Сексуальная жизнь и отношения на расстоянии: как сохранить искру, когда любимый/ая далеко

У чому проблема?

Війна впливає на кожен аспект нашого життя, і наші стосунки — не виняток. Якщо ваш партнер або партнерка на фронті, хтось із вас в евакуації за кордоном або в іншому регіоні в Україні — словом, якщо між вами — відстань, цей текст для вас. Для мільйонів українських пар, розділених війною.

Відеодзвінки, миттєві повідомлення, соцмережі дають змогу постійно залишатися на зв'язку, стираючи відстань і дозволяючи чути голос та бачити обличчя коханої людини в один клац. Однак чи здатні вони замінити тепло обіймів, випадкові дотики чи спільні моменти, з яких складається близькість і інтимність?

Яке рішення?

До Дня Святого Валентина "Рубрика" поговорила з експертками — військовою, сімейною, клінічною психологинею, сексологинею Тетяною Бадовою та психологинею, сексологинею Анною Курочкою. Разом ділимося практичними порадами про те, як знаходити нові способи бути разом, зберігати емоції та пристрасть.

Як це працює?

Попри актуальність проблеми, психологині зізнаються: у практиці психологів-сексологів не так часто зустрічаються прямі запити на підтримку сексуальної близькості на відстані. "Натомість люди частіше звертаються зі скаргами на віддаленість партнера, нерозуміння та емоційну ізоляцію", — говорить психологиня, сексологиня Тетяна Бадова.

Однак, звісно, ці речі тісно пов'язані.

Психологиня, сексологиня Анна Курочка наводить приклад (імена всіх людей в публікації змінено): Наталя з двома дітьми за кордоном, її чоловік Павло — на фронті. Інтимна частина стосунків для них зникла. Вона боїться говорити про свої потреби, бо "йому і так важко". Він боїться, що вона знайде когось іншого.

"На терапії ми говорили про важливість сексуального контакту навіть на відстані. Пара почала більше говорити про свої бажання, використовувати аудіоповідомлення, відеозв'язок для інтимних моментів, розглядати секс-іграшки як варіант", — розповідає Анна Курочка.

Ще один приклад: родина Ірини та Олексія. Чоловік воює, жінка з дітьми за кордоном. Вона втомлена побутовими проблемами, він — війною. Вона рідше пише, а він починає думати: "Мабуть, вона віддаляється, у неї нове життя".

"Але насправді вона боїться його турбувати своїми проблемами", — каже Анна Курочка. Разом із психологинею пара пропрацювала свої страхи й домовилися: вони чесно говоритимуть про свої переживання та почуття і створять щоденний "ритуал близькості" — 10 хвилин розмови щодня, навіть якщо це просто слова "Я втомилась, але хочу, щоб ти знав: я люблю тебе".

Як будувати довіру:

• Говоріть відкрито: "Я сумую", "Я хвилююся", "Я боюся".
• Якщо щось турбує — запитайте напряму, не придумуйте сценарії.
• Діліться подіями свого дня — це не про контроль, а про підтримку.

Сексуальна та емоційна близькість на відстані залежать від кількох ключових факторів:

• Обидва партнери мають усвідомлювати важливість підтримки зв'язку й мати бажання працювати над цим.
• Виділення часу на спілкування, навіть якщо графік напружений.
• Відвертість у розмовах про власні потреби, бажання та фантазії.
• Вміння комунікувати про інтимні теми, адже на відстані немає фізичного контакту, і залишається лише словесне вираження почуттів та бажань.

Як підтримувати емоційну близькість:

• Діліться навіть дрібницями — це дає відчуття присутності одне в одного в житті.
• Говоріть про майбутнє, навіть якщо воно здається невизначеним.
• Якщо партнер мовчить — запитайте: "Що можу зробити, щоб тобі було легше говорити?"

Фахівчині наголошують: питання сексу в парі, якщо партнери опиняються далеко один від одного варто обговорювати заздалегідь.  

Кожна пара унікальна й універсального алгоритму, який підходив би всім, не існує. Важливо не слідувати жорстким правилам, а шукати формат спілкування, який буде комфортним саме для вас.

