Женщина на стройке, как на корабле… нужна везде: история волонтерок, которые самостоятельно строят жилье для людей на Черниговщине

У чому проблема?

У квітні 2022 року росіяни остаточно відступили з Чернігівщини, залишивши після себе тисячі зруйнованих будинків і життів. Зрозумівши, що спроба захоплення провальна, вони намагалися зрівняти місто із землею.

Тоді ж утворилася ініціатива Repair Together, що на сьогодні об'єднала понад 4 тисячі волонтерів, які допомагають розчищати територію від завалів та будувати житло для постраждалих на Чернігівщині.

На Чернігівщину линули волонтери не тільки з різних куточків України, але й з цілого світу, адже проактивна позиція не залежить від статі, раси, національності й інших чинників. Яким здивуванням для волонтерок стало те, що думку про них окремі люди все ще формували, виходячи зі стереотипних уявлень.

"Ми робили ремонт, надавали адресну допомогу, хапалися за все, що бачили. У нас в спільноті на толоках завжди було 50 на 50, а у якийсь момент дівчат навіть стало більше. Коли ж справа дійшла до будівництва, то там переважно зайняли свою нішу чоловіки — професійні виконроби, яких ми наймали, бо серед нашої спільноти не було професійних будівельників. Тоді почалися випадки дискримінації.

Вони не вчили дівчат робити якусь роботу, окрім як дірки зашпаклювати, але ще й почали випускати коментарі по типу «жінки на будівництві, як на кораблі — непотрібні», або жарти про кухню", — згадує співзасновниця ініціативи Дар'я Косякова. 

Дівчат, яких сприймали тендітнішими, намагалися відгородити від роботи, опікати: "тут ти поранишся", "тут тобі буде важко", "а це тобі не треба".

"Таким чином дівчина або стикається з агресією, що вона тут непотрібна, або відчуває себе маленькою дитиною", — пояснює Дар'я. 

Такі ситуації сповільнюють роботу, адже замість того, щоб разом продовжувати працювати, довелося витрачати час на дискусії — кому місце на будівництві, а кому ні. Коли ж до захисту й відбудови України можуть і мають долучитися всі.

Яке рішення?

Співзасновниці ініціативи Дар'я Косякова й Віка Афанасьєва вирішили, пора спростувати всі стереотипи на практиці та показати — дівчатам є місце на будівництві. З цієї ідеї виник проєкт с, у якому група, яка складається винятково з жінок, самостійно будує житло.

Дар'я додає, окрім ціннісної частини, у першу чергу, цей проєкт — це майданчик, де жінкам комфортно навчатися і розвивати свої навички в будівництві, якщо вони цього хочуть:

"Я можу точно сказати, що це простір, в якому якщо ти чогось не вмієш, то це нікого не дивує і не лякає. Тобі можуть показати, й ти все схопиш".

"Велике дівництво" — це не про дистанціювання від чоловіків, а про спробу довести, що кожен рівний у правах.

"Якщо розмірковувати про гендерну рівність, то я вважаю, не ок казати, що жінки неспроможні робити щось фізично, бо їм треба народжувати. Так само не ок казати чоловікам, що ти не чоловік, якщо не сильний. Чомусь суспільство переживає за матки жінок, а не за спину і грижі чоловіків? Нам хотілося зробити будівництво унісекс, щоб ми всі були просто людьми", — роздумує волонтерка. 

Команда прагне зробити будівництво у межах Repair Together таким, де б враховувалися потреби кожної окремої людини: якщо у дівчини менструація, вона може легко про це сказати, й інші сприймуть це нормально; так само чоловік, який почувається погано, може відмовитися від того, щоб у цей день робити щось важке. 

Як це працює?

Наразі Repair Together відбудовує 16 будинків, у п'яти з яких вже проживають люди. Список тих, кому потрібна допомога, надає ОТГ. Однак після декількох неприємних випадків команда самостійно перевіряє власників, яким планують відбудову. 

"У 2022 році ми обирали, кому будувати. Наступає фінальне узгодження, і ми дізнаємося зовсім випадково, що в одній сім'ї син купив будинок за 20 тисяч доларів. А вони нам в обличчя брехали, що їм потрібен будинок і вони не мають де жити. Після того випадку Віка вигадала правило п'яти сусідів, де ми ходимо по сусідах і збираємо інформацію", — говорить Дар'я.

Звісно, власники трапляються різні. Так одна з жінок, якій Repair Together будує дім, отримавши компенсацію з "єВідновлення", запропонувала віддати її команді, аби "вистачило і на інші будинки". 

У "Великому дівництві" дівчата створюють житло для пані Ніни, яка самотужки виховує двох дітей. 

"Вона втратила все. Ніна робить сир і вирощує овочі, які потім везе на продаж на ринок. За місяць чи два до початку повномасштабної війни взяла в кредит бус, щоб їздити з Чернігова в Київ і мати можливість більше продати. Цей бус досі стоїть тут, згорілий", — розповідає Софія Возняк, контент-менеджерка Repair Together.

Щоб почати роботу над об'єктом, Дар'я взялася шукати жінку виконробку. Після довгих пошуків їй вдалося знайти архітекторку, яка згодилася зайняти цю роль.

