Визит Эрдогана в Киев: что нового, кроме 19 машин в кортеже и роста торгового оборота?

3 лютого президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган приїхав до України із робочим візитом. Його кортеж склали 19 автомобілів, які досить легко паралізували частину столиці. Символічно, що саме в цей день у 1992 році Київ та Анкара встановили дипломатичні зв'язки. Крім того, за останні півроку це вже друга зустріч Ердогана та новообраного президента Володимира Зеленського. Чи свідчить це про певну інтенсифікацію відносин? Чим іще, окрім символічного звертання Ердогана «Слава Україні» до почесної варти та чергової заяви про визнання територіальної цілісності нашої держави, запам'ятається даний візит? Про що домовилися Україна та Туреччина? Спробуємо розібратися.  

ЗОНА ВІЛЬНОЇ ТОРГІВЛІ

Пріоритетом поїздки Ердогана до Києва, за словами голови групи дружби між Україною і Туреччиною у Великих національних зборах (парламенті країни) Йилдирима Тугрула Тюркеша, є бізнесова складова. Як зазначив політик, 4 мільярди торговельного обороту між країнами – це надзвичайно мало. Пізніше на прес-конференції президент України Володимир Зеленський зазначив, що сторони поставили перед собою амбітну мету збільшити його до 10 мільярдів. 

Основним інструментом для інтенсифікації відносин повинен стати Договір про зону вільної торгівлі. Сам текст угоди ще на стадії підготовки, однак за словами Зеленського, переговори дали їй поштовх. Відповідний сигнал отримали і делегації міжурядової комісії з торговельно-економічного співробітництва. Як написавна своїй сторінці у Facebook торговельний представник України Тарас Качка, «…переговори будуть завершені якнайскоріше і в разі досягнення взаємовигідного результату. Минулий раунд ми провели 20 січня цього року. Сьогодні буде підписано меморандум про модальності подальших переговорів… ми фактично домовились оновити пропозиції обох сторін у тому числі в погоджені частині». 

ВІЙСЬКОВО-ТЕХНІЧНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО 

Згідно з підписаним договором про військово-технічну співпрацю, турецькі партнери нададуть близько 36 мільйонів доларів Збройним силам України. Відповідний протокол про співпрацю між урядами був підписаний 3 лютого. Ці кошти підуть на закупівлю товарів воєнного та подвійного призначення. Але турецького виробництва. На сьогоднішній день між країнами запущено близько 50 проектів у цій сфері. 

ЛОГІСТИКА ТА ГАЗ

На прес-конференції Володимир Зеленський також зазначив, що сторони обговорили і питання транспортної сфери, зокрема паромні та інтермодальні перевезення (змішані перевезення «від дверей до дверей», що підготовлюються і виконуються під єдиним керівництвом з одного центру). «Україна і Туреччина повинні відігравати ключову роль у транспортних потоках, що з'єднають Східну та Північну Європу із Близьким Сходом та Центральною Азією», – додав президент. Говорили і про імпульс співпраці в авіаційній галузі, а саме про будівництво та постачання літаків Ан-178. 

Однією з тем стало і питання диверсифікації джерел енергопостачання.  Сторони обговорили можливість транспортування каспійського газу газопроводом через відповідні конектори в Україні. Мова йде про варіант імпорту газогоном TANAP. Цей пласт переговорів особливо важливий у контексті нещодавнього запуску «Турецького потоку» (08.01.20). Він з'єднує Росію із європейською частиною Туреччини та прямує далі до кордону з Грецією. «Потік» забезпечуватиме країни Південної та Східної Європи. По іншій його нитці газ отримуватиме Туреччина. У разі повноцінного запуску «Турецького» та «Північного потоку» Україна ризикує майже повністю втратити транзит через власну територію. 

АНЕКСІЯ КРИМУ ТА ВІЙНА НА ДОНБАСІ

На прес-конференції президент Туреччини ще раз заявив про невизнання анексії Криму Російською Федерацією та повну підтримку суверенітету і територіальної цілісності України. Він також підтвердив занепокоєність ситуацією з правами людини на півострові та намір забезпечити житлом близько 500 родин кримських татар.

Президент Зеленський був більш конкретним у своїх заявах і зазначив, що розраховує на допомогу Анкари у питанні звільнення українських полонених у Криму та на території Росії. Особливо це стосується кримських татар. Турецька сторона не дала однозначної відповіді щодо потенційного посередництва. 

На запитання журналістів Зеленський зазначив, що нині в рамках роботи Тристоронньої контактної групи в Мінську готується дуже великий список на обмін. На днях буде оприлюднена його перша частина, оскільки, як повторився гарант, перелік осіб дуже довгий.

ЩО ЦЕЙ ВІЗИТ ОЗНАЧАВ?

Туреччині вже тривалий час вдається лавірування між Росією та Заходом. Однак відносини по обидва полюси все одно досить крихкі. Наприклад, будучи технічно союзниками, Анкара та Москва час від часу перебувають на межі дипломатичного або навіть політичного конфлікту на тлі війни в Сирії. 

Нещодавно 4 турецьких військових загинули, а 9 отримали поранення в результатіо обстрілу, здійснюваного урядовими силами у провінції Ідліб. Ситуація наступна: Туреччина та Росія підтримують уряд Сирії, у той час як зазначена територія залишається фактично останнім пунктом повстанців. Нещодавно Ідліб узагалі була проголошена зоною деескалації, однак обстріли там не припиняються. Знайома нам позиція Кремля «нас там немає, і ми не знаємо, хто стріляв, а навіть якщо і знаємо, то цілилися в терористів» не влаштовує Ердогана. Останній заявив, що Москва не дотримується взятих на себе зобов'язань та несе відповідальність за загибель турецьких військових.

Як вважають експерти, приїзд до Києва та підкреслена антиросійська риторика в контексті Криму може послужити сигналом, що турецький лідер не стане поступатися власними інтересами ні в Сирії, ні будь-де ще. 

Однак говорити про те, що Туреччина автоматично перетвориться у ворога РФ, зовсім не варто. Ердоган проводить політику не в інтересах певної сторони конфлікту, а у власних інтересах. Інтенсивна співпраця в енергетичному секторі є найкращим доказом останнього, хоча Туреччина і намагається не допустити посилення позицій Москви у Чорноморському регіоні. Так чи інакше, на сьогоднішній день Ердоган демонструє, що із Кремлем спілкуватиметься тільки на рівних та має для цього запас міцності. 

Будучи надійним партнером для Анкари Київ теоретично може розраховувати на створення певних важелів впливу і для себе. Однак говорити про міцні політичні домовленості поки що не доводиться.  

Ще одним моментом, на який слід буде звернути увагу в майбутньому, стане зміст Угоди про зону вільної торгівлі. Сам факт того, що турецька сторона активно даний процес підтримує, свідчить про зацікавленість, а отже, і можливість для України отримати дивіденди. У цьому контексті необхідне розуміння власних переваг. 

Таким чином, Туреччина може стати певним вікном можливостей для Києва. Однак не слід тішити себе примарними сподіваннями, що відкривається воно виключно через моральність нашої боротьби. При правильному і тверезому розрахунку домовлятися урядам є про що. Однак політика лавірування така, що занадто розраховувати на міцність таких зв'язків не можна.