Реабилитация и медицина для военных. Переход от тактики к стратегии

Військово-медична галузь і система медичної та психологічної реабілітації – не менш важливі царини реформування оборонного сектора, ніж забезпечення армії сучасним озброєнням, налагодження системи органів військового управління, логістики та кадрового менеджменту за натовським взірцем.

Досвід країн, які проводили активні воєнні кампанії, особливо США й інших учасників Альянсу, показує: оперативність та якість надання медичної допомоги на полі бою, у шпиталі, а потім і адекватність реабілітаційних програм впливає на боєздатність як окремих частин, так і війська в цілому. Україна у цій темі має здобутки, у фундаменті яких лежить власний, зокрема гіркий досвід. Ми вирішили багато тактичних речей – завдяки волонтерам, мобілізації державних ресурсів і допомозі іноземних партнерів уже немає дефіциту санінструкторів, війська насичені аптечками й необхідними засобами, значно краща ситуація із санітарним і евакуаційним транспортом, але це лише початок шляху до вдосконалення.

ВІЙСЬКОВО-МЕДИЧНА ВЕРТИКАЛЬ: УКРАЇНСЬКА МОДЕЛЬ

Доволі показовою стала нещодавня заява начальника Головного військово-медичного управління МОУ полковника медичної служби Ігоря Хоменка, що завдяки кваліфікованій меддопомозі до 93% поранених і хворих військових повертаються у стрій. Це вказує, що працює доволі ефективна система. Щоправда, не означає, що вона довершено-досконала. Але поточні результати вражають: на терені бойових дій перебуває 4 мобільних шпиталі й 10 передових хірургічних груп. І тому 80% поранених упродовж так званої «золотої години» отримують належну допомогу, а смертність на етапі евакуації зменшилася до 1,35%. За 6-8 годин пораненого в серце є змога доставити до медзакладів Харків, а за 12 годин – у столичні Національну академію медичних наук і Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. Амосова. Поранених в очі за 4-6 годин із мобільних шпиталів доставляють у спеціалізовану клініку в Дніпрі.

У практичному сенсі кроком уперед є відкриття торік 205-го навчального Центру тактичної медицини, де програми вишколу стандартизовані відповідно до засад підготовки бойових медиків НАТО. Тут зможуть готувати до 600 фахівців на рік. Так само непогані перспективи відкриває започаткування медичної інформаційної системи у Збройних Силах. У втіленні цієї ідеї допомагає американська сторона. Головна її перевага – автоматизація багатьох процесів, постійне, практично онлайн-інформування про стан пацієнта на всіх етапах надання йому допомоги. Поки хворого транспортуватимуть, приміром, із харківського шпиталю до Києва, столичні хірурги отримають повний пакет даних про нього і зможуть обговорити майбутню тактику й особливості операції. Також це зменшить паперову роботу в лікарів, покращить облік і використання лікарських засобів, медичного майна, техніки. Схожа модель діє в Бундесвері, де вибудовано єдину управлінську військово-медичну вертикаль.

Підсумки чотирьох років АТО вказують: наша держава не була технічно і системно готова до такого потрясіння, як війна із сусідньою країною. Про стан танків-літаків і наявність професійних військових говорилося й говориться багато. Але не варто забувати: фактично на тому ж рівні «жаху» українці сприймали ту реалію, що у країні практично не існувало системи психологічної реабілітації військових, їх адаптації до мирного життя. Звісно, це дається досі взнаки. Проте під галас почасти не зовсім справедливої критики, оборонне відомство таки прагне створити мережу закладів реабілітації. Це не так просто, як декому здається – тут у вузол проблем, які варто було розв'язати «ще вчора», скрутилися нормотворчі, фінансові, концепційні аспекти. Приміром, медичну і психологічну реабілітації узвичаєно розрізняють, ними навіть опікуються різні відомства. Хоча очевидно: здоров'я тілесне і душевне тісно пов'язані. Так само треба дбати про те, щоб ліпше адаптувати наших військових до перевантажень на лінії зіткнення (як фізичних, так і моральних), аби потім не витрачати ресурс на певні компенсаційні заходи реабілітації після виконання ними бойових завдань.