Якщо у пари вже були сформовані певні інтимні ритуали — секстинг, флірт у повідомленнях, відверті розмови про бажання — то варто просто продовжувати їх. Це допомагає зберегти близькість і створює відчуття взаємної залученості. Корисно додати легкість, гумор, а також домовитися про час або дні, коли ви приділятимете увагу такій "грі на відстані".

Якщо ж раніше таких ритуалів не було, тоді варто відверто поговорити про свої потреби та очікування.

Важливо, щоб кожен партнер зміг чесно відповісти на запитання:

• Чого мені не вистачає, коли тебе немає поруч?
• Що для мене важливо у нашій інтимній взаємодії, навіть на відстані?
• Які способи підтримки сексуальної близькості могли б бути комфортними для нас обох?

Головне — говорити про це без примусу, з довірою, розумінням і повагою до відчуттів одне одного.

"Наприклад, у моїх власних стосунках з чоловіком (він військовий) ми намагаємося щовечора знаходити час на розмову, а протягом дня обмінюємося жартами, мемами чи повідомленнями з фліртом. Це своєрідний «емоційний підігрів», який допомагає зберігати зв'язок і формує особливий інтимний простір між нами, де є легкість, довіра та грайливість", — оповідає Тетяна Бадова.

Психологиня звертає увагу: підтримка такого зв'язку часто більше залежить від того партнера, який знаходиться в тилу. Частіше це жінки. Через спілкування вони "витягують" партнерів з важких реалій війни чи стресу, допомагаючи перемикнутися, відчути себе не лише військовим чи професіоналом, а й просто людиною, люблячим партнером.

Які ритуали можна запровадити для підтримки зв'язку:

• Домовитися про певний час для дзвінків або повідомлень.
• Надсилати один одному меми, жартівливі повідомлення — це створює спільний "інформаційний простір".
• Використовувати "кодові слова" або особливі вирази, які зрозумілі тільки вам двом.
• Ведіть спільний щоденник або листування — наприклад, записуйте у спільний файл чи нотатку свої думки, створюючи таким чином своєрідний діалог.
• Не втратити "вогник" у стосунках допоможе легкість і грайливість. Не сприймайте близькість як обов'язок, це має бути приємний момент спілкування.

"Це надзвичайно важливе завдання — створити «бульбашку», у якій ви разом можете зануритися у свій світ близькості й нехай весь світ зачекає", — додає Тетяна Бадова.

"Людина не є носієм лише однієї ролі — військового чи партнера в очікуванні. Кожен з нас водночас є партнером, другом, батьком або матір'ю, професіоналом у своїй сфері, але також і коханцем. І для психологічного здоров'я важливо не застрягати лише в одній ролі, а розвиватися в усіх аспектах життя", — продовжує Тетяна Бадова.

Як не забувати про роль коханого/ної? Зберегти саме інтимний зв'язок на відстані?

На щастя, людина має безліч "інструментів" для збереження сексуальності:

• Тіло — воно реагує на дотики, пестощі, відчуття.
• Фантазія — вона здатна збуджувати навіть без фізичного контакту.
• Голос — тембр, інтонація, шепіт можуть бути не менш збуджувальними, ніж дотики.
• Пам'ять — теплі спогади про близькість можуть викликати сильні емоційні переживання.
• Інтимність — це не тільки секс, а й емоційний зв'язок, почуття, увага та грайливість.

Технології та прийоми, які можуть допомогти зберегти інтимний зв'язок на відстані:

1. Відеодзвінки — навіть коротке спілкування візуально може створювати відчуття присутності.
2. Голосові повідомлення — тихий, повільний, ніжний голос із розповіддю про бажання або теплими словами підтримки може стати важливим "якорем" близькості.
3. Секстинг — повідомлення з еротичними підтекстами, описами фантазій, легким фліртом.
4. Смарт секс-іграшки — пристрої, що працюють через додатки та можуть керуватися партнером на відстані (наприклад, We-Vibe, Lovense).
5. Фотографії з натяками — сексологині радять використовувати не лише відверті знімки, але і гру уяви: ніжка в панчохах, оголена ключиця, спущена бретелька — це збуджує не менше, ніж повна відвертість.
6. Відверті розмови про бажання.
7. Дослідження нових способів близькості: спільна мастурбація, інтимні іграшки, ритуали ніжності.

