Спасти бизнес и прокачать город: как в Ивано-Франковске предпринимателям помогают с релокейтом

Тепер же проєкт охоплює фахові консультації для підприємців, допомогу з пошуками приміщень, бізнесові події й ефективний нетворкінг. А за цим усім стоять історії людей, які через війну мусили починати нове життя, борючись за попередні здобутки.

"Коли вже змістились вікна, це було останньою точкою"

Івано-Франківськ. За громіздкими бетонними літерами "Завод Промприлад" ховається сучасний простір з офісами, кав'ярнями й майстернями. І саме тут почалась історія координаційного центру реагування на кризи під час війни Save Business Now — частини проєкту "Нова економіка Івано-Франківська", який підтримує нові кластери інноваційної економічної діяльності у місті. На даху колишнього заводу стоять столики, лежать акуратно складені пледи й вмикається диктофон — тут ми говоримо з Русланою Паробецькою, координаторкою центру підтримки бізнесу в "Промприлад.Реновація".

"З перших днів війни, коли стало зрозуміло, що людям потрібна допомога, виник фонд Save Ukraine Now. І коли після цього в наших  керівників проєкту «Промприлад» почали розриватися телефони від дзвінків підприємців щодо допомоги з релокації, ми зрозуміли, що бізнесу теж потрібна допомога. І так виникла ця ініціатива як відповідь на виклики війни.

Спершу все було абсолютно рандомно. Виникла ідея створити чат, де люди могли б між собою знайомитись — як релокований бізнес, так і місцевий. А вже після цього утворювалися нові типи підтримки", — розповідає Руслана.

Зараз проєкт пропонує бізнесу, який хоче релокуватися з небезпечних територій, заповнити заявку на сайті й вказати свої потреби. Тоді Save Business Now починають допомогу з пошуком приміщення, шукають людей, готових надати експертні консультації, і створюють ефективний нетворкінг. Останнє, судячи з усього, грає особливо важливу роль.

Юлія Чекалова — харків'янка, їй 33 роки, а її стоматологічній клініці — трохи більше п'яти. Крім цього, вона засновниця чи не єдиного українського бренду зубної пасти, чия продукція стоїть на поличках супермаркетів. А від квітня 2022-го жінка стала вимушеною переселенкою.

"Я не вірила, що буде повномасштабна війна і майже не вникала в політику. До цього. Зараз мені, звісно, вже стало цікавіше. За день до вторгнення я віддала дитину колишньому чоловікові. А 24-го прокинулася вдома й була в шоці. Думала, чи забирати дитину зараз і чи безпечно це.

З командою ми вирішили вийти на роботу 24-го лютого. Але ми пропрацювали не весь день, бо це було дуже страшно. Серед пацієнтів були діти і якийсь гострий біль. На другий день ми вийшли на кілька годин. Це зараз лікарі звикли (і дуже погано, що вони звикли). А тоді було важко", — говорить Юлія.

У Харкові жінка лишалася до 12-го березня. Волонтерила, розвозячи ліки літнім людям і координувала роботу клініки. Проте для себе вирішила, що далі так тривати не може.

"Потім був такий момент… у мене 20-ий поверх і там недалеко телевежа. Прилетів російський літак і тричі не зміг у неї влучити. Коли вже змістились вікна у квартирі, це було останньою точкою. Бути в підвалі я теж не могла, бо будинок знаходився біля лісу. В будь-який момент могла зайти рота і підвал на цьому етапі — точно гірше", — розповідає вона. 

Тож Юлія виїхала з Харкова й у квітні перебралася до Франківська. Зрозуміла, що війна надовго і є сенс перевезти бізнес сюди. Харківську лікарню підприємиця вирішила не закривати, але швидко знайшла приміщення під клініку в новому місті, демонтувала й перевезла частину обладнання. Тоді взялася за пошуки приміщення для виробництва зубної пасти. Знайомий запросив її в групу Save Business Now у соцмережах. 

