння бронежилетів. 

Комунікація з собаками потрібна в реабілітації для зниження рівня стресу та тривожності, нормалізації стану людини. Пані Марина розповідає, що на заняттях учасники граються з чотирилапими, гладять їх, торкаються, дають різні команди: "Це змінює стан людини, і потім спеціалісту простіше працювати з нею".

Собаки ж навчені, як встановити контакт з людиною: спочатку кладуть лапу чи приносять м'ячик. Реабілітолог чи психолог пропонують учасникам погуляти з собакою, посидіти, обійняти чи погратися. Скільки людині потрібно часу для відновлення — знає лише спеціаліст, але собака постійно знаходиться поряд. Марина каже: "Коли у військових виникає якесь больове відчуття, то вони гладять собаку чи просять дати лапу, і це допомагає їм легше пережити біль".

Військові також кажуть, що нерідко власних чотирилапих з собою на фронт — туди, де це можливо. Там собаки теж допомагають розрядити атмосферу та заспокоювати побратимів у важкі моменти.

Психолог має ключову роль під час терапевтичної сесії: направляє учасників, ставить питання та розкриває внутрішні переживання людини. Самі ж методики фахівець обирає залежно від цілей заняття та потреб учасників. 

Сьогодні психологиня Анна Часовникова просить учасників дописати на листку фрази "У мене є…" та "Я можу…", а потім обрати метафоричні картки, які описують його чи її стан.

Після цього кожен по черзі розповідає, чому обрав певну картку та що саме відповів на питання. Так учасники знайомляться одне з одним та краще описують свій стан. Особливість групової роботи полягає в тому, що наскільки б відвертими не були учасники у розповідях про свій досвід, вони не зіткнуться із засудженням у групі — лише з  підтримкою та взаємним розділенням переживань. Саме тому для ефективної терапії потрібно бути відвертими та готовими до розмови. А чотирилапі друзі завжди допоможуть почуватися спокійніше.

Терапія відбувається як індивідуально, так і в групах. Напрям роботи підбирають за запитом клієнта. Вам може підійти каністерапія, якщо:

• ви любите собак та проводити час із ними,
• відчуваєте стрес, тривогу, гнів тощо,
• маєте труднощі з адаптацією до нових реалій життя або ж важко переносите події, пов'язані з війною,
• відчуваєте брак спілкування та підтримки.

Заняття з чотирилапими терапевтами — не найкраще рішення, якщо ви боїтеся собак або маєте алергію на шерсть тварин.

Усі заняття відбуваються на безоплатній основі, подати заявку можна на сайті центру. 

Керівниця центру розповідає, окрім занять з собаками, планують впроваджувати програму з фелінотерапії — спілкування з кішками: "У нас є і коти, але вони більше працюють з дітьми. Оскільки їм потрібно, щоб було знайоме приміщення, рухливі та більш доброзичливі до тварини діти".

А це точно працює?

Вікторія приїхала в Київ з Маріуполя в серпні 2022 року. Вона розповідає, що по допомогу до психолога звернулася, коли зрозуміла, що самотужки не справляється:

"Для мене це був складний шлях. Спочатку я не наважувалася. Але зрозуміла, що в мене немає виходу, окрім як звернутися до спеціаліста і поступово вирішувати всі проблеми, які назбиралися по життю".  

Жінка згадує, як проходила каністерапія: коли Вікторія плакала, собака підходив та давав лапу, клав голову на коліна: "Коли мені страшно чи я говорю про свої інтимні речі та дуже хвилююся, то собака підтримує мене. З'являється впевненість. Інколи обіймаю собак і просто лежу з ними".

Вікторія каже, що найбільше зблизилася з собакою Челсі, яка передає їй свій спокій:

"Після занять я виходжу окрилена. І цей настрій зберігається впродовж тижня. Зараз я живу одна, батьки дуже далеко, тому я не відчуваю підтримки. А собаки дають її мені, відчуття, що я не сама, що я потрібна. І якось всі турботи проходять, стає тепло на душі".