«Если не я, то кто?» — как БУР развивает страну и разрушает границы между людьми

За півтора року повномасштабного вторгнення рф близько 2,5 млн людей залишилися без даху над головою та стали вимушеними переселенцями. Часто навіть на деокуповані українські території людям просто нікуди повертатися — їхні будинки знищили росіяни. 

Відбудова житла має бути не персональною проблемою, а спільним завданням українців. І це не лише про житло та стіни, а й про відновлення екосистем громад та середовищ, куди молоді буде комфортно повертатися та розвиватися.

Коли у 2014-му році росія напала на Україну, серед міст, які першими прийняли удар, був Краматорськ. З 12-го квітня по 5-те липня тривали інтенсивні бої за місто, що зрештою завершилися перемогою України. Там же були перші руйнування внаслідок війни. Коли троє членів Львівської освітньої Фундації, Віталій Кокур, Андрій Левицький та Юрко Дідула, приїхали туди, захотіли допомогти з відновленням поруйнованого. З цього пориву й почалася історія організації, що за дев'ять років роботи об'єднала понад 5 тисяч волонтерів — громадської організації "Будуємо Україну Разом".

Від початку війни на сході ГО влаштовує БУР-табори — тижневі волонтерські активності з відбудови за участі молоді з усієї країни та з-за кордону. А також БУРчики — короткострокові акції з місцевою молоддю. 

БУР почався як волонтерська акція. Тоді в БУРі прагнули що відновлювати будинки, знищені внаслідок війни росії проти України на сході. Проте з часом ініціатива трансформувалась у всеукраїнську громадську організацію. Тепер БУР має регіональні осередки, локальні короткострокові волонтерські акції, програми довгострокового волонтерства (3-6 місяців), школу проєктного менеджменту, програму менторства та інші програми з неформальної освіти.

"Навчання в служінні — це міжнародна освітня практика, яка поєднує навчання з громадським служінням та вирішенням суспільних потреб. Так ми виросли в національну організацію, яка створює можливості розвитку та волонтерства для молоді по всій Україні, сприяє відбудові та розвитку громад", — говорить Марта Бенишин, голова ГО "Будуємо Україну Разом".

Потужна спільнота волонтерів, партнерів та друзів БУР не розгубилася і після 24 лютого 2022 року. Команда почала розв'язувати гуманітарні питання та допомагати членам об'єднання, які вирішили захищати Україну на фронті. З початку повномасштабної війни БУР передав війську спорядження на понад 8 млн грн. Це допомогло врятувати не одне життя.

Проте дуже швидко ГО повноцінно повернулася до своєї основної програми. Сьогодні, як і 9 років тому, БУР займається відбудовою та відновленням різних об'єктів. Ба більше — в організації розуміли, що викликом сьогодення стало не тільки відновлення будівель на територіях, з яких ЗСУ прогнали росіян, а і психологічний стан молоді, повʼязаний з війною, складність інтеграції ВПО в нових громадах та збереження звʼязків біженців і діаспори з Україною й українським контекстом. Так сформувалася нова стратегічна ціль БУР — працювати над цими проблемами через залучення молоді до волонтерства, неформальну освіту та подальшу розбудову спільноти.

Саме для цього в БУР розробили різні програми волонтерства, щоб небайдужі молоді люди мали можливість обрати для себе найбільш комфортний та відповідний формат. Найпопулярніший з них — формат молодіжного волонтерського табору, що обʼєднує представників громади, місцеву молодь та тих, хто приїхав допомогти в табір з усіх куточків України та навіть з інших країн.

Традиційно БУР-табір складається з двох частин: волонтерської та культурно-освітньої. У першій половині дня волонтери працюють на об'єкті. У другій половині — знайомляться з людьми на таборі та місцевістю, куди приїхали, займаються громадською діяльністю, будуть участь у різноманітних заходах. Якщо ви вирішили при цьому ще й дистанційно працювати — часу на це, ймовірно, не вистачить. Волонтери мають кілька вільних годин на день — все дуже насичено. 

"Наразі ми пропонуємо широкий та системний спектр волонтерських можливостей для молоді в усієї України", — каже голова ГО Марта Бенишин.

Справді, в БУРі можна обрати різні види активностей — і одноденну подію в рамках своєї громади, і 2-3 денну акцію з ремонту, і відбудову чи відновлення об'єкта в рамках семиденного БУР-табору в іншому куточку України. Так облаштовують громадські простори, молодіжні центри, укриття, відбудовують зруйновані внаслідок війни об'єкти інфраструктури, облаштовують житло для людей, що втратили домівку.  

Щоб обрати обʼєкти для відбудови, організація збирає заявки від громад на відновлення обʼєктів або створення інших проєктів спільно з БУР. В анкеті активісти або представники громади описують потребу, деталі об'єкта, над яким хочуть працювати, а також окреслюють ідею розв'язання соціальної проблеми в громаді через волонтерство.

