Донецкий аэропорт: трагический бой 28 сентября и 11 погибших "киборгов"
28 сентября 2014 произошел один из самых тяжелых эпизодов боёв за ДАП (укр.).
Після підписання Мінських домовленостей 5 вересня 2014 року протистояння на Донбасі поступово змістилося у напрямку Донецького аеропорту, який на той час утримували українські військові. До вересня там було відносно спокійно. Отримавши гідну відповідь 26 травня, бойовики обмежувалися тільки демонстративними діями. Однак в кінці вересня вони вирішили провести «остаточне вирішення» питання, взявши аеропорт штурмом.
На той момент наше угруповання безпосередньо в ДАП складалося зі зведеного загону 3-го полку спецпризначення, роти 93-ої механізованої бригади і добровольців «Правого сектора». Командував зведеною групою та обороною аеропорту взагалі полковник Олександр (псевдо «Редут») зі складу 3-го полку. Підтримували дії бійці 4-тої батальйонно-тактичної групи 93-ї механізованої бригади, яка знаходилась у Пісках.
Карта околиць ДАП (с). Видання «Петро і Мазепа»
Після перших невдалих спроб штурму в лоб, російські куратори розробили план – маючи чисельну перевагу, відрізати аеропорт від села Піски. І в якійсь мірі їм це вдалося: фактично дорога на аеропорт була взята під «вогневий контроль». Тому постачання виявилося вкрай утрудненим – багато хто з водіїв відмовлявся їхати в аеропорт, тому що ризик був завеликий. Заїзд машин в термінал або виїзд з терміналу стали справжніми бойовими операціями.
28 вересня була запланована чергова ротація – безпосередньо в терміналі повинні були замінюватися бійці 93-ої механізованої бригади, а також зайти підрозділи 79-ої аеромобільної.
Однак якраз перед цим противник ударом великих сил піхоти за підтримки танків зміг відрізати від основних сил наші позиції в районі «терміналу С» аеропорту (позиція «Бокс»), захопивши невелику позицію, яку контролювали бійці «Правого сектора». Приблизно 20 наших бійців виявилися відрізаними від основного угрупування.
Знищений бойовиками 28 вересня 2014 року БТР-80 79-ї аеромобільної бригади
Натхненні успіхом, бойовики вирішили взяти до підходу резервів і новий термінал. Що сталося далі згадував у своєму інтерв'ю виданню Цензор.Нет Кирило Недря зі складу 93-ї мехбригади (позивний «Доцент»): «…Пішла команда — «Танки «Бокс» атакують! » Звідти хлопці доповіли, що за танками йде піхота. Від «Редуту» пішла команда Колодію: «Рубіж», бери «беху» і відсікай піхоту, а танк по танках працювати буде «. <….> Я тоді стояв на посту «Броня», на виході з нового терміналу в сторону старого. «Беха» пішла по прямій, по взльотці… потім почала задню давати. Від ангара, що за старим терміналом, вийшов Т-72. БМП вела бій до кінця — відстрілювалась спочатку з 30 мм гармати, а потім з кулемета. І ось вони вже майже повернулися — але перед самим новим терміналом на моїх очах машина отримала пряме попадання в лоб. І відразу спалахнув моторний відсік. Дивом Гудаченко і Прудіч врятувалися і покинули машину, що спалахнула. Олександра порізало осколками страшно, вони дійшли до санчастини. А БМП з моїм ротним палала перед терміналом…».
У згорілій бойовій машині загинув командир 5-ї роти 93-ї бригади капітан Сергій Колодій (Указом Президента України № 350/2016 від 23 серпня 2016 року присвоєно звання «Герой України» (посмертно). Дісталося і танку 17-ї танкової, який брав участь в бою – кумулятивний снаряд пропалив броню точно за місцем механіка-водія, загинув солдат Денис Соколовський.
Руїни Донецького аеропорту станом на вересень 2014 року
Під прикриттям бою в новий термінал зайшла колона десантників 79-ї бригади, посилена танком майора Євгена Межевікіна (псевдо «Адам»). Незабаром надійшла команда – відправити два БТР на старий термінал.
Кирило Недря продовжує свою розповідь: «… .як тільки вони пішли, я тут же побачив танк на взльотці і тут же крик «Редута» по рації: «Танк на взльотці! «. 72-ка зупинилася і почала зводитися на наші танки, два з яких стояли на вході в новий термінал … Але тут перший БТР, в якому був Льоша [Тищик] викотився прямо на танк. Вони рвонули, і були вже перед самим старим терміналом коли танк прицілився по ним. Постріл і Льохін БТР загорівся … Другий постріл — по другому БТРу — але танк промазав — снаряд вдарив у носову частину, але машина з ладу не вийшла, відбулися декількома пораненими. Танк почав наводитися на другий БТР, щоб добити але майор Межевікіна викотився на своєму танку, почав дуель в упор на короткій дистанції, і другим снарядом підірвав Т-72. По Т-72 почали бити з усіх стволів. Там теж ніхто не вижив … »
Майор Євген Межевікін (ліворуч) під час осінніх боїв за ДАП
У БТР-80 загинуло 9 десантників, з яких двох бійців впізнати не вдалося – вони числяться в списках зниклих без вісти…
Другий Т-72, який вів вогонь від авіаційних ангарів у напрямку «Боксу», також не зміг завдати шкоди танку Межевікіна – майор встиг всадити ще один снаряд і в другій танк супротивника, але той все одно відкотився за ангар.