"Хто є в місті"

Представниця ініціативи, Руслана, говорить, що саме виробничий бізнес потерпає від війни найбільше. Виробництво зубної пасти MFT, яке разом зі стоматологією "119" належить Юлії Чекаловій, теж підпадає під цю категорію.

"Найбільше страждають виробничі компанії, бо їм досить важко перевезти своє обладнання. Важко й усім тим, хто не був орієнтований на експорт. Тому багато подій і консультацій ми зараз присвячуємо тому, як вийти на західні ринки. 

Ще одна небанальна річ — це нетворкінг, спільнота людей, які займаються тим самим, які стикаються з тими самими проблемами. Зараз у нашому чаті — близько 500 учасників. Вони часто знайомляться між собою, там народжуються якісь нові партнерства і нові формати співпраці. Цей чат, здавалося б, спершу був створений, щоб люди просто знайомилися і розуміли, хто є в місті. Але зараз він дуже багато потреб закриває навіть без нашої участі. Бо люди просто між собою спілкуються", — пояснює дівчина.

Такий аспект соціалізації дійсно важливий, адже покинути своє попереднє життя й починати з нуля в новому місті важко в будь-якому випадку. Й особливо у випадку війни. Про такий самий досвід каже Юлія Чекалова:

"Я зробила вибір залишитись у Франківську через людей. Мене зустріли тут мої студенти, які були на моїх виступах у Києві, і вони надали мені на місяць безкоштовне житло. 

Справа була не в грошах, а в цьому ставленні. Вони влаштували мені купу знайомств, які нагадали мені хоч трошки про мій минулий графік життя. Це мене якось повернуло до режиму. І вони навіть приносили мені ковдру, пляшку вина, давали чиїсь контакти й так далі. 

Потім, з часом, мене запросили до цієї групи Save Business. У людей бізнесу цих груп дуже багато. Але саме з цією мені дуже пощастило — ми почали зустрічатися з іншими підприємцями й бізнесменами. Я познайомилась з Аліною Токмиленко. Вона дала мені багато емоційного. Бо це молода дівчина, якій десь 34 роки й вона мені показала, що я зробила не так і багато за свої 33. У мені знову прокинувся спортивний дух. Вона мене багато з ким познайомила, допомогла податися на перший грант. Я його провалила успішно, бо це було моє вперше. Але все одно мені було дуже приємно, бо їй взагалі це не треба, але вона це зробила.

Потім Save Business влаштовували ще багато бізнесових подій. Таких, які дуже звичні для мого Харкова. Це мені дуже допомогло", — ділиться Юлія.

Один з типів таких подій, про які каже стоматологиня, — експертні консультації. У Save Business Now це називають чимось на кшталт швидкої допомоги, але для бізнесу. 

"Як це відбувається: ми створюємо реєстраційну форму для бізнесу як локального, так і релокованого, які мають певні запити. І відповідно до цих запитів ми підбираємо консультантів. Це експерти з різних напрямків: маркетинг, рекрутинг, юриспруденція і так далі.  

На кожен такий запит є людина, і це близько 10 консультантів. Консультація триває 40 хвилин і це такого роду швидка допомога, тільки для бізнесу, де вони можуть швидко розповісти про свій запит, отримати необхідні знання й вийти з якимось подальшим розумінням того, що їм робити далі", — пояснює Руслана.

Крім цього, раз на тиждень у межах проєкту влаштовують ще одну бізнесову подію. Це можуть бути лекції, семінари чи тренінги з менеджменту, бухгалтерського обліку, комунікаційних стратегій та інших тем. Однією з найбільших таких подій став Brave Summit, у межах якого вдалося зібрати 40 спікерів та більше 220 учасників. 

Руслана жартує — іноді робота ініціативи полягає в тому, аби пояснити нетутешнім підприємцям, чому в Івано-Франківську так багато свят і вихідних. 

