Тренд из Японии: женщины отказываются от брака

"One Kara", салон караоке, який має зону лише для жінок / The New York Times

Александра Ярлыкова

Не так давно японських жінок, які залишилися незаміжні після 25 років, називали «різдвяним пиріжком». Таким чином їх порівнювали зі старими святковими випічками, які не можна продати після 25 грудня (день Різдва, яке святкують в Японії за західним стилем – ред.).

Про це йдеться у статті «Craving Freedom, Japan's Women Opt Out of Marriage» у The New York Times.

25-річна одиначка Канае Іто підготувалася до фотосесії в Токіо. Студії пропонують сеанси, на яких жінки надягають весільні сукні та позують для сольних портретів нареченої / Фото The New York Times

Сьогодні такі відверті образи зникли, тому що все більше японських жінок відкладають або припиняють шлюб, відкидаючи шлях, усталений у суспільстві.

Відсоток жінок, які працюють в Японії, вищий, ніж будь-коли, але культурні норми не встигають за цим: японські дружини та матері, як правило, виконують основну роботу по дому, догляду за дітьми та допомозі своїм старечим родичам, що є чинником, який стримує їхню кар'єру.

Японські жінки замкнуті у суспільні межі подвійних стандартів та все частіше взагалі відмовляються від шлюбу, зосереджуючись на своїй роботі та нових знайдених свободах, а також застерігають політиків, які намагаються змінити чисельність населення Японії.

Для розуміння. Ще у середині 1990-х лише одна з 20 жінок в Японії ніколи не була одружена до 50 років, згідно з даними переписів уряду. Але до 2015 року, останнього року, за який доступна ця статистика, ситуація кардинально змінилася. Одна з семи жінок залишилася незаміжньою до цього віку.

А для жінок віком від 35 до 39 років відсоток був ще більшим: майже 25% ніколи не були одружені, порівняно з приблизно 10% на два десятиліття раніше.

Зміни настільки суттєві, що зараз все більша кількість підприємств обслуговує «синглів» (single – з англ. «неодружений» — ред.), зокрема жінок-одиночок.

Все більше підприємств обслуговує одиноких жінок. Серед них такі ресторани, як Tonosamakarubi в Токіо The New York Times

Є поодинокі салони для караоке із зонами, призначеними лише для жінок, ресторани, призначені для соло-їдалень, та комплекси квартир, орієнтовані на жінок, які бажають самостійно купувати чи орендувати будинки. Туристичні компанії бронюють тури для одиноких жінок, а фотостудії пропонують сесії, на яких жінки можуть надягати весільні сукні та створювати поодинокі портрети для наречених.

«Я подумала: «Якщо я вийду заміж, мені просто доведеться більше займатися домашніми справам», — сказала 49-річна Кайоко Масуда, незаміжня карикатуристка, яка заїхала, щоб увійти в приват в салоні караоке «One Kara» в Токіо. Окремий зал огороджений для жінок, за розсувними дверима з написом «Тільки дами».

«Я любила свою роботу, і хотіла бути вільною, щоб займатися нею», — сказала пані Масуда про свій незаміжній статус.

Минулого року в Японії кількість пар, що одружуються, досягла найнижчого рівня з кінця Другої світової війни, згідно з оцінками уряду. Це був шостий рік западу зниження рівня шлюбності в країні, який падає набагато швидше, ніж зменшення населення Японії в цілому.

Тож не дивно, що кількість народжених в Японії – країні, де мало людей мають дітей поза шлюбом, – також зменшується. Минулого року кількість дітей, народжених в країні, впала до найнижчого рівня, щонайменше, з 1899 року, коли почалося ведення обліку.

Пані Мацуї, праворуч, на своїй роботі. Відсоток жінок, які працюють в Японії, вищий, ніж будь-коли / The New York Times

Місцеві органи самоврядування, прагнучи заохочувати шлюб та підвищувати народжуваність, розпочали кампанії зі «збору пар».

«Ми працюємо над тим, щоб сприяти одруженню», – йдеться у оголошенні на сватання та семінари для одинаків, спонсорованих столичним урядом Токіо.

Але для все більшої кількості японських жінок, які традиційно були обмежені своїми стосунками з чоловіками, дітьми та іншими членами сім'ї, – самотність є формою звільнення.

«Коли вони одружуються, вони повинні відмовитися від багатьох речей», — коментує Марі Міура, професор політології Софійського університету в Токіо.

Близько 70% жінок віком від 15 до 64 зараз мають роботу – і це рекорд. Але їхню кар'єру часто стримує невблаганний приплив домашніх тягарів. Таких як підготовка складних страв, яких очікують від японських жінок, нагляд за навчанням дітей та післяшкільні заняття з репетиторами, або ж вивішування білизни (тому що мало господарств мають електросушарки).

