Что делать с образованием в Украине: образовательные ОО о проблемах и решениях во время войны

У чому проблема?

Зруйновані школи, евакуація, вимушена зміна формату навчання, постійна небезпека — війна не лише ускладнила доступ дітей до освіти, а й призвела до серйозних освітніх втрат. Ці втрати — це не просто пропущені уроки чи недоотримані знання, але й втрата мотивації, психологічний тиск, труднощі із соціалізацією та недоотримання ключових навичок, необхідних для успішного дорослого життя.

Навчання дітей — це основа для сталого розвитку нашої країни. Саме тому, навіть за найскладніших обставин, важливо не лише зберігати, але й підвищувати якість освіти.

Яке рішення?

Не лише держава, а й громадські організації активно впроваджують ініціативи для відновлення освітнього процесу: від індивідуальних занять із дітьми до масштабних програм підтримки шкіл і вчителів. Ми поспілкувалися з п'ятьма такими організаціями про ситуацію з освітою в Україні та про те, як вони будують шлях до освітнього відновлення.

Досвідом подолання освітніх втрат з "Рубрикою" поділилися громадські організації "Навчай для України",  "Центр інноваційної освіти "Про.Світ", "Смарт освіта", Благодійний фонд "savED" та громадська спілка "Ре:Освіта".

Як це працює?

1. Освітні втрати

Про освітні втрати, спричинені онлайн-навчанням, заговорили ще під час пандемії, а вже з 2022 року ситуація погіршилася ще більше.

"Результати дослідження Державної служби якості освіти показали, що більшість учнів не можуть впоратись із завданнями, які мають бути обов'язковими для засвоєння з математики та української мови. Така ситуація створює проблему накопичення освітніх втрат, ускладнює перехід учнів на новий рівень навчання та негативно впливає на формування базових  навичок. У майбутньому це позначиться на підготовці фахівців у ключових сферах — інженерії, медицині, хімії тощо. Разом із цим спостерігається втрата мотивації до навчання як у школярів, так і у вчителів", — говорить виконавча директорка ГС "Ре:Освіта" Олена Заплотинська.

Крім того, для багатьох дітей, особливо з прифронтових регіонів, навчання офлайн стало майже недосяжним, а онлайн-формат не забезпечує необхідного рівня соціалізації та навичок самоорганізації.

2. Втрата системності

Як відзначає Анастасія Донська, керівниця напряму подолання освітніх втрат ГО "Навчай для України", для дітей, як і дорослих, дуже важлива рутина у повсякденному житті. Розклад занять, знайомий клас, регулярне повторення і закріплення матеріалу.  Коли дитина вчиться системно, у неї краще закріплюються знання та ефективніше формуються навички та впевненість у своїх можливостях.

Особливо вплинуло на навчання призупинення освітнього процесу на початку повномасштабного вторгнення, зокрема через окупацію населених пунктів. В дослідженні Надолуження освітніх втрат учнів 5-11 класів у Херсонській та Миколаївській областях, одна з учасниць зазначила, що систематичний освітній процес у їхній школі вдалось відновити лише після деокупації — через 9 місяців. 

3. Психологічний стан

"В Україні ми цей фактор дуже недооцінюємо та недостатньо досліджуємо. До того ж у нас в суспільстві прийнято вважати, що «я в нормі». Через це складно зрозуміти психологічний стан людей і працювати з ним. За даними дослідження savED, щонайменше втричі більше дітей мають тривожний стан, ніж вважають їхні батьки й учителі та вчительки", — коментує Ганна Новосад, співзасновниця Фонду savED, міністерка освіти та науки України (2019-2020 рр.)

"Повітряні тривоги зменшують навчальний час, адже дітям доводиться сидіти в укритті, де не завжди можна продовжити заняття, особливо якщо немає світла. Постійна тривожність (очікування вибухів, страх за рідних і близьких на фронті, у прифронтових населених пунктах, в окупації), переживання втрат, навіть елементарне хронічне недосипання  — це реалії більшості учасників та учасниць освітнього процесу. І діти, і дорослі перебувають у постійному стресі, а це впливає і на мотивацію, і на когнітивні здібності: увагу, зосередженість, змогу пізнавати та запам'ятовувати нову інформацію чи пригадувати відому тощо. Діти швидше втомлюються — усе це провокує накопичення освітніх втрат, тобто прогалин у базових знаннях, які дуже складно закривати, не перевантажуючи дітей додатково", — додає Ірина Пасько, аналітикиня освітнього медіа "Нова українська школа" від ГО "Смарт освіта".

