Урегулирование армии или зрада: что предусматривает новопринятый закон об ответственности военнослужащих

25 січня Президент України підписав Закон про внесення змін до ряду нормативно-правових актів щодо військової служби в умовах воєнного стану чи в бойових обставинах. Ще від реєстрації законопроєкт 8271 викликав шквал невдоволень та обговорень у суспільстві. Дехто називає його "зрадою", дехто — новими спробами врегулювати армію під час повномасштабного вторгнення. "Рубрика" розбирається, що передбачає Закон та чи справді він зможе утискати військовослужбовців у їхніх свободах.

У чому проблема?

Законопроєкт 8271 із повною назвою "Про внесення змін до Кримінального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойових обставинах" був зареєстрований у Верховній Раді 8 грудня. 13 грудня за нього проголосувало 270 народних депутатів, після чого документ відправили на підпис Президентові.

Проєкт передбачав внесення змін до видів та термінів покарань військовослужбовців за невиконання наказу, залишення місця служби, відмови від виконання наказу командира. Крім того, законопроєкт заборонив замінювати покарання на випробування за ці порушення.  

Суспільство відреагувало блискавично — зокрема, рядові військовослужбовці сприйняли законопроєкт як зелений прапор командуванню зловживати своїми обов'язками та посилювати контроль за солдатами, навіть у складних бойових обставинах. Військові наголошували: у боях є обставини, коли порушити наказ командира означає зберегти життя собі та побратимам.

15 грудня на сайті Електронних петицій з'явилося прошення ветувати законопроєкт. Авторка петиції Тетяна Костогризенко пояснювала, що за допомогою такого закону "командування отримає важелі шантажу та карання військових в'язницею практично за будь-яку критику їхніх рішень, навіть якщо рішення некомпетентні та спираються на невдалий бойовий менеджмент". Досить швидко петиція набрала необхідні 25 тисяч підписів для розгляду Президентом. Станом на момент прийняття Закону (25 січня) петицію підписав 34 941 громадянин, однак Володимир Зеленський її так і не розглянув. 

Яке рішення?

 Закон доповнив Кодекс про адміністративні правопорушення новою статтею 266-1. Він дає керівництву повноваження оглядати військовозобов'язаних та військових ЗСУ на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння та значно посилює відповідальність за адміністративні правопорушення, передбачені статтями 172-10 — 172-20 КУпАП. Так, тепер штрафи та строки перебування під арештом зросли. Наприклад, за невиконання наказу солдат тепер може отримати від 5 до 8 років позбавлення волі (раніше — від 3 до 7 років).

"Найболючіше — це заборона за статті 403 (невиконання наказу), 405 (погроза або насильство щодо начальника), 407 (самовільне залишення військової частини), 408 (дезертирство), 429 (самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю) Кримінального кодексу України застосовувати положення статті 69, 75 КК України. Стаття 69 КК України передбачала: якщо обвинувачений має дві та більше обставини, що пом'якшують покарання то суд може призначити покарання м'якше, ніж передбачено законом. Стаття 75 КК України передбачала можливість звільнення особи від відбування покарання з іспитовим строком", — наголошує адвокат ГО "Платформа прав людини" Євген Воробйов.

Через активні обговорення законопроєкту в суспільстві, його важливість для сьогодення вирішив пояснити Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний. Він говорить, що армія тримається на дисципліні.

"Якщо прогалини в законодавстві не забезпечують його дотримання, а "відмовники" можуть сплатити штраф, розмір якого становить до десяти відсотків бойових виплат, або отримати покарання з випробуванням, це несправедливо. Більше того, і це ключове, оголені ділянки фронту змушені закривати собою інші військовослужбовці, що призводить до збільшення втрат особового складу, територій та мирних людей на них. Часто втрачені позиції доводиться відновлювати штурмовими діями дуже дорогою ціною. Так не повинно бути", — писав Валерій Залужний  у своєму Telegram-каналі 19 грудня.

Головнокомандувач зазначав, що в мʼякий спосіб такі проблеми вийде вирішувати у мирний час, але в умовах війни потрібні швидкі дієві рішення. Крім того, він наголосив: командири так само несуть повну юридичну відповідальність за свої дії чи бездіяльність.