Уряд закликає підприємства реформувати руйнуючу культуру праці, але, як очікується, працівники приділяють більшість свого часу компанії, що ускладнює багатьом чоловікам участь у житлі на домашньому фронті.

І, що найголовніше, японським жінкам більше не потрібні чоловіки, щоб забезпечити свою економічну безпеку.

Мікі Мацуї, 49 років – директорка видавництва в Токіо. «Мені не довелося заганяти себе у кут, — сказала вона, — і вибирати шлюб з фінансових причин» / The New York Times

Для деяких незаміжніх жінок їх подружні друзі з дітьми служать застережливими прикладами.

Шигеко Широта, 48 років, яка працює адміністратором дошкільного закладу і живе в будинку, який вона придбала сама, каже, що багато її подруг залишаються вдома з дітьми та отримують незначну допомогу від своїх чоловіків.

«Не справедливо, що жінки мають були замкнені в своїх будинках як домогосподарки», — сказала пані Широта. —  «Вони щасливі, поки вони зі своїми дітьми, але деякі з них просто описують своїх чоловіків як велику дитину. Вони не дуже люблять піклуватися про своїх чоловіків».

Самотність звільнила пані Широту, яка може багато подорожувати та займатися своїми захопленнями. Вона записалася на ювелірні заняття і є завзятим ірландським танцюристом. Минулого літа вона змагалася як танцівниця в Ірландії, а потім взяла матір у подорож до Китаю. Пару років тому вона вирушила у розкішний круїз на лайнері королеви Єлизавети і забронювала собі каюту для себе.

«Нам більше не потрібно покладатися на чоловіків», — сказала пані Широта.

Шигеко Широта, у центрі, за вечерею з однокласниками ірландського танцю. Самотність звільнила пані Широту для подорожей та занять своїми захопленнями. The New York Times

Деякі чоловіки реагують на економічну реальність Японії теж ухиленням від шлюбу. З тих пір, як на початку 1990-х рр. в Японії вибухнули спекулятивні акції та бульбашки нерухомості, заробітна плата вирівнялася. Тривалий соціальний договір між роботодавцями та працівниками, за яким робітників рідко звільняли та була гарантована зайнятість протягом усього життя, змінюється. Близько однієї п'ятої частини чоловіків зараз направляються на нерегулярні контрактні роботи, які пропонують невелику стабільність або потенціал для просування.

Через соціальні сподівання, що чоловіки повинні бути основними годувальниками, багато чоловіків переживають, що вони будуть боротися за фінансову підтримку домогосподарства. Трохи більше третини чоловіків у віці від 35 до 39 років ніколи не були одружені, порівняно з менш ніж чвертю 20 років тому.

Близько 70 відсотків жінок віком від 15 до 64 зараз мають роботу – це рекорд / The New York Times

Звичайно, сердечні питання не завжди відповідають економічним умовам. Експерти вважають, що залишатися самотнім часто є не стільки навмисною позицією, скільки відображенням того, що в сьогоднішньому суспільстві терміновість одружитися зменшилася.

«Ці дані дозволяють дуже малої кількості жінок казати: «Я не збираюся одружуватися», — сказав Джеймс Реймо, професор соціології Університету Вісконсін-Медісон, який багато писав про шлюб в Японії. Замість цього, за його словами, вони «відкладають і відкладають, чекають правильних обставин, і якщо ці обставини ніколи не вирівнюються, то переходять у самотнє життя».

Жінки, яким не цікаво мати дітей, часто не бачать сенсу у шлюбі. Хоча одиноке материнство в Японії зростає, це значною мірою пов'язане з розлученням, а не жінками, які вирішують мати дітей самостійно.

У самотніх жінок теж є компроміси. Пані Ханаока, жінка, яка минулого року проводила сольне весілля, ділиться будинком на околиці Токіо з двома сусідками по кімнаті. Коли самотність підкрадається, вона переглядає відео своєї церемонії, щоб нагадати їй про людей, які її підтримують і люблять.

Сана Ханаока у магазині квітникарів, де вона працює раз на тиждень. «Я хочу покластися на власні сили», — каже вона Фото The New York Times

Пані Ханаока також згадує, що, підростаючи, її мати часто здавалася нещасною. Потім, після закінчення коледжу, вона працювала у дитячому садку, і отримувала підтвердження з перших вуст, як багато матерів, здавалося, «надто намагаються піклуватися про власних дітей, але не піклуються про себе».

«Якщо я стану матір'ю», — сказала пані Ханаока, — «я боюся, що мені доведеться виконувати роль матері, яку вимагає японське суспільство, а не бути самою собою».

У неї було побачення, яке закінчилось невдало, і тепер вона живе, насолоджуючись своєю свободою. Так, восени вона поїхала до Мексики.

«Я вважаю за краще робити те, що хочу зараз», — сказала вона.