«Пестрые Еноты»: как работает приключенческий детский лагерь, основанный ветераном

Літній дитячий табір — чи не перше місце, де дитина опиняється на відносно довгий час без батьків. Тут діти стають самостійними, а в ідеалі — ще й свідомими. Але з другим є проблеми.

Більшість сучасних таборів працюють за старими форматами Радянського Союзу, коли в основу закладали ідеологічну єдність і повторювані для кожного заїзду сценарії. З мрії створити табір із насиченою програмою, яка сприяла б національній свідомості дітей, народився пригодницький дитячий табір "Строкаті Єноти". Але спершу була війна…

Засновник табору Олександр Чуб зараз на фронті. Через пріоритетні бойові завдання і нестабільний зв'язок військовий не зміг поспілкуватися з "Рубрикою", проте дізнатися і записати історію табору нам все ж вдалося.

Олександр Чуб — український ветеран. Ще у 2014 році він вступив до лав 2-го батальйону Національної Гвардії, пізніше приєднався до новосформованого Добровольчого українського корпусу. Брав участь у бою за Донецький аеропорт, де отримав важке поранення ноги. Тоді лікарі прогнозували, що чоловікові усе життя доведеться користуватися милицями. Але Олександр не змирився, повністю відновив свої сили, а у 2022 році знову повернувся на захист Батьківщини. 

Ідея створити цікавий табір для дітей за новим форматом прийшла до Олександра під час реабілітації. Тоді ветеран перебував у США і проїхав 10 тисяч кілометрів на велосипеді. За час мандрівки чоловік відчув стільки добра й підтримки, що йому закортіло повернути це добро. 

Ідею Олександра підтримав видавець Владислав Кириченко і для розміщення першого заїзду надав територію Центру молодіжного руху "Кузня" у селі Уніж Івано-Франківської області. 

Так і почалася історія дитячого пригодницького табору "Строкаті Єноти". Тут дітей почали навчати не просто самостійності та відповідальності, а активній громадянській позиції, патріотизму, впевненості в собі.

Організаторка-психологиня табору "Строкаті Єноти" Марина Ліпич розповідає, що головна ідея табору полягає у додаванні якомога більшої кількості активностей, цікавих занять, хобі, возз'єднання з природою для дітей. Адже саме це допомагає дітям пізнати свою країну і самих себе.

"Ми (інструктори табору, — ред.) — діти Радянського Союзу. І ми пам'ятаємо ці табори, де з найцікавішого — це ходити від однієї кімнати до іншої. Тому важливо було змінити формат та подарувати суспільству новий вид відпочинку для дітей. Від самого початку планувалася програма, яка була б цікавою для дітей, розвивала б їх і давала цінний досвід", — розповідає Марина Ліпич.

За словами жінки, Олександр під час їхньої першої зустрічі дуже захопливо розповідав про проєкт. Втриматись і не приєднатися до команди було неможливо. 

Зараз, поки Олександр у лавах ЗСУ, табором опікується Анатолій Стеліга. Свого часу він проводив спортивні табори для дітей. А тоді познайомився з Олександром Чубом і приєднався до "єнотів". Він каже:

"Спочатку я був ментором табору. Потім почав викладати фрі-файт, додатково організовував смугу перешкод, а згодом почав долучатися до керівництва табору. Зараз, коли Чуб перебуває на війні, на мені лежить, крім моїх звичайних обовʼязків, ще й керування табором, планування програми, співпраця з командою, створення сценарію, правил. Тобто я визначаю напрямок роботи, що будемо робити, що прагнемо, чого не будемо робити".

Киянин Святослав Ковальчук вперше побув у таборі "Строкаті Єноти" у 2018 році, коли йому самому було 11. Поїхав туди за рекомендацією мами. Хлопець зізнається, що перший досвід перебування без батьків трохи лякав. 

"Це був мій перший табір. Їхати в першу поїздку великого бажання не було, а було швидше відчуття невідомості. Але перші ж відвідини табору змінили уявлення про нього, тож потім хотілось їхати ще і ще. Зараз я їжджу до табору щороку протягом п'яти років, як на зимові, так і на літні заїзди. «Строкаті Єноти» мені не набридають і набриднути не можуть. Тут справа в інструкторах, у їхній подачі, у самій атмосфері табору", — ділиться Святослав. 

