Как украинские фермеры смогли справиться с вызовами, которые поставила перед ними война: несмотря на блэкауты и обстрелы

У чому проблема?

За даними Державної служби статистики України, на початок 2021 року в Україні функціонувало 19,4 тисячі підприємств тваринницького виробництва різних форм власності, які займались виробництвом молока, м'яса, яєць та інших тваринницьких продуктів. Перед початком повномасштабної війни ця галузь почала активно зростати. У 2021 році, порівняно з 2020-м виробництво м'яса збільшилося на 5,5%, а виробництво молока зросло на 2,8%.

Зростання цієї галузі було поступовим, і пояснити його можна рядом заходів, впроваджених українським урядом після 2014 року. Наприклад, заборона на імпорт м'яса з росії або ж надання фінансової та інфраструктурної підтримки для розвитку місцевого сільськогосподарського виробництва. Окрім державної підтримки, нові рішення знаходили й самі фермери: вирощували місцеві породи тварин, які є більш пристосованими до умов клімату та ґрунтів України, кооперувались та впроваджували сучасні технології.

Звісно, галузь тваринництва стикалась і з викликами, які, певне, відомі фермерам по всьому світі: це і зниження популяції тварин, і підвищення цін на корми та інші ресурси, і, звичайно, зміна клімату. Але попри це зростання все ж було можливим.

Усе змінилось із початком війни 24 лютого 2022 року, внаслідок якої фермерам довелось зіткнутись з новими перепонами: обстріли, потреба в евакуації, логістичні виклики та відключення електроенергії, через які виробництво будь-яких продуктів та кормів було під ризиком повного припинення.

Відповідно до заяви начальниці управління тваринництва та племінної справи Департаменту аграрного розвитку Мінагрополітики Олени Дадус, порівняно з минулим роком, галузь тваринництва в Україні скоротилась на 15%, оскільки постраждали саме ті регіони України, де на початку минулого року була сконцентрована найбільша кількість господарств. Це Чернігівська, Харківська, Сумська, Київська, Донецька, Луганська, Миколаївська, Херсонська, Запорізька області, де на початку 2022 року вироблялась ⅕ від загальної кількості в Україні м'яса, приблизно третина молочних продуктів та майже половина (44,8%) яєць. 

Загальні збитки від загибелі тварин та пошкодження ферм станом на листопад 2022 року оцінювались приблизно у 2 мільярди гривень, що еквівалентно приблизно 51 мільйону доларів. Очевидно й водночас трагічно, що це не остаточні цифри. Насправді точної інформації про кількість тваринницьких підприємств, які були знищені через військові дії в Україні не існує, оскільки війна продовжується, і збитки від знищення чи то сільського господарства, чи то будь-якої іншої сфери економіки зростають щодня. 

Наразі лише відомо, що підприємства продовжують фіксувати збитки й збирати доказову базу, щоб пізніше стягнути компенсацію з винуватців — росії, що розв'язала війну.

Після повномасштабного вторгнення росії в Україну 24 лютого 2022 року сільське господарство зазнало страшних втрат. Війна призвела до руйнування або знищення багатьох ферм. Лише небагатьом фермерам вдалось евакуювати своїх тварин з районів, що опинилися під контролем ворожих сил. Крім того, через війну мільйони людей стали внутрішньо переміщеними особами — зокрема, скоротилося населення й у багатьох сільських районах, що призвело до скорочення попиту на м'ясо та молочну продукцію там.

Ферми також зазнавали значних фінансових втрат через відсутність можливості реалізувати продукцію. Яскравий приклад — коров'яча ферма в селі Музичі, що на Київщині.

У березні 2022 року російські та українські військові частини знаходилися за 3-5 кілометрів по обидва боки від корівників, снаряди буквально свистіли над будинками, поряд досі можна знайти вирви від "прильотів", а працівники згадують, як самостійно заколочували вибиті вибуховою хвилею вікна корівників.

Ферма була ізольована від зовнішнього світу, працівники не мали можливості ані дістатися роботи, ані виїхати звідси: з 35 людей персоналу залишилось лише 5 доярок, яким доводилось працювати на знеструмленій фермі з 650 корів.

Електропостачання через бойові дії було нестабільним, тож неможливо було використовувати апарати для доїння й холодильники для зберігання молока. Врешті-решт молоко неможливо було перевезти на молокозавод, адже росіяни заблокували дороги.

