День в Сумской области: как саперы очищают соседние с россией территории

6:45 ранку. Метро Лісова, журналісти збираються біля автобусу, який шість годин везтиме нас майже до кордону з росією, у Сумську область. Дізнаємось, що через помічені над одним із місць нашого призначення російські безпілотники маршрут із міркувань безпеки змінено. Але, на жаль, територій, які наразі потребують розмінування, на Сумщині вистачає. Зміна маршрута — лише черговий доказ тому.

Сумщина потерпає від обстрілів з боку росії щодня. Телеграм-канал Дмитра Живицького, голови Сумської ОДА, нагадує стрічку новин ДСНС. 

"20 червня. Сьогодні близько пів на шосту ранку росіяни зі своєї території обстріляли Середино-Будську громаду. Артилерійський вогонь, 30 приходів. Жертв та руйнувань немає".

"21 червня. Ніч в області минула відносно тихо — обстрілів не було.
Але вчора ввечері, коли в Охтирському районі автівка поліцейських підірвалася на міні під час патрулювання території, двоє співробітників були поранені.
Коли ж на місці події працювали вибухотехніки та слідчі, пролунав другий вибух. Унаслідок цього поранені ще п'ятеро.
Одна людина загинула на місці".

"21 червня. Ворог продовжує гатити по Краснопільській громаді.
Сьогодні вдень було 4 обстріли з мінометів та інших видів зброї.
Усього 42 прильоти по території громади. росіяни били в тому числі й по населеним пунктам. Пошкоджені будинки, господарські споруди, школа та сільська рада. Затишний парк у одному з населених пунктів громади знищений ворожими снарядами. На щастя та на диво ніхто з людей під час обстрілів не постраждав.Але ще сьогодні була атака з дронів-камікадзе на території громади. Четверо людей поранені, з них двоє в тяжкому стані в лікарні. Також пошкоджена автівка".

І так щодня. Такими стали будні Сумської області, якій не пощастило межувати з країною-агресоркою.

Їдемо повз зруйновані села. За вікном — контраст, до якого неможливо звикнути: руйнування, завдані області росіянами, та буяння української природи. 

Село Боромля

Полуниці і розбір завалів 

Село майже місяць було окуповане. Зупиняємось у центрі, тут невеликий базар, де місцеві мешканці, переважно бабусі, продають полуницю, домашні яйця та мед.

На мигах із бабусями, Ніною та Ірою, спілкується ісландський фотограф Оскар.

Їм важко порозумітися, хоча він уже декілька місяців живе в Україні, одружений на дівчині з Одеси, бабусю якої називає "бабуля". Каже, що українська мова тепліша за російську. Жінки жаліються, що купують у них не дуже багато. Хати в них, на щастя, майже цілі. Лише вибиті вікна.

Майже всі будинки навколо зруйновані. Кафе та магазини побиті — не працюють.

А в  центрі села є декілька огороджених ям від вибухів авіабомб. 

Ще однією бомбою о шостій ранку з літака поцілили в дитячий садок. Біля одного зі зруйнованих будинків, приміщення газового господарства, — багато людей, розбирають завали, обережно складають вцілілу цеглу до купи та шукають те, що ще можна використати для будівництва.

Тут працюють волонтери із Сум та всієї області. За словами речника головного управління ДСНС у Сумській області Олега Стрілки, це вже одинадцятий виїзд по області із міста Суми. Тростянець, Лебедин, Охтирка, Боромля — як тільки в телеграм-каналі "Добробатсуми" з'являється повідомлення про виїзд, одразу з'являється величезна черга охочих допомогти. Через складнощі з пальним, важко довезти всіх охочих — їх значно більше, ніж можливостей долучити людей до справи. З усіма добровольцями проводять інструктаж, бо навіть у перевірених місцях часом можна знайти снаряд чи гранату. За ними наглядають рятувальники. Коли волонтер знаходить вибухонебезпечний предмет, він має одразу підняти руку, далі співробітники піротехнічної служби вилучають такі предмети. Але на найбільш складних та небезпечних об'єктах працюють лише співробітники ДСНС.

