Цимес лонгридов недели от «прогнозов» на 2050 год до секс-роботов

З вами ювілейний 10-ий "Цимес" — вдалий момент для невеликої рефлексії.

Так вже склалося, що значна частина публікацій, які описувалися в минулих випусках, була в тривожному дусі — мовляв, світ все більш складний, більш небезпечний і взагалі в цьому всьому жити без постійного напруження і викликаного ним стресу неможливо. На фоні постійного негативу може скластися враження, що ми впевнено крокуємо до темного майбутнього, яке малює нам кіберпанк. Але, насправді, не все так погано.

Так вже виходить, що навіть топові західні видання люблять надати тривожності своїм матеріалам, часто драматизувати, а іноді аж занадто. В нашу епоху клікбейту ЗМІ конкурують за увагу користувача не лише зі своїми колегами по цеху, а й з відео про котиків чи партією в Dota 2, тому часто схильні висвітлювати певні речі тенденційно для залучення нашої уваги. В першу чергу тут експлуатуються наші страхи: всі ми боїмося померти від вибуху терориста-смертника, потрапити в авіакатастрофу чи потонути в переході на Шулявці. Але разом з цим кожного дня відбувається неймовірна кількість покращень, про яку ми просто не дізнаємося, тому що вони часто надто маленькі. Ніхто ж не напише про те, що "сьогодні всі літаки нормально приземлилися в Борисполі" чи "вчені зробили ще одне вдале випробування з кількох сотень по дослідженню нового виду генно-модифікованої картоплі". Але кожне маленьке покращення разом з іншими такими кроками формує неухильний позитивний тренд розвитку людства.

І найкраще, що ви можете прочитати для впевненості у цьому — книга геніального популяризатора даних про світ і гуру статистики Ханса Рослінга "Factfullness", яку Білл Гейтс включив в топ-5 книжок 2017 року. Вона, на жаль, поки не перекладена українською, тому якщо у вас виникнуть проблеми з пошуком, просто подивіться цей легендарний виступ Рослінга на TED.

Хоча і в цьому "Цимесі", і в наступних випусках ви бачитимете матеріали про дійсно погані речі, як то геноцид рохінджа чи хейт спіч — без цього ніяк для формування цілісної картини світу, — ми намагатимемося додавати більше хороших новин, щоб не викривлювати ваше сприйняття в сторону негативу.

А тепер до справи.

Наближення ери євростартапів

1. Why Can't Europe Do Tech? Bloomberg Businessweek

Чи знаєте ви хоч одну велику технокомпанію з Європи? Мова не про промислових гігантів, що спеціалізуються на машинбудуванні, типу Volkswagen чи Airbus, а саме про дітищ цифрової ери на кшталт Microsoft та Facebook. Розквіт Nokia Corp. і Ericsson AB — це вже давня історія, а нині ж найбільшими технобізнесами Старого Світу є згадуваний в минулому випуску "Цимесу" шведський стрімінговий сервіс Spotify (34 млрд доларів) та німецький виробник "найбільш нудного офісного софту" SAP (140 млрд). Це навіть близько не нагадує американців Apple, Amazon, Alphabet, Microsoft і Facebook та китайців Alibaba та Tencent, кожен з яких має від 400 млрд до 1 трлн ринкової капіталізації. То що ж не так зі європейським технобізнесом, що він не надто прагне рости до світового масштабу?

Тут є декілька причин:

• Проблема в головах. Європейські компанії не надто квапляться масштабуватися, вдовольняючись лідерством на внутрішньому ринку однієї чи кількох країн. Наприклад, Zalando SE, яка володіє найбільшим європейським онлайн-рітейлером Zappos.com, має вартість 14 млрд доларів, до минулого року була представлена лише в Німеччині, Швейцарії та Австрії, аж поки вперше з 2013 вирішила розширитися на Ірландію та Чехію. Для американців і китайців така скромність взагалі не властива.
• Дається взнаки європейська неоднорідність — треба мати більші команди для роботи на різних мовах та з різними платіжними системами. Для компаній Китаю та США перед виходом на світовий рівень є величезний гомогенний внутрішній ринок, де таких перепон немає.
• Через нестачу венчурного фінансування для розвитку європейські стартапи раніше викуповували американські компанії. Так сталося з амстердамським Booking.com, який ще в далекому 2005 році за дріб'язкові 113 млн доларів викупила американська компанія Priceline.com. Зараз він генерує для неї 8 млрд доларів доходу в рік.