Якщо ви трошки знайомі з фермерською справою, то знаєте, що припиняти доїти корів не можна, адже так вони перестануть давати молоко, — розповідала нам зоологиня Ольга з ферми в Музичах. Тому, щоб оптимізувати використання робочої сили та зберегти ферму, довелось зменшити надої, а для того, щоб десь зберігати нове молоко, його безплатно роздавали місцевим жителям з цього ж села. І це не найгірший варіант. Деякі ферми за таких самих обставин просто виливали молоко в каналізацію. В обох випадках господарства втрачали прибуток. 

Цікаве для дослідження питання — це вплив стресової ситуації для тварин на якість продукції. За словами директора музичанської ферми Юрія, змін у якості не було:

"Ми проаналізували надої та помітили, що в перші дні війни були найбільші надої — ми не знали, куди подіти це молоко. Пояснень такому явищу не знайшли. Швидше за все, це інерційність, тому що перед війною ми «розігнали» корів і удої були на піку. Поки були бойові дії, якість ні за (вмістом, — ред.) білку, ні за жиром не змінювалося, але зменшилася кількість молока".

Через війну надої довелося знизити, і через рік їх досі не вдалося відновити. За словами Юрія, за продуктивністю ферма просіла на 30-40%, і щоб відновити виробництво, за оптимістичним прогнозом, знадобиться ще щонайменше близько пів року.

Історія ферми в Музичах є типовим прикладом проблем, із якими продовжують зіштовхуватися фермери в регіонах, де ведуться бойові дії. Але восени, з початком атак росії на енергосистему України, нові виклики з'явились в усіх регіонах України: і на деокупованих територіях, і там, де бойові дії не велися взагалі.

Майже всі сучасні тваринницькі ферми напряму залежать від електроенергії. Її відсутність серйозно впливає на їхню роботу.

По-перше, і це найважливіше, відсутність електропостачання може означати й відсутність водопостачання. Багато ферм використовують воду з приватних свердловин, і не можуть отримати воду без електроенергії. Відсутність води для тварин може призвести до проблем зі здоров'ям і навіть до смерті. 

По-друге, знеструмлені ферми неможливо належно контролювати, адже необхідна температура, вентиляція та інші елементи контролю на фермах можуть залежати від електропостачання. Без електроенергії тварини вимушені жити в непридатних для їх здоров'я умовах.

По-третє, знеструмлення може унеможливити перероблення та правильне зберігання кормів. 

Деякі фермери використовують генератори для того, щоб забезпечити роботу насосної станції та вентиляторів, також в Україні розповсюджені ферми з пічним опаленням для підтримки температури, які не залежать від електроенергії. Але велика кількість автоматизованих процесів, як-то, доїння за допомогою спеціальних апаратів, і, головне, робота холодильників, — не можуть забезпечуватись потужностями генератора. Його просто не вистачає. До того ж витрати на дизель або бензин в такому разі — колосальні й можуть значно підвищити вартість продукції, що зробить її неконкурентноспроможною.

Попри це, за рік повномасштабної війни Україна експортувала молочної продукції на 39% більше, ніж у 2021 році, і сума експорту сягнула 344,6 млн доларів. Які рішення знаходили українські фермери для того, аби зберегти та збільшити свої виробництва — розповідаємо далі.

Яке рішення?

Для повноцінного забезпечення всіх процесів на фермі в Музичах необхідно 100 кіловатів електроенергії, але під час відключень доводилося працювати на потужностях 46-кіловатної електростанції, яку купили задовго до початку атак на енергетичну інфраструктуру, кілька років тому. Відключення електроенергії в Музичах були й до повномасштабної війни. Світло зникало під час сильного вітру, дощу чи снігу, і лише на кілька годин. Тоді це було рідкістю, а чи не закономірністю. Під час блекаутів електростанція рятувала ферму.

"Можна сказати, що ми були практично підготовлені до відключень: зробили профілактику електростанції й навіть полагодили дуже старий, ледь робочий генератор, — розповідає директор музичанської ферми Юрій. — Ми поставили завдання мати запас дизельного пального для того, щоб максимально використовувати його лише на потреби електростанції. Тому коли були регулярні відключення світла, іноді по 12 і більше годин, ми переходили на електростанцію", — розповідає він.