"Трохи раніше основним запитом була релокація й допомога з пошуком приміщення. А зараз це консультації. Дуже часто людям, які приїжджають, важливо розуміти, про що місто. Тому що людині, яка жила в Харкові й вела свій бізнес там, незвично, що в нас так багато свят на Галичині, що в нас трошки інший темп роботи, інший вайб. І, напевно, найактуальніший запит — це нетворкінг.

До нас переїхало дуже багато крутих і дуже різних людей. Наприклад, український преміальний бренд еротичних аксесуарів і повсякденного одягу зі шкіри та латексу «Anoeses», їхній корсет ще носила Мадонна. Буквально вчора вони вже від нас виїхали й повернулися назад у Київ. Так само міжнародна компанія «AltexSoft», «Телебачення Торонто», «MFT» та багато інших. Хтось із них вивозив своє обладнання під обстрілами, а хтось його взагалі втратив", — каже дівчина.

"У мене буде краще, бо я дуже хочу"

Лише станом на травень Івано-Франківщина прийняла понад 140 тисяч вимушених переселенців. За час повномасштабної війни Save Business Now допомогли з релокацією 53 підприємствам, а кількість бізнесу, залученого до подій, порахувати важко. 

Крім відносної безпеки, Івано-Франківськ дає новоприбулому бізнесу ще й високий рівень конкуренції. Юлія Чекалова каже, її клініка — це 16-та стоматологія в будівлі, проте жінку це не лякає. 

"У Харкові багато хто з моїх колег закрився через обстріли й руйнування. Наша клініка продовжує там роботу, у нас прийом розписаний до кінця місяця. Я дуже це не люблю, я завжди намагаюся залишати вікна, бо стоматологія — це може бути про гострий біль. Але там працюють навіть потужніше, ніж тут, в Івано-Франківську.

Багатьом харків'янам нікуди їхати, ні на що. І хоч хтось має допомагати. Зуби болять і у війну, і в мир. Тому мій колектив сам вирішив працювати. Я з моменту свого виїзду жодного разу не була в Харкові. Як тільки я виїжджала, щось ставалося, і я поверталась назад. Тому це їхня ініціатива. Головне, що я намагалася зробити за п'ять років роботи — щоб їм хотілося ходити на цю роботу. І так зараз сталося. Вони один одному носять борщі й піцу і нормально існують. Харків стоїть і ми стоїмо", — говорить Юлія.

До ескалації її харківська команда складалася з 30 людей, з яких тільки двоє виїхали з України. Частина лишилася в Харкові, а частина поїхала за Юлією відкривати клініку у Франківську. Що стосується виробництва зубної пасти, на момент нашої розмови частина обладнання ще лишалась в Харкові, але підприємство поступово переносилося в Івано-Франківськ.

"Воно переїхало наполовину. Частина не влізла. І ту частину, яка залишилась у Харкові, трошки хтось розібрав на деталі і здав на метал. Я банально не встигла поставити камери спостереження. Але ми вже відновили багато процесів. 

І в мене була мрія. У грудні 21-го року я купила будинок з ділянкою в Харкові. У дуже гарному місці, щоб зробити там ремонт і водити туди екскурсії. Як виробник єдиного українського бренду, який вийшов на полиці супермаркетів і ще й лікар, я цим пишаюсь. Я до цього важко й довго йшла. І я хотіла, щоб туди приїжджала вся країна, бо такого більше немає. І навіть якщо буде, у мене буде краще, бо я дуже хочу. 

А тепер така ситуація. Але нічого, я взяла в оренду тут, в Івано-Франківську, приміщення з гарними панорамними вікнами. Воно менше, ніж у Харкові. Зараз я там роблю ремонт і будуть екскурсії, але маленькі. Робота мусить продовжуватися".

Тим часом Руслана підсумовує — Франківщина підставляє своє плече як відносно безпечний регіон. І буде робити це далі, адже стабільність країни залежить від стабільності кожної окремої людини й кожного окремого бізнесу.