Завдяки підходу резерву і вогневої підтримки БМП Колодія, наших оточених бійців в терміналі С вдалося врятувати – у них втрат не було, вони відійшли з опорного пункту. Противник був відбитий від нового терміналу. Наша артилерія відкрила вогонь, і район зосередження противника був накритий вогнем — більше атак з «Боксу» найманці не робили, в терміналі закріпитися не змогли.
Але це був фактично тільки початок епопеї з обороною Донецького аеропорту. Далі були ще бої, ще втрати….
Герої, загиблі в ході бою 28 вересня 2014 року
1. Білий Денис Анатолійович (1992 р.н.) – стрілець обслуги 79-ї окремої аеромобільної бригади, старший солдат. Навесні 2014 року добровольцем мобілізований. З весни 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України. Вважався зниклим безвісти. Ідентифікований завдяки експертизі ДНК. 27 грудня 2014 року похований на кладовищі селища міського типу Горностаївка. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (23.05.2015; посмертно). Залишились батьки.
2. Завірюха Олександр Ігорович (1992 р.н.) – водій 1-го аеромобільно-десантного взводу 3-ї аеромобільно-десантної роти 1-го аеромобільно-десантного батальйону 79-ї окремої аеромобільної бригади, солдат. Проходив військову службу за контрактом. З весни 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України. Вважався зниклим безвісти. Ідентифікований завдяки експертизі ДНК. 6 грудня 2014 року похований на кладовищі села Кам'яна Балка Первомайського району. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (15.05.2015; посмертно). Залишились батьки та бабуся.
3. Златьєв Сергій Анатолійович (1991 р.н.) – головний сержант взводу — командир аеромобільно-десантного відділення 3-го аеромобільно-десантного взводу 3-ї аеромобільно-десантної роти 1-го аеромобільно-десантного батальйону 79-ї окремої аеромобільної бригади, сержант. Проходив військову службу за контрактом. У березні 2014 року ніс службу на блокпостах у Херсонській області на адміністративному кордоні з окупованою Збройними Силами Російської Федерації Автономною Республікою Крим. З весни 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України. Позивний «Чорний». Вважався зниклим безвісти. Ідентифікований завдяки експертизі ДНК. У лютому 2016 року похований на Західному кладовищі міста Одеса. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (27.11.2014; посмертно), медаллю «Захиснику Вітчизни». Залишились дружина та донька.
4. Колодій Сергій Володимирович (1981 р.н.) – командир роти 93-ї окремої механізованої бригади. З весни 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України. Похований у смт. Пересічне Харківська область. Указом Президента України № 350/2016 від 23 серпня 2016 року, за виняткову особисту мужність, героїзм і самопожертву, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі , присвоєно звання «Герой України» (посмертно). Указом Президента України № 754/2014 від 6 жовтня 2014 року, «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).
5. Пивоваров Олександр Сергійович (1988 р.н.) – стрілець-помічник гранатометника 79-ї окремої аеромобільної бригади, солдат. 25 березня 2014 року добровольцем мобілізований до 79-ї окремої аеромобільної бригади. З весни 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України. Вважався зниклим безвісти. Ідентифікований завдяки експертизі ДНК. 14 грудня 2014 року похований на Кушугумському кладовищі міста Запоріжжя. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (15.05.2015; посмертно). Залишилась мати.
6. Соколачко Юрій Іванович (1971 р.н.) –79-та окрема аеромобільна бригада, солдат. Навесні 2014 року добровольцем мобілізований до 79-ї окремої аеромобільної бригади. З літа 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України. Вважався зниклим безвісти. Ідентифікований завдяки експертизі ДНК. 7 січня 2015 року похований на цвинтарі села Лоза Іршавського району Закарпатської області. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (15.05.2015; посмертно). Залишилась мати.
7. Соколовський Денис Михайлович (1983 р.н.) – механік-водій 17-ї окремої танкової бригади, старший солдат. Похований у с. Лозуватка, Дніпропетровська область. Указом Президента України № 817/2014 від 21 жовтня 2014 р., «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
8. Тищик Олексій Олександрович (1984 р.н.) – командир взводу снайперів 79-ї окремої аеромобільної бригади, лейтенант. Навесні 2014 року добровольцем мобілізований до 25-ї окремої повітряно-десантної бригади. З весни 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України. Учасник боїв за міста Краматорськ, Дебальцеве та Шахтарськ Донецької області. Був переведений до 79-ї окремої аеромобільної бригади. Похований 24 жовтня 2014 року на Запорізькому кладовищі міста Дніпропетровськ. Нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (14.03.2015; посмертно). Залишились батько, мати (30 вересня 2014 року наклала на себе руки), сестра, дружина та донька.
9. Хроненко Анатолій Петрович (1968 р.н.) – стрілець-помічник гранатометника аеромобільно-десантного взводу аеромобільно-десантної роти 3-го аеромобільно-десантного батальйону 79-ї окремої аеромобільної бригади, солдат. Навесні 2014 року добровольцем мобілізований до 79-ї окремої аеромобільної бригади. З літа 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України. Вважався зниклим безвісти. Ідентифікований завдяки експертизі ДНК. Похований на цвинтарі міста Миколаїв. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (15.05.2015; посмертно). Залишились дружина та двоє дітей.
Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.