Далі з відібраними громадами організатори окреслюють схему майбутніх робіт, готують кошторис. БУР відшукує кошти для реалізації або ж залучає їх з поточного виграного гранту. Далі — найцікавіше: залучення волонтерів та старт співпраці.

Волонтери на БУРі і стіни зводять, і вікна відновлюють, і стіни фарбуть, і прибирають… Усе залежить від того, чого потребує сам об'єкт відновлення.  

Кожен табір — це співпраця з тими, хто в першу чергу є активістом своєї громади. Партнерами БУР можуть бути інші ГО, місцеві активісти, представники органів місцевого самоврядування, навчальні заклади тощо.

"Ми не втілюємо зміни за когось, ми працюємо у партнерстві", — кажуть в організації.  

Для цього потрібно зайти на сайт ГО в розділ волонтерство, де є календар поточних волонтерських активностей. В залежності від сезону їх може бути до 10 одночасно різної тривалості в різних регіонах. Обрати дату, тривалість, регіон та подати заявку. 

Один заїзд триває 7-10 днів, кількість заїздів визначається початковою задачею та складністю об'єкта. Щось можна відновити за тиждень, а щось потребує місяця та більше. Марта Бенишин відзначає: як правило, волонтерам складно виділити більш як сім днів, тому тривалі табори розбиваються на заїзди. Проживання та харчування волонтерів забезпечує сам БУР. На кожному таборі працюють і професійні майстри, які навчають волонтерів потрібних навичок та знань.

"Важливо, щоб приїздили люди з різних куточків України. Цінною є участь місцевих мешканців, зацікавлених у відбудові й відновленні на теренах своїх громад.Також ми активно розвиваємо довгострокове волонтерство. Учасники їдуть на три місяці до обраної громади, аби на місці допомогти розвитку молодіжних ініціатив: беруть участь у стратегічних сесіях, організовують заходи та проєкти з профорієнтації для школярів, розвивають молодіжні центри чи запускають молодіжну раду.

Це новий для України напрямок й БУР є першою ГО, яка системно пропонує цей тип волонтерства та саморозвитку. Ми прагнемо розвивати не тільки практичні навички, а і соціальну мобільність та сприяти зміні соціальних ролей", — говорить Марта Бенишин.

Марта Бенишин додає: для БУРу важливе органічне поєднання двох складових: будувати фізично, себто працювати руками. Але також — здійснювати перебудову свідомості, укріплювати розуміння важливості персональної відповідальності у відновленні громади, формуванні держави на різних рівнях. Для цього на таборах для волонтерів готується культурно-освітня програма. Учасники прослуховують лекції на актуальні теми, беруть участь в інтерактивах, рефлексіях. Переглядають фільми про історичні події, мають екскурсії регіоном тощо.

Розвиток лідерства — ще одне завдання спільноти. Тож по завершенню таборів волонтери БУР мають можливість розвиватись з БУРом далі, брати на себе більше відповідальності — стати майстрами, кемп-лідерами, пройти програму з проєктного менеджменту та навіть подати заявку на організацію власного табору.

У 2014-2017 роках більшість таборів відбувались на сході, тепер рух розширився на захід та північ. Наступний крок — робота на півдні. БУР вже проводить активності в цьому напрямку, нещодавно здійснили "Експедицію на Південь", визначили та оцінили об'єкти для потенційного відновлення і відбудови помешкань. З вересня там вже мають стартувати табори, а поки спільнота активно шукає кошти на їхню реалізацію.

Загалом цього року БУР провів вже 21 волонтерський табір з відбудови та відновлення. А до кінця року у більш ніж п'ятдесятьох громадах планується ще понад 90. Результати діяльності спільноти вражають — за весь час свого існування силами понад 6000 небайдужих людей, БУР створив комфортні умови проживання для понад 5000 людей із постраждалих від війни громад. 

За словами Марти Бенишин, за останній рік цікавих об'єктів було чимало. Це, наприклад, облаштування шелтера в Коломиї для людей з постраждалих громад або тих, хто був вимушений залишити свої домівки; відновлення школи у Гостомелі; відбудова дому сім'ї в Лукашівці на Чернігівщині після влучання снаряда; реконструкція ДСНС частини в Макарові на Київщині.

Зовсім нещодавно завершився табір в Одесі. Тут волонтери працювали над відновленням та облаштуванням приміщення для першого в Україні Центру військового лідерства — простору неформальної освіти та лідерства для майбутніх офіцерів. Діяльність цього центру буде спрямована на розвиток важливих навичок серед курсантів військових навчальних закладів та військовослужбовців. На базі центру також функціонуватиме волонтерський хаб.

Багато волонтерів стають учасниками БУР-таборів не один раз. Так, волонтерка Соня встигла побувати на таборах у Мотижині (Київська область) та Мшанці (Львівська область). 

