“Строить сообщество — это не спринт, а забег на длинную дистанцию”: как беговой клуб украинцев в Испании помогает Украине

У чому проблема та яке рішення?

"Ми хотіли обʼєднати українську спільноту в Барселоні: кожен із нас, будучи вимушений переїхати сюди під час повномасштабного вторгнення, відчував певну ізоляцію. Тому ми вирішили спробувати створити спільноту, що сприятиме інтеграції та підтримці українців в Каталонії", — говорить Єлизавета Пряхіна, одна з лідерок спільноти Ukrainian Runners in Barcelona (Українські бігуни в Барселоні).

Так з'явився особливий біговий клуб — у липні 2023 року. А 16 липня засновники спільноти вперше зібрали людей на першу пробіжку солідарності.

За словами Єлизавети, вже тоді зʼявилося відчуття, що іспанські медіа стали все менше і менше висвітлювати ситуацію в Україні. Тож українці поставили собі ще одну мету: частіше нагадувати місцевим жителям про те, що війна триває. Так пробіжки з українськими прапорами стали щотижневими.

"Не знаю, чи змогли ви помітити, але бігові клуби — тренд 2024 року: їх почали називати новими конкурентами додатків для знайомств, а кількість груп бігунів на вулицях в якийсь момент почала рости в геометричній прогресії. Ми ж створили URB до того, як це стало мейнстримом, а нашою основою фішкою, на ряду із відкритістю спільноти для всіх, стали українські прапори та донати на ЗСУ", — ділиться активістка.

Як це працює?

URB — спільнота, що залучає всіх: від 4-5-річних малюків до дорослих, яким за 60. Рівень спортивної підготовки не має значення: організатори забігів адаптовують маршрути та темпи під групи так, щоби люди змогли пробігти як три символічних кілометри за компанію, так і провести для себе повноцінне тренування на 10 км. І що найцікавіше, із найперших пробіжок до команди українців приєднуються іноземці, кількість яких в клубі постійно зростає: це іспанці, латиноамериканці, японець, який вільно говорить українською, фотокореспондентка з Канади, італієць, який вже двічі волонтерив в Україні.

"Ми часто питаємо, чому серед десятків бігових клубів вони обирають саме URB, на що вони кажуть однакову фразу: «Бо з вами завжди душевно». Тому найбільш правильна назва нашого клубу — Ukrainian (and not only) runners in Barcelona", — сміється представниця спільноти.

Отож, щосуботи вулицями Барселони українці бігають не просто так. Вкладаючись у власне здоровʼя, як фізичне, так і психологічне, вони також допомагають українській армії. За рік діяльності Ukrainian Runners in Barcelona перетворилася зі звичайного бігового клубу на велику соціальну платформу, що збирає тисячі євро на підтримку ЗСУ. І при цьому обʼєднує українців та іноземців-прихильників України в Іспанії, Португалії та Швеції. Так у березні 2024 року відбулася перша клубна пробіжка в Лісабоні, у вересні — в Мальме. Крім того, активна група-філіал URB існує і в Польщі.

"За цей час наші активності вийшли далеко за суботні пробіжки: наразі в клубі є кілька великих гілок, а тому кожен може знайти діяльність, яка б припала до душі: так, наприклад, ми активно граємо в падел, волейбол, теніс, регулярно ходимо в походи, проводимо уроки скелелазіння та слеклайму, катаємося на скейтах, роликах, велосипедах… За ці півтора року, окрім вже традиційних щотижневих бігових зборів, ми влаштували низку великих заходів, на яких зібрали близько 10 тисяч євро. Це близько пʼяти зустрічей спільноти, де ми продавали домашні смаколики за донати, кілька великих забігів, маніфестація, благодійний падел-турнір, десятки благодійних вечер тощо", — перелічує Єлизавета Пряхіна.

Окрім того, у 2024 році у Барселоні зібрали українську айтішну спільноту та відкрили перший український коворкінг, що наразі слугує осередком нетворкінгу. Зусиллями організаторів в Барселоні зараз також регулярно проводиться благодійний український паб-квіз, існує школа стендапу "ТЮ", де кожен може спробувати свої сили на сцені.

"Важливо зазначити, що жоден з наших заходів не проводиться без збору донатів: за кордоном це одна з найбільш ефективних речей, які ми можемо зробити аби підтримати тих, завдяки кому маємо змогу продовжувати нормальне життя", — каже Єлизавета Пряхіна.

