Сортировка отходов во время войны: почему деятельность организации “Україна без сміття” актуальна?

У чому проблема?

Галузь сортування та переробки сміття в Україні завжди була сферою, яка потребує значних доопрацювань, як на рівні влади, так і на особистому рівні кожного українця. А проте, проєкту "Україна без сміття" (далі — УБС) вдалось досягти виняткових результатів у своїй роботі.

УБС — організація, що працює у сфері поводження з відходами, створює простори для сортування та відправляє зібрані відходи на переробку. Вона має дві сортувальні станції в Києві, які водночас є й освітніми, і культурними просторами. Велика станція розташована в Києві на вулиці Саперно-Слобідській, 25/4 (метро Деміївська), а капсульна — на території БЦ Форум (Пимоненка, 13, метро Лукʼянівська).

Після початку повномасштабного вторгнення рф робота, звісно, ускладнилася. Про те, які виклики змушена була взяти на себе УБС та як вдалось із ними впоратись, "Рубриці" розповіла екоактивістка, соціальна підприємниця та засновниця УБС Євгенія Аратовська.

Євгенія поділилась, що після початку повномасштабної війни були думки про повну зупинку всієї діяльності проєкту. Станція зупинила роботу на три місяці. Проте після першого шоку її запустили знов. Коли простір відновив роботу в травні, довелося зіштовхнутися з новими викликами, серед яких:

• фінансове навантаження по оренді та зарплаті;
• зменшення кількості персоналу, оскільки багато хто виїхав за кордон, в західні області України або вступив до лав ЗСУ;
• зменшення активності людей щодо сортування;
• дефіцит людей для зайняття керівних посад;
• значне зменшення донатів.
  

А проте на складнощах розвиток проєкту не зупинився. "Рубрика" дізналась, як організації вдалося не лише вижити під час війни, а й сягнути нових висот. Що для цього зробили — читайте далі. 

Яке рішення?

Перші три місяці повномасштабної війни станція не працювала. Але це не означає, що життя там не було: команда використовувала її площу для волонтерства. 

"Ми приймали на станції гуманітарку — корми для тварин. Чотири фури наші дівчатка пересортували й передали волонтерам, які приїжджали до нас на станцію. Тобто ми все робили під ключ — приймали фури, розвантажували, формували звітність, сортували, видавали, і так було щодня. Приїжджав корм для пташок, котиків, цуциків, навіть для рибок. Близько місяця співпрацювали по цьому напрямку", — згадує Євгенія.

Також був чат-бот допомоги, для роботи якого залучили команду менеджерів УБС.

"Ми знали багато гуманітарних штабів по Києву, знали в кого і що є в наявності. В когось є ліки, в когось — продукти, в когось — одяг, підгузки дитячі й ми таким чином допомагали людям зрозуміти, де шукати певні товари, які вони не можуть купити, тому що в крамницях їх вже немає. Наша автівка здійснювала поїздки в Чернігівську область, щоб доставити продукти навіть туди. Наша менеджерська команда займалася обробкою всіх запитів", — пригадує пані Євгенія.

Через партнерство із міжнародним фондом "People in Need" вдалося домовитись про грошову допомогу на закупівлю двох великих партій ліків, а це — понад 800 тисяч гривень. Євгенія Аратовська пояснює:

"Тоді ми купили ліки, що стали вмить дефіцитними, у «Дарниця» і «Фармак», щоб, по-перше, підтримати українських виробників, бо таким чином ми підтримуємо і їх діяльність, їх працівників. По-друге, ми ці ліки спрямовували по лікарнях цивільного призначення, які потребували їх найбільше — у Києві, Харкові, Київській, Харківській, Чернігівській областях".

За словами Євгенії, дістати вдалося навіть ліки для людей, хворих на діабет. Ці препарати швидко зникли з полиць, але люди з діабетом просто не можуть без них вижити:

"Ми передали партію таких інсулін-препаратів. Головна лікарка цього не очікувала і цей вчинок їх сильно розчулив", — згадує Євгенія.

На території ВДНГ в Києві було заплановано зробити велику станцію сортування відходів з освітнім простором. Проте через війну плани довелось відкласти. 

"У нас була чималенька сума грошей зібрана на цей проєкт. Ми збирали її тривалий час: через кешбеки, Монобанку, через благодійний забіг ми зібрали чималу суму. І я тоді у березні 2022 подумала, що ми ж можемо ніколи не відкритися, а ми маємо гроші, щоб допомагати. Ну хіба ми маємо сидіти на цьому, як та собака на сіні? І я вирішила запустити цех по пошиттю плитоносок і підсумок", — розповіла Євгенія.

