«Нужна одна церковь и один фюрер»: религиозные притеснения в России и на оккупированных территориях Украины

Разом з російською агресією на окуповані території України прийшли релігійні утиски.

З 2014 року протестантські конфесії на Донбасі зазнавали нищівних гонінь аж до вбивств, через що різні протестантські церкви закликали міжнародне співтовариство докласти зусиль для недопущення продовження та ескалації релігійної нетерпимості. Лідери євангельських протестантських Церков України у спільній заяві вказали: «Нетерпимість і ворожнеча на релігійному ґрунті не притаманні українському суспільству, в якому вже понад 20 років мирно співіснують та плідно співпрацюють представники понад 50 різних конфесій. Свобода віросповідання є здобутком незалежної України, завдяки чому в нашій державі встановилися міжрелігійна злагода та порозуміння». Міжнародне співтовариство, включно з моніторинговими місіями ООН, ОБСЄ, Ради Європи та Європейського Союзу, погодилося докладати зусиль для недопущення ескалації релігійної нетерпимості.

На жаль, незважаючи на ці заяви міжнародних та українських організацій, проблема релігійних гонінь проти різноманітних християнських конфесій на окупованих територіях продовжилася у 2015 році, про що свідчив громадянський рух «Всі разом!» у своєму моніторингу ситуації. Відповідно до їхньої інформації, найбільш постраждали служителі та майно протестантських церков. Також зазнали насильства священики греко-католицької, римо-католицької та православних церков. Майно деяких було вилучено. За 2014-2015 рр. рух відмітив репресії у містах Донецької області: Донецьку, Слов'янську, Горлівці, Шахтарську, Дружківці, Торезі, Дебальцево; містах Луганської області: Луганську, Антрациті, Первомайську, Красному Лучі, Ровеньках. Храми і приміщення перетворювалися на штаби і склади боєприпасів, казарми. Назви церков, імена священнослужителів і їхні контакти не публікуються у відкритому доступі з міркувань безпеки, але рух «Всі разом!» готовий надати ці відомості державним органам та міжнародним організаціям.

Із продовженням війни зменшилася кількість конкретно атак бойовиків на церковні організації, але на окупованих територіях з'явилася нова проблема: вимога церквам перереєструватися за законодавством «народних республік». Конкретно, у квітні 2018 року священикам Київського Патріархату було повідомлено так званими «представниками влади», що протягом одного місяця усі релігійні громади мають бути «зареєстровані за законом республіки», інакше вони будуть позбавлені прав на землю та майно, їхня діяльність буде заборонена, а священики – вислані. Патріарх Філарет виступив із вимогами припинити ці дії: «…звертаюся до Російської Федерації, яка де-факто контролює вказані райони, а також до Московського Патріархату, який має в цих районах істотне представництво і вплив, зупинити провокаційні дії «влади де-факто» в ОРДЛО». Після цього вимоги про перереєстрацію всіх українських релігійних організацій були розширені до березня 2019 р., очікуємо подальших подій.

За словами релігієзнавця, старшого наукового співробітника відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г.С.Сковороди НАН України Ігоря Козловського:

«У квазідержавах починаються утиски релігійних організацій, наслідуючи ті зразки, які зараз є в Росії. Заборонені Свідки Єгови. Їхні Зали Царств захоплені. Робляться утиски різних протестантських спільнот, зокрема християн-баптистів, які входять до Всеукраїнського союзу християн-баптистів, на тій підставі, що в їхній назві написано «всеукраїнська». У липні почалися утиски мусульманських громад, які не входили в проросійські об'єднання»

Усі ці події, хоча й відбуваються за межами контролю української влади, впливають на рейтинг України у Freedom House. Окупований Москвою Крим отримав статус «невільної» території, у тому числі, через гоніння проти кримськотатарських громадян. Хоча деякі «ексцеси» 2014-2015 рр. були спричинені самовільністю банд бойовиків, основна частина релігійних переслідувань на окупованих Москвою територіях, які продовжуються і зараз, пов'язана не з «жорстокістю війни», а зі свідомою політикою Кремля щодо релігійних установ, за моделлю якої діють і органи окупаційної влади. На думку І. Козловського, це намагання відродити основи тоталітарної системи: «потрібна одна Церква, одна релігія, одна партія, один фюрер».

Саме через ці особливості державної політики Росію внесли до списку країн, де утискають християн, складеного правозахисною організацією Open Doors. Зазначається, що основною причиною стали «напади на християн у мусульманських республіках країни», насамперед в Дагестані і Татарстані, а особливо сильно утискають мусульман, які вирішили прийняти християнство. При цьому Російська православна церква найменше конфліктує з урядом, відзначають автори дослідження. Однак незареєстровані церкви, які активно поширюють Євангеліє, навпаки, повинні бути готовими до того, що зіткнуться з прослуховуванням і стеженням на території РФ. Як вказують Open Doors, «збільшення державного контролю призвело до більш жорсткого контролю за будь-якою християнською конфесією, яка вважається «неросійською». Це означає, що євангельські церкви часто розглядаються з підозрою. Уряд продовжує приймати більш суворі закони про релігійну свободу.» Росія – 41-а у списку організації, як за фактичну ситуацію, так і через законодавство. У 2016 р. Володимир Путін підписав пакет «антитерористичних законів». Закони були спрямовані проти проведення спільних релігійних церемоній на дому, в Інтернеті, або в будь-якому іншому місці, що не є офіційно зареєстрованою культовою спорудою. Протестантські та інші релігійні меншини – досить малі, щоб збиратися в будинках, і такі, як п'ятидесятники, особливо постраждали. Голова Ради Протестантських Церков Росії Сергій Ряховський і ряд інших лідерів християн-євангелістів у листі до Путіна назвали ці закони порушенням релігійної свободи і прав людини щодо особистої совісті.

За новим законодавством почали висилати протестантських вірян та місіонерів з країни. Двох африканських студентів з Нижегородської п'ятидесятницької церкви було оштрафовано та наказано депортувати за те, що вони потрапили на відео богослужінь п'ятидесятників, а також розповсюджували інформацію про діяльність церкви у соцмережах. ФСБ порушила справу проти студентів, а церква була оштрафована. Двом депортованим студентам було дозволено залишитися в країні для завершення випускних іспитів, але вони повинні були до 30 червня 2018 р. покинути територію РФ.

У квітні 2017 року Верховний суд РФ визнав церкву Свідків Єгови «екстремістською» та заборонив її діяльність. Відповідно, репресії проти церкви поширилися на території окупованих Криму та частини Донецької та Луганської областей. У зв'язку з діями Кремля «Управлінський центр Свідків Єгови» звернувся до Європейського суду з прав людини, було заведено вже більше 80 кримінальних справ проти організації. Звинувачували Свідків Єгови у московській пропаганді і у зв'язку з керченською трагедією. У ніч на 16 листопада 2018 р. окупаційна влада провела обшуки у членів організації «Свідки Єгови» в Джанкої (окупований Крим) за 30 адресами. У лютому 2019 р. суд м. Орел засудив до шести років колонії лідера місцевої громади Свідків Єгови, громадянина Данії Денніса Крістенсена. Рішення в силу ще не вступило: адвокати вважають цей вирок неправосудним і готують апеляційну скаргу. «Засудили людину, яка не скоїла жодного злочину. Сумно, що в Росії знову стало злочином читати Біблію, дотримуватися її заповідей і говорити про свою віру з іншими людьми», – зазначили у Європейській асоціації Свідків Єгови.

Така велика кількість випадків релігійного тиску може стати важливою темою для українських дипломатів. У нинішній ситуації, коли Кремль намагається атакувати Україну на дипломатичній арені за бажання мати об'єднану незалежну православну церкву (що кремлівська пропаганда оформлює як «страшний тиск проти московського патріархату»), є сенс нагадати міжнародним партнерам України про реальні утиски релігійних організацій Москвою, в тому числі, на окупованих нею територіях України.