❗Важливо: Будьте обережні з відвертим контентом, адже телефони можуть бути втрачені або зламані. Інколи натяк працює ефективніше за відвертість.

Часто чоловіки на фронті відгороджуються не тому, що їм байдуже, а тому, що не хочуть навантажувати жінку болем. А жінки сприймають це як холодність і дистанцію. Потрібно враховувати також і те, що на передовій можливості для інтимного спілкування суттєво обмежені — немає приватності, часу, іноді навіть бажання, оскільки тіло перебуває в стані постійної мобілізації. Репродуктивна функція часто "вимикається" як механізм виживання. Але коли з'являється хоч мінімальна безпека — потяг повертається. 

 Тут важливо:

• Створити можливості для усамітнення. Клієнти Тетяни Бадової кажуть, що завжди можна знайти місце — в лісі, посадці, навіть в окопі, щоб послухати голосове повідомлення або переписатися з коханою людиною.
• Не сприймати періоди зниженого потягу як проблему. Це природний механізм, який зникає при поверненні в спокійніші умови.
• Дозволяти собі насолоду. Якщо немає можливості для інтимного контакту — допоможуть еротичні фантазії, приємні спогади про близькість із партнером, тактильні практики, йога, масаж — все, що допомагає розслабитися та отримати приємні відчуття.
• Самозадоволення — це нормально. Воно допомагає знизити рівень стресу, покращує сон, підтримує нормальний гормональний баланс. І його не варто знецінювати — це частина здорової сексуальності.

А це точно спрацює?

Відстань — це виклик, але не вирок. Якщо пара зберігає зв'язок і спільний емоційний простір — стосунки можуть стати ще міцнішими.

І тут ми знову повертаємося до питання довіри, адже на відстані тривога і ревнощі загострюються. Анна Курочка наводить ще один кейс зі своєї практики: Володимир на фронті, його дружина Олена — в Україні. Вона пішла на курси, почала більше спілкуватися з іншими людьми. Чоловік у відповідь: "Ти мене замінюєш?"

Під час терапії з'ясувалося: він не злився, а боявся, що дружина адаптується до життя без нього. А вона почувалася винною за те, що хоче жити. Пропрацювавши ці почуття, вони змогли підтримувати одне одного, а не зачинятися у своїх підозрах.

Як впоратися з почуттями:

• Не звинувачуйте, а запитуйте. Замість "Тобі байдуже до мене?" краще сказати: "Я відчуваю, що ти віддаляєшся. Що з тобою?"
• Прояснюйте свої страхи. Наприклад, якщо партнер став менш доступним, скажіть: "Мені важливо розуміти, що відбувається, бо я починаю хвилюватися".
• Говоріть про себе. Замість "Ти мені зраджуєш!" — "Я боюся, що ми віддаляємося, і мені хочеться більше контакту".
• Шукайте рішення разом. Якщо один із вас відчуває ревнощі чи страх, замість конфлікту запитайте: "Що ми можемо зробити, щоб нам обом було спокійніше?".

Відсутність тактильного контакту — обіймів, поцілунків, дотиків — може викликати сильні емоції: самотність, сум, роздратування або навіть злість. У психології це називається фрустрацією — станом, коли бажання або потреби не можуть бути задоволені через зовнішні обставини. Коли партнери перебувають у довготривалій розлуці, вони можуть несвідомо накопичувати негативні почуття та зриватися одне на одного.

"Ми не можемо заявити свої претензії війні, але можемо зробити це партнеру, що іноді призводить до конфліктів або навіть розриву стосунків. Тому важливо навчитися розпізнавати свої емоції та правильно з ними працювати", — додає Тетяна Бадова.

