Те, кто устоял перед зеленым цунами: топ-10 мажоритарщиков, которые выиграли в округах с большой поддержкой «Слуги народа»

На цих парламентських виборах вперше в історії України одна з партій перемогла в більшості округів. При цьому по-справжньому «сильних» мажоритарників у «Слуги народу» було мало, але партійний бренд був настільки популярний, що свої округи взяли навіть весільні фотографи, вчительки, тамада та інші невідомі широкому загалу особистості, перемігши більш іменитих суперників.

Однак, як це не дивно, не на всіх округах популярність партії перетікала у підтримку мажоритарного кандидата. Так, в середньому мажоритарний кандидат від «Слуги народу» отримував десь на 10-11% менше голосів, ніж партія на окрузі, однак в більшості випадків цього було достатньо для перемоги. Тільки на 15 округах з 199 мажоритарник від «Слуги народу» отримав більше, ніж партія на окрузі. При цьому 5 таких округів знаходяться в Харкові, а 3 — в Києві (можливо, у великих містах були більші можливості швидко «розрекламувати» саме персоналії, а не тільки партійний бренд).

Але були й округи, де «Слуга народу» не отримала свого мажоритарника навіть попри підтримку партії в 40+%. На карті вище позначено 10 округів, де різниця між підтримкою партії на окрузі і підтримкою мажоритарника від «Слуги народу» була найбільшою (більше 25%). Переможці в цих округах зробили майже неможливе, те, що не вдалося навіть таким досвідченим мажоритарникам, як Володимир Литвин чи Сергій Ківалов.

Хто ці люди?

Відмітимо в першу чергу регіональну особливість. Троє з учасників топу — мажоритарники із Закарпаття. При цьому тільки один із цих трьох (Василь Петьовка) є частиною клану Балог, які стабільно обираються в Раду з округів Закарпаття. Владислав Поляк, що є лідером нашого рейтингу, взагалі вперше обирається до Верховної ради. До цього він був тільки депутатом Виноградівської міської ради від «Партії регіонів» та депутатом Закарпатської обласної ради від «Відродження». Третій представник Закарпаття у цьому списку Валерій Лунченко був депутатом парламенту попереднього скликання від «Народного фронту», до цього був депутатом від «Батьківщини». Висування як безпартійний самовисуванець та тривалий досвід роботи в Закарпатті (був депутатом Хустської міськради, Закарпатської облради та головою Закарпатської ОДА) допомогли йому перемогти на окрузі.

У нашому топі є два мажоритарники з Черкащини. Антон Яценко виграв 200 округ дуже впевнено (тільки три кандидати виграли свої округи з підтримкою більше 60%, Яценко — один із них). Це не перша його перемога в цьому окрузі, у попереднє скликання він пройшов по ньому ж. Цьому не завадила його неоднозначна політична біографія, яка включає в себе його неодноразові переходи між різними політичними силами. В останньому скликанні він був членом депутатської групи «Відродження». Сергій Рудик, який переміг по 198 округу, теж не відрізняється політичною відданістю, бо на минулих виборах переміг у цьому окрузі як член ВО «Свобода», але у 2015 році вийшов з неї і потім приєднався до «Блоку Петра Порошенка». Його перевага над кандидатом від «Слуги народу» склала близько 1000 голосів, при цьому «клон» відібрав у першого 1300.

Дмитро Шпенов — мажоритарник, який виграв округ, де у «Слуги народу» підтримка більше 60%! Виграв, щоправда, не без використання двійників проти основного конкурента (за даними «ОПОРИ», таких на окрузі проти справжнього кандидата від «Слуги народу» було використано цілих 5 (!) + одна з осіб, яка висувалася, мала таке саме прізвище, сумарно ці всі особи зібрали близько 10000 голосів). Хоч і балотувався він як самовисуванець, але у 8 скликанні він був членом «Опоблоку», до того ж, ще раніше був помічений у якості помічника Олександра Вілкула та члена «Партії регіонів». В окрузі перемагає третій раз підряд.

Ігор Молоток з 160 округу на Сумщині теж третій раз перемагає на своєму окрузі. Завжди обирався як безпартійний самовисуванець, але потім вступав, то в «Партію регіонів», то у «Волю народу».

Юрій Шаповалов — ще один щасливчик, який скористався «клонами» кандидата від «Слуги народу» (таких на окрузі було 4). Сумарно ці кандидати відібрали у головного конкурента близько 3000 голосів — якраз рівно стільки не вистачило кандидату від «Слуги народу» для перемоги. В іншому біографія Шаповалова ідентична до біографії Ігора Молотка — тричі обраний за тим самим округом як безпартійний висуванець. Був членом «Партії регіонів», «Волі народу» та «Відродження».

А от для Сергія Коровченка перемога на окрузі перша в житті. Висувався як самовисуванець, однак є членом партії «Батьківщина». Його перемога теж стала можливою через наявність у «Слуга народу» клонів. Два клони відібрали в кандидата від уже партії-влади близько 4500 голосів. З цими голосами округ мав би іншого переможця.

Єдиний висуванець від партії у цьому списку — мажоритарник від «Біла церква разом» Микола Бабенко. Певні життєві обставини змусили його відмовитись від асоціації із тими політичними брендами, під якими він обирався в парламент попередні два рази — «УДАР» та «Блок Петра Порошенка» (можливо, те, що він з ними не зміг виграти округ). Така ставка на білоцерківський патріотизм виявилася успішною і в окрузі він виграв без використання послуг двійників «Слуги народу».

Як бачимо, перемогти в окрузі дуже потужний партійний бренд можливо, по суті, тільки двома способами: дуже давно працювати в окрузі і стати «своїм» для його жителів (і при цьому не набриднути), або ж «знищити» свого конкурента за допомогою його клонів. Але і ці способи дають результат тільки проти маловідомих висуванців, бо, наприклад, Ігорю Кононенку проти Олександра Дубінського це все не допомогло.