Однак все може змінитися найближчим часом. В 2017 році європейські стартапи отримали 19 млрд венчурних інвестицій — в 4 рази більше, ніж 5 років тому. В Європі, на відміну від варіативного фінансового законодавства штатів США, діє єдине правове поле на території всіх 28 країн, що усуває багато перепон для фінансових стартапів. І, якщо говорити більш глобально, європейський підхід із більш жорстким регулюванням використання персональних даних компаніями може привабити користувачів, особливо на фоні постійних скандалів з Facebook та Google. Тому залишилося лише зачекати на появу техногігантів і в цій частині світу.

Що нас чекає?

2. Yuval Noah Harari on what the year 2050 has in store for humankind. Wired

І знову в "Цимесі" Ювал Ной Харарі зі ще однією главою його нової книги "21 урок для 21 століття". В цьому уривку він піднімає практичне питання — як можна підготувати себе і своїх дітей до безпрецедентних трансформацій світу до 2050 року?

Харарі одразу відмовляється грати в провидця і говорить, що ніхто не знає, яким світ буде в середині ХХІ століття. Одне можна сказати впевнено — він буде сильно відрізнятися від сучасного. І цим наш час не схожий на минулі епохи — навіть за значних змін політичних систем, створення і падіння імперій звичайне повсякденне життя, звичаї й практики людей залишалися практично однаковими протягом сотень років. Зараз це вже неможливо. Плаваючі ідентичності — гендерні, національні, професійні, — можливість переміщення між реальним та віртуальним світами, комп'ютерні імпланти, що генерують непорівнювані ні з чим сенсорні відчуття — це можливі атрибути 2050 року. Ми не можемо бути впевеними щодо специфік, але зміни самі-по-собі — невідворотні.

В звичній для себе афористичній манері, Харарі резюмує: "Якщо хтось описує вам світ середини 21-го століття і це звучить як наукова фантастика, то він, скоріше всього, не правий. Але якщо хтось описує вам світ середини 21-го століття і це не звучить як наукова фантастика — він точно не правий".

З цієї невизначеності історик виводить набір правил, якими слід керуватися при навчанні людей. Чого точно не треба робити в цьому контексті — нашпиговувати дітей ще більшою кількістю інформації. Натомість, діти мають вміти формувати цілісну картину з інформації, відрізняти релевантну від нерелевантної. Ще однією сумнівною річчю є ставка на навчання дітей напередзаданому набору вмінь, таких як вирішення диференційних рівнянь, програмування на С++ чи перекладу на китайську. Але до 2050 року штучний інтелект скоріше всього зможе програмувати значне краще людей, а Google Translate дозволит невимушено спілкуватися будь-якою мовою. Тому в цьому контексті експерти з навчання рекомендують вчити дітей чотирьом "К" — критичному мисленню, комунікації, кооперації та креативності.

Найкраща порада 15-річним, яку дає Харарі, — не надто покладайтеся на дорослих, адже на відміну від минулих епох, вони  вже не мають актуальних знань про світ. На себе покладатися також не надто потрібно, адже наш мозок постійно перебуває під впливом нейробіологічних заманок, ідеологічної промивки мізків чи державної пропаганди. Що ж робити? Слід краще пізнати свою "операційну систему", тобто повернутися до старої мантри про "пізнати себе". Корпорації все більше хочуть хакнути вас, тому вам слід бути швидшим за них і краще розуміти себе, ніж це роблять їх алгоритми.  