Хлопець розповідає, що в таборі немає поділу між інструкторами та вихованцями. Головне правило — взаємоповага, усі є друзями одне для одного. Так учасники й інструктори кожного заїзду стають гарними друзями. Тим паче після спільних пригод. Наприклад, перший заїзд Святослава запам'ятався йому сплавом по Дністровському каньйону. 

"Це був мій перший сплав, і я був просто вражений красою природи, мальовничими краєвидами. Там багато рідкісних тварин. Мене це все заворожило. Ти пливеш річкою, слухаєш природу, і це такий яскравий спогад, який згадується й зараз", – говорить Святослав.  

Зараз Святослав готується долучитися до молодших інструкторів табору та почати працювати з дітьми, які приїдуть сюди вперше, як і він колись. Хлопець вдячний мамі за те, що вона підштовхнула його до першої поїздки.  

Тетяна Андрійчук — мама 13-річного Андрія, який уже два роки поспіль їздить до табору "Строкаті Єноти". Вона розповідає, що перша поїздка сина відбулась у 2020 році. Тоді табір, не дивлячись на карантинні обмеження, продовжив свою роботу та приймав вихованців.

"Останні дні перед від'їздом були трохи напружені для сина, це було видно. Навіть коли ми його везли до автобуса. Але потім він майже одразу зустрів іншого хлопчика, вони розговорилися, тоді здружились. Я дуже хвилювалася, чи сподобається йому, чи буде він задоволений. Але коли він приїхав назад, його першими словами було «Мамо, я дуже хочу ще»", — згадує Тетяна першу поїздку Андрія. 

Показником для родини стала зацікавленість хлопця в новому таборі, його велике бажання повернутися туди. Відтоді Андрій їздив до табору тричі на рік — на два літніх та один зимовий заїзд. 

Тетяна говорить, що в таборі позитивна річ – це підтримка психологині, яка допомагала дітям зливатися з колективом, налагоджувати стосунки. Андрій розповідав, що в таборі — справжня спільнота, немає конфліктів, напружень, а тільки злагоджена атмосфера та взаємоповага. 

Перший заїзд табору "Строкаті Єноти" у 2018 році був розрахований на 50-60 дітей. Локація у селі Уніж тоді знаходилась у мальовничому природному куточку Прикарпаття неподалік від річки Дністер. 

Дітей очікувала спеціальна програма, яка розповідала про навколишній світ, природу, самовиховання. Психологиня та організаторка табору Марина Ліпич пояснює, що все це вкладають у вихованців у ігровій формі. Дітям розповідають, як правильно діяти у команді, як ходити в туристичні походи, в'язати мотузки й так далі. У цьому допомагають інструктори, які приїжджають до табору та розповідають про різні напрямки діяльності. 

"На жаль, ми не можемо дати діткам увесь потрібний досвід з одного предмету, але зацікавити ми можемо. У нас уже є позитивний результат. Нам потім розказують, що дитина спробувала в нас займатися волейболом і потім цілий рік ходила на секцію. Тобто ми показуємо, що є різні активності, а діти потім це забирають у своє повсякденне життя, розвивають", — розповідає Марина Ліпич.

Пані Марина розповідає, що табір ініціює такий інтерес, і показує дитині щось нове у комфортних для неї умовах. Інструктори, які проводять заняття для вихованців, займаються своєю справою у звичайному житті. Це фахівці з туризму, психології, спорту, творчості. 

Програма у таборі досить насичена. Частина вихованців може втомлюватися. Але на цей випадок діє правило "15 хвилин". Кожен вихованець обовʼязково повинен побути на занятті 15 хвилин, але якщо йому це не подобається, або дитина втомлюється, вона може покинути заняття. 

Філософія табору базується на певних цінностях, в межах яких відбуваються заїзди. Перша і найголовніша цінність — це ставлення до дітей, як до рівних. Також сюди входить патріотичне виховання, спілкування українською мовою, любов до Батьківщини. 

Зараз, за чотири роки роботи, вихованці, їхні батьки, інструктори та керівники табору вже створили свою окрему спільноту. Наприклад, окрім заїздів, проводять ще й "Строкаті зустрічі" у різних містах. Це допомагає організаторам побачити, як ростуть діти, взаємодіяти з ними. А вихованці залюбки приходять на "Строкаті зустрічі", зустрічаються з друзями, обмінюються новинами та історіями з життя. 

