Veteran Hub: как работает центр поддержки для украинских ветеранов в Виннице

У чому проблема?

До повномасштабного вторгнення росії у 2022 році кількість ветеранів АТО та ООС збільшувалася поступово. Держава та неурядові інституції так само крок за кроком нарощували спроможності — аби виявляти та розв'язувати потреби та проблеми, які у звичайному житті переслідують вчорашніх воїнів. Сьогодні ж ці процеси значно прискорилися — відтак, з'явилися й нові виклики. Адже найближчим часом, як прогнозує Міністерство у справах ветеранів, масив громадян, які потребуватимуть різнорідної допомоги — а це як колишні військовослужбовці, так і родини загиблих Героїв — зросте кратно, щонайменше до 4-5 мільйонів осіб.

Яке рішення?

Одним з ефективних рішень проблеми, з якою може зіткнутися сектор соціальної опіки, є розвиток локальних вже існуючих ініціатив до розмірів певної мережі. Приміром, як це відбувається вже у знаного в Україні та поза нею бренду ветеранських просторів Veteran Hub. 

Перший такий хаб відкрили у Києві 2018-го року, після того за два роки такі ж простори почали роботу у Вінниці та Дніпрі. Регіональні представництва працюють з однією цільовою аудиторією та за єдиними підходами. Але на сьогодні є очевидна потреба започатковувати подібні хаби не лише у регіональних столицях чи великих містах, а й у громадах, де очікується формування великих ветеранських спільнот. 

І це потрібно робити вже зараз, адже проблема лише наростатиме й краще починати працювати з нею раніше, ніж пізніше. Досвід такого масштабування вже є у філії Veteran Hub у Вінниці, що прийняла перших відвідувачів у вересні 2020-го.

Як це працює?

Передусім, важливо те, як тут зустрічають людей. Кожен, хто заходить у цей світлий і просторий офіс на вулиці Славетній, 29, одразу поринає у дружню атмосферу приязні та уваги, що цілком ненав'язливо обгортає й допомагає гостю з порогу швидше позбавлятися комплексів та встановити взаємну довіру. 

Посеред гостьової (або фронтової) зали — ресепшн, обабіч — зони спілкування. Є лаунж-локація — тут працюють консультанти. Це юристи та кейс-менеджери, психологи, фахівці з пошуку роботи. А у кава-зоні можна збадьоритися гарячим напоєм. Також тут є невеличка бібліотека, звідки відвідувачі можуть брати книги для читання. Усе працює на довірі. А вже для навчання та більш конфіденційного спілкування передбачені окремі приміщення.

"Книги сюди принесла наша команда — це щось на кшталт буккросингу (процес, коли людина, прочитавши книгу, залишає її у громадському місці, аби її могли прочитати й інші, — ред.). Та серед книжок є й подарунки від різних проєктів, і внески від видавництв. Приміром, доволі значна партія прийшла від «Нашого формату» — то крута й цікава література», — розповідає керівниця вінницького Veteran Hub Анастасія Бунич, яка теж залишила частину власних книжок для користування відвідувачами.

 Цільова аудиторія хабу — ветерани, захисники, їхні родини та близькі, члени сімей тих, хто загинув на війні чи перебуває у полоні. До кожного, хто приходить до хабу — тут індивідуальний підхід і пошук максимально можливої допомогти, аби клієнт закрив те питання, з яким завітав.

Люди приходять до хабу, коли мають потребу у підтримці чи пораді — юриста чи психолога, або в пошуку роботи. Чимало приходить і щоб просто поспілкуватися, зустрітися за кавою з побратимами. Крім того, навідуються у хаб і задля роботи в коворкінгу. У час, коли восени-взимку були перебої зі світлом, тут працював власний генератор, був надійний інтернет, і в хабі, що став своєрідним пунктом незламності, збиралося чимало люду.

Консультанти хабу працюють для:

• ветеранів, 
• подружжя та партнерів, дітей і близьких ветеранів, 
• родин та близьких військових, 
• захисників і захисниць НГУ, МВС, ТрО, Державної прикордонної служби, ДСНС, 
• медиків та добровольців.