«БУР розігрів серденько до температури абсолютної віри в себе. Це запалило мої очі, як в дитинстві: від розмаїття людей, думок, історій. Ця спільнота неймовірна, і цей мій захват усіма людьми мені дуже допоміг морально. Я отримала величезну підтримку у творчості, за що безмежно вдячна. До БУРу була на межі, адже не відчувала можливостей. Тут отримала досвід, віру в мої здібності й відгуки, завдяки яким помітила раніше невидимі сторони. Ще один плюс — участь у БУРі дуже допомагає мені й в інших проєктах. Є що додати в анкетах в рядочку "досвід волонтерства". І найголовніше: БУР дав мені можливість зробити свій внесок у підтримку країни!", — ділить дівчина.

Вʼячеслав долучився до програми довготривалого волонтерства після повернення зі служби. І ось вже три місяці присвячує себе роботі з громадою та співпраці з підлітками в Бережанах. Вʼячеслав — професійний будівельник, закінчив Львівську політехніку. Після 24-го лютого пішов служити, отримав поранення, пройшов лікування. Кілька років стежив за активностями БУРу в соцмережах, під час реабілітації дізнався про програму Довгострокового волонтерства і вирішив долучитись. Хотів бути корисним, а також потребував не лише фізичної, а й морально-психологічної реабілітації. Волонтерство в БУРі назвав кроком до повернення у нормальне життя. Раніше мав упередження щодо ефективності діяльності ГО, але вже на війні оцінив важливість такої праці.

"Зараз мені цікаво вийти зі своєї бульбашки, хочеться розширити світогляд, взаємодіяти з молодими людьми. Нам є чим поділитись і повчитись одне в одного. У нас завжди є план роботи: ми розробляємо стратегію, спілкуємось з представниками міста і вирішуємо завдання", — говорить В'ячеслав.

Місцеві мешканці, які хоч спочатку й обережно сприймають появу табору на своїй території, допомогу волонтерів приймають із вдячністю. Хтось може підійти й спитати, що і як тут відбувається, запропонувати допомогу, принести їжу чи матеріали. В селах часто пригощають варенням або приносять фрукти та овочі з городу. Дехто пропонує підвезти, провести екскурсію; розповідають цікаві факти про громаду та її мешканців.  

Та іноді, зізнаються у БУРі, трапляються й не надто дружні люди та доволі курйозні випадки. 

"Якось на Чернігівщині ми розводили ватру й один з сусідів прийшов до волонтерів сваритись, бо помилково вирішив, що вони пошкодили щось поблизу колодязя, — згадує Марта Бенишин. — Розмова почалась з агресії й нападок, та зрештою вдалось переконати його у непричетності учасників табору. Як наслідок — чоловік приєднався до волонтерів, поділився своїм непростим досвідом життя в окупації, а надалі він та його сімʼя всіляко підтримували волонтерів: ділились свіжою городиною, молоком, приносили інструменти".

Керівниця БУРу додає:

"Важливо комунікувати з людьми, чути інших, вести просвітницьку роботу у будь-який спосіб, адже ми здатні впливати на світогляд, підтримувати одне одного і вже в такий спосіб змінювати країну на краще".

"Наша місія — створити країну спроможних, включених у суспільне життя громадян. Зараз Батьківщина потребує згуртованих дій, а молодь — та рушійна сила, котра здатна не лише реалізувати потрібні зміни, а й дорогою засвоїти ключові засади проактивності й персональної відповідальності стосовно своєї ролі у подальшому житті країни, громади. Гасло БУРу «Якщо не я, то хто?» могло б зараз доповнитись цілком доречним продовженням: «Якщо не зараз, то коли?» — ділиться Марта Бенишин. 

Вона вважає, головне — прагнення брати участь в змінах, а інструменти можна підбирати за бажанням та можливістю.

"Можна взяти участь у програмі довгострокового волонтерства, стати БУР-другом та щомісяця відправляти певну суму на відбудову країни — кожні 100 гривень мають значення! Наразі у нас велика спільнота БУР-друзів, які не тільки щомісячно донатять, а й беруть участь у нетворкінгах, отримають подарунки та зустрічаються разом на різних локаціях. Це переважно ті, хто прагне змін, розділяє наші цінності, проте має велике навантаження та не може бути волонтером фізично", — каже Марта Бенишин.

Крім того, БУР запрошує ініціювати зміни в рамках своєї громади, знайти проєкт або обʼєкт, який потребує змін та подати його на БУР-табір. Усі програми детально описані на сайті БУРу. Ознайомитись з ними, а також більше дізнатися про проєкти та можливості БУРу можна на сайті та в соцмережах спільноти: Instagram, Facebook та Telegram.

*Дізнатися більше про БУР "Рубриці" допомогла PR-lead БУР Вероніка Карачевська.