Традиційно у таборі "Строкаті єноти" є два заїзди — літній та зимовий. У кожного з них свої особливості та програма. Влітку акцент роблять на відпочинку на природі, походах, ночівлі у наметах. Зимовий проводять перед Новим роком, він базується на святкових мотивах, традиційних для української культури. Дітей знайомлять з історією українських свят, традицій, готують Вертеп. 

"Вертеп — це наша казка. Його організовує наша Ліля, діти називають її «відьма», бо вона дійсно творить з ними дива. Спочатку це святкова вечеря з традиційними стравами, потім костюмований вертеп, де діти готують виступ, попередньо проходять кастинг на різні ролі. Вони ходять по селу, колядують, співають. Це дуже тепло, затишно, для дітей залишає неймовірні спогади!", — розповідає Марина Ліпич. 

Цього року взимку було два заїзди у табір, влітку — п'ять. Минулого року їх було значно більше, але через повномасштабне вторгнення  формат та місце довелось змінити. На одному заїзді може бути близько 120 дітей. Термін проведення одного заїзду влітку — 10 днів, взимку — тиждень. За цей період діти не встигають втомитися від активної та насиченої програми, водночас їм вдається насолодитися природою та пригодницькою атмосферою.

Інструкторка табору Оксана Пристай займається організацією вечірньої програми та заходів для дітей. Оксана проводить з дітьми різні ігри, направлені на побудову комунікації між ними, знайомства. Додатково планує вечірню програму, коли всі діти збираються разом після насиченого дня та продовжують спілкуватися. 

"Це можуть бути вечірки або квести, або вони знімають фільми, кінофестивалі, або активна гра. Це залежить від тематики табору, від настрою дітей. Також я менторка, за мною закріплена група дітей, я конкретно для них планую програму, проводжу заняття, квести, у нас є цілі, спілкування. І якщо є якісь конфлікти або питання — їх у моїй групі вирішую саме я", — розповідає Оксана Пристай. 

Інструкторка розповідає, що взаємодія з такою великою кількістю людей не є чимось складним. На нові виклики знаходяться нові рішення. Але цей рік для дітей та інструкторів був особливий. Усім було інколи важко, охоплював сум або складний стан через війну у країні. Та у такому випадку з дітьми намагаються максимально говорити, пропрацьовувати їхні почуття, давати відчути себе у безпеці.   

Відвідування табору платне, та для бувалих "єнотів" є знижки та програми лояльності. Проєкт табору соціальний, тому є знижки для дітей ветеранів та бійців ЗСУ, безплатно відвідати табір можуть ті діти, батьки яких загинули, боронячи землю від окупанта. Як розповідають організатори табору, кожного року вдається об'єднати сотні дітей з різних куточків країни. 

Цього року проведення таборів було під загрозою. Частина команди, у тому числі й засновник Олександр Чуб, боронять країну від ворогів. Та все команда зробила висновок, що війна не має забрати дитинство у дітей, тому табір продовжили. 

"Заїзди цього року, для мене особисто, здалися особливо зворушливими й чутливими. Частини команди не було, вони зараз на фронті. Ті діти, які постійно приїжджають до нас, казали, що таборів не вистачає. Тому спілкування було більш чутливим, більш поважним. Ми всі цінували, що могли там бути у той момент і насолодитися табором", — каже Марина Ліпич. 

Заїзди у 2022 році проходили у більш безпечному місці у самому серці Карпат. Локації обирались якомога далі від населених пунктів, елементів інфраструктури чи воєнних обʼєктів. 

За чотири роки роботи пригодницький табір "Строкаті Єноти" обʼєднав близько двох тисяч дітей. При цьому, більшість з них повертаються на табори. А ті, хто виріс, вже працюють молодшими інструкторами. 

Марина каже, що табори будуть працювати й надалі. У команді готові підлаштовуватися під нові реалії та обставини, шукаючи безпечні шляхи та локації, але продовжуючи дарувати дітям дитинство та невимовні емоції пригоди.

Загалом, "Строкаті Єноти" — це не стільки про відпочинок, а про виховання, навчання, надання потрібних навичок та звичок. Завдяки "Строкатим Єнотам" навіть цього року діти та підлітки змогли навчитися чогось нового та ще більше перейнятися красою української природи, щоб зрозуміти — країна одна та неподільна. На неї чекає перемога. І після перемоги всі інструктори знову повернуться до табору, зустрінуться зі своїми вихованцями та зберуться біля традиційного вечірнього вогнища заспівати пісню.