Сюрприз для канцлера. Как Германия оказалась на пороге политического кризиса

У понеділок 10 лютого в Німеччині стався справжній політичний землетрус. Нинішня голова однієї з правлячих партій ФРН Християнсько-демократичного союзу (ХДС) Аннеґрет Крамп-Карренбауер (скорочено АКК) заявила, що планує покинути цей пост у найближчому майбутньому. Більше того, вона також не буде висувати свою кандидатуру на посаду канцлера на наступних парламентських виборах, запланованих у Німеччині на 2021 рік. Голова ХДС заявила, що виконуватиме свої обов'язки, доки не буде узгоджено ім'я її наступниці чи наступника. АКК також поки що залишається на посаді міністра оборони. 

Рішення Крамп-Карренбауер, яку нинішня канцлерка Ангела Меркель неофіційно представила як свою наступницю на даному посту, шокувало всіх присутніх на засіданні президії партії. Ця ситуація для німецького політикуму досить нова, оскільки до цього в лавах ХДС на посаді голови її представники залишалися роками. Однак і це ще не все. Проект Меркель зазнав поразки, як і її спроби поєднувати головування в партії та керівництво урядом. Що стало причиною рішення Крамп-Карренбауер, як далі розвиватиметься ситуація всередині країни та чому нам теж необхідно звертати на неї увагу – далі. 

ПРИЧИНА ВІДСТАВКИ

Оскільки Меркель і АКК порушили «сталу практику партії», розподіливши між собою посади канцлера та голови ХДС, це негативно вплинуло на політичну силу, послабивши її. Сюди ж Крамп-Карренбауер додала і відсутність одностайності всередині Союзу щодо кандидатури на пост голови уряду в майбутньому. Дійсно, на засіданні вона заявила, що ХДС повинен бути «сильним, сильнішим, ніж сьогодні». І за нинішніх обставин цього досягти не вдасться. Справа в тому, що рейтинги підтримки АКК ніколи не були високими, як усередині партії, так і серед населення. Крім того, останнім часом за свої дії та висловлювання Каренбауер не раз потрапляла під шквал критики. Найяскравішим епізодом стала реакція очільниці ХДС на так зване Rezo's Video – годинний ролик німецького блогера, у якому він викриває сумнівні аспекти діяльності Союзу та закликає не голосувати за нього на наступних виборах. Тоді пропозиції АКК щодо регулювання подібного контенту розцінили як ледь не зазіхання на свободу слова. 

ОСТАННЯ КРАПЛЯ

Сама політикиня зауважила, що рішення піти назрівало тривалий час. Однак не можна оминути увагою, на тлі якого скандалу АКК анонсувала свою відставку. Керуючись принципом, «жодного зближення та співпраці з «Альтернативою для Німеччини (відомої як AfD) та Лівими (Die Linke)», голова партії не змогла ефективно перешкодити ситуації, що буквально кілька днів тому сколихнула ФРН. 

Що взагалі сталося? Нещодавно в Тюрингії – федеральній землі в центральній частині країні проходили вибори. Прем'єром повинен був стати Бодо Рамелов – політик із «Лівих». Він уже очолював цю посаду раніше та спокійно розраховував на підтримку своєї політичної сили, «Зелених», а також Соціально-демократичної партії. Усе було розраховано та зрозуміло (завдяки звичайним обрахункам підтримки з боку різних депутатів). У Тюрингії спокійно мав би сформуватися уряд меншості (по-іншому б і не вийшло, оскільки на попередніх виборах восени 2019 друге місце посіла «Альтернатива для Німеччини», вступати в коаліцію із якою – моветон чи навіть табу). 

Однак неочікувано для всіх свою кандидатуру запропонували з AfD. Ще одного політика, Томаса Кіммеріха, вирішила висунути для перегонів Вільна демократична партія. Мовляв, нехай конкуренція буде справжньою. Так от, у результаті Кіммеріх і виграв із драматичним відривом в 1 голос та обійшов Бодо Рамелова, ставши прем'єр-міністром Тюрингії. І тут найцікавіше: за нього майже одностайно проголосували представники «Альтернативи для Німеччини» (які взагалі-то таким чином повністю проігнорували свого кандидата). Більше того, перемогу уможливили і депутати від Християнсько-демократичного союзу. 

Кіммеріх пробув на посаді днів буквально декілька днів, оголосив про розпуск земельного парламенту та нові вибори. Однак ситуація, що склалася, завдала удару не лише по його особі та репутації Вільної демократичної партії Німеччини. Вона наочно показала розкол у самому ХДС. І це далеко не єдиний випадок такого роду (наприклад, співпраці не виключають представники християнських демократів у Саксонії-Анхальт).

Отже, дійсно, у партії назрівають серйозні протиріччя, пов'язані з курсом Ангели Меркель та її послідовників. Без змін ХДС просто не утриматися при владі на наступних виборах.

ЧОГО ОЧІКУВАТИ?

У першу чергу, слід віддати належне самій Крамп-Каренбауер, яка виходить із внутрішньопартійних перегонів вчасно та не ставить власні амбіції вище партійних. Вона йде хоч і не в зеніті слави (такого ніколи не було), однак із гідністю. Хто буде наступним? Головними кандидатами залишаються: Фрідріх Мерц – консервативний та напрочуд амбітний політик старої генерації. Він уже висловив «повагу до рішення АКК і підтримку щодо кандидатури наступника». Крім нього, це також може бути прем'єр-міністр Північного Рейну-Вестфалії Армін Лашет або міністр охорони здоров'я ФРН Єнс Шпан.

Відповідно, від того, хто стане наступним головою ХДС, залежить, чи добуде Ангела Меркель свій строк на посту канцлера. Таким чином, зараз Німеччина з головою зануриться у внутрішні політичні проблеми. Висновок напрошується доволі простий: чим більше уваги приділяється питанням всередині країни, тим менше її залишається на закордонні справи. Німеччина незмінно підтримує Україну, однак до того, як епоха Меркель закінчиться, було б непогано и нам розробити власну концепцію нової співробітництва з її наступником чи наступницею. 

Крім того, фактор зростання симпатії до правого популізму в Німеччині залишається серйозним і теж потребує роботи із протидії. У будь-якому разі, політичні перипетії у ФРН справлять серйозний вплив далеко за межами країни.