Амбітні плани допомогли реалізувати дружні компанії, з якими велись партнерські проєкти. Разом з "Have a rest" — брендом, який виготовляє валізи й наплічники — вирішили купити в Харкові всю необхідну фурнітуру, тканину та нитки для пошиття запланованого військового спорядження.

"Одночасно через знайомих я знайшла людину, яка колись мала швейний цех. Тобто швейний простір і обладнання в нього були, але було нуль працівниць-швачок. І тоді я кажу: «Ігоре, давайте робити цех, бо в мене є, по-перше, тканина, по-друге — вся фурнітура, а ви можете пошити готовий виріб»", — каже пані Євгенія.

У військовій адміністрації такі речі були дуже потрібні. Так у команді УБС з'явилося 10 нових працівників — швачок.

"Щоб вони отримали зарплату, в перший місяць я накраудфандила 100 000 гривень. Потрібно було це все забезпечити на першому етапі, бо вироби передавалися безоплатно у військові частини. Ну а потім вони вже вийшли на регулярні замовлення, але продавали вироби за символічну ціну, щоб забезпечити швачок зарплатами. Скажімо, вироби продавалися по 3000 грн, а наш цех їх відпускав за 500", — розповідає керівниця УБС.

Так запрацювало нове підприємство, яке тепер масштабується і приносить користь. Багато людей отримало роботу та можливість підтримувати свої сім'ї в цей непростий час. 

"Ми 3 місяці провели як уві сні… Як можна було за цей час зробити 4 великих проєкти: закупівля ліків, швейний цех, розвантаження 4 фур кормів, чат-бот допомоги?" — дивується наша героїня.

На цьому УБС не зупинилася. Паралельно втілювались в життя проєкти, які Євгенія називає "мікропроєкти". Але насправді обсяг зробленого вражає:

• Команда УБС продавала колажі на фестивалі й збирала кошти на евакуацію людей з Харківської області; 
• Евакуювала притулок із тваринами з Вишневого в Німеччину;
• Передавала всі зібрані жерстянки волонтерам на окопні свічки; 
• "Підвішувала пакети", щоб волонтерські штаби сортували відходи. 

"Виходить, у нас була чималенька команда, ми впоралися. Ну і коли відкрилися у травні, звичайно, ми так видихнули… Тому що любимо свою справу. Ми любимо керувати громадськими станціями сортування", — каже пані Євгенія. 

"Щоб впоратись з орендним навантаженням, ми віддали орендодавцю площу нашої великої станції й перевідкрилися в іншому складі на тій же локації. Багато працівників роз'їхалися, а багато хто вступив до лав ЗСУ, але через те, що активність людей щодо сортування також знизилась, вдалося забезпечити обслуговування на меншій площі. Все сталося природним шляхом", — розповіла Євгенія Аратовська.

Так вдалося вийти на оптимальну модель витрат, що дозволила дочекатися вересня, бо саме тоді стало зрозуміло, що кількість людей, які приходять на станцію, стає достатньою, щоб покривати поточні витрати. Але перед УБС постали нові виклики:

"Коли ми адаптувалися до нових реалій то зрозуміли, що запит не вщухає. Звичайно, ми також відчули, що нам треба працювати з новою аудиторією. Це люди, які переїхали вимушено в Київ з менш безпечних міст і про нас поки що не знають".

З радістю Євгенія ділиться досягненням, яке вдалося втілити попри всі труднощі: запуск пілотного проєкту "Капсула сортування". На нього покладено великі надії, бо він може стати цікавим міжнародній спільноті.

Це міністанція сортування, зроблена на основі переобладнаного морського контейнера та встановлена на території БЦ "Форум" у Києві. У просторі встановлено контейнери для 25 різних видів вторсировини. 

Формат унікальний, бо є самодостатнім і не потребує персоналу всередині. Те, що не потрапило в перелік для відсортованого, можна привезти на основну станцію або здати в комунальну систему баків (наприклад, скло). А якщо людина, наприклад, не хоче їхати на Саперно-Слобідську, бо це далеко для неї, то може здати пакети на Досортування у цій же капсулі.

Люди, що долучаються до сортування в капсулі, отримують повний інструктаж від УБС. Також вони приєднуються до Клубу "Україна без сміття" й роблять клубний внесок для покриття витрат на організацію роботи простору. Чим більше людей приєднується до клубу, тим меншою із часом стане сума клубного внеску. Визначально, що член клубу може заходити в капсулу в будь-який час — через персоналізований доступ у смартфоні. Достатньо натиснути кнопку в додатку. Всередині капсули чисто та є кондиціонування.

"Зараз до капсульної системи активно приєднуються учасники. Зазвичай вони живуть поруч, гуляють з собачкою і проходять через бізнес-центр, заходять сортувати з маленьким пакетиком. Це дуже зручно, тепер не доводиться великі пакети збирати десь на балконі чи на кухні місяцями. Можна потрошки приносити кожен день, тому що ти живеш поруч. Цей концепт ідеально підходить під житлові комплекси, звичайно, якщо більшість мешканців усвідомлює необхідність сортування", — зазначила Євгенія.

А це точно працює?

"Є також така проблема, як організаційна спроможність. Тобто через те, що з України виїхало багато людей, а також багато хто служить у ЗСУ, знайти працівників саме на керівні посади в нашу організацію виявилося непросто. Іноді буває дуже важко пояснити, що це перспективна справа, що це не якісь там іграшкові проєкти. Що ми можемо робити великі задачі з великими бюджетами", — ділиться Євгенія.

Також очевидна проблема, що спіткала багато кого з сектору громадської діяльності під час війни – суттєве зменшення донатів. В УБС їх кількість зменшилась втричі.

"Розуміючи, що є інші проєкти, не менш важливі, люди починають або менше донатити, або краще розподіляти свої донати. І я не проти того, що ці донати мають бути спрямованим максимально на ЗСУ, бо все ж таки перемогти нам зараз важливіше. Ну і ми якось із цим справляємося, звичайно, шукаємо шляхи, щоб не закритися", — пояснює керівниця УБС.

Наприклад, стали виробляти власні товари — на станції можна придбати блокнот з опалого листя і переробленого пластику та горщик з битого скла, підтримавши діяльність УБС. Папір з опалого листя виготовляє відомий український стартап RE-LEAF. Інноватор і засновник зараз знаходиться у Франції на навчанні, бренд активно продає свою продукцію на міжнародних ринках. Зокрема, їх відомими клієнтами є компанії, що входять у LVMH Group. Для них RE-LEAF робить пакети для покупок. Блокнот УБС містить сторінки з такого паперу, а обкладинка зроблена з переробленого пластику. Кожен блокнот унікальний, оскільки частинки пластику на обкладинці під час нагрівання застигають завжди в довільній конфігурації.

"Він красивий, декоративний, тактильний, в нього дуже приємна текстура всередині, можна малювати різними лайнерами, олівцями, маркерами", — демонструє Євгенія чудовий виріб.

Також в крамниці УБС можна придбати чашку для кави, пляшки для води, шопери й "не-кульки", книги для дітей і дорослих про екологічний спосіб життя, а також зубну щітку з бамбука. Товари можна придбати як безпосередньо на станції сортування на Саперно-Слобідській, так і в онлайн крамниці. Прибуток від продажу спрямовується на покриття витрат станції сортування та її розвиток.

"Давайте розбиратися. Вступ до ЄС на часі, а сортування сміття — не на часі? Відчувається тут якась помилка розуміння з боку тих, хто робить умовний розподіл на важливі й менш важливі справи під час війни", – каже пані Євгенія.

Вона зазначає, що якщо ми прагнемо в ЄС, то маємо потроху набувати європейських звичок, а європейці піклуються та захищають довкілля, для них також важливий культурний аспект та відповідальність.

Кожна наша маленька дія має значення. Вона дозволяє відчути контроль над життям, зрозуміти, що ми на щось впливаємо, щось контролюємо. Це лікувальна дія для нашої психіки. Коли війна і "літають ракети", ти наче стаєш маленьким і вразливим, і не можеш вплинути на закінчення війни, але можеш робити щось, що досі має значення і приносить видимий результат. І це усвідомлення власного контролю заспокоює. Сортуючи, ми докладаємо зусиль, щоб наше спільне майбутнє було чистим та проєвропейським, що максимально відрізняється від розуміння майбутнього з боку варварської країни-агресорки.

"На часі кожна хвилина. Кожна дія, яка наближує нас до цінностей ЄС. Така позитивна дія віддаляє нас від країни-гною, що руйнує, вбиває і забруднює, яка вивозить сміття зі столиці аж в Архангельську область! Хіба ми такі, як вони? Ні! Ця відраза має перейти в дію, у зміну. Навіть на побутовому рівні, на рівні свого сміттєвого відра довести, що «цінностям» країни-гною тут не місце!" — підсумовує пані Євгенія.

Авторки: Елена Баконина, Виктория Губарева