Как на Николаевщине женщины восстановили библиотеку, разрушенную оккупантами: история хаба “NOVOPETRIVSKA Вумен”

У чому проблема?

У 2022-му село Новопетрівка, що на Миколаївщині, опинилося в окупації. Майже вісім місяців російські військові знущалися з місцевих, катували людей та грабували їхні домівки. Будинок культури окупанти використовували як висоту. Тут було їхнє "лігво", тут вони жили та відпочивали, тут же складали тіла загиблих. А місцеву бібліотеку використовували як туалет. Демонстративно виказуючи ненависть до України, замість паперу брали сторінки книжок українською.

Яке рішення?

ЗСУ звільнили Новопетрівку 9-го листопада, офіційно 10-го. Після деокупації місцеві жінки вирішили не чекати "кращих часів" і почали самостійно відбудовувати пошкоджене під час окупації приміщення бібліотеки. Ба більше — відкрили у ньому простір "NOVOPETRIVSKA Вумен".

Як це працює?

Бібліотекаркою в Новопетрівці Оксана Плужник працює вже багато років. Жінка розповідає — коли отримала цю посаду, побачила напівпусте приміщення та купу книжок, що "лежали під дірявою стріхою і здувалися від вологи". Щоб зробити простір, куди б хотілося приходити, довелося докласти багато зусиль та особистих коштів.

"Я була прибиральницею, завідувачкою, вчителькою, вихователькою, аніматоркою, ведучою заходів, екскурсоводкою…  і все це за неповні дві тисячі гривень. А з 2019-го року я фактично волонтерю на цій посаді. Моєї зарплати вистачало віддавати кредит за принтер, що я взяла у бібліотеку, щоб мати змогу працювати з документами та роздатковим матеріалом, платити за інтернет, папір, фарби, пластилін і все інше, що допомагало в роботі з дітьми", — ділиться Оксана Плужник.

Та, як зізнається жінка, вона все одно була щаслива, бо відвідувачі приходили з задоволенням. Новопетрівка — село невелике, до війни у ньому проживало близько 1500 осіб, але за день у бібліотеці було до п'ятдесяти відвідувачів.

Після деокупації пані Оксана займалася похованням двох братів, що були закатовані росіянами, відновлювала розмародерену оселю. Тож коли нарешті потрапила в бібліотеку, була шокована: приміщення книгозбірні було спаплюжено, українська література знищена — книжками витирали бруд, з них розпалювали багаття. Всюди лежали недоїдки та сміття окупантів.

"Як же боліло від побаченого! Це як розтерзане дитя. Діти з села зібралися і допомогли в прибиранні — за час окупації вони стали дорослими не по роках. Коли я побачила їхнє завзяття, у мене з'явився стимул для відновлення бібліотеки", — говорить Оксана Плужник.

Гроші на відновлення сільської бібліотеки в Новопетрівці вирішили шукати самотужки. На допомогу від влади не сподівалися — бібліотека і до війни не отримувала підтримки, а під час воєнного стану фінансування бібліотек взагалі призупинене. Обговоривши всі можливі варіанти, прийняли рішення податися на грант.

Написання проєкту з відновлення бібліотеки та створення на її базі Community house "NOVOPETRIVSKA Вумен" взяла на себе донька Оксани Плужник — місцева волонтерка Єлизавета Ванжула.

До війни Єлизавета працювала майстринею манікюру. Жінка каже, спочатку дуже боялася братися за грант, проте головною мотивацією була думка, що це єдина можливість щось змінити в селі.

"Наше село заміновано, дітям бракує місця для безтурботного дозвілля. Жінки, що втратили чоловіків, опинилися у пастці важких обставин, дружини полонених та безвісти зниклих — всім нам так необхідно було місце, де ми змогли б відволікатися та підтримувати одна одну в ці нелегкі часи", — пояснює активістка.

Наставницею Єлизавети та містком між нею та потенційними донорами, стала Наталія Коваль з ГО "Десяте квітня". Так, у співпраці з Міжнародною організацією OXFAM на відновлення бібліотечного простору вдалось отримати 10 тисяч євро.

"Це був останній грант на 2024 рік і дуже стислі терміни. Я буквально застрибнула в останній вагон. Шукала тренінги, слухала майстер-класи. А коли писала проєкт, продумувала все до дрібнички. Хочеться відходити від старих стандартів, відкривати нове", — розповідає Єлизавета Ванжула. Вона ж згуртувала навколо цієї ідеї й інших активних жительок Новопетрівки.

Реалізовувати проєкт розпочали у жовтні 2024 року. На початку робіт власним коштом закупили матеріали на відновлення проводки, бо розуміли, що серед зими без світла і тепла за місяць, який відвели на проєкт, виконати ремонтні роботи не вдасться.