Hatebook

3. Why Facebook is losing the war on hate speech in Myanmar. Reuters

В квітні 2018 року Facebook опублікував "стандарти спільноти", які описують ставлення соцмережі до того чи іншого типу контенту та окреслюють червоні лінії, зокрема щодо того, що можна вважати "мовою ненависті". З того моменту соцмережа неодноразово обвинувачувалася у вибірковому ставленні до модерації матеріалів, зокрема не так давно скандал розгорівся навколо блокування українських блогерів за слова "русня" чи "кацапи", тоді як сторінки так званих Д/ЛНР з пропагандою продовжують спокійно існувати. Та в деяких випадках сліпота Цукерберга і Ко зашкалювала. І кампанія ненависті проти мусульман-рохінджа в М'янмі — один з них.

Попередньо слід зазначити, що "мова ненависті" загалом — доволі спірна тема. Часто цим поняттям зловживають певні групі для отримання привілеїв у висловлюванні своєї позиції, тоді як на іншу ставиться клеймо як такої, що ображає чиюсь гідність чи почуття. В цьому контексті апеляція до поняття "мова ненависті" стає інструментом пригнічення свободи слова. Але у випадку із рохінджа чи інших подібних ситуаціях, коли представників етнічної групи порівнюють із тваринами та відкрито пишуть про необхідність їх знищення, його використання є необхідним. Журналісти Reuters виявили більше 1000 постів, фото- та відеоматеріалів за останній час, які атакували рохінджа та інших мусульман.

Все це публікується після повідомлень про масове витіснення рохінджа з територій їх проживання влітку-восени минулого року, коли почали говорити навіть про геноцид цього етносу. При цьому, у Facebook досі немає жодного працівника в М'янмі, а модерацію постів виконує аутсорсингова малайзійська фірма, тоді як в країні налічується 18 млн активних користувачів соцмережі. Ще з 2013 року правозахисники попереджали її керівництво про розпалювання ненависті проти мусульман на платформі. Не допомогли і неодноразові звернення активістів, підприємців та навіть уряду М'янми щодо фейкових новин, які, великою мірою, представники соцмережі проігнорували.

М'янма в цьому плані є прикладом того, як суспільство не було готове до впливу нової масової технології. Facebook тут практично дорівнює інтернету, проникнення якого в бідній країні після багатьох років військової диктатури, поваленої в 2011 році, зросло з 1.1% населення в 2012 році  до половини громадян в 2016 році. Таке стрімке зростання можливостей комунікації при відсутності жодного регулювання контенту та неусталених соціальних нормах призвело до того, що агресивно налаштовані групи отримали ідеальний інструмент для поширення расистьких поглядів.

Додатково: The Survivors of the Rohingya Genocide. Rolling Stone

Одразу два великих матеріали про рохінджа за тиждень. Цей вже не про ненависть в інтернеті, а про конфлікт загалом. А також про те, як в ХХІ столітті зберігається загроза масових порушень прав людині лише за етнічною ознакою при бездіяльності світової спільноти.

Коли отримаємо супер-батарею?

4. The US is losing the high-stakes global battery war. The Verge

Літій-іонні батареї стали одним з винаходів, які зробили сьогоднішній світ таким, як він є. Без них, компактних і одночасно достатньо потужних, революція смартфонів була б неможливою, а ім'я Ілона Маска — значно менше відомим. Однак технології їх виготовлення вже 40 років, а все більш зростаючі потреби щодо місткості акумуляторів почали упиратися в фізичні закони — вже досить складно робити їх ще більш тонкими і одночасно місткими. The Verge взяло інтерв'ю в Стіва Лівайна, автора книги "The Powerhouse: Inside the Invention of a Battery to Save the World", для прогнозу щодо майбутнього індустрії і можливості винайдення супер-батареї. Ось його основні тези:

