Январь стал месяцем испытаний для общественного и медиасектора в Украине. С приостановкой программ USAID многие общественно полезные и важные инициативы столкнулись с проблемами, которые угрожают самому их существованию. Но, вопреки всему, хорошие практики продолжают влиять здесь и сейчас. Рассказываем о самых интересных решениях января.
"Рубрика" часто висвітлює рішення, які втілюють небайдужі, щоб зробити життя своєї громади та країни кращим — і ми продовжимо це робити далі. Аби підтримувати їх та поширювати позитивні практики, які працюють.
Якщо ви теж вважаєте, що це важливо, та хочете підтримати "Рубрику" в цьому — долучайтесь до нашої Спільноти рішень.
Якісна освіта в Україні — буквально запорука її майбутнього. Проте війна та дистанційна освіта не минають безслідно — підтримувати ефективний освітній процес стає дедалі складніше. "Рубрика" поговорила з освітніми громадськими організаціями про те, з якими проблемами треба давати раду якнайшвидше, що вже відбувається для їхнього вирішення та що ще потрібно зробити заради майбутнього.
Досвідом подолання освітніх втрат з "Рубрикою" поділилися громадські організації "Навчай для України", "Центр інноваційної освіти "Про.Світ", "Смарт освіта", Благодійний фонд "savED" та громадська спілка "Ре:Освіта".
Загалом в Україні є два основні способи потрапити у військо: дочекатися мобілізації або підписати контракт. Доступний також і третій варіант — піти в добровольчий підрозділ/батальйон. Що саме відрізняє службу в добровольчих формуваннях та які переваги й недоліки вона має? Про це "Рубрика" поспілкувалася із самими учасниками різних добровольчих підрозділів. Задля безпеки їхні імена у тексті змінено.
Федір Самборський долучився до війська на початку повномасштабного вторгнення. Дістав поранення під час бойового завдання — втратив ногу, дві руки та отримав проблеми з зором. Але це не завадило йому відкрити власну кав'ярню в одному з київських ТРЦ. Половину прибутку з неї ветеран передає однойменному протезному центру TYTANOVI. "Рубрика" поспілкувалась з Федором і розповідає, як кав'ярня фінансово підтримує реабілітацію, допомагає соціалізувати ветеранів та пояснює їхні проблеми.
Мобілізаційний процес в Україні наразі має чимало проблем. Попри гостру нестачу особового складу, підхід до поповнення лав війська залишається хаотичним і недосконалим. Замість системної роботи з мотивацією та залученням людей, нерідко вдаються до примусових методів, як так звана "бусифікація". Такий підхід не лише не вирішує проблему, а й створює додаткові виклики для формування боєздатної армії.
Проєкт "Військо+1" став новою рекрутинговою платформою, завдяки якій десятки цивільних чоловіків та жінок змогли знайти себе у війську. Він допомагає не лише заповнити нестачу особового складу в армії, але й робить процес мобілізації комфортнішим для новобранців. "Рубрика" розповідає, як він працює.
Місто руди та металу — так зазвичай називають Кривий Ріг, місто в Дніпропетровській області, одне з найбільших промислових міст України. Суворі масивні заводи та велика кількість інших виробництв майже не залишають тут простору для молодіжної культури. Підлітки зі своїми захопленнями часто залишаються незрозумілими, а від того "непомітними". Локації, де вони могли б почуватися "своїми", можна порахувати на пальцях.
Відсутність таких місць відчула і місцева підприємиця, економістка й колишня освітянка з галузі формальної освіти Оксана Павлушенко. Її дочка, захоплена японською анімацією, також зіштовхнулася з тим, що їй нікуди піти зі своїм захопленням. Так з'явилася ідея Anime Lab — місця, яке б об'єднало підлітків з однаковими інтересами. "Рубрика" розповідає про простір тут.
Білогородська громада, що на Київщині — одна з небагатьох сільських громад, де екологія є одним з основних напрямків роботи.