Потужності на всі процеси не вистачало, і виробництво розділяли на кілька етапів: на доїння — забезпечували електрикою корівники, щоб можна було підключати доїльні апарати та систему охолодження молока; на заготівлю кормів та інші обслуговчі процеси.

Часто відключення відбувалися в момент доїння, процес переривався, і це позначалося на удоях, але співробітники, за словами Юрія, щоразу знаходили способи виходити зі становища. "Основний фактор, через який нам вдавалося справлятися — це людський фактор".

Робота на корівниках — безперервна протягом доби, електрики завжди працювали позмінно і постійно були напоготові, щоб перемикнутися між мережею та електростанцією.

На коров'ячій фермі в селі Хрущівка на Черкащині є сучасний доїльний зал-"карусель". Коли корова заходить на своє місце, зчитується інформація і з'являться її номер, а коли підключається апарат — видно рівень молоковіддачі та надій корови за одне доїння. Така система працює від електроенергії, і перейти на ручне доїння за умови, що 800 дійних корів обслуговує лише троє працівників — нездійсненна задача.

Тому від початку відключень електроенергії ферма перейшла на дизельні генератори, які придбали ще у 2020 році. Так, 80% свого робочого потенціалу генераторів йшло на процес доїння. На фермі кажуть, що перебої зі світлом на надої не вплинули, і нині вони виробляють на 20 відсотків більше  молока, ніж до початку повномасштабного вторгнення.

Інший фермер, Михайло Травецький з Чернігівщини, який має 30 корів, також використовує генератор. Він забезпечує подачу коровам води та доїння, коли світло відсутнє. Без електрики не працюють холодильники, а генератора на них не вистачає, тому тут на руку мінусова температура: молоко Михайло залишає у погрібнику чи передбаннику, де воно охолоджується й не прокисає. 

"На щастя опалення у нас пічне, і воно забезпечує теплу воду. Вся гігієна доїння у нас витримується", — розповів фермер на своєму YouTube-каналі.

За його спостереженнями, відсутність світла економить час, тому що всі процеси потрібно робити значно швидше. У звичайному режимі на доїння корови в його господарстві витрачається близько 2 годин, на сепарацію молока — ще десь близько 1 год. Та без електрики всі процеси сповільнюються і йдуть паралельно.

Виробництво кормів — це те, чим займаються не тільки ферми великої рогатої худоби, а й свинарі чи птахівники. Комбікормовий завод залежний від зовнішнього електропостачання, а перебої з останнім призводять до зупинки установки або ж некоректної її роботи, тому й тут потрібна електростанція, мінімальна потужність якої стартуватиме, за словами менеджера молочної ферми на Черкащині Сергія Вирвикишка, 80 кіловатів. Вартість установки — близько пів мільйона гривень, і не всі ферми можуть дозволити собі такі витрати. Тому деякі фермери під час перебоїв з електроенергією виготовляли корм вночі, коли відключення світла бували рідшими або коротшими, а вдень менш потужними генераторами забезпечували вентиляцію свинарників, опалення пташників, роботу холодильників для молока чи вже готової продукції.

На фермах також можуть використовуватися сонячні батареї та інші альтернативні джерела енергії для забезпечення енергетичної безпеки та стійкості ферми в разі відключень електроенергії.

Приватне господарство "Збінський" у Житомирській області, яке займається індиківництвом, багато зусиль покладає на забезпечення своєї автономності. Над енергетичною незалежністю почали працювати задовго до війни, тому ферма була забезпечена генератором і власною сонячною електростанцією. Цей проєкт обійшовся фермі в 10 тисяч євро, але під час довготривалих відключень показав свою ефективність.

За нормальних умов сонячна електростанція потужністю 30 кіловатів на "Збінському" працює на господарство, а залишки скидаються в загальну мережу за "зеленим" тарифом — це економічний механізм винагороди за генерацію електроенергії з відновлювальних джерел енергії, впроваджений в Україні у 2015 році, який дозволяє не лише економити на споживанні електроенергії з мережі, а й заробляти на її генерації з відновлюваних джерел енергії. 