ВІД БДЖІЛ ТА ДЕЛЬФІНІВ ДО СПОРТУ: НАПРЯМ ОЗДОРОВЛЕННЯ

Із розв'язанням низки нагальних проблем тактичної медицини, Міноборони більше уваги приділяє налагодженню системи оздоровлення. Іще наприкінці зими мене запросили на нараду в Головне військово-медичне управління. Там обговорили ситуацію із санаторно-курортним лікуванням військових та їхніх сімей і проведенням медичної, медико-психологічної реабілітації у відомчих закладах. Зокрема таких, як Центральний військовий санаторій «Приморський», центри медичної реабілітації та санаторного лікування «Пуща Водиця» і «Трускавецький», Центральний військовий клінічний санаторій «Хмільник». Оборонне відомство має загалом 5 центрів медичної реабілітації та санаторного лікування із сукупним фондом 1650 ліжко-місць. Зауважу, що в Міноборони діє програма психологічної реабілітації воїнів. Торік видатки держави на проведення реабілітаційних заходів для військовослужбовців становили понад 18,5 млн гривень.

У тому ж «Трускавецькому», приміром, є відділення медико-психологічної допомоги учасникам АТО та членам їхніх родин. Від початку воєнних дій тут пройшли реабілітацію понад 1,7 тисячі військових, а цьогоріч тут готові прийняти 970 учасників бойових дій. Серед нових програм – комплекс спецпроцедур із ефектом зняття бойового стресу, апітерапія (лікування за допомогою бджіл і продуктів бджільництва) й дельфінотерапія. Сприяють психологічному одужанню екскурсії мальовничою Львівщиною та відвідини Карпатських гір.

Військові з родинами у реабілітаційному центрі «Тисовець»

Варто знати, що «Трускавецький» спеціалізується на лікуванні розладів психіки і хворіб травлення, «Хмільник» теж допомагає здолати проблеми із психікою, а ще – травми і отруєння, патології кістково-м'язової системи. «Пуща-Водиця» знана цілющим впливом на органи дихання. А у Реабілітаційному центрі навчально-спортивної бази зимових видів спорту МОУ «Тисовець» відкрили пілотний проект психологічної і фізкультурної реабілітації. Тут уже побували бійці 72-ї ОМБр разом із домочадцями. Чимало атовців проходять медико-психологічну реабілітацію за кордоном. Так, днями у Грузію на десятиденне відновлення відбула група українських військовиків. 

ЗАСТУПНИК МІНІСТРА ОБОРОНИ: СИСТЕМА ПОВНОЦІННОЇ ПСИХОЛОГІЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ МАЄ БУТИ У МОУ

Коментує заступник міністра оборони генерал-майор Олег ШЕВЧУК:

— Наразі у нас нормативно і базово працює медична реабілітація. Саме на її розвитку концентруємо значні зусилля. У цьому допомагає держава і місцева влада. Приміром, під заходи медичної реабілітації Національний банк України відповідно до урядового розпорядження торік передав Міноборони приміщення на житловому масиві Троєщина в Києві та в селищі Затока на Одещині. Там облаштовано заклади медичної реабілітації, де військові після поранень чи важких захворювань одужують і проходять відновлення під фаховим наглядом, одержуючи належні процедури й послуги. Так, у першому зі згаданих об'єктів відкрито відділення відновлювального лікування Головного військового клінічного госпіталю з чудовими можливостями реабілітації і оздоровлення. Там є басейни: 25-метровий і для гідрокінезотерапії, тренажерна зала, масажні кабінети, сучасна локація фізіотерапії тощо. А от психологічна реабілітація справді потребує інших підходів і її не можна віднести до пересічної медичної послуги. Зараз уже почато спільну роботу з відомством, яке безпосередньо відповідає за функціонал психологічної реабілітації – із Мінохоронздоров'я. У нас існує плановий діалог з тим, щоб ресурс на організацію власної системи повноцінної психологічної реабілітації, якого у нас ще немає, таки з'явився в Міноборони й ми могли б повноформатно опікуватися психологічним станом військовиків. І цей ресурс повинен передбачати фінансову, нормативну та інституційну компоненти. Ми прагнемо, щоб у подібних закладах, які у нас відкриватимуть, створювати своєрідні мультипрофільні відділення, де окрім реабілітаційних процедур, гармонізації душевного стану, військовослужбовці і ветерани могли б отримувати стоматологічні послуги, виміряти тиск, почути пораду від кардіолога.