"Практично кожен розділ стратегії розвитку громади вибудований з огляду на довкілля, необхідність його берегти. У нас є актив депутатів, є актив мешканців громади, які не дають «приспати» і пустити на самоплив питання екології", — розповідає завідувачка сектору екології Білогородської сільської ради Ольга Леонова.
Один із проєктів, направлених на обізнаність жителів громади щодо місцевої екології, а саме Еколекторій, реалізували просто на місцевому ярмарку. Розповідаємо, як це відбувалося.
Війна завдала значних руйнувань територіям України, і Попівська громада, що на Сумщині, не стала винятком. У 2022 році під час активних бойових дій російська військова техніка та вороже налаштовані окупанти пересувалися майже всією територією громади, спричиняючи шкоду, руйнуючи майно громадян та інфраструктуру. Постраждали й колодязі — джерела води, які є критично важливими в умовах надзвичайних ситуацій.
На допомогу селянам прийшли студенти-волонтери. В межах проєкту ГО "БУР" у співпраці з благодійним фондом Razom for Ukraine та Попівською сільською радою вони за кілька днів відновили роботу п'яти шахтних колодязів у трьох селах Попівської громади. "Рубрика" розповідає про ініціативу тут.
Як поєднати соціальне підприємство та психологічну підтримку громади? Залучити до активностей дітей? Створити шкільний проєкт, який збереже тяглість попри війну та окупацію? Відповіді на всі ці питання знають у "Шкільному вулику" — соціальному шкільному підприємстві, де вирішили не обмежуватись самим лише медом, а використовувати свої сильні сторони, щоб допомагати українцям відновлюватись ментально.
Самовираження допомагає підліткам не лише заявити про себе, свої ідеї та таланти, але й знайти підтримку, зберегти ментальне здоров'я та відчути, що твій голос має значення. Однак можливостей для розвитку, доступу до технічних засобів чи платформ, які дозволяють не просто спілкуватися, а створювати культурні продукти, часто не вистачає.
Відповіддю на цю потребу став всеукраїнський проєкт аудіовізуальних студій KONTENTA. Ініціатива допомагає молоді освоювати креативні індустрії та проявляти себе через творчість. У студії KONTENTA вони не лише опановують нові професії, але й отримують можливість реалізовувати власні ідеї та проєкти й таким чином впливати на суспільство. Розповідаємо про все це за посиланням.
"Колективна пам'ять напряму пов'язана з формуванням колективної ідентичності. Спільні наративи про минуле, поразки чи перемоги, трагедії, міфи, факти, оповіді про ці події створюють спільні уявлення про те, хто ми є. Тобто наша спільна розповідь про спільне минуле, героїчне чи трагічне, фундаментально створює набір спільних цінностей, традицій і символів", — каже історик Антон Лягуша.
Колективні уявлення можуть конструюватися владою, медіа, транслюватися через кіно, музику, телебачення, соціальні мережі, пам'ятні дні, музеї, а також через певні ритуали. Усі ці практики стають частиною ідентифікації народу — те, як народ згадує про своє минуле, визначає його. "Рубрика" розповідає про світові практики вшанування пам'яті про загиблих тут.
Безбарьерный город — это пространство, в котором каждый человек может передвигаться, работать, учиться, отдыхать и… Читати більше
Чтобы привлечь внимание власти и общества к проблеме отсутствия сроков службы в армии, военный Сергей… Читати більше
О том, как выглядит портрет украинского читателя и что делать, чтобы читать больше — в… Читати більше
Может ли один человек запустить процесс инклюзивных перемен в своем городе? История Ольги Бобрусь доказывает,… Читати більше
Как известно, в Украине есть два основных способа попасть в армию: дождаться мобилизации или подписать… Читати більше
К международному дню памяти жертв Холокоста в Выставочном центре "Живая память" в Киеве открыли выставку… Читати більше
Цей сайт використовує Cookies.