Згодом на одному з тренінгів для місцевої громади про гендерну рівність Дар'я дізналася, що на законодавчому рівні в Україні з 1993 року жінка не мала права працювати виконробкою, власне, як і водійкою вантажівки, пожежною, машиністкою метро тощо. Закон скасували лише у 2017 році. 

За час роботи на проєкті змінилося чотири виконроби, які навчали команду, як правильно будувати. Кожен з них мав свій підхід, тому траплялося, що наступник не погоджувався з тим, як побудований об'єкт, і коментував це як "дівчата, що з них взяти". Зараз волонтерки відчувають себе впевненішими на будівництві й приймають рішення, опираючись на думку декількох експертів.

Згодом до команди Repair Together доєднався виконроб Овен з Ірландії, який оптимізував будівництво новими рішеннями. Окрім того, чоловіку, звиклому в рідному місті працювати під керівництвом або у команді жінок, не було складно делегувати відповідальні й важкі завдання дівчатам.

Розподіл обов'язків у команді відбувався стихійно — відштовхувалися від того, що кому подобалося робити чи хотілося спробувати. Наразі побудували стіни, армопояс (допоміжна залізобетонна конструкція, яка зміцнює основну конструкцію, — ред.) і дах майбутнього будинку.

"Коли стіни вже добудовані, ти береш відра з бетоном і заливаєш туди наверх, на дах — це армопояс. Це вважається важко. Ми запропонували дівчатам робити по пів відра. Поставили діджейський сет, гарно яскраво нарядилися і все зробили", — розповідає Дар'я.

На її думку, найважче робити дах, коли потрібно було підіймати наверх дерев'яні бруси, які важили під 300-400 кг. Однак навіть для цієї проблеми дівчата знайшли рішення. 

"Ми придумали, як з допомогою мотузки затягнути на дах мауерлат (опорна балка для даху, — ред.)", — згадує Софія. За день вони могли підняти три таких.

На кожному етапі дівчата чули, що вони не зможуть. Навіть волонтери з команди радили їм попрохати допомоги чоловіків, бо те чи інше їм не вдасться самотужки. Софія говорить: "На кожному етапі нам казали, що «от фундамент доробили, а стіни точно ні», «от стіни побудували, а дах не зможете». Але ми це зробили й точно добудуємо його повністю. Ми не бачили в цьому потреби. Узимку взагалі на санях возили ці газоблоки, або, якщо було важко, носили по двоє", — додає Дар'я.

Софія говорить, увесь процес у "Великому дівництві" супроводжувався ламанням шаблонів і стереотипів не лише про неспроможність дівчат зробити щось, але й про те, що дівчата не уживуться разом в одній команді. 

"Це водночас ламає стереотип про жіночі колективи. Жіночий колектив це офігенно! Ми все це зробили оцими дівчачими руками з манікюрчиком", — говорить Софія. 

Тут зібралися волонтерки різного віку, різних професій та інтересів. Однак все це стало неважливо, поки єднають спільні цінності й бачення. Дар'я, наприклад, до повномасштабної війни працювала креативною менеджеркою, волонтерка Маша — ілюстраторка, волонтерка Саша працює в комунікаціях та допомагає лобіювати закони для бізнесу. Разом з іншими дівчатами працює Ліза. Дівчина родом з Донецька, де прожила все життя, а коли їй виповнилося 18, переїхала в Київ.

Також є Оля, професійна полденсерка. "Вона маленька, тендітна, така божа кульбабка. Дуже тиха й стримана. А потім ти бачиш, як вона викручується на цих будівельних лісах", — Софія усміхається, згадуючи колежанок.

Дар'я додає, чим довше дівчата працювали на будівництві, тим більше їхні колеги чоловіки розуміли, що жінки, як і чоловіки, які не вміють будувати, можуть навчитися цього, якщо захочуть. Дар'я вважає, статистична перевага тільки в тому, що у чоловіків з дитинства більше досвіду щось покрутити, посвердлити чи зварити. Дівчат же такому рідко вчать, але нічого не заважає набути нових знань.

"У мене не було в дитинстві ніяких таких досвідів. Проте зараз я впевнено тримаю болгарку разом з іншими інструментами", — стверджує волонтерка.

Як і на інших об'єктах, у роботі над будинком для пані Ніни дівчата стикалися з проблемами, щось виходило довше, а щось швидше. Однак вони завжди знаходили рішення. "Бо це будівництво, це складно, і ніколи не знаєш, де і що вилізе. Ніколи не було такого, щоб ми чогось не пофіксили. Але я впевнена, завжди знайдеться той, хто скаже, що ця помилка сталася тому, що ми жінки. Через 30 років, не дай Боже, дах протече або щось інше станеться, скажуть, що це тому, що дівчата побудували", — жартує Дар'я.

Волонтерка говорить: "Я не уявляю, наскільки важко буде далі. Якщо у нас не вийде, я не стану в позу і не скажу: «Якщо дівчата це не зроблять, то ніхто не зробить». Тому що основна наша ціль — побудувати будинок. Звісно, ми покличемо хлопців, якщо у нас не вийде. Але на цьому проєкті є опція — взяти й спробувати. І, о Боже, диво — кожен раз, коли ми пробували, у нас виходило. Я не сперечаюся, що середньостатистичний чоловік більш наділений фізичною силою, ніж жінка. Але чи свідчить це про те, що жінка не зможе побудувати будинок? Звісно, ні".

І кожна дівчина на "Великому дівництві" тому приклад.