Заступник міністра оборони генерал-майор Олег Шевчук

Про те, що в регіонах влада теж дбає про звитяжців, свідчить нещодавнє відкриття у Херсоні на базі обласної клініки відновного лікування першої черги реабілітаційного центру для атовців. Вони тут із сім'ями проходитимуть лікування і відновлення. Для цього область закупила якісне медичне обладнання на понад 5,8 млн гривень. Стаціонар центру розраховано на 70 ліжок (хірургічна, терапевтична, травматологічна, неврологічна, отоларингологічна, гінекологічна допомога), а поліклінічно-діагностичне відділення – на 240 відвідувань на добу.

Олег Шевчук говорить, що МОУ перебуває на етапі вибору власної моделі різноформатної реабілітації військовиків, зокрема тих, які виконували бойові завдання чи зазнали поранень та психологічних травм. Звісно, для того вивчають і закордонний досвід. Найбільшу допомогу в цій справі надають радники й партнери із США та Канади. Особливу увагу концентрують саме на налагодженні ефективного психологічного відновлення військових в українських умовах. Так, Сполучені Штати мали значні проблеми із психічними станами учасників військових кампаній у В'єтнамі, Афганістані, Іраку тощо. У кожному конфлікті їхні профільні фахівці знаходили щось нове, актуальні висновки, що призводили до змін у системі реабілітації. Найцінніше те, що американці свої надбання хочуть передати українцям у форматі рекомендацій, тренінгів й іншої допомоги, зокрема технічної.

– Не тільки військові потребують допомоги, а й їхні родини. Їм варто радити, як зустріти батька чи сина, який повернувся з передової, як реагувати на його збуджений стан. Пояснити, як діяти, коли він погано спить чи лається знічев'я. Перехід від війни до мирного життя не завше простий. Тому ми зараз вдосконалюємо свій досвід і не цураємося вивчати практику закордонних партнерів, – мовить заступник міністра. – Звісно, уже накопичено певний обсяг статистичних даних щодо медичної реабілітації і навіть можна починати говорити про певне моделювання процесів та потреб у ресурсах, які очікувано слід готувати на майбутній час. Тобто, ми хочемо налагодити систему реабілітації, причому комфортну для військових. Ми досягли зрушень у реформуванні військово-медичної сфери, зокрема, завдяки допомозі партнерів із НАТО, які нам радять не знижувати темпу й досягти більшого прогресу до липневого саміту Альянсу.

ДЖИМ КЕХІЛЛ: У США ДО ПОЧАТКУ БУДЬ-ЯКОЇ ОПЕРАЦІЇ ВОЯКИ ПРОХОДЯТЬ КУРСИ БОЙОВОЇ ФІЛОСОФІЇ

Говорить старший радник США з медичних питань Посольства США в Україні Джим КЕХІЛЛ:

— Після шестирічної кампанії у Іраку та Афганістані ми зрозуміли: наша система психологічного забезпечення вимагає значних змін. Найбільшим викликом було питання «як забезпечити легкий доступ до допомоги військовослужбовцям, які вирішили, що вона їм потрібна?». Українці тепер багато роблять з того, що нам колись довелося виконати. Тобто, вводять психологів у бойові підрозділи – причому на той рівень, що ці фахівці перебувають у тім же болоті чи окопі з бійцями, разом з ними їдять і сплять. І таким психологам довіряють куди більше.

Старший радник США з медичних питань Посольства США в Україні Джим Кехілл на зустрічі з представниками українського МОУ

• Які є критичні виклики перед українською військовою медициною?

