Что изменится после саммита Трампа и Ким Чен Ына? Разбираем технические аспекты

Майже тиждень тому, 12 червня, у Сингапурі відбулася історична зустріч між Дональдом Трампом та Кім Чен Ином, де два лідери підписали дуже розмите комюніке, у якому зобов'язалися "працювати у напрямку" ядерного роззброєння Корейського півострова. Це навіть не обіцянка, а домовленість про наміри, яка не має сили зобов'язання.

Не дивно, що суперечки щодо значення здибанки та подальшої долі двох країн не стихають і сьогодні, як і те, хто ж кого насправді переграв і хто більше виграв від цього саміту.  Спойлер: Китай та КНДР. Головним же "лузером" стала, окрім зовнішньої політики США у цьому регіоні, Південна Корея. Трамп пожертвував великими навчаннями зі своїм союзником… ні за що. Просто тому що його так попросив Кім Чен Ин. Сеул, звичайно що, не був попереджений заздалегідь.

Не секрет, що саміт залишив по собі доволі багато питань, набагато більше ніж відповідей на них. Те, що Трамп "продає" вдома як перемогу перед осінніми виборами, не є правдою. Швидка відмова КНДР від ядерної зброї (ідеально — у першу каденцію Трампа) неможлива. Бо вони поки що зовсім не збираються це робити. Світова аналітична спільнота наразі боїться того, що може статися опісля того, як Трамп зрозуміє: КНДР не віддасть йому ключі від своєї ядерної зброї.  Є деякі індикатори всередині "Герметичного Королівства", які дають змогу припустити, що основа програми буде збережена з невеликими поступками у сторону США.

Нижче я спробую лаконічно і по сути розкласти по поличкам технічні аспекти саміту, досі доволі різні для обох держав. На жаль, наразі практично немає руху на зближення позицій США та КНДР у царині ядерного роззброєння.

Що таке денуклеаризація Корейського півострова, і скільки це займе часу?

Слід почати з того, що ця фраза — бачення процесу з точки зору КНДР.  Їх велика перемога на саміті — включення цієї фрази у фінальне комюніке, яке підписали Трамп та Кім. Спочатку США наполягали на більш складному концепті "повного, перевіреного та незворотнього" роззброєння, але американці самі у ньому постійно плутались і у результаті програли цей раунд. Концепція Пхеньяну включає у себе весь півострів, а також зачіпає сусідню Японію. Фактично, вона вимагає від Америки зняти "ядерну парасолю" з Країни, де Сонце Сходить та Південної Кореї у обмін на згортання своєї ядерної програми.

У Сеулу з 1991 року немає ядерної зброї. Літаки, які літали над Кореями не могли нести подібні снаряди. Утім, це не заважає КНДР твердо вірити, що Південь десь має секретний ядерний арсенал. Більш глобально, роззброєння КНДР, якщо вірити їх офіційній позиції, прив'язано до глобальної відмови. І це дуже зручно, бо складно уявити, у сучасних реаліях, щоб хтось відмовився від ядерної зброї. Ну, а отже, і Пхеньян не зобов'язаний.

Якщо все ж, чисто теоретично, розглянути денуклеаризацію КНДР, то цей процес буде чи не найскладнішим з усіх історій: Лівії, ПАР, Ірану та України. Країна Кімів має повний, завершений цикл від збагачення урану та вироблення плутонію до створення ядерних бомб. Багато локацій ядерної програми секретні та надійно сховані. Верифікація виглядає дуже складною справою, бо Пхеньян точно не планує надавати доступ інспекторам МАГАТЕ, особливо у режимі "інспекцій без попередження", як це зараз відбувається у Ірані.  КНДР, нагадаю, "виставила" експертів МАГАТЕ у 2009 році і з тих часів не дозволяє візитів. Фактично, ми знаємо лише два місця з цієї програми: реактор у Йонбені та закритий полігон у Пунгері. Втім, їх набагато більше і деякі проходять як "меблеві фабрики" або "радіохімічні лабораторії". Таку систему за 2,5 роки точно неможливо знешкодити, як це самовпевнено заявляє Адміністрація президента США. А скільки це може зайняти часу з наукової точки зору? Давайте розглянемо нижче.

Нещодавно, колишній керівник Лабораторії Лос-Аламос у США, видатний експерт з ядерної зброї Зігрфрід Хеккер, опублікував дослідження щодо часу, який знадобиться на роззброєння КНДР. Мова йшла не лише про ядерну зброю, але й про ракети різного радіусу дії. Чудова табличка із нього чудово надає уяву про масштаби роботи. З неї стає зрозуміло, що щоб досягти стадії "Усунення загрози" знадобиться мінімум 6, а максимум — 10 років. Я вважаю, що навіть більше, сам Хеккер у інтерв'ю ЗМІ казав про 15 років. КНДР має:

• знищити усі тестові полігони ( а не закрити їх на камери, як-от Пунгері)
• перевести усю технологію та вчених на цивільні рейки
• приєднатися до двох договорів (NPT — Угода щодо нерозповсюдження та CTBT — Всеохоплююча Угода про заборону ядерних випробувань)
• задекларувати запаси урану та плутонію та кількість ракет, особливо міжконтинентальних ( а після цього — знищити їх)
• зупинити діяльність реакторів, які виробляють плутоній та центрифуг, які збагачують уран
• припинити експорт ядерних технологій

Виглядає майже казково? От і КНДР так само вважає. Але, якщо мораторій на ракетні запуски та ядерні тести, який наклав сам Кім, збережеться, то можна буде вважати, що дуже скромно, але хоча б частина програми може бути виконана. Втім, ми не можемо бути впевненими, що режим КНДР не вироблятиме нічого нового. І що важливіше — що хтось завадить їм це робити. Треба розуміти, що майже усі ракети Кім Чен Ина  — мобільні, можуть пересуватися на спецтранспорті по країні і не мають одного місця запуску. Тому знищити їх та верифікувати це буде дуже складно. У кінці кінців, якщо Кім знову відчує загрозу своїй владі та життю, він швидко відновить випробування, у цьому немає жодних сумнівів. До того ж, у нього перед очима — приклад Ірану, який попри діючу угоду, поновлює створення більш потужних центрифуг для урану.

Сподіватись на те, що КНДР почне роззброюватися, поки що не варто. Це досі не у інтересах Кім Чен Ина, хоч зараз він переходить від зброї до економічного розвитку країни, туризму та зняття хоч якихось санкцій. Фактично, у Сінгапурі КНДР отримала неофіційне визнання свого ядерного статусу. Далі  — велика робота, але я боюся, що у Адміністрації немає розуміння, як її правильно робити.

Трамп попросив Кіма "закрити" ракетний полігон. У чому проблема?

У тому, що ми точно не знаємо, який саме полігон Трамп попросив закрити. А також те, що знесення місця тестування мало вплине на саму ядерну програму країни, бо їх можна відновити за деякий час у іншому місці.

Полігон у КНДР — місце, де Кім та його люди випробовують ядерні бомби та ракети, а також їх двигуни. Таких є декілька, наразі відомо про шість. Один ядерний — Пунгері та п'ять ракетних —  Ігарі, Тончангрі (на Півдні називають Сохе), Тонгхе, Тесунг ( на Півдні — Хамжчин),  Магунпо. З них третій вже давно не використовується після провальних запусків ракет типу "Мусудан".

Пунгері найбільш відомий — там, під землею, пройшли усі шість ядерних випробувань КНДР. Але його закриття було не більш ніж піар-ходом Кім Чен Ина, бо експертів під час підриву входів у тунелі не було ( були лише китайські, так, але подробиць їх експертизи ми не знаємо). Дуже важливі елементи ядерної програми Кіма щодо дизайну зброї, комунікацій, складу бомб були поховані у горі Мантап під час підривів і наразі їх дістати вже неможливо. Це дає можливість режиму у майбутньому, якщо виникне необхідність, "розморозити" Пунгері та використовувати його далі за призначенням, незважаючи на деяку деформацію після останнього тесту водородної бомби, як заявляє пропаганда Півночі.

Другий — ракетний полігон Ігарі. Він був знесений якраз за місяць до зустрічі Кіма і Трампа. Це місце, де КНДР випробовувала "вистрілювання" з катапульти для своїх ракет, переважно на сухому паливі, що дозволяє швидше готувати ракету до запуску, ніж рідке паливо. Його описували як ключове місце для ракетної програми Кіма, але деякі експерти не згодні з цим. Справжня причина знесення — прогрес у розробці "Полярної Зірки-2", ракети якраз на сухому паливі, після чого Ігарі став непотрібним.

Більш важливе місце — Сохе. Це там розробляли двигуни на рідкому паливі для основних ракет Кім Чен Ина, включаючи міжконтинентальні "Хвасонг". І він досі активний. Але й там немає жодних ознак підготовки до знесення. До того ж, Сохе також стартовий майданчик для їх космічної програми.

І нам лишається Магунпо — локація для випробувань твердопаливних двигунів "Полярної Зірки" — пріоритету для ракетної програми КНДР. І якщо мова йшла про нього, то це було б деякою поступкою. Трохи менш символічною, але все ж поступкою, оскільки тверде паливо ще у розробці і КНДР планувала поступово переводити усю ракетну програму на нього.  Є ще тестові майданчики у Сінпо, де базується флот КНДР, але вони не використовуються вже більше року.

Підводячи підсумки, можна сказати, що КНДР після перемовин зберегла життєво необхідні для ракетно-ядерної програми місця, які може використовувати у майбутньому, бо роззброєння поки не відбудеться. Також Кім ще має свої міжконтинентальні ракети, хоч і не тестує їх. Поки що. Найближчий час покаже наступні кроки обох сторін, але небезпека з боку КНДР, як про це сказав Трамп, досі не минула і ситуацію не зміниш одним самітом, де було більше фотографій та селфі, ніж політики. Ми будемо змушені жити, хоч і не визнаючи це, з ядерною Північною Кореєю.