"Без допомоги односельців ми б не справилися. Молоді й завзяті прийнялися за роботу. Спершу звернулися до влади, яка запевнила, що вони у всьому будуть допомагати, але, на жаль, це так і залишилося тільки словами", — згадує Оксана Плужник.

Над відновленням приміщення бібліотеки працювали вісім жінок — Єлизавета Ванжула, Оксана Плужник, Олена Кірієнко, Надія Малишева, Леся Грудненко, Анна Доценко, Марія Рощенко, Анна Коваленко. Чоловіків у селі наразі дуже мало, хтось боронить Батьківщину у ЗСУ, хтось, як і чоловік Єлизавети, перебуває в полоні.

Всі роботи робили власними руками. Задували й цементували щілини, шпаклювали, фарбували стелю та стіни.

"Холодно, дівчата хворіли, було дуже важко", — згадує Єлизавета.

Надихало те, що дуже хотілося не просто відновити бібліотеку, а й зробити принципово новий простір, корисний для всіх жителів села, особливо для дітей. А Оксана Плужник додає, що під час ремонту приміщення самі діти також весь час просилися допомогти, а отримавши валики та відерця фарби, гордо фарбували стіни, почуваючись дотичними до важливої справи.

А це точно працює?

Так у Новопетрівці народився хаб для жінок та дітей — простір для розвитку, підтримки, як інформаційної, так і психологічної. Головна мета хабу — підтримка сімей військовослужбовців. Офіційне відкриття простору "NOVOPETRIVSKA Вумен" відбулося 12-го січня.

Приміщення відновленої бібліотеки розподілили на три зони: 

• кінотеатр; 
• місце, де жінки Новопетрівки збираються й плетуть кікімори, спілкуються та чаюють;
• і звісно ж сама бібліотека — окрім прямого призначення тут можна отримати інформаційну допомогу, видрукувати документи.

З моменту відкриття простір має понад 200 відвідувачів. Для дітей тут організують "читайлики", фізхвилинки та сеанси мультиків. Для дорослих запровадили дні йоги, проводять різноманітні консультації, разом працюють над проєктами. Також із пропозиціями допомоги ініціативна група відвідала маломобільних односельців.

У подальших планах зустрічі з представниками Мінветеранів, громадськими організаціями, Координаційним штабом та залучення до роботи простору кваліфікованих спеціалістів — психологів та юристів.

Ще більше корисних рішень!

Разом із бібліотекою жінки відновлюють і сільський колодязь, який при окупації був єдиним джерелом питної води, завдяки якому й виживали місцеві.

"По можливості продовжуємо його облаштовувати. Поштукатурили, поставили табличку з віршем, який написала моя мама. Облаштували лавками та урнами. Біля колодязя висадили верби та троянди. В процесі — відновлення даху. Хочу зробити з нього культурну пам'ятку села", — коментує Єлизавета Ванжула.

Паралельно, вже третій рік, активні жінки Новопетрівки закривають потреби захисників: плетуть сітки та кікімори, роблять свічки та розпилювачі, в'яжуть шкарпетки та пояси, закуповують грілки, душі, ноутбуки, організовують збори на РЕБи та рації. Тепер, маючи окреме приміщення, хочуть залучити до волонтерства ще більше людей. Зі слів Оксани Плужник, вже є охочі.

"Дуже багато гарних відгуків, всі знайомі тепло відгукуються, вони у захваті. Люди підтримують нас і донатами, щоб ми могли працювати. У нас є банка у хабі, по можливості туди кидають кошти. Із зібраних донатів нам вже вдалося купити килим у куточок для дітей, де ми проводимо руханки та займаємось йогою. А ще нашому простору люди дарують книги", — ділиться Єлизавета Ванжула.

Проте на полицях у відновленій бібліотеці ще досить вільного місця. Багато книг знищено, бібліотека дуже потребує нової літератури, тому через соцмережі Єлизавета Ванжула просить небайдужих долучитися до наповнення бібліотеки — поділитися книгами, іграшками, настільними іграми. Також є потреба в інвентарі та техніці, зокрема в обігрівачах, тому що в бібліотеці немає опалення. Зробити це можна, написавши волонтерці у Фейсбуці.

"Великий шлях пройдено для створення нашого простору «NOVOPETRIVSKA Вумен». Але розумію, що все недаремно", — каже Єлизавета Ванжула.

Себе жінка вважає звичайною людиною, що не має супергеройських здібностей. Її бажання просте — відбудувати своє село та зробити його кращим. Активістка твердо переконана, що добрі наміри, спільна робота і відкритий діалог є ключем до майбутнього успіху кожної громади.