— Передусім нагадаю: унаслідок структурних змін, які відбувалися за минулого керівництва МОУ, значна частина військово-медичної інфраструктури припинила своє існування. Тому Міноборони України довелося фактично «на льоту будувати свій літак». Один з найбільших викликів – потреба знайти баланс поміж планами і їхньою реалізацією. Є багато хороших ідей, проте цю реформу треба підтримати й забезпечити ресурсно. Україна стикається із викликами, які раніше ніколи їй не траплялися. Але мене надихає ваша відданість реформам, яку я бачу. В останній рік я став свідком створення Головного медичного управління, і це рішення вже приносить свої плоди. А перші серйозні зміни відбулися з ухваленням стандартів першої меддопомоги базового і розширеного рівнів. Вдалося підготувати багато військових інструкторів завдяки зусиллям українців та американців. І старт навчання бойових медиків у «Десні» є надзвичайно важливим моментом для України, наступним етапом після початкових успіхів.

В Україні багато говорять про проблеми в експлуатації перших партій «Богданів». Але і в нас спливали недоліки під час дебютної експлуатації «Хамвеїв»! Проте завдяки зворотному зв'язку із військами вдалося внести багато конструктивних змін. А через бюджетні обмеження виникла затримка у певних військових реформах. Проте не варто здаватися, треба робити свою справу. От нещодавно ми розробили спецконтейнери для стандартного медичного оснащення. Один відповідає базовим вимогам і призначений для санітарного транспорту, а інший – для хірургічної групи. Намагаємося стандартизувати всі типи медичних наборів з тим, щоб медики могли повноцінно працювати навіть в жорстких умовах евакуації.

Джим Кехілл спілкується з журналістом

• Які теми є актуальними під час зустрічей в Міноборони України?

– Багато перемовин триває щодо визначення критеріїв у виборі санітарного транспорту. Зокрема з нами консультуються, яка база – гусенична чи колісна є кращою для цього. Принаймні я знаю таку річ, що часте застосування санітарного гусеничного транспорту в АТО провокує ворожий вогонь, бо така техніка краще себе демаскує через значний рівень шуму. Також багато ділових розмов відбувається щодо системи реабілітації учасників бойових дій, яка має два фокуси: фізичний і психологічний. У ваших окремих відомств є хороші ідеї та здобутки у цій темі, але вам потрібно більше координуватися, бо, принаймні в мене, виникає враження, що відомства в багатьох аспектах не звикли інформувати одне одного.

• Які стандартні процедури реабілітації існують у США щодо військових, які повертаються із району ведення бойових дій?

– З поверненням військові проходять медогляд, їх опитує психолог, проводячи поглиблене тестування. Це є частиною загального процесу, коли бійці здають речі та озброєння і проходять інформативний брифінг. Ми знаємо: військові розуміють, що якщо на запитання про проблеми вони відповідатимуть ствердно, тоді їх затримають надовше. Відтак сім'ю вони побачать пізніше. Тому треба їх акуратно схилити до відкритого і щирого контакту із психологом, що тепер є доволі інтимною і не надто соромною процедурою.

У вас є всі ресурси, щоб їх використовувати для відновлення контактів у родині військового, який повернувся із тривалого небезпечного відрядження чи війни. У США до початку будь-якої операції вояки проходять курси бойової стійкості, або бойової філософії – це допомагає людині осягнути, що її очікує в бойових умовах. Під час бойового розгортання є групи, що контролюють стани бойових стресів. Вони виїжджають на місця з підрозділами і повертаються з ними на ротацію. І якщо відбувалися якісь інциденти, вони проводять певні дебрифінги (одноразова неструктурована психологічна бесіда з особою, яка пережила екстремальну ситуацію чи психотравму з метою зменшення заподіяної психологічної шкоди), обговорення ситуацій, ініціюють окремі курси з повернення до цивільного життя.

Санаторно-рекреаційні заклади – чудовий ресурс. Це такі заспокійливі місця, які можна використовувати до розгортання підрозділу, а потім – і після повернення, аби з'єднати сім'ю. Тобто, у нас відводиться спеціальний час на реінтеграцію й декомпресію після повернення з бойових завдань. І тут дуже важливим є захоплення військових спортом, яке треба підтримувати. Із радістю сприймаю успіхи українців на «Invictus Games» – військовим завше подобаються такі речі, вони мегамотивуючі для них. Для військових усього світу це спільна риса. Так само наші і ваші військові, навіть лежачи пораненими у шпиталі, хочуть швидко повернутися до побратимів. На відміну від постраждалих у ДТП – не всі вони хочуть так швидко вертатися за кермо…