Тетяна Бадова розповідає про особистий досвід:

"Коли мій чоловік був в АТО, я припустилася багатьох помилок. Я вирішила, що не варто його відривати від служби своїми питаннями про побут, труднощі, виховання дитини. Я не мала часу на відверті розмови, вважала, що повинна бути сильною, впоратися з усім самостійно і не залучати чоловіка до свого життя на «мирній території». На той момент я виховувала дитину з РАС, самостійно вела бізнес, здобувала другу вищу освіту й вважала себе «розумничкою». Але в результаті ми поступово віддалилися один від одного".

Психологиня ділиться: коли чоловік повертався, знаходити спільні теми було складно, а тіло "відвикало" від його присутності — парі доводилося витрачати багато часу, щоб знову синхронізуватися. А потім знову приходив час ротації.

До повномасштабної війни Тетяна вже мала досвід і підготувалася інакше:

• "Я залучаю чоловіка навіть на відстані до прийняття рішень у побутових питаннях та вихованні дитини, ділюся його успіхами й проблемами. Це допомагає йому відчувати, що він все ще частина сім'ї, а не спостерігач збоку.
• Ми обговорюємо спільний бюджет, плануємо відпустку, думаємо про майбутнє після війни. Це створює відчуття перспективи та спільного шляху.
• Ми обмінюємося жартами, смішними відео та мемами — це підтримує легкість у спілкуванні.
• Щовечора ми говоримо телефоном, і я вводжу його в курс справ: розповідаю новини, що відбувається у суспільстві, політиці. Це утримує його у спільному полі, допомагає залишатися частиною цивільного життя.

Завдяки цьому, коли у нас є короткі зустрічі, нам не потрібно витрачати час на повторну «синхронізацію» — ми вже залучені одне в одного".

Якщо вам вдасться створити "інтимну бульбашку" між вами двома, у якій буде місце довірі, легкості та спільним переживанням — тоді навіть думки про ревнощі, зради чи недовіру просто не виникатимуть. Головне — не допускати віддалення. Війна змінює людину, але ви можете допомогти партнеру залишатися частиною вашого життя, а не стороннім спостерігачем.

Ще більше корисних рішень!

Дружини військових часто розповідають психологам, що після від'їзду чоловіка вони кілька днів плачуть і не можуть повернутися до нормального життя. У психології це може свідчити про травму покинутості, яка бере початок у дитинстві. У такому випадку кожна нова розлука стає ретравматизацією — людина ніби знову переживає момент, коли її залишили. Чоловік у таких випадках відчуває провину, бо розуміє, що його від'їзд приносить партнерці страждання. Це може стати великою проблемою у стосунках, тому важливо вчасно звертатися за психологічною підтримкою.

Пам'ятайте: ваші реакції на ненормальні обставини — це нормальна реакція психіки на ненормальні події. Не бійтеся користуватися підтримкою, просити допомогу і застосовувати всі можливі психологічні інструменти, щоб зберегти себе та стосунки у цей складний період.

Якщо здається, що між вами з'явилася прірва, якщо конфлікти стали постійними, якщо ви не можете відновити довіру і близькість — це не означає, що стосунки приречені. Це означає, що вам потрібна підтримка.

Сьогодні є безліч можливостей отримати безплатну або доступну психологічну допомогу — працюють  хаби, групи підтримки, благодійні фонди, які допомагають як цивільним партнерам, так і військовим. Не варто залишатися наодинці з цими переживаннями, просити підтримку — нормально!

Існує багато якісних матеріалів, які допомагають розібратися у переживаннях під час розлуки та повернення:

📌Про повернення до сексуального життя після війни — посібник "Любись";

📌 Як пережити розлуку та її наслідки:

• "Як ти, брате?", "Як ти, сестро?", "Як ти, коханий?". Посібники про те, як зберігати стосунки, відновлювати контакт та надавати підтримку одне одному під час війни можна завантажити тут;
• "Психологічна стійкість воїна";
• "Путівник у сфері ментального здоров'я військовослужбовців";
• Посібник самодопомоги від KOLPING Україна.

Ці посібники допоможуть розібратися, що є нормальними реакціями в умовах війни, як підтримувати себе та партнера, як подолати труднощі розлуки та адаптації після повернення.