Провокация или аннексия: что российские боевики делали в Беларуси

2020 рік настільки гостросюжетний, що це відчула навіть зазвичай тиха Білорусь.

І справа не лише у президентських виборах 9 серпня бо Мінськ цього року має серйозніший виклик: російський тиск. Москва задіює і дипломатію, і знайомий нам газовий шантаж, аби взяти Білорусь під свій повний контроль.

Тож ажіотаж навколо затримання «іноземних бойовиків», які виявилися росіянами, не дивний. "Рубрика" вже писала про вибори у Білорусі, а тепер розбираємося, що означає поява російських вояків: провокацію чи перший крок до анексії Білорусі за сценарієм Криму?

У Білорусі дійсно затримали російських бойовиків, які не зізнаються, для чого приїхали

Якщо в Україні такі затримання траплялися не раз, то білоруське стало справжньою несподіванкою. 29 липня урядова інформагенція БЕЛТА повідомила, що під Мінськом оперативники білоруського КДБ та міліції затримали «32 бойовиків іноземної приватної військової компанії» (ще одного впіймали на півдні країни). Усього до Білорусі нібито мали прибути «понад 200 бойовиків», однак силовики мовчать про долю решти. 

Згодом виявилося, що усі 33 затриманих мають російські паспорти і є бійцями так званої «ПВК Вагнера«. Це – своєрідний неофіційний підрозділ російської армії, який Кремль використовує там, де має власні інтереси, але не хоче задіювати «офіційні» війська і підставлятися під санкції. Наприклад, «вагнерівці» воювали проти України на Донбасі, а ще у Сирії, Лівії та навіть Судані.

Сама історія затримання бойовиків більше схожа на неполіткоректний анекдот. За наявними даними, візитери прибули до Білорусі у ніч на 25 липня і надалі лишалися у країні. Однак адміністрація санаторію «Білорусочка» звернула увагу на «нетипову поведінку» гостей. Приїжджі з Росії, мовляв, не розпивали алкогольні напої, не відвідували розважальних закладів і взагалі поводили себе тихо (тому хтось і здав їх КДБ).

А Москва вже другий тиждень не може пояснити, що ж бійці Вагнера робили у санаторії. Спочатку посол РФ у Білорусі Дмітрій Мезенцев стверджував, що росіяни мали авіаквитки Мінськ-Стамбул, але спізнилися на літак (неофіційні російські спікери розганяють версію, що «вагнерівці» транзитом летіли на роботу у якусь «гарячу точку»). Але: бойовики просиділи в санаторії кілька днів і пропустили аж 4 рейси до Туреччини.

Самі затримані і взагалі плутаються у показах: одні стверджують, що збиралися до Туреччини засмагати, другі нібито летіли у Венесуелу, треті називають Кубу або Сирію. Хоча з їхнього листування випливає, що це була організована група, тому слідчі вважають «стамбульский рейс» лише приводом для в'їзду в країну.

Президент Білорусі Олександр Лукашенко, схоже, сприйняв усе серйозно, зібрав силовиків на екстрену нараду, однак відкрито звинувачувати Росію в тероризмі не став. «Якщо це російські громадяни, значить, треба звертатися терміново у відповідні структури Російської Федерації, аби вони пояснили, що коїться» – примирливо запропонував він 29 липня.

Але російські відмовки явно розізлили білоруського лідера. «Все це брехня про Стамбул, про Венесуелу, про Африку і Лівію! Перестаньте брехати і місити всяку мішанину у засобах масової інформації. Ви ж уже зганьбилися», – ледь не кричав Лукашенко у посланні до громадян 4 серпня. 

А ще президент заявив, що «у Білорусі свої закони» і пригрозив неназваним ворогам: якщо зачеплять його країну, запалає «до Владивостоку» (а це вже ляпас Путіну, проти якого там тривали масові протести).

Влада Білорусі звинуватила «вагнерівців» у тероризмі – і у змові з опозицією (але вірять у це далеко не всі)

Дипломатія дипломатією, але звинувачення росіянам білоруські силовики висунули дуже серйозні: мовляв, вони прибули для «дестабілізації становища під час виборчої кампанії». Державний секретар Радбезу Білорусі Андрій Равков уточнив, що «вагнерівці» готували у Білорусі терористичні акти.

А президентські вибори – це останнім часом болюча тема для Лукашенка. Постійний президент Білорусі прагне вшосте переобратися, і для цього йде на "брудні прийоми". Наприклад, кандидатів від опозиції Сергія Тихановського та Віктора Бабарико ЦВК просто відмовилася реєструвати. Несподівано білоруси дали відсіч. Замість Тихановського на вибори йде його дружина Світлана, і мітинги на її підтримку та проти Лукашенка збирають десятки тисяч людей (такої політичної активності країна не бачила з 90-х років).

Здавалось би справа розкрита, бойовики-диверсанти хотіли зірвати вибори, щоб ще більше ослабити Лукашенка, але ж ні! Інший правоохоронний орган, Слідчий комітет Білорусі, 30 липня оголосив, що «вагнерівців» затримали у справі про масові заворушення, де головним підозрюваним є все той же Сергій Тихановський. 

Тобто начебто це опонент Лукашенка хотів руками російських бійців «влаштувати масові заворушення» проти чинної влади. Але опозиційна спільнота в це не повірила, і на підтримці Світлани ця історія, схоже, не позначилася ніяк.

 «Яка реакція ліберальної і навіть національно налаштованої публіки у Білорусі? Регіт. У багатьох це вписується в ряд «Лукашенківських штучок», – прокоментував білоруський політичний оглядач Юрій Дракахруст.

«Лукашенко попросив Путіна прислати «вагнерівців», аби героїчно їх затримати і полякати виборців», – така версія справді популярна в соцмережах, хоча не пояснює, навіщо б росіянам підставлятися під міжнародний скандал заради піару білоруського лідера, котрий і так є фаворитом виборів.

Однак цілком можливо, що російська спецоперація все ж була – але Лукашенко всіх переграв

Однак є і серйозніші оцінки. Учасники волонтерського розслідувального проєкту InformNapalm відзначають, що загроза була цілком реальна.

"Це спрямовані дії на дестабілізацію Білорусі", – заявляє Денис Івашин, головний редактор білоруського відділу сайту спільноти. Він наголошує: "вагнерівці" є дуже професійними бойовиками, а оселилися поблизу району, де мешкає президент та білоруська еліта, тож могли готували замахи.

Платформа опублікувала і "снайперську" версію, за якою бойовики могли б відкрити вогонь по протестувальниках у Мінську, спровокувавши хаос у країні. Теоретично, після цього режим Путіна міг би скористатися ситуацією, аби ввести у Білорусь війська під виглядом "миротворців" або нав'язати країні вкрай невигідні умови співпраці – словом, зробити крок до контролю над Мінськом.

 Втім, має право на життя і простіший варіант. Кремль міг і не засилати групу вже з метою скидати Лукашенка, а відправити її просто «на всяк випадок». Наприклад, якби у Білорусі почалася революція, Кремль міг би оперативно запропонувати силову підтримку «вагнерівців» для розгону протестів (так росіяни допомагали диктатору Омару аль-Баширу в Судані). 

Або ж навпаки, побряцати зброєю і шантажувати Лукашенка чи опозицію «російським спецназом». Словом, показати міць РФ і впливати на ситуацію. Однак КДБ Білорусі їх переграло. 

А тому, цілком можливо, що президент Білорусі просто «дофантазував» частину історії, аби перетворити загадкове затримання на ледь не державний переворот, який нібито планувала опозиція за участі російських найманців. 

Адже такий сюжет допоможе Лукашенку згуртувати навколо себе патріотичних білорусів: мовляв, саме він захищає країну від російської окупації, а опозиціонери – просто-таки «агенти Кремля». Більше того, 6 серпня він спробував налякати виборців "гібридною війною", яку начебто ведуть чи то "американці з НАТО", чи "хтось з України", чи "східні брати".

Для незмінного президента Білорусі це додатковий захист від російського тиску

В результаті головним переможцем цієї детективної історії став Олександр Лукашенко. 

Білоруський керманич не лише зібрав політичні бали, а й показав силу своїх спецслужб. Крім того, заяву на підтримку Лукашенка зробила група армійських офіцерів, до порядку всіх закликав очільник МВС країни (за непідтвердженими даними, заплановані і військові збори на кордоні з РФ). 

Словом, президент доводить: силовий блок країни цілком вірний лідеру, тож будь-який переворот чи анексія Білорусі шансів не мають.

Більше того у Лукашенка з'явилося кілька козирів, і він їх може розіграти. Навряд чи білоруський правитель дійсно доведе справу до тюрми для «вагнерівців». Як-не-як, Мінську потрібні дружні стосунки з Росією, адже там білоруси купують нафту і газ. Однак президент може поторгуватися, наприклад пообіцявши, що тихо видасть бойовиків до РФ після виборів, якщо Путін не заважатиме йому спокійно перемогти і ослабить тиск на Білорусь.

З великою вірогідністю Росія на це піде: Кремлю не потрібен публічний суд над "вагнерівцями", зате важливо показати, що своїх солдатів вони не кинуть.

А Україні важливо добитися видачі терористів і суду над ними

У здавалось би суто білоруських подіях є і український інтерес. Офіс Президента та СБУ у один голос заявили, що проситимуть Білорусь про екстрадицію частини «вагнерівців», яких наші правоохоронці вважають учасниками російської агресії на Донбасі (а таких там 28 із 33). Власне, Офіс Генпрокурора вже звернувся до Білорусі із «запитом про тимчасовий арешт» російських бойовиків, а президент Зеленський говорив про це телефоном з Лукашенком.

І у нашому випадку справа не лише у бажанні покарати терористів. Екстрадиція «вагнерівців» ще раз показала б світові, що саме Росія і її військові підрозділи воюють проти України (а ще – в Сирії та Лівії). «Крім можливого «обмінного фонду нам критично потрібний публічний судовий процес, який 100% покаже: всі російські тези про так званих «російських добровольців» – це суцільний фейк», – прокоментував ексголова МЗС України Павло Клімкін.

Вже 5 серпня українські медіа повідомили, що Олександр Лукашенко начебто дав «зелене світло» для видачі бойовиків «Україні та Росії» (про це він сказав у розмові з телеведучим Дмитром Гордоном). Є підстави сумніватися, що до України відправлять усіх 28 підозрюваних. Білорусь традиційно балансує між Москвою, Києвом та Заходом, а екстрадиція означатиме відверту допомогу Україні у війні з Росією. 

Втім, слова Лукашенка можуть означати: є шанс, що нашим силовикам передадуть «вагнерівців» з українськими паспортами (а таких там семеро). Решту ж білоруси значно ймовірніше повернуть до Росії, аби за рахунок цього дещо помиритися з Путіним.

Адже у реальності питання «видавати чи не видавати» вирішуватиме особисто білоруський президент. Тому жодних гарантій тут Україна не має. Але важливо інше: російська анексія Білорусі, схоже, поки не загрожує.