Не менш важливе питання — вигорання вчителів. На це звертають увагу у громадській спілці "Ре:Освіта". Постійний стрес, робота у складних умовах, необхідність одночасно надолужувати освітні прогалини, підтримувати учнів психологічно та виконувати навчальну програму без зниження темпу призводять до професійного вигорання педагогів. Втрата мотивації серед учителів та їхній вихід із професії стають серйозними викликами, які напряму впливають на якість освіти.

4. Нерівність доступу до освіти

Олександра Пєтушкова, голова ГО "Центр інноваційної освіти "Про.Світ", зауважує: діти з регіонів, що постраждали від бойових дій, мають обмежений доступ до інтернету та технічного обладнання, необхідного для навчання. Тоді як діти у безпечніших регіонах або за кордоном мають більше можливостей для навчання. Це посилює розрив у якості освіти між різними групами учнів. Так з'являється ризик довгострокової соціальної нерівності.

5. Організація безпечного навчального простору

Серед головних викликів для української освіти у "Про.Світ" виділяють і безпеку освітнього середовища. Зруйновані школи, відсутність укриттів та відповідних умов навчання ставлять під загрозу безпеку учнів.  Держава разом із громадами та міжнародними партнерами працює над реконструкцією шкіл та інформуванням щодо алгоритмів дій під час надзвичайних ситуацій, але навіть у відбудованих школах питання безпеки залишається ключовим викликом.

6. Повільна адаптація освітньої політики до сучасних умов

Ще один серйозний виклик — це швидкість, з якою освітня політика сьогодні реагує та загалом здатна реагувати на виклики в освіті. Як помітили в Ре:Освіта, сучасна освітня політика багато в чому залишається орієнтованою на умови навчання, які Україна мала до великої війни.

"Методичні рекомендації, навчальні програми та підходи до оцінювання, на жаль, не сповна враховують нові виклики, з якими стикаються учні, вчителі та громади. Особливо це стосується регіонів на півдні та сході України, де ситуація кардинально відрізняється від центральних і західних областей. Універсальна політика часто неефективна для регіонів із різними контекстами", — каже Олена Заплотинська.

7. Недостатність ресурсів

В умовах війни бюджети переорієнтовані на оборону, що ускладнює фінансування освіти. Це впливає на зарплати педагогів, оснащення навчальних закладів та можливість реконструкції зруйнованих шкіл.

На думку Ганни Новосад, нестача ресурсів для підтримання тієї освітньої бази, яка є, і ресурсів для відновлення доступу до освіти в громадах — зокрема, облаштування безпечних укриттів і навчальних просторів — виклик, який буде супроводжувати українську освіту в середній та довгостроковій перспективі.

Втім, усі учасники розмови одностайні в одному: найбільшою втратою для української освіти стала втрата людей. Війна — це і загибель освітян та дітей, і виїзд значної кількості вчителів та учнів за кордон. Попри труднощі, чимало батьків і дітей зберігають зв'язок з Україною, вивчають українознавчий компонент за спеціальною програмою. Однак чи всі з них повернуться в Україну навіть після закінчення війни — ще під великим питанням.

"Для України найстрашніше втрачати цю частину покоління, яке не зможе чи не захоче сюди повертатися", — кажуть у savED.

Яке рішення?

"Особливість ситуації в Україні, порівняно з іншими країнами, що знаходяться у надзвичайних ситуаціях, полягає у тому, що в нас завжди був високий рівень базової шкільної освіти, розгалужена система освітніх закладів, широкий спектр видів позашкільної освіти, і, що дуже важливо, майже всі діти були зараховані до закладів шкільної освіти. Саме тому нашій країні важко взяти за зразок побудову освітніх програм в інших країнах, що мають воєнний стан. Адже ми повинні винайти нові алгоритми навчання, враховуючи високі освітні стандарти, до яких прагнемо", — говорить Анастасія Донська, "Навчай для України".

Міністерство освіти і науки протягом останніх двох років шукає інноваційні шляхи організації системи освіти, підтримки офлайн-навчання і реформ, які розпочалися до повномасштабного вторгнення. 