На випадок аварійних відключень у "Збинському" встановили установку AВР зі спеціальним перемикачем. Він автоматично від'єднує ферму від загальної мережі, і відтак станція переходить у режим автономного живлення від акумуляторів, які попередньо зарядилися від сонячної електростанції. Усе розраховано так, щоб повністю покрити потреби господарства — від підтримки до кормозмішування. Завдяки цьому маленька ферма на 1 тисячу голів індиків із виробництвом індичатини 10 тонн на рік повністю автономна, але така автономія дорожча, ніж загальні електромережі.

Якщо перебої з електропостачанням тривають довгий час, а додаткових джерел живлення не вистачає, продовження роботи ферми може бути неможливим. Тоді необхідною стає евакуація тварин із ферми до місць, де їм буде забезпечено належні умови проживання. Крім того, потреба в евакуації може виникнути у випадках, коли бойові дії відбуваються безпосередньо на території, де розташована ферма. 

У такій ситуації був Володимир Альохін — український фермер з Донеччини. Там він багато років розводив овець у селі Павлівці, але з початком повномасштабного вторгнення росії в рідному селі чоловіка почалися бої, його помешкання зруйнували російські війська, а зі стада, яке налічувало більше пів тисячі голів, залишилося лише 400.

Як Володимир не намагався врятувати тварин, відганяючи їх із пасовища, сотня з них загинула від одного вибуху, коли почався перший мінометний обстріл. Так першою задачею вівчаря стало евакуюватись з-під обстрілів. Робив Володимир це пішки, разом з отарою, і пройти тоді довелось майже 50 кілометрів. 

Спочатку фермер шукав місце для отари самостійно. Об'їздив кілька регіонів — понад п'ять тисяч кілометрів із чудовими громадами та фермами, але й ціни були немаленькі: оренда пасовища іноді сягала понад 5 тисяч доларів. У фермера таких коштів не було. Згодом Альохін звернувся до свого старого знайомого фермера, Володимира Мельника, ферма якого — на іншому кінці України, за 700 кілометрів від Донеччини на захід, на Волині. Туди Володимир перевіз тварин вантажівками, і фермери об'єднали свої стада. Тепер усю роботу вони виконують разом, а доходи поділять навпіл.

Історія Володимира Альохіна стала відомою на всю Україну, але його випадок — не єдиний. Багатьом фермерам доводиться евакуюватись від бойових дій не лише зі своєю сім'єю, а й тваринами, а іноді — навіть із бджолами. Так, українці рятують від війни свої пасіки, обережно перевозячи вулики вантажівками на більш безпечні території, і в цьому їм допомагають волонтери, благодійні фонди, держава й армія. 

Від початку березня фермерське господарство на Миколаївщині потерпало від постійних обстрілів російської армії. Ферма була розташована в сірій зоні, між позиціями українських військових та російськими загарбниками. Власниця господарства шукала способи врятувати тварин через соціальні мережі, і врешті-решт її пост на Facebook побачив заступник голови міської ради Дрогобича, міста на заході України Андрій Кович. У результаті три волонтери з Львівської області, у якій знаходиться Дрогобич, приїхали на Миколаївщину, щоб влаштувати евакуацію. Вони знали, що попередня спроба евакуюватись зазнала невдачі — машини розстріляли. 

Підготовка до евакуації тривала 4 доби, а сам процес зайняв близько 3 годин. Корів перемістили у дві машини та вивезли в хмарну погоду, коли дрони росіян "Орлан", що обстрілювали автомобілі під час попередньої евакуації, не могли помітити колону через погану видимість. Допомагали в цьому волонтерам військові ЗСУ. До Дрогобича корови прибули в жахливому стані — з ранами та осколковими пораненнями, деяких із них довелось оперувати, але згодом тварини відновились, і зараз почуваються спокійно. У планах міської ради — відбудувати одне з пустих приміщень та допомогти фермерці запустити крафтове виробництво.

"Після нашої перемоги наші воїни повернуться сюди, і тут уже будуть ферми, тут уже буде господарство, тут будуть робочі місця, тут буде життя", — каже Андрій Кович. 

Хоча ситуація в сільськогосподарській галузі в Україні залишається викликом, сьогодні вона продовжує розвиватися.

У будь-якому випадку фермерам необхідно планувати та забезпечувати резервні джерела енергії, системи аварійного живлення та інші заходи для забезпечення енергетичної безпеки на тваринницьких фермах, особливо в кризових ситуаціях, таких як відключення електроенергії внаслідок атак на енергосистему.