• Батареї та електромобілі — новий вимір геополітичної боротьби. Налічується близько 20 країн, які хочуть захопити частину цього ринку
• Зростання інвестицій в цю сферу обумовлене підривним потенціалом винайдення супер-батарей. Економіки, які процвітали завдяки нафті, більше не зможуть цього робити. Справжній потік багатства піде до учасників мережі поставок батарей і власників технологій їх виготовлення
• Південнокорейські Samsung та LG — найкращі у виготовленні літій-іонних елементів на сьогодні. Як і всюди, за ними йде Китай, а японський Panasonic вже давно виготовляє батареї для Tesla. США намагаються включитися в боротьбу завдяки гігафабрикам Маска, але в них немає стратегічного бачення розвитку цієї галузі
• Прозвучить вже банально, але в контексті батарей та електромобілів Ілон Маск — месія для США. Він зумовив параною серед традиційних виробників щодо того, що Tesla стане новим iPhone, тоді як вони закінчать подібно до Kodak. Без нього індустрія електромобілів не була б на нинішньому щаблі розвитку
• Однак навіть за надзвичайно високих ставок в індустрій, значного технологічного прориву поки що не видно навіть на горизонті. З'являються новини про напрацювань щодо батарей з більш поширених металів, ніж все більш дорогі літій та кобальт, але до винайдення супер-батареї на основі літію чи іншого металу — не менше 10 років + ще якийсь час для масштабування винаходу та виведення його на ринок.

Але коли її все-таки винайдуть, це буде фундаментальною трансформацією нашого життя. Сподіваємось, до того часу Lockheed Martin завершить свій термоядерний реактор розміром з вантажівку, завдяки якому ми зможемо наповнювати ці батареї майже безкоштовною енергією.

Починайте думати про робота

5. How Sex Robots Could Revolutionize Marriage—for the Better. Slate

Технології впливають на не лише економічну та політичну систему, про що ми знаємо завдяки Марксу, а й конфігурацію сім'ї та навіть роль сексу в її житті.

Між серединою ХVIII ст. та навіть початком 2000-х шлюб слугував в основному задля ефективного виробництва ринкових  благ і послуг (чоловік) та домашніх благ та послуг (дружина). Однак з кінця ХІХ ст. він еволюціонував завдяки появі електрики та домашніх приладів, що зменшило витрати часу дружини на ведення господарства. З масовою появою на кухнях холодильників та мікрохвильовок в 1970-х роках склалася ситуація, коли сім'я ввечері може бути нагодована навіть за відсутності жінки вдома цілий день. Додайте до цього сексуальну революцію та емансипацію жінок. В кінцевому результаті шлюб перестав бути більшою мірою про виробництво благ і обмін сексуального доступу на фінансову безпеку, тепер він про інше: партнерство, любов і секс. Це призвело до зовсім іншого підходу до вибору партнера — за вподобанням та схожістю.

Поява секс-роботів несе в собі не менш революційні зміни як для одиноких людей, так і для одружених. Авторка статті припускає, що вони зруйнують не такий то й давній зв'язок між одруженням і сексуальню інтимністю, але при цьому призведуть до значно вищої якості шлюбів. Тобто відбудеться свого роду консервативна революція у відносинах, коли ми повернемося до ситуації зі шлюбом як економіко-соціальним партнерством, а секс буде винесений за його рамки. Звучить дещо контрінтуїтивно, адже на думку спадає скоріше те, що люди все менше укладатимуть шлюби, адже вони тепер і економічно самодостатні, і не залежатимуть від інших людей у задоволенні сексуальних бажань.

Але це не зовсім так. Якщо сприймати шлюб як паралельне задоволення економічних та сексуальних потреб, то різке зниження ціни на сексуальні породить ширші можливості для задоволення економічних. І якщо раніше потреба знайти сексуально підходящу людину обмежувала вибір, на кому одружуватись, то з поширенням секс-роботів ця проблема зникне. Відповідно, ми отримаємо ширше поле для вибору партнера і більш довгі та міцні шлюбні відносини. Також з поширенням секс-роботів люди зможуть частіше вступати в немоногамні і одностатеві стосунки завдяки зниженню "соціальних витрат" таких дій. Але не стільки через зростання доступності секс-роботів, скільки  через зміну соціальних норм.

Зсув в сторону поширення немоногамних відносин вже почався, тому поява секс-роботів може лише прискорити цей процес. Однак не забуваймо, що поки до повноцінної роботичної копії людини нам ще дуже далеко, тому розмисли про вплив секс-роботів на шлюб — це щось подібне щодо передбачень світу 2050-го року.

