Донецкий аэропорт: трагический бой 28 сентября и 11 погибших “киборгов”

Після підписання Мінських домовленостей 5 вересня 2014 року протистояння на Донбасі поступово змістилося у напрямку Донецького аеропорту, який на той час утримували українські військові. До вересня там було відносно спокійно. Отримавши гідну відповідь 26 травня, бойовики обмежувалися тільки демонстративними діями. Однак в кінці вересня вони вирішили провести «остаточне вирішення» питання, взявши аеропорт штурмом.

На той момент наше угруповання безпосередньо в ДАП складалося зі зведеного загону 3-го полку спецпризначення, роти 93-ої механізованої бригади і добровольців "Правого сектора". Командував зведеною групою та обороною аеропорту взагалі полковник Олександр (псевдо «Редут») зі складу 3-го полку. Підтримували дії бійці 4-тої батальйонно-тактичної групи 93-ї механізованої бригади, яка знаходилась у Пісках.

Після перших невдалих спроб штурму в лоб, російські куратори розробили план – маючи чисельну перевагу, відрізати аеропорт від села Піски. І в якійсь мірі їм це вдалося: фактично дорога на аеропорт була взята під «вогневий контроль». Тому постачання виявилося вкрай утрудненим – багато хто з водіїв відмовлявся їхати в аеропорт, тому що ризик був завеликий. Заїзд машин в термінал або виїзд з терміналу стали справжніми бойовими операціями.

28 вересня була запланована чергова ротація – безпосередньо в терміналі повинні були замінюватися бійці 93-ої механізованої бригади, а також зайти підрозділи 79-ої аеромобільної.

Однак якраз перед цим противник ударом великих сил піхоти за підтримки танків зміг відрізати від основних сил наші позиції в районі «терміналу С» аеропорту (позиція «Бокс»), захопивши невелику позицію, яку контролювали бійці «Правого сектора». Приблизно 20 наших бійців виявилися відрізаними від основного угрупування.

Натхненні успіхом, бойовики вирішили взяти до підходу резервів і новий термінал. Що сталося далі згадував у своєму інтерв'ю виданню Цензор.Нет Кирило Недря зі складу 93-ї мехбригади (позивний «Доцент»): «…Пішла команда – "Танки "Бокс" атакують! " Звідти хлопці доповіли, що за танками йде піхота. Від "Редуту" пішла команда Колодію: "Рубіж", бери "беху" і відсікай піхоту, а танк по танках працювати буде ". Я тоді стояв на посту "Броня", на виході з нового терміналу в сторону старого. "Беха" пішла по прямій, по взльотці… потім почала задню давати. Від ангара, що за старим терміналом, вийшов Т-72. БМП вела бій до кінця – відстрілювалась спочатку з 30 мм гармати, а потім з кулемета. І ось вони вже майже повернулися – але перед самим новим терміналом на моїх очах машина отримала пряме попадання в лоб. І відразу спалахнув моторний відсік. Дивом Гудаченко і Прудіч врятувалися і покинули машину, що спалахнула. Олександра порізало осколками страшно, вони дійшли до санчастини. А БМП з моїм ротним палала перед терміналом…».

У згорілій бойовій машині загинув командир 5-ї роти 93-ї бригади капітан Сергій Колодій (Указом Президента України № 350/2016 від 23 серпня 2016 року присвоєно звання «Герой України» (посмертно). Дісталося і танку 17-ї танкової, який брав участь в бою – кумулятивний снаряд пропалив броню точно за місцем механіка-водія, загинув солдат Денис Соколовський.

Під прикриттям бою в новий термінал зайшла колона десантників 79-ї бригади, посилена танком майора Євгена Межевікіна (псевдо «Адам»). Незабаром надійшла команда – відправити два БТР на старий термінал.

Кирило Недря продовжує свою розповідь: «… .як тільки вони пішли, я тут же побачив танк на взльотці і тут же крик "Редута" по рації: "Танк на взльотці! ". 72-ка зупинилася і почала зводитися на наші танки, два з яких стояли на вході в новий термінал … Але тут перший БТР, в якому був Льоша [Тищик] викотився прямо на танк. Вони рвонули, і були вже перед самим старим терміналом коли танк прицілився по ним. Постріл і Льохін БТР загорівся … Другий постріл – по другому БТРу – але танк промазав – снаряд вдарив у носову частину, але машина з ладу не вийшла, відбулися декількома пораненими. Танк почав наводитися на другий БТР, щоб добити але майор Межевікіна викотився на своєму танку, почав дуель в упор на короткій дистанції, і другим снарядом підірвав Т-72. По Т-72 почали бити з усіх стволів. Там теж ніхто не вижив … "

У БТР-80 загинуло 9 десантників, з яких двох бійців впізнати не вдалося – вони числяться в списках зниклих без вісти…

Другий Т-72, ​​який вів вогонь від авіаційних ангарів у напрямку "Боксу", також не зміг завдати шкоди танку Межевікіна – майор встиг всадити ще один снаряд і в другій танк супротивника, але той все одно відкотився за ангар.