• Державна служба оцінювання якості освіти проводить тестування школярів і сертифікацію вчителів, а Український центр оцінювання якості освіти адаптує роботу в нових умовах та проводить дослідження PISA.
• Впроваджуються дистанційні програми, наприклад "Всеукраїнська школа онлайн", та посилюються платформи для онлайн-навчання (Дія.Освіта і Мрія). Паралельно реалізується політика повернення офлайн-навчання через відновлення шкіл, облаштування укриттів і закупівлю автобусів.
• Підтримка вчителів охоплює створення стабільного трудового резерву, що забезпечує збереження оплати праці. Особлива увага приділяється ментальному здоров'ю учнів і педагогів, підвищенню кваліфікації вчителів, але ці зусилля потребують масштабування та фінансування.
• МОН працює над покращенням підручників і методичних матеріалів, що суттєво поліпшило забезпечення школярів. Попри війну, продовжується реформа "Нова українська школа", а субвенції на її підтримку включені в бюджет на 2025 рік.
• На 2025 рік анонсовані надбавки до зарплат освітян, а також розробляються програми для повернення українців з-за кордону.

Водночас українські громадські та міжнародні організації створюють проєкти підтримки вчителів та дітей, організації цифрових освітніх центрів та облаштування укриттів, в яких можна проводити заняття.

Фонд savED допомагає повернути доступ до якісної освіти в громадах, що постраждали від війни. За два роки роботи організація підтримала понад 60 тисяч дітей у 70 громадах і створила освітні рішення, які поєднують інфраструктуру та сучасні навчальні програми. Фонд працює у Чернігівській, Київській, Миколаївській, Харківській, Дніпропетровській областях.

"Ми випрацювали поєднання інфраструктурних рішень і суто софтових освітніх проєктів. Це важливо для комплексного відновлення доступу до освіти: тобто не просто ремонти чи облаштування якихось фізичних локацій, а й забезпечення просторів освітніми програмами та активностями з тьюторами від savED, що роблять навчальний процес якіснішим", — розповідає співзасновниця Фонду Ганна Новосад.

Так працюють, приміром, освітні центри "Вулики", які стали місцем для навчання, спілкування та психологічної підтримки учнів і вчителів. Зараз працює 88 таких центрів, і у 2025 році планується відкриття ще 50. Окрім відновлення освіти, деякі "Вулики", як-от на Харківщині, стали осередками безпеки, де діти складають НМТ і святкують випускні. 42 % учнів і 26 % батьків зазначили, що "Вулик" закриває запити, які не покриває заклад освіти: доступ до спілкування наживо, доступ до ґаджетів та канцелярії, ігор, книжок, можливість брати участь у позашкільних заходах, психологічна підтримка.

Ще один важливий проєкт — тимчасові освітні простори (ТОПчики). Вони створюються для громад, де школи були зруйновані. У Богданівці на Київщині, що пережила окупацію, перший такий простір вже став місцем навчання для 250 учнів. У планах — побудова ще 20 просторів.

А програма UActive залучає підлітків до відновлення громад через проєктний менеджмент. Випускники створюють молодіжні простори, спортмайданчики, STEM-класи та інші ініціативи. За два роки програму завершили 500 учасників, а 10 команд отримали гранти на суму 50 000 доларів.

Окрім цього, savED проводить аналітичні дослідження та адвокацію освіти, працюючи над розв'язанням ключових викликів в українській системі освіти.

"Навчай для України" вже понад два роки допомагає подолати освітні втрати в умовах війни. Організація реалізує різноманітні онлайн- та офлайн-проєкти для школярів, надаючи академічну та соціально-емоційну підтримку. Просто зараз — допомагає школам Херсонської та Миколаївської областей розробити власні стратегії подолання освітніх втрат у межах проєкту за підтримки Save the Children та ЄС.

Однією з ключових ініціатив стала програма "Освітній Суп" (від "освітній супровід") — 45-хвилинні онлайн-заняття, що допомагають дітям покращити знання зі шкільних предметів і впоратися зі стресом. Результати програми вражають:

• 116 300 проведених онлайн-занять,
• 18 578 учнів,
• 600 тьюторів і 300 менторів.

Окрім онлайн-форматів, організація відкрила 14 catch-up центрів, де на базі шкіл чи Цифрових центрів освіти попередньо підготовлені ГО вчителі проводили додаткові заняття зі шкільних предметів у невеликих групах протягом кількох місяців.