Додатково

Тепер концепція додаткових матеріалів дещо зміниться — тут будуть не лише хороші тексти, які вже не має куди розписувати, адже це "простирадло" ніхто не прочитав би. Тепер ми додаватимемо сюди цікаві спецпроекти і незвичні формати матеріалі, щоб ви були в курсі всіх цікавих речей, які відбуваються в журналістиці.

• Выкса. Батенька, да вы трансформер

"Батенька" почав крутий проект про мономіста з оригінальною назвою "Моно" з міста Викса, життя якого вибудуване навколо металургійного заводу. Підкупає манера подачі матеріалу, де Викса порівнюється з містечком Твін Пікс із одноіменного серіалу, і у вас автоматично звучить його інтро в голові: тут вам і місцевий аналог "жінки з поліном", і сюрреалістичні мурали в дусі Лінча. Сподіваємось, що проект Ukrainer також добереться до українських мономіст, адже це особливий тип населених пунктів з незвичним укладом та темпом життя — коли долі декількох десятків тисяч людей залежить від одного підприємства і його керівників.

• Рассеянные люди. Истории открытий еврейских ученых. Постнаука

Вас ніколи не дивувало, чому серед видатних вчених і діячів культури так багато євреїв? Російський науково-популярний ресурс "Постнаука" зробив партнерський проект, в якому наявне пояснення цього феномену разом із низкою розповідей про видатних науковців-євреїв, без відкриттів яких сьогоднішня наука була б значно більш унилою. Як в суто практичному плані — подивіться лише на кількість Нобелівських премій у них (22-23% від загальної кількості!) — так і з точки зору персоналій цих вчених — Ландау та Фейнман показали, що науковці також можуть бути вкрай харизматичними особистостями.

• "What have we done?": Silicon Valley engineers fear they've created a monster. Vanity Fair

Одним із головних економічних питань ХХ століття було те, як досягнути максимально повної зайнятості населення. Під зайнятістю при цьому розумілося відвідування цеху/офісу 5 разів на тиждень в такої-то по таку годину. Офіційно влаштовану людину вважали частино трудових ресурсів країни, а тих, хто не мав постійної роботи, але за віковими і юридичними характеристиками підходять для її виконання, і при цьому зареєстровані на біржі праці — безробітними. В принципі, цей погляд на зайнятість зберігся і до сьогодні, але має бути переглянутий через зростання gig-economy — середовища, за якого значна частина робочої сили компанії є незалежними виконавцями на контракті. І подібний формат організації праці може призвести до більшої економічної нерівності та незахищеності прав звичайних робітників.

•  Можно без хлеба. Почему ни у кого в мире до сих пор нет ГМ-пшеницы? n+1

На дворі 2018 рік, а людство продовжує страждати через скепсис щодо ГМО попри відсутність наукових доказів шкоди від вживання подібних культур. Однією з головних проблем в цій царині залишається відсутність на світовому ринку ГМ-пшениці. Для її вирощування існують два бар'єри: генетичний та символічний. Перший означає те, що пшениця — один із найбільш складних об'єктів для селекції і роботи над її модифікацією почалися пізніше інших культур. Другий має коріння в поширеності цього злаку — пшениця знаходиться на другому місці за обсягами вирощування після кукурудзи, і для багатьох народів має високе символічне значення хліба, тому її ГМ-модифікація стикаєтся з більшим спротивом, ніж редагування геному інших культур.

•  An inversion of nature: how air conditioning created the modern city. The Guardian

Існує сумнівна і в той же час цікава думка, що однією з вагомих причин перемоги Рональда Рейгана на виборах 1980 року були кондиціонери. 1960-х років почалося їх масове виробництво, і це радикально змінило спосіб міського життя. З 1950 року по 2000 населення так званого Сонячного поясу США (південні штати) зросло з 28% до 40% від загальної кількості жителів країни. Не в останню чергу через те, що жити там стало комфортно навіть для старих людей завдяки кондиціонерам. Колишні бейбі-бумери на пенсії почали перебиратися в південні міста, змінюючи тим самим електоральну карту країни — Південь тепер став наскрізь консервативним і республіканським.  Та кондиціонери привнесли в наше життя і більш "намацальні" речі — від торгово-розважальних і офісних центрів до можливості проведення Чемпіонату світу з футболу в Катарі.