Завдяки підходу резерву і вогневої підтримки БМП Колодія, наших оточених бійців в терміналі С вдалося врятувати – у  них втрат не було, вони відійшли з опорного пункту. Противник був відбитий від нового терміналу. Наша артилерія відкрила вогонь, і район зосередження противника був накритий вогнем – більше атак з "Боксу" найманці не робили, в терміналі закріпитися не змогли.

Але це був фактично тільки початок епопеї з обороною Донецького аеропорту. Далі були ще бої, ще втрати….

Герої, загиблі в ході бою 28 вересня 2014 року

1. Білий Денис Анатолійович (1992 р.н.) – стрілець обслуги 79-ї окремої аеромобільної бригади, старший солдат. Навесні 2014 року добровольцем мобілізований. З весни 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України. Вважався зниклим безвісти. Ідентифікований завдяки експертизі ДНК. 27 грудня 2014 року похований на кладовищі селища міського типу Горностаївка. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (23.05.2015; посмертно). Залишились батьки.

2. Завірюха Олександр Ігорович (1992 р.н.) – водій 1-го аеромобільно-десантного взводу 3-ї аеромобільно-десантної роти 1-го аеромобільно-десантного батальйону 79-ї окремої аеромобільної бригади, солдат. Проходив військову службу за контрактом. З весни 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України. Вважався зниклим безвісти. Ідентифікований завдяки експертизі ДНК. 6 грудня 2014 року похований на кладовищі села Кам'яна Балка Первомайського району. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (15.05.2015; посмертно). Залишились батьки та бабуся.

3. Златьєв Сергій Анатолійович (1991 р.н.) – головний сержант взводу – командир аеромобільно-десантного відділення 3-го аеромобільно-десантного взводу 3-ї аеромобільно-десантної роти 1-го аеромобільно-десантного батальйону 79-ї окремої аеромобільної бригади, сержант. Проходив військову службу за контрактом. У березні 2014 року ніс службу на блокпостах у Херсонській області на адміністративному кордоні з окупованою Збройними Силами Російської Федерації Автономною Республікою Крим. З весни 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України. Позивний «Чорний». Вважався зниклим безвісти. Ідентифікований завдяки експертизі ДНК. У лютому 2016 року похований на Західному кладовищі міста Одеса. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (27.11.2014; посмертно), медаллю «Захиснику Вітчизни». Залишились дружина та донька.

4. Колодій Сергій Володимирович (1981 р.н.) – командир роти 93-ї окремої механізованої бригади. З весни 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України. Похований у смт. Пересічне Харківська область. Указом Президента України № 350/2016 від 23 серпня 2016 року, за виняткову особисту мужність, героїзм і самопожертву, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі , присвоєно звання «Герой України» (посмертно). Указом Президента України № 754/2014 від 6 жовтня 2014 року, "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України", нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

5. Пивоваров Олександр Сергійович (1988 р.н.) – стрілець-помічник гранатометника 79-ї окремої аеромобільної бригади, солдат. 25 березня 2014 року добровольцем мобілізований до 79-ї окремої аеромобільної бригади. З весни 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України. Вважався зниклим безвісти. Ідентифікований завдяки експертизі ДНК. 14 грудня 2014 року похований на Кушугумському кладовищі міста Запоріжжя. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (15.05.2015; посмертно). Залишилась мати.

6. Соколачко Юрій Іванович (1971 р.н.) –79-та окрема аеромобільна бригада, солдат. Навесні 2014 року добровольцем мобілізований до 79-ї окремої аеромобільної бригади. З літа 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України. Вважався зниклим безвісти. Ідентифікований завдяки експертизі ДНК. 7 січня 2015 року похований на цвинтарі села Лоза Іршавського району Закарпатської області. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (15.05.2015; посмертно). Залишилась мати.

7. Соколовський Денис Михайлович (1983 р.н.) – механік-водій 17-ї окремої танкової бригади, старший солдат. Похований у с. Лозуватка, Дніпропетровська область. Указом Президента України № 817/2014 від 21 жовтня 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

8. Тищик Олексій Олександрович (1984 р.н.) – командир взводу снайперів 79-ї окремої аеромобільної бригади, лейтенант. Навесні 2014 року добровольцем мобілізований до 25-ї окремої повітряно-десантної бригади. З весни 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України. Учасник боїв за міста Краматорськ, Дебальцеве та Шахтарськ Донецької області. Був переведений до 79-ї окремої аеромобільної бригади. Похований 24 жовтня 2014 року на Запорізькому кладовищі міста Дніпропетровськ. Нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (14.03.2015; посмертно). Залишились батько, мати (30 вересня 2014 року наклала на себе руки), сестра, дружина та донька.

9. Хроненко Анатолій Петрович (1968 р.н.) – стрілець-помічник гранатометника аеромобільно-десантного взводу аеромобільно-десантної роти 3-го аеромобільно-десантного батальйону 79-ї окремої аеромобільної бригади, солдат. Навесні 2014 року добровольцем мобілізований до 79-ї окремої аеромобільної бригади. З літа 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України. Вважався зниклим безвісти. Ідентифікований завдяки експертизі ДНК. Похований на цвинтарі міста Миколаїв. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (15.05.2015; посмертно). Залишились дружина та двоє дітей.