Село Станове

Риболовля і снаряди

У місцевому озері люди знайшли російський танк — його підбили під час відступу росіян. Танк витягнули та забрали ЗСУ, а от частина боєкомплекту, яка не вибухнула, була розкидана по всій акваторії озера. Тож зараз тут водолази-сапери проводять дослідження дна. Умови роботи важкі — вода дуже каламутна, дно мулисте. Доводиться дуже повільно, майже на дотик, за допомогою металошукачів ретельно досліджувати дно. Бачимо, як із води витягають чотири танкові снаряди.

Неподалік повз нас проходять діти — повертаються з риболовлі.

Кажуть, що їм цікаво рибалити, що вони не бояться снарядів. Але, за словами саперів, небезпеку людині може нести будь-який боєприпас, не варто розділяти їх на типи і сподіватися, що снаряд від танку не завдасть шкоди. Рибалити або купатися у ще не очищених водоймах сапери категорично не рекомендують. Втім, після обслідування водойм, риболовля може стати безпечнішою.

Місто Тростянець

Собака-сапер Тай

На околиці міста розташувалася територія колишнього цегельного заводу. Там під час окупації базувалися росіяни. Тростянець і Охтирку звідси видно, як на долоні. Уся територія та лісопосадки навкруги були заміновані, всюди стояли розтяжки, якими росіяни намагалися убезпечили свою присутність під час окупації. Після відходу вони замінували майже всю територію заводу.

Позаяк первинний огляд території може не дати повного результату, на допомогу саперам приходять собаки. Знайомимось з інструктором-кінологом Максимом Патьохою та його помічником Таєм. 

"Міна може лежати під мішком, під шифером, будь-чим — собака завдяки гарному нюху може відчути вибухівку. Ми ставимо маркер та йдемо далі працювати. Кожне місце має позначити дві собаки".

Максим та Тай — з міста Ромни, з міжрегіонального центру швидкого реагування. Чоловік працює там уже 16 років. Його помічнику Таю всього три роки, готували собаку робітники самі. А працює пес не лише з Максимом, а й з другим напарником — по черзі. 

"Собаку починаємо готувати з трьох місяців і вона все життя тренується, — пояснює Максим. — Малінуа (порода Тая, — ред.)  працює дуже гарно, як і німецька вівчарка, але за своїм темпераментом більш витривала, може довше працювати. Таю подобається така «робота», це як гра в піжмурки: хтось десь сховав, а йому треба знайти. Тобто, собака шукає не тому, що я хочу, а тому, що йому це подобається. Коли знаходить щось — або сідає, або стоїть, або ж лягає, завмирає та дивиться тільки в те місце, звідки відчула запах".

Ми спостерігаємо за тим, як працюють Максим і Тай.  Собака справді дуже жваво, з цікавістю обнюхує будівлю. І майже одразу завмирає.

Поки Тай із Максимом рушають далі, на тому місці, де Тай лише хвилину тому завмер, інший сапер дістає з-під завалу гранату. Спостерігаємо, як сапери виносять із будинку протитанкові міни, гранатомети та складають їх у спеціально відведеному місці. Зовсім скоро їх відвезуть у поле на місце підриву.

Заходимо всередину приміщення. Максим зітхає: 

"Якби можна було сказати по-народном… Там не то що безлад, там усе. Де їли, там… усе й робили. Це не орки, не знаю, яке слово підібрати". 

Справді, всередині панує страшенний безлад, усе розкидане, на стінах видніють якісь майже "наскельні" малюнки.

Вибиті всі двері. На підлозі багато порожніх упаковок з-під цукерок місцевої кондитерської фабрики — під час окупації загарбники пограбували всі магазини в місті. 

Село Боголюбове

Час нашої останньої зупинки. Здалеку спостерігаємо за підривом знайдених сьогодні боєприпасів. 

Місцевість тут історична. Поруч розташувалося село Боголюбове, недалеко від якого в серпні 1399 року відбулася історична битва на річці Ворскла між Золотою Ордою і Великим князівством Литовським. Ця битва увійшла в історію як одна з наймасовіших і найкривавіших битв епохи Середньовіччя. 

Тепер тут тривають зовсім інші битви. Битви з наслідками окупації російськими військами. Битви з варварством у чистому вигляді. 

Фото автора