"Бачимо також величезний попит і потребу дітей в освітній підтримці та соціалізації, потребу вчителів у роз'ясненні того, як працювати з різнорівневими дітьми, як працювати з дітьми, які не пам'ятають більшу частину тем або взагалі не мали занять протягом довгого періоду", — розповідає Анастасія Донська.

Рандомізоване-контрольоване дослідження (РКД), проведене "Навчай для України" у співпраці зі Світовим Банком у 2023-2024 роках, довело ефективність тьюторингових програм: учні отримали до 14 додаткових місяців навчання з математики та 11 — з української мови, а також знизили рівень стресу.

У 2024 році стартувала програма "СтудМентор", у межах якої молодь допомагає школярам із прифронтових територій подолати освітні втрати. Ця ініціатива, яку називають інтелектуальним волонтерством, не лише підтримує учнів, а й надає менторам унікальний досвід викладання.

Місія організації — масштабувати проєкти, які дійсно змінюють життя дітей, і створювати стандарти якісного навчання для України майбутнього.

За словами виконавчої директорки ГС "Ре:Освіта" Олени Заплотинської, робота організації  зараз зосереджена на трьох основних напрямах:

• Допомога громадам у створенні стратегій розвитку системи освіти на найближчі роки.

"Ми співпрацюємо з деокупованими громадами, допомагаємо їм налагодити освітній процес, розробити стратегії розвитку освіти, а також надаємо консультації щодо управління освітньою системою. Наприклад, наша робота з Великодимерською громадою в Київській області дала дуже позитивний результат, і цей досвід вже зацікавив інші громади. Це показує, що громади прагнуть розвитку та бачать перспективи у плануванні", — роз'яснює керівниця ГС.

• Підтримка вчителів. Тут "Ре:Освіта" організовує ретрити для педагогів з прифронтових регіонів. Ці комплексні заходи проводять у більш безпечних місцях, де освітяни можуть відновити свої сили, отримати консультації з психоемоційної стійкості та навчитися, як краще підтримувати учнів у складних умовах. Наприклад, останній ретрит охопив 45 педагогів з п'яти прифронтових громад. Вчителі діляться цим досвідом з колегами, тож ефект заходів ГС поширюється і на інші регіони.

• Подолання освітніх втрат серед дітей з прифронтових територій. Наразі  "Ре:Освіта" розробляє проєкт, у межах якого студенти провідних українських університетів проводитимуть додаткові заняття для школярів з української мови, математики та англійської.

"Цей підхід поєднує досвід двох поколінь: студенти з високими академічними досягненнями допомагають дітям надолужити знання, а діти отримують додаткову підтримку та мотивацію. Це не лише користь для учнів, а й цінний досвід для студентів, які таким чином роблять свій внесок у майбутнє країни", — зазначають у "Ре:Освіта".

"Кожен із проєктів «Смарт освіти» дитиноцентричний: нам важливий успіх кожної дитини, її особистий ріст, повернення цікавості та мотивації до навчання. Також ми хочемо допомогти вчителям знаходити нові формати, давати вже готові рішення, які будуть допомагати їм у роботі та полегшать підготовку до уроків в умовах постійних відключень світла, масованих обстрілів та тривог", — наголошує Лідія Солонуха, комунікаційна менеджерка ГО "Смарт освіта".

Наприклад, аудіоуроки "Вчися вухами" пропонує понад 600 20-хвилинних аудіоуроків з історії України, всесвітньої історії, української мови та літератури, громадянської освіти та навіть секс-освіти. Такі уроки допомагають вчителям урізноманітнити їхні заняття чи домашні завдання. Учням аудіоуроки допоможуть готуватися до поточних занять, наздогнати пропущену тему або взагалі підготуватися до НМТ.

У "Смарт освіті" суперсилою цих аудіоуроків називають їхню доступність за будь-яких обставин: їх можна завантажити та слухати без світла та звʼязку, в укритті, під час пробіжки чи прогулянки з собакою.

Ще один проєкт, яким у ГО пишаються — літній 5-тижневий курс "Тепер я знаю"для школярів 4-10 класів, щоб допомогти їм надолужити знання з української мови та математики. У 2024 навчання відбувалося онлайн за спеціально розробленими програмами за участю експертів та методистів УЦОЯО. Кожна дитина, яка виконала щонайменше половину курсу, отримує сертифікат і мотиваційний лист із відгуками про успіхи та рекомендаціями для подальшого розвитку.

Доступ до платформи з опрацьованими уроками у школярів та школярок залишається і після закінчення курсу.

"У середньому рівень знань дітей підвищився на 25-30%, якщо порівнювати кількість балів на вхідному та вихідному тестуваннях. Діти після завершення курсу користуються матеріалами платформи та згадують поради вчителів, а їхні батьки відзначають позитивний вплив на мотивацію до навчання", — додають у ГО.

"Про.Світ" уже понад 10 років працює на розвиток української освіти. В активі організації — понад 20 проєктів, мережа із 5000+ шкіл та спільнота випускників освітніх програм чисельністю понад 10 000 учасників.

З 2022 року стратегічними цілями "Про.Світ" є:

• підтримка професійного розвитку освітніх управлінців;
• розвиток психосоціальної підтримки у школі;
• підтримка сталого розвитку освіти в громадах.

За останні два роки ГО "Про.Світ" втілила низку масштабних проєктів, спрямованих на розвиток української освіти навіть у складних умовах війни.

Один із ключових проєктів — "Про.Спільноти: безпечне та сприятливе середовище для навчання дітей", що реалізувався за підтримки U-Lead with Europe (GIZ). Завдяки цьому проєкту 15 000 освітян по всій Україні отримали доступ до нових знань та інструментів, а 779 педагогів із 440 шкіл зі 113 громад успішно пройшли програму "Про.Безпеку". Ці зусилля зробили школи більш безпечними для 200 000 дітей. У межах проєкту команда створила навчально-методичний комплект "Про.Безпеку", який включає посібники та онлайн-курс, а ще онлайн-довідник для громад, що стали цінними ресурсами для освітян.

Не менш важливим став проєкт "Адаптація роботи психологічних служб шкіл до викликів війни", підтриманий Plan International Ukraine. У рамках цієї ініціативи провели дослідження стану психологічних служб у школах, що дозволило розробити рекомендації для МОН України у співпраці зі Службою освітнього омбудсмена. Понад 2000 освітян успішно завершили спеціальний онлайн-курс "Про.Фахівці", що допоміг їм краще розуміти та поєднувати свої ролі в умовах кризи.

Для підтримки шкіл у деокупованих громадах команда "Про.Світ" запустила проєкт "Про.Відновлення" за підтримки ІСАР Єднання. Було здійснено дослідження стану закладів освіти та їхніх потреб, розроблено освітню програму для громад, що прагнуть відновлювати свої школи, і створено методичні рекомендації, які допоможуть у довгостроковій перспективі.

А в рамках проєкту "Спільна мета: підтримка родин військовослужбовців" провели анкетування та інтерв'ю з родинами військових, що дозволило глибше зрозуміти їхні потреби. Завдяки спеціально розробленому онлайн-курсу 1188 освітян здобули навички, необхідні для підтримки дітей і родин військовослужбовців. Більше ніж 11 000 дітей взяли участь у заняттях, організованих на основі сценаріїв виховних заходів, розроблених "Про.Світ".

Ще більше корисних рішень!

"Рубрика" запитала у наших співрозмовниць, чого зараз не вистачає системі освіти, щоби відновлюватися?

На думку експерток, для якісного відновлення освітньої системи необхідно:

• глибше враховувати регіональні контексти, зокрема ситуацію на півдні та сході України;
• адаптувати навчальні програми до реалій дистанційного навчання та війни;
• активніше працювати з учнями, які мають значні навчальні прогалини, з використанням індивідуального підходу;
• продовжити облаштування укриттів та будівництво підземних шкіл для повернення дітей до офлайн-навчання;
• цифровізувати освіту — забезпечити учнів необхідною технікою та доступом до інтернету, щоб мінімізувати нерівність у доступі до навчання;
• забезпечити системну підтримку вчителів — як психологічну, так і підвищення їхньої мотивації через конкурентні зарплати та розвиток професійних програм;
• налагодити якісну комунікацію влади та громад з педагогами для уникнення непорозумінь, зменшити бюрократію, зокрема реально спростити документообіг для вчителів;
• налагоджувати співпрацю між державою, громадами та міжнародними організаціями.

Особлива потреба є в національній стратегії, яка об'єднала б усіх ключових гравців сфери освіти, легітимізувала і синхронізувала їхню роботу на місцях і дала стандарти та ключові напрямки роботи. Це стане переломним моментом в координації зусиль сектору.