Після підтримки законопроєкту народними депутатами чимало військовослужбовців відкрито критикували це рішення. Командир відділення 68-ї окремої єгерської бригади ЗСУ Павло Вишебаба писав у Твіттері, що "інколи доцільно відійти з позиції, щоб вберегти особовий склад, і це було за пом'якшувальні обставини. У новому ЗП 8271 пом'якшувальні обставини не враховуються".

Екскерівник управління зі спецрозслідувань та справ Майдану, військовий Сергій Горбатюк наголошував, що "ухваливши законопроєкт 8271, Рада порушила Конституцію". Він каже, що це законопроєкт людей, які не знають проблематику питання, як діють правоохоронні органи й суди. 

"Для вбивць, ґвалтівників, крадіїв, наприклад, заборони карати позбавленням волі нижче нижньої межі не встановлюється. І їх можна достроково звільнити від покарання. Натомість Верховна Рада всупереч Конституції грубо порушує права виключно військовослужбовців, тобто за ознакою місця роботи та форми. А це є злочин», – говорив Сергій Горбатюк в інтервʼю для медіа "Цензор.НЕТ".

Військовослужбовець Олександр Бірко у Facebook писав, що категорично проти нового закону, який "робить безмежним повноваження Військової служби правопорядку".

"Рубрика" попросила Євгена Воробйова — адвоката ГО "Платформа прав людини" — відповісти на головні запитання про Закон 8271.

Чи правда, що Закон тепер дає можливість командуванню отримати "важелі шантажу" та покарання для військових в'язницею практично за будь-яку критику їхніх рішень?

"Я з таким твердженням не можу погодитись повністю, але, звісно, на практиці все можливе. Разом із тим звертаю увагу на статтю 41 Кримінального кодексу України, яка говорить, що наказ або розпорядження є законними, якщо вони віддані відповідною особою в належному порядку та в межах її повноважень і за змістом не суперечать чинному законодавству та не пов'язані з порушенням конституційних прав та свобод людини й громадянина. Особа, яка відмовилася виконувати явно кримінально протиправний наказ або розпорядження, не підлягає кримінальній відповідальності.

Уявімо ситуацію, коли на передовій поступає команда особовому складу вийти на відповідні рубежі та зайняти відповідну локацію. Проте особовий склад не укомплектований людьми, відповідною військовою технікою, обладнанням, яке передбачається військовою документацією. Такий наказ командира можна розглядати, як незаконний, оскільки він безпідставно наражає на небезпеку людей, які фактично не мають засобів для ведення нападу".

Чи правда, що тепер у військових немає можливості бути звільненим за пом'якшувальних обставин?

"Дійсно це так. На мій погляд, це ключова проблема в прийнятому Законі, оскільки на війні бувають різні обставини, і запровадження такої заборони для військових, на мій погляд, є недоречним. Окрім того, немає відповідного розрізнення, за яких обставин вчинено кримінальне правопорушення. Одна річ, коли на полі бою, а інша — коли це в тилу. Відтак, обурення військових у частині посягання законодавцем на ст. 69 КК України є цілком обґрунтоване".  

Чи правда, що якщо військовослужбовець не виконав наказ командира (навіть не в бойових обставинах), він не матиме права на м'якше ставлення до себе та на звільнення від відбування покарання з  випробуванням незалежно від обставин справи? 

"Так, це правда. Законодавець, на жаль, не розрізняє місце вчинення кримінального правопорушення та блокує можливість судом застосовувати положення ст. 75 КК України, яке передбачає можливість звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробовуванням".

На думку Євгена Воробйова, внесені зміни є "сирими". Експерт вважає, що вони не пройшли відповідної експертної оцінки та можуть мати зворотний ефект: невдоволення, недовіру, колективні протести військовослужбовців. 

"Крім того, в Україні тільки Державне бюро розслідувань (ДБР) може розслідувати кримінальні правопорушення що стосуються несення військової служби. Як ми знаємо, працівників ДБР не так багато. Чи зможуть вони ефективно боротись зі злочинами? — питання залишається відкритим. Тому держава розпочала не з того боку. На мій погляд, слід покращувати комунікацію командирів та військовослужбовців, щоб досягати потрібного результату", — говорить Євген Воробйов.

Переваг у новому Законі адвокат не бачить взагалі. На питання: "Чи можна  Закон скасувати?" Євген Воробйов пояснює: тільки в разі голосування Верховної Ради за інші правки з цього питання.