Активістка зізнається, жоден з членів спільноти не очікував, що рішення збирати людей на пробіжки стане початком створення великого комьюніті з чітко вираженою соціальною місією.

"Не побоїмося сказати, що за цей рік саме ми стали опорною спільнотою українців в Барселоні: наразі ми є тим каналом, куди люди звертаються, тільки-но приїхавши в нове місто, шукаючи «своїх». А маленький чатик, що раніше слугував для поширення анонсів пробіжок і складався з 20 контактів, виріс до 1300 учасників, які залучені до десятків різних спортивних і не тільки проєктів", — розповідає Єлизавета.

А це точно працює?

Для бігунів з Барселони однією з ключових стала співпраця із БФ "Гуркіт". Так спільнота отримала розвиток та силу. Саме "Гуркоту" URB перераховує всі зібрані донати, на які фонд регулярно закупає зброю та обладнання для підрозділів ППО — все, що необхідно військовим, аби захищати українські міста від ворожих дpoнiв і paкет.

"Своєю команда «Гуркоту» надсилає нам неоціненні «лоти», які ми додатково розігруємо за донати. І хоча збирати на «Гуркіт» ми почали з літа 2024, станом на сьогодні ми змогли зібрати 222 тисячі гривні, з яких хлопці закупили гранатомети, бомбери, БПЛА, міномети та засоби ППО", — говорить Єлизавета Пряхіна.

Вона та її однодумці тішаться, що до них активно доєднуються іноземці: для них це чудова можливість донести інформацію про війну в Україні через реальні історії. З іншого боку, інтеракція з місцевими в рамках бігового клубу так чи інакше сприяє кращій адаптації українців за кордоном.

Єлизавета Пряхіна також зазначає: найголовніше правило організації спільноти — це брати й робити. Немає формули, яка довела б, що стендапи або концерти ефективніші за пробіжки, бо кожен із заходів, який проводять в активних діаспорах, має свою цільову аудиторію, свої показники ефективності та результати.

"У процесі організації людей важливо розуміти, що кожен приходить у спільноту зі своїми потребами, а тому чим різноманітнішими будуть ваші заходи, тим більше шансів, що вони приєднаються до вашого наступного івенту. Ми, наприклад, зрозуміли, що біг — достатньо специфічна штука, яку багато хто спершу побоюється. Але коли сказали, що можна просто прийти на нетворкінг за філіжанкою кави, то одразу отримали результати у вигляді нових облич", — ділиться досвідом українка.

Активістка вважає, що ефективний розвиток спільноти можливий, якщо постійно оновлювати команду активних учасників, які б долучались до організації зі свіжими ідеями та новими силами. Єлизавета зазначає: досвід каже, що якою б крутою не була спільнота, вона не буде існувати за інерцією: завжди потрібні активні люди, які зберуть публіку і зададуть настрій на проведення заходу. І чим більше таких ініціативних людей — тим краще. Регулярність заходів теж грає велику роль: "людей потрібно тримати в тонусі, аби вони продовжували приходити в спільноту".

"Коли біжиш марафон, існує правило не зупинятися, як би складно тобі не було. Проводячи аналогію, важливо усвідомити — що побудова будь-якої спільноти — це не спринт, а забіг на дуже довгу дистанцію, який потребує великої кількості ресурсу. Найголовніше в цьому процесі — не зупинятися, постійно рухатися у своєму ритмі, поруч із людьми, які мотивуватимуть протягом усього шляху, яким би складним він не був. Кожен подоланий кілометр — це вже маленька перемога, яка обов'язково приведе до великого успіху наприкінці, а тому — трошки терпіння, тоді найголовніший результат не змусить чекати", — радить Єлизавета Пряхіна.

Але крім цього, у побудові спільнот є й більш практичні та приземлені речі. Так, активістка зазначає, що для спільнот такого рівня потрібне певне фінансування, аби забезпечити простір для проведення заходів та потрібне обладнання, на яке не вистачає власного бюджету. Для URB важливим моментом став пошук спонсорів: в їхньому випадку ним стала Нова Пошта. Завдяки такому партнерству в URB зʼявився власний мерч, який учасники отримують за донат, 100% від якого йде у фонд "Гуркіт".

"Якби хтось сказав нам про це рік тому — ми б навряд чи повірили. Але потрібно лиш постукати (хоч, можливо, не один раз), і тобі обов'язково відкриють", — впевнена активістка з Барселони.