Основний ресурс діяльності установи — благодійний фонд, який працює на грантовій основі та донори, які фінансують проєкти.

Велика команда Veteran Hub займається створенням проєктів та досліджень переважно в Києві, але окремі ініціативи реалізують і у Вінниці. Серед них, наприклад, "Шлях ветерана", "Шлях коханої воїна", "Військовий досвід у резюме" тощо.

Анастасія Бунич переконана: конкуренції поміж різними ветеранськими просторами в Україні немає, оскільки всі вони працюють заради одних і тих самих людей. І додає: більше того, коли люди можуть мігрувати між ветеранськими просторами, у них є можливість обирати, і це стимулює команди до розвитку.

Як про вас дізнаються? — запитуємо в пані Анастасії.

"Ми активно працюємо в соцмережах, у місцях, де може бути наша цільова аудиторія, поширюємо роздаткові матеріали. Також взаємодіємо зі структурами та організаціями, які так само працюють для ветеранів. Дуже ефективним засобом комунікації є так зване сарафанне радіо, коли інформація про нас іде від людей, які тут побували й отримали певний сервіс чи увагу. Це означає, що їм подобається тут. Окрім того, в нас працює команда мобільного офісу, яка їздить по області й надає ті ж послуги, що й тут у просторі в місті. Працює мобільний хаб з вівторка по суботу для ветеранів та ветеранок, а також сімей захисників і захисниць", — пояснює керівниця вінницького Veteran Hub.

Викликати екіпаж можна за номером: (067) 348 28 68.

Анастасія Бунич — теж ветеранка. Вона зауважує, що завдяки ширшому доступу жінок до різних військових професій та ролей зростає й кількість Захисниць. 

"Моя думка така, що ветеранство є все-таки більш спільним досвідом чоловіків та жінок, а не чимось різним. Так, у дівчат є свої потреби та індивідуальні особливості, як і в кожної людини. Проте продуктивність на війні залежить не від статі, а від мотивації, професійності, відповідальності та інших людських якостей. Також справді особливу підтримку намагаємося надати дружинам і коханим наших захисників, які воюють. Для цього в хабі працює окрема група у форматі кола спілкування за принципом «рівний — рівному». Спілкуються про своє між собою та власні переживання, тренер там — наш психолог, котрий у процесі прагне надати інструменти підтримки й поради. Ми створили багато груп підтримки і в онлайн-версії, зокрема для родин загиблих героїв, ветеранів і ветеранок й родин зниклих безвісти захисників", — зазначає очільниця вінницького Veteran Hub.

Вона уточнює, що тут повсякчас дбають, аби кожен відвідувач почувався комфортно, відчував, що він важливий, адже серед питань, з якими приходять до хабу, немає дріб'язкових. І в хабі вміють зберігати конфіденційність, навіть на наше прохання розповісти цікаву персональну історію, ввічливо відмовилися саме через суворе дотримання принципу нерозголошення.

Veteran Hub готується до великої хвилі демобілізованих, адже тоді стане значно більше клієнтів: тут удосконалюють методи роботи й навчаються нових підходів. Приміром, у межах проєкту "HR-практика" відбувається активна співпраця з компаніями різного масштабу, що працевлаштовуватимуть ветеранів або які мають мобілізованих працівників. З менеджерами, HR-фахівцями, керівниками тривають вебінари з тим, щоби ефективно адаптувати захисників та захисниць у трудових колективах після повернення з військової служби та війни. І попит на таку колаборацію є постійно, бо компанії розуміють, що ветеранів, яких буде дуже багато, слід адаптувати. А для цього потрібно вміти з ними працювати, розуміти, на що звертати увагу, аби це повернення для демобілізованих видалося комфортним.

Вінницький Veteran Hub — лише один досвід розбудови ветеранських просторів. Таких досвідів Україна потребує ще більше, і вони мають враховувати вже перевірені успішні практики й те нормативне і методологічне поле, яке уміщують ветеранські політики та програми. Але очевидним є те, що після нашої Перемоги вся країна має стати суцільним ветеранським простором — комфортним і гідним наших захисників та захисниць!

Фото Віталія Сударкіна