Рейд десантников 1-2 августа 2014 года. Хроника создания «коридора» для пограничников

Після перших обстрілів наших військ з боку Російської Федерації Генштабом був терміново розроблений план щодо відведення частин ЗСУ та Держприкордонслужби з формуванням нової лінії оборони в 30 км від кордону – поза зоною досяжності російської артилерії.

Однак перед цим потрібно було організувати «коридор» для виходу прикордонного угруповання.

На той момент «пробити коридор» могли тільки десантники при підтримці важкої техніки механізованих бригад. Тому, починаючи з 25 липня, почав реалізовуватися досить витончений план.

Силами 25-ї і 95-ї бригад планувалось перехопити комунікації в районі Дебальцевого і Шахтарська, відрізавши таким чином бандформування «ДНР» від поставок зброї та боєприпасів. 95-та бригада повинна була взяти під контроль курган Савур-Могилу, а також кілька прикордонних населених пунктів, забезпечивши контроль над переправами через річку Міус.

При цьому 25-та бригада виступала у ролі «пробивника» — батальйонна група  Євген Мойсюка повинна була утримати південно-східну околицю міста. Спочатку частина сил 25-ї бригади обійшла Дебальцеве, і, вступивши у бій, дала можливість батальйону Мойсюка пройти далі в бік Кам'янки. Паралельним курсом рухався перший батальйон 95-ї бригади під командуванням Забродського. Поблизу Кам'янки було знищено кілька блокпостів бойовиків. Переночувавши в селищі, вранці 27 липня десантники рушили далі на південь в бік Шахтарська. Попутно вони зачистили курган "Могила Гостра" і незабаром без бою зайняли околицю міста. Відволікаючи на себе сили противника, батальйон Мойсюка забезпечив прохід батальйону Забродського в сторону Савур-Могили.

Закріпившись у Шахтарську, батальйон витримав дуже непростий бій, про що ми вже писали (Бій за Шахтарськ: кривавий рахунок 25-тої бригади).

Для виправлення ситуації в районі Шахтарська штабом АТО було прийняте рішення про проведення рейдових та штурмових дій силами 2-ї зведеної батальйонної групи 25-ї бригади з району Дебальцевого в напрямку населених пунктів Контарне і Шахтарськ.

Проте перша батальйонна тактична група вранці 31 липня здійснила прорив у південному напрямку. Під час відходу вона потрапила у засідку та понесла значні втрати у особовому складі, озброєні та військовій техніці. На кінець 1 серпня друга зведена батальйонна тактична група 25-ї бригади досягла селища Контарне і закріпилась тут.

Протягом 1-7 серпня підрозділи утримували цей рубіж, чим обмежили постачання зброї та «добровольців» із Росії в напрямку Донецька. В подальшому у зв'язку з погіршенням обстановки було прийнято рішення про їх відведення

Рейдові дії зведеної групи 95 оаембр та батальйону 30-ї мехбригади в напрямку Красного Луча розпочалися зранку 1 серпня 2014 року. Однак план був суттєво відкоректований, тому що з ходу десантникам не вдалось взяти Степанівку, та з Савур-Могилою вийшло не так, як планувалося (детальніше тут: Липневий штурм Савур-Могили. Хроніка бою) .

Піхотинці дійшли до Міусинська, а десантники  Забродського пішли у напрямку Лутугино, в районі Орлово-Іванівки батальйони 25-ї та 95-ї бригад зустрілись, далі повернули на північ, і вийшли до українських військ в районі Дебальцевського виступу. Таким чином бійці 95-ї бригади пройшли 400 кілометрів по захопленій супротивником території. 1 серпня 2014 року рейдові дії розпочала також зведена група 24-ї механізованої бригади. Її завданням було заняття рубежу Лутугине-Ровеньки. У випадку успіху планувалось з'єднання з 95-ю бригадою в районі  м. Ровеньки та разом з підрозділами 24-ї і 72-ї механізованих бригад, Держпогранслужби, яки повинні були відійти сюди, сформувати новий рубіж оборони. Також потрібно сказати, що слідом за штурмовими підрозділами рухались частини, укомплектовані резервістами: вони встановлювали опорні пукти та блокпости.

Однак росіяни розгадали цей план і всю міць свого угрупування обрушили на 24-ту бригаду. Були влаштовані декілька вогневих засідок з використанням важких систем реактивного залпового вогню «Ураган» та «Смерч». Однак на кінець 2 серпня підрозділам бригади під постійним вогневим впливом противника вдалося вийти на північну околицю Македонівки.

Росіяни тим часом почали рубити комунікації постачання «рейдерів» силами спецпідрозділів.

Одночасно противник здійснював інформаційний вплив на мирне населення тих населених пунктів, де закріпилися підрозділи 24-ї бригади. Зокрема, бойовики погрожували знищити їхні будинки вогонь артилерійським вогнем. Тому місцеві мешканці вимагали, щоб підрозділи сил АТО залишили ці населені пункти. Враховуючи вищезазначене, а також збільшення інтенсивності ворожих обстрілів, що могло призвести до значних втрат особового складу, штаб АТО прийняв рішення про припинення рейдових дій та повернення у вихідне положення в район Лутугине – Георгіївка – Успенка.

Однак завдяки «коридору» почали виходити зі сходу «прикордонні окруженці» — частини 24-ї, 72-ї та 79-ї бригад ЗСУ та прикордонники.

Це був чи не єдиний результат рейду – зрозумівши небезпеку у діях десантників росіяни почали більш активно використовувати стройові частини, фактично почавши 6-7 серпня пряму інфільтрацію частин через захоплений сепаратистами контрольно-пропускний пункт Ізварине частин 17-ї та 18-ї мотострілецьких бригад збройних сил Російської Федерації. Саме їх пряма участь звела нанівець увесь стратегічний розмах рейду двох батальйонів.

Відтак не слід забувати, що навіть влітку 2014 року наша армія не була «хлопчиком для биття» і проводила